Рішення № 42963673, 26.02.2015, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 127/12248/14-ц Провадження № 22-ц/772/141/2015Головуючий в суді першої інстанції Венгрин О. О.Категорія 19 Доповідач Луценко В. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2015 року м. Вінниця

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області в складі:

головуючого - Луценка В.В.,

суддів - Денишенко Т.О., Берегового О.Ю.,

при секретарі - Торбасюк О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань апеляційного суду Вінницької області цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, фізичної особи підприємця ОСОБА_4 про стягнення завдатку, відшкодування моральної шкоди, стягнення витрат на оформлення довіреності і на проїзд, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 25 листопада 2014 року, судова колегія,

ВСТАНОВИЛА:

В червні 2014 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3, фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про стягнення завдатку, відшкодування моральної шкоди, стягнення витрат та оформлення довіреності і на проїзд, зазначивши в заяві, що 14.02.2014 року між нею та відповідачем ОСОБА_3 був укладений договір намірів про купівлю-продаж квартири по АДРЕСА_1 в м. Вінниці до 07.04.2014 року за посередництва ФОП ОСОБА_4 Під час підписання договору власнику квартири передано 1000,00 доларів США завдатку. Позивач зазначила, що вона надала нотаріально посвідчену довіреність своїй дочці ОСОБА_5 щодо купівлі житла. Через кілька днів ОСОБА_5 повідомила позивача, що довіреність необхідно переоформити, оскільки квартиру їй мають відповідачі подарувати, а не продати. Після цього ОСОБА_5 стало відомо, що в дар необхідно прийняти не окрему квартиру, а 7/500 часток будівлі гуртожитку з частинами приміщень загального користування (6.8 кв.м коридору і 1,7 кв.м. кухні). Про умови дарування житла, а не купівлю-продаж, як зазначено у договорі, про спільну сумісну власність у договорі намірів купівлі-продажу квартири не йдеться. Тому, 04.04.2014 року ОСОБА_2 направила відповідну претензію про розірвання договору намірів щодо купівлі-продажу квартири. 07.04.2014 року ОСОБА_5 з'явилась до нотаріуса для укладення договору купівлі-продажу квартири, однак відповідачі до нотаріуса у зазначений час не прибули. На неодноразові прохання позивача повернути кошти, згідно договору про наміри, відповідачі не реагують. Тому просить стягнути солідарно з відповідачів на її користь 2000,00 доларів США завдатку, 300,00 грн. - витрат на оформлення довіреності, 700,00 грн. - витрат на проїзд, 10000,00 грн. - у відшкодування моральної шкоди, спричиненої діями відповідачів, яка полягає у переживаннях, тривозі через неповернення відповідачами коштів, у погіршенні стану здоров'я.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 25.11.2014 року в задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ФОП ОСОБА_4 про солідарне стягнення завдатку в сумі 2000,00 доларів США, відшкодування моральної шкоди в сумі 10000,00 грн., стягнення витрат на оформлення довіреності в розмірі 300,00 грн. і витрат на проїзд в розмірі 700,00 грн., відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким задовільнити позовні вимоги посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення вимог процесуального права.

Заслухавши доповідача, пояснення і заперечення сторін, які з'явились у судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, судова колегія приходить до висновку про те, що скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст.ст.213, 214 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим та відповідати на питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, що мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, які правовідносини випливають із встановлених обставин, яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Законним є рішення, яким суд виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Умовами обґрунтованості є повне і всебічне з'ясування обставин, що мають значення для справи, доведеність тих обставин, які суд вважає встановленими, відповідність висновків суду обставинам справи.

Відмовляючи ОСОБА_2 в задоволенні позову про повернення коштів у зв'язку з недотриманням стороною договірних зобов'язань, суд першої інстанції у своєму рішенні зазначив, що оскільки договір купівлі-продажу квартири між сторонами не відбувся з вини позивача, який порушив умови договору про наміри, у відповідності до ч.1 ст.571 ЦК України, завдаток покупцю не повертається.

З таким висновком суду погодитись не можна через неповне з'ясування судом дійсних обставин і матеріалів справи, які мають значення для правильного вирішення спору та невірним застосуванням норм матеріального права до правовідносин, які виникли між сторонами у справі.

Матеріалами справи встановлено, що 14.03.2014 року між позивачем ОСОБА_2 та відповідачем ОСОБА_3 укладено договір намірів про купівлю-продаж квартири, згідно якого ОСОБА_2 в строк до 07.04.2014 року має придбати, а ОСОБА_3 продати належну їй на праві власності квартиру, що розташована по АДРЕСА_1 в м. Вінниці. Сторони домовились про ціну квартири, яка становить 324950,00 грн., що еквівалентно 33500,00 доларам США. Власник квартири бере на себе зобов'язання підготувати необхідні для відчуження документи. Майбутній покупець передає власнику в день укладення цього договору завдаток в сумі 9700,00 грн., що еквівалентно 1000,00 доларів США. Сторони домовились, що у випадку порушення своїх зобов'язань сторони несуть відповідальність, визначену цим договором. Даний договір намірів про купівлю-продаж квартири від 14.03.2014 року підписала також фізична особа-підприємець ОСОБА_4, як посередник між сторонами (а.с.4-5).

Після укладення договору намірів позивачу ОСОБА_2 та її представнику ОСОБА_6 стало відомо, що предметом купівлі-продажу є не окрема квартира АДРЕСА_1 (як це зазначено у договорі намірів), а 7/500 часток будівлі гуртожитку з площами загального користування-частини коридору 6,8 кв.м та частиною кухні 1,7 кв.м, за нумерацією АДРЕСА_1. Окрім цього, відповідачі у справі запропонували ОСОБА_2 та її представнику ОСОБА_6 отримати у власність житлове приміщення у спосіб не передбачений договором про наміри від 14.03.2014 року, а саме шляхом укладення між сторонами договору дарування зазначеного вище житлового приміщення.

03.04.2014 року представник позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_6 направила відповідачам претензію про розірвання договору намірів про купівлю-продаж квартири від 14.093.2014 року, оскільки предметом купівлі-продажу не є квартира, а є кімнатою у гуртожитку та просила повернути раніше отримані відповідачами кошти за договором про наміри.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.570 ЦК України завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов'язання і на забезпечення його виконання, якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.

Ознакою завдатку є те, що він одночасно виступає і способом платежу, і способом забезпечення виконання зобов'язання.

Відповідно до п.п.1.2; 2.1.7; 3.1 Договору про наміри від 14.03.2014 року встановлено строки укладення основного договору купівлі-продажу квартири, а також узгоджено ціну, за якою вона має бути продана. На підтвердження дійсних намірів про наступне укладення договору купівлі-продажу квартири покупець ОСОБА_2 передала, а продавець ОСОБА_3 отримала, кошти в сумі 1000,00 доларів США.

Однак, у встановлені договором намірів строки, договір купівлі-продажу квартири між сторонами укладено не було.

Згідно із ч.ч.1, 2, 3 ст.635 ЦК України попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором. Сторона, яка необґрунтовано ухиляється від укладення договору, передбаченого попереднім договором, повинна відшкодувати другій стороні збитки, завдані простроченням, якщо інше не встановлено попереднім договором або актами цивільного законодавства. Зобов'язання, встановлене попереднім договором припиняється, якщо основний договір не укладався протягом строку, встановленого попереднім договором, або якщо одна із сторін не надала другій стороні пропозицію щодо його укладення.

В суді першої інстанції позивач ОСОБА_2 та її представник просили суд зобов'язати відповідачів повернути їм кошти передані авансом за договором намірів, оскільки укладення між сторонами договору-купівлі-продажу квартири не відбулось, у визначений попереднім договором строк.

Свої вимоги позивач ОСОБА_2 підтвердила під час розгляду справи в апеляційному суді.

Приймаючи до уваги те, що договір купівлі-продажу квартири, який за своєю формою та за змістом відповідав би вимогам закону, між сторонами у справі укладено не було, а сторони лише домовлялись укласти такий договір в майбутньому, передана ОСОБА_2 грошова сума в розмірі 1000 доларів США відповідачу ОСОБА_3 є авансом, який підлягає поверненню позивачу.

Відповідно до ч.1 ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст.541 ЦК України солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання.

Із змісту договору намірів про купівлю-продаж квартири від 14.03.2014 року, вбачається, що відповідальність перед покупцем ОСОБА_2 за невиконання взятих на себе зобов'язань безпосередньо покладена на продавця квартири ОСОБА_3, яка отримала від позивача аванс в сумі 1000 доларів США. Солідарна відповідальність перед кредитором ОСОБА_2 договором намірів про купівлю-продаж квартири не передбачена.

За таких обставин ФОП ОСОБА_4 не може нести солідарну відповідальність перед ОСОБА_2, за невиконання умов договору намірів про купівлю-продаж квартири від 14.03.2014 року.

В силу п.4 ч.1 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до роз'яснень, що містяться в п.2 постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 року «Про практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» та вимог ст.23 ЦК України спори про відшкодування моральної шкоди розглядаються, коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції України та іншим законодавством, яке встановлює відповідальність за заподіяння моральної шкоди. Ураховуючи те, що законом або укладеним між сторонами договором намірів про купівлю-продаж квартири не передбачено стягнення моральної шкоди в правовідносинах, що виникли між сторонами, позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Умовами договору намірів про купівлю-продаж квартири від 14.03.2014 року не передбачена матеріальна відповідальність сторін за понесені ними витрати на оформлення документів та проїзд.

Відповідно до ст.309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

За таких обставин рішення суду першої інстанції в силі залишатись не може і підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Розподіл судових витрат між сторонами у справі провести у відповідності до вимог ст.88 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.303, 307, 309, 313-316, 317, 319 ЦПК України, судова колегія,

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовільнити частково.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 25 листопада 2014 року скасувати.

Ухвалити нове рішення у справі, яким позовні вимоги ОСОБА_2 задовільнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 1000 (одну тисячу) доларів США авансових коштів.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судові витрати в сумі 1365 гривень 20 копійок.

Рішення суду набуває законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ на протязі 20 днів.

Головуючий суддя: __ Луценко В.В.

Судді: __ Денишенко Т.О.

__ Береговий О.Ю.