Ухвала суду № 42963531, 02.03.2015, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 127/887/15-ц Провадження № 22-ц/772/735/2015Головуючий в суді першої інстанції Федчишен С. А.Категорія 57Доповідач Шемета Т. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" березня 2015 р. м. Вінниця

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Вінницької області в складі:

головуючої: Шемети Т. М.,

суддів: Матківської М.В., Марчук В.С.,

за участю секретаря: Сніжко О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Златобанк» на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 21.01.2015 року про відкриття провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Вінницької РД АТ «Златобанк» про захист прав споживачів та стягнення коштів,

встановила:

У січні 2015 року ОСОБА_2 звернувся до суду з вказаним позовом до Публічного акціонерного товариства «Златобанк» та просила суд стягнути з ПАТ «Златобанк» на користь позивача суму залишку грошових коштів 254000 гривень з урахуванням трьох процентів річних за весь час прострочення в розмірі 794 грн.44к., а також 4239 грн. 28к.-16% річних за фактичну кількість днів неправомірного користування грошима та пеню 3% на день від простроченої суми в розмірі 290 130 гривень. А загалом 549 664 грн. 24к., також відшкодування завданої моральної шкоди в розмірі 10 000 гривень.

Ухвалою судді Вінницького міського суду Вінницької області від 21 січня 2015 року відкрито провадження по даній справі.

Не погоджуючись з такою ухвалою суду в частині підсудності, ПАТ «Златобанк» подало апеляційну скаргу в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, а саме неврахування положень ст.109 ЦПК України щодо необхідності пред'явлення позову за місцезнаходженням юридичної особи просить скасувати ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 21.01.2015 року і постановити нову, якою вищевказану позовну заяву повернути позивачеві.

В судове засідання Апеляційного суду сторони по справі не з'явилися, про день та час розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджено повідомленням про вручення поштового відправлення.

Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Постановляючи ухвалу про відкриття провадження у справі, суддя виходив з того, що спір підсудний та підвідомчий Вінницькому міському суду: стосується захисту прав споживачів.

Такий висновок суду є вірним та ґрунтується на нормах процесуального закону.

За загальним правилом, позови до юридичних осіб пред'являються в суд за їхнім місцезнаходженням (ч.2 ст. 109 ЦПК України).

Однак відповідно до п.5 ст. 110 ЦПК України, позови про захист прав споживачів можуть пред'являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування споживача або за місцем заподіяння шкоди чи виконання договору.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом даного судового спору позивачем визначено правовідносини, що ґрунтуються на укладенні між нею та банком договору банківського вкладу № 26203500118712 від 11 червня 2014 року.

Дані правовідносини є такими, на які поширюються норми закону України «Про захист прав споживачів», виходячи з наступного:

Сам характер фінансово-кредитних відносин, стороною в якій є фізична особа, а також використані у Законах N 1023-XII «Про захист прав споживачів» та N 2664-III «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» терміни "споживчий кредит", "фінансова установа", "фінансова послуга" дають підстави вважати, що правовідносини, які виникають із кредитних договорів, договорів банківського вкладу, договорів страхування, підпадають під дію Закону України «Про захист прав споживачів.

Згідно з преамбулою Закону «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» , у ньому встановлені загальні правові засади у сфері надання фінансових послуг. Його метою є створення правових основ для захисту інтересів споживачів фінансових послуг, правове забезпечення діяльності та розвитку конкурентоспроможного ринку фінансових послуг в Україні. Відповідно до ч. 1 ст. 1 зазначеного Закону фінансова установа - юридична особа, яка відповідно до закону надає одну чи декілька фінансових послуг та яка внесена до відповідного реєстру в установленому законом порядку. До фінансових установ належать банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди і компанії та інші юридичні особи, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг. Фінансова послуга - операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.

У ч. 1 ст. 4 Закону «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» визначено, що фінансовими послугами вважаються, зокрема: залучення фінансових активів із зобов'язанням щодо наступного їх повернення; надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту та ін.

Враховуючи правовий висновок Конституційного Суду України у справі № 14-рп/2011 про дію Закону України «Про захист прав споживачів» у кредитних правовідносинах, необхідно зробити висновок, що зазначений закон поширюється і на правовідносини між вкладником та банком, який є фінансовою установою, виключним видом діяльності якого є надання фінансових послуг, передбачених Законом України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» , в тому числі і на правовідносини, що виникають як під час укладення, так і виконання договору про внесення вкладу на депозитний рахунок.

Отже, доводи апеляційної скарги про те, що на виниклі між банком та позивачем правовідносини не поширюється дія закону України «Про захист прав споживачів», - суперечить нормам законів та є власним трактуванням закону.

Таким чином, апеляційну скаргу слід відхилити, а оскаржувану ухвалу залишити без змін як таку, що постановлена з додержанням вимог закону.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 312-315, 324, 325, 365 ЦПК України, колегія суддів ,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Златобанк» відхилити.

Ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 21.01.2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуюча: Т.М.Шемета

Судді : М.В.Матківська

В.С.Марчук