Рішення № 42960550, 20.02.2015, Лівобережний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Маріуполя)

Справа № 265/4113/14-ц

Провадження № 2/265/45/15

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 лютого 2015 року місто Маріуполь

Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі: головуючого судді - Костромітіної О. О., при секретарі - Симоновій І.В.,

розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні власністю шляхом визнання особою, яка втратила право користування квартирою, зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, ОСОБА_3, третя особа приватний нотаріус Маріупольського нотаріального округу ОСОБА_4, про визнання договору дарування фіктивним, про вселення, витребування майна із чужого незаконного володіння, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовними вимогами до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні власністю шляхом визнання особою, яка втратила право користування квартирою АДРЕСА_1. В обґрунтування позовних вимог вказувала на те, що вищевказана квартира належить їй на праві власності на підставі договору дарування р-р№ 313 від 07.06.2014 року.

На даний час в квартирі зареєстрована колишній член сім»ї ОСОБА_2, яка була зареєстрована в дану квартиру як дружина ОСОБА_5, сина минулого власника ОСОБА_6, яка надала згоду на реєстрацію та проживання відповідача у спірній квартирі.

Шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 було розірвано рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя від 18 жовтня2013 року. Після розірвання шлюбу ОСОБА_2 (дошлюбне прізвище ОСОБА_5) зареєструвала шлюб з ОСОБА_2.

За місцем реєстрації відповідач не проживає з липня 2012 року. В квітні 2013 року вона зібрала свої речі з квартири, про що написала власноручно розписку.

Реєстрація відповідача порушує її права, оскільки вона несе додаткові витрати, у випадку відчуження квартири у неї можуть виникнути труднощі з оформленням документів та оформленні правочину. Крім того відповідач не є членом її сім'ї, та вона втратила право користування спірною квартирою у зв'язку зі зміною власника квартири. Яких-небудь договірних відносин між нею та відповідачем, які б були підставою для обмеження прав, як нового власника жилого приміщення не має. Добровільно знятися з реєстрації відповідач не бажає, тому вона звернулася до суду з даним позовом.

У судове засідання позивач не з'явилася, її інтереси у судовому засіданні представляв адвокат ОСОБА_7, який повністю підтримав позовні вимоги, та надав суду пояснення аналогічні змісту позовних вимог. Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 не визнав та суду пояснив, що договір дарування квартири, який оспорює відповідач не може бути визнаний фіктивним, оскільки були виконанні усі умови договору. Позивач ОСОБА_1 прийняла квартиру в дар та проживає в квартирі, про що заявила в судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 Також вважає, що не підлягають задоволенню позовні вимоги відповідача про витребування майна із чужого незаконного володіння, що належить їй на праві власності, яке знаходиться в даній квартирі, оскільки ОСОБА_2 не надала суду доказів, що дане майно належить їй на праві власності, доказів про наявність даного майна в квартирі суду не надала та не спростувала факт написання нею розписки про отримання нею майна після розлучення. Просив суд відмовити у задоволенні позову.

Відповідач ОСОБА_2 у судовому засіданні позовні вимоги не визнала, свої зустрічні позовні вимоги повністю підтримала. В обґрунтування зустрічних позовних вимог, які вона неодноразово уточнювала, в остаточній редакції позовні вимоги викладені на а.с. 74, 109, вказувала на те, що вона з 2007 року зареєстрована та проживала в спірній квартирі разом зі своїм колишнім чоловіком. Вона була зареєстрована к квартирі як член сім'ї. В зазначеній квартирі вона робила ремонт, купувала меблі. Право власності на квартиру було оформлено на свекруху ОСОБА_3 В квітні 2012 року її колишній чоловік переїхав робити в інше місто, а вона переїхала проживати до своєї сестри. Усі свої речі вони залишили в квартирі. Вона завжди навідувала квартиру. Одного разу вона захворіла та протягом місяця не навідувала квартиру. Коли приїхала до квартири, то побачила, що змінені замки. Вона спробувала мирно вирішити питання про її вселення, але свекруха відмовилася надати їй ключі від квартири.

В спірній квартирі залишилося її майно, та спільне майно її та чоловіка, яке придбано за час шлюбу. ОСОБА_1 не дає їй можливості користуватися майном, або зібрати майно. В квітні 2012 року свекруха ОСОБА_3 вселила в квартиру свою доньку ОСОБА_1, яка пошкодила частину її речей.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя від 7 листопада 2013 року в задоволені позовних вимог ОСОБА_3 про визнання ОСОБА_2 особою, яка втратила право користування жилим приміщенням в спірній квартирі та у задоволені її зустрічних позовних вимог про визнання права користування жилим приміщенням в спірній квартирі відмовлено.

Рішенням Апеляційного суду Донецької області від 18 грудня 2013 року рішення Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя від 7 листопада 2013 року в частині відмови у задоволені позову ОСОБА_2 ( ОСОБА_2) про вселення скасовано, вселено ОСОБА_2 ( ОСОБА_2) в квартиру АДРЕСА_1. В решті частини рішення залишено без змін. Дане рішення Ухвалою ВССУ від 9 квітня 2014 року залишено без змін.

До наступного часу рішення суду не виконано, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 не пускають її проживати в квартирі, про що державним виконавцем було складено акт.

На даний час їй стало відомо, що ОСОБА_3 переоформила право власності на квартиру на ОСОБА_1 на підставі договору дарування від 07.06.2014 року, посвідченого приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу ОСОБА_4

Вважає даний договір недійсним, оскільки ОСОБА_3 переоформила квартиру умисно, з метою уникнення виконання рішення суду про її вселення та з метою незаконного заволодіння її майном. ОСОБА_1 хоча і проживала в квартирі з 2012 року, але не утримувала її, не оплачувала комунальні послуги, оскільки знаходиться на утримані батьків. Хоча квартиру формально переоформили, вона залишилася у однієї родини, оскільки ОСОБА_1 була її родичкою, рідною сестрою її колишнього чоловіка. Вважає, що відповідно до ст. 234 ЦК України даний договір дарування є фіктивним правочином, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином, та просить суд визнати даний договір дарування фіктивним.

Вона має право вселення в спірну квартиру, але зі сторони відповідачів їй чинять перешкоди. Просила суд визнати договір дарування квартири АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_1, посвідченого приватним нотаріусом Маріупольського нотаріального округу ОСОБА_4 07.06.2014 року фіктивним, вселити в вищевказану квартиру, витребувати майно із чужого незаконного володіння, що належить їй на праві власності, яке знаходиться в даній квартирі, а саме: кухонний гарнітур, витяжку, газову піч, духовку, спальний гарнітур, ванні приналежності: гладильна дошка вартістю 200 гривень, комод вартістю 100 гривень, килимок зеленого кольору вартістю 200 гривень, душова гардина зеленого кольору вартістю 100 гривень, дзеркало вартістю 200 гривень, кухонні приналежності: набір ножів в кількості 4 шт. вартістю300 гривень, набір металевих столових приборів (6 вилок, 6 ложок) вартістю 200 гривень, набір скляних тарілок вартістю 300 гривень, набір керамічних тарілок кількістю 6 штук вартістю 150 гривень, набір дерев'яних ложечок в кількості 3 шт. вартістю 200 гривень, пилосос, кухонний комбайн, чайник, пароварку, шкіряне крісло, ДВД, багети, 3 люстри, холодильник, кондиціонер, меблі у прихожій, палас, документи: закордонний паспорт на дошлюбне прізвище ОСОБА_1, характеристики з навчальних закладів та роботи, трудова книжка на дошлюбне прізвище ОСОБА_1, косметику: лосьйон для тіла «Мері кей» вартістю 200 гривень, гель для умивання «Мері кей» вартістю 200 гривень, крем під вії «Мері кей» вартістю 300 гривень, рушники: махровий синього кольору 1шт. вартістю 300 гривень, рушники хлопкові 6 шт. вартістю 200 гривень, побутові приналежності: фен «Тефаль» вартістю 400 гривень, плойка для волосся «Тефаль» вартістю 200 гривень.

У судовому засіданні відповідач надала пояснення, аналогічні змісту зустрічних позовних вимог. Крім того суду пояснила, що доказів, які б підтверджували право власності на майно, яке вона просить витребувати, у неї немає, доказів, які б підтверджували наявність даного майна в спірній квартирі, у неї немає. Також підтвердила факт написання нею розписки про те, що вона забрала своє майно при виселенні з квартири, але вказала на те, що розписку написала під фізичним впливом. За даним фактом вона зверталася до органів міліції, але їй було відмовлено в порушені кримінальної справи.

Відповідач за зустрічним позовом ОСОБА_3 до суду не з'явилася, надала суду заяву з проханням розглянути справу без її участі, позовні вимоги ОСОБА_2 не визнала.

Третя особа приватний нотаріус Маріупольського нотаріального округу ОСОБА_4 до суду не з'явилася, надала суду заяву з проханням розглянути справу без її участі, просила суд відмовити у задоволені позову.

Вислухавши сторони, дослідивши письмові матеріали справи, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та про відмову у задоволені зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 за наступних підстав.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя від 7 листопада 2013 року в задоволені позовних вимог ОСОБА_3 про визнання її ОСОБА_2 особою, яка втратила право користування жилим приміщенням в спірній квартирі та у задоволені її зустрічних позовних вимог про визнання права користування жилим приміщенням в спірній квартирі відмовлено.

Рішенням Апеляційного суду Донецької області від 18 грудня 2013 року рішення Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя від 7 листопада 2013 року в частині відмови у задоволені позову ОСОБА_2 ( ОСОБА_2) про вселення скасовано, вселено ОСОБА_2 ( ОСОБА_2) в квартиру АДРЕСА_1. В решті частини рішення залишено без змін ( а.с. 22-27).

Відповідно до особистого рахунку ОСОБА_2 зареєстрована в спірній квартирі в якості невістки ОСОБА_3.( а.с.16).

Шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 було розірвано рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя від 18 жовтня 2013 року (а.с.12).

Відповідно до свідоцтва про шлюб ОСОБА_2 та ОСОБА_9 21 грудня 2013 року зареєстрували шлюб, та ОСОБА_2 набула прізвище ОСОБА_9 ( а.с.90).

07.06.2014 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 укладений договір дарування квартири АДРЕСА_1, посвідчений приватним нотаріусом Маріупольського нотаріального округу ОСОБА_4 ( а.с. 10-11)

Відповідно до частини першої статті 383 ЦК України власник житлового будинку має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб.

Згідно положень статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Статтею 156 ЖК УРСР передбачено, що члени сім'ї власника жилого будинку, які проживають разом із ним у будинку, що йому належить користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.

Аналогічну норму містить також стаття 405 ЦК України.

Аналіз вищенаведених правових норм дає підстави для висновку про те, що право членів сім'ї власника будинку користуватись цим жилим приміщенням може виникнути та

існувати лише за наявності права власності на будинок в особи, членами сім'ї якого вони є; із припиненням права власності особи втрачається й право користування жилим приміщенням у членів його сім'ї. Дана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 05.11.2014, справа № 6-158цс14.

Оскільки ОСОБА_2 не є членом сім'ї ОСОБА_1 в сенсі ст. 64 ЖК України, яких-небудь договірних відносин між нею та позивачем, які б були підставою для обмеження прав ОСОБА_1, як нового власника жилого приміщення не має, тому ОСОБА_2 у зв'язку з припиненням права власності на квартиру ОСОБА_3, членом сім'ї якої вона була, втратила право користування квартирою АДРЕСА_1, внаслідок чого суд задовольняє позовні вимоги ОСОБА_1 про усунення перешкод ОСОБА_1 в користуванні та розпорядженні квартирою АДРЕСА_1 шляхом визнання ОСОБА_2 особою, яка втратила право користування даною квартирою.

За цими же обставинами суд відмовляє у задоволені зустрічного позову ОСОБА_2 в частині вселення в дану квартиру.

Відповідно до ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним. Правові наслідки визнання фіктивного правочину недійсним встановлюються законами.

З п.24 Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 6 листопада 2009 року N 9 вбачається, що для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину.

Судам необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків. У разі якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний.

Оскільки відповідачем ОСОБА_2 не оспорювався факт проживання ОСОБА_1 в спірній квартирі, що підтверджує факт прийняття нею дару у вигляді даної квартири, а навпаки, вона даний факт вказувала в змісті зустрічної позовної заяви та підтвердила в ході судового розгляду справи, тобто на виконання договору дарування спірної квартири, який було укладено між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 було передано майно, тому даний правочин не може бути кваліфікований як фіктивний, внаслідок чого суд відмовляє у задоволені зустрічного позову ОСОБА_2 в частині визнання договору дарування квартири АДРЕСА_1, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_1, посвідченого приватним нотаріусом Маріупольського нотаріального округу ОСОБА_4 07.06.2014 року, фіктивним.

Відповідно до ст.387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

З аналізу змісту вищенаведеної норми права вбачається, що позивач має підтвердити своє право власності на витребувану річ або інше титульне право на річ, посилаючись на ті чи інші докази (свідоцтво про право власності, свідоцтво про право на спадщину, технічний паспорт на автомашину, довіреність на розпорядження майном, договір тощо). У випадку, коли власник (титульний володілець) не може надати такі документи у зв'язку з їх втратою або його права власності оспорюється відповідачем, у позові також має закладатися вимоги про визнання права власності

Підставою віндикаційного позову є обставини, які підтверджують правомірність вимог позивача про повернення йому майна з чужого незаконного володіння (це факти, що підтверджують право власності на витребуване майно, вибуття його з володіння позивача, перебування його в натурі у відповідача та ін.)

З розписки, яка була написана ОСОБА_2 ( дошлюбне прізвище ОСОБА_3) в квітні 2013 року вбачається, що вона зібрала зі спірної квартири свої особисті речі та речі, які вона купувала разом з чоловіком ( а.с.17).

Факт написання ОСОБА_2 даної розписки не оспорювався остатньою в ході розгляду справи, доказів про те, що дана розписка була написана нею під фізичним впливом, суду не надано.

З урахуванням того, що відповідачем ОСОБА_2 не булу надано суду в обґрунтування своїх зустрічних позовних вимог доказів, які підтверджували право власності на майно, яке вона просить витребувати, а також доказів про наявність даного майна в натурі у спірній квартирі та у володінні ОСОБА_1, та з урахуванням наявності вищевказаної розписки, яка не була спростована останньою, суд приходить до висновку про відмову у задоволені її зустрічного позову в частині витребування майна із чужого незаконного володіння, що належить їй на праві власності, яке знаходиться в спірній квартирі, а саме: кухонний гарнітур, витяжку, газову піч, духовку, спальний гарнітур, ванні приналежності: гладильна дошка вартістю 200 гривень, комод вартістю 100 гривень, килимок зеленого кольору вартістю 200 гривень, душова гардина зеленого кольору вартістю 100 гривень, дзеркало вартістю 200 гривень, кухонні приналежності: набір ножів в кількості 4 шт. вартістю 300 гривень, набір металевих столових приборів (6 вилок, 6 ложок) вартістю 200 гривень, набір скляних тарілок вартістю 300 гривень, набір керамічних тарілок кількістю 6 штук вартістю 150 гривень, набір дерев'яних ложечок в кількості 3 шт. вартістю 200 гривень, пилосос, кухонний комбайн, чайник, пароварку, шкіряне крісло, ДВД, багети, 3 люстри, холодильник, кондиціонер, меблі у прихожій, палас, документи: закордонний паспорт на дошлюбне прізвище ОСОБА_1, характеристики з навчальних закладів та роботи, трудова книжка на дошлюбне прізвище ОСОБА_1, косметику: лосьйон для тіла «Мері кей» вартістю 200 гривень, гель для умивання «Мері кей» вартістю 200 гривень, крем під вії «Мері кей» вартістю 300 гривень, рушники: махровий синього кольору 1шт. вартістю 300 гривень, рушники хлопкові 6 шт. вартістю 200 гривень, побутові приналежності: фен «Тефаль» вартістю 400 гривень, плойка для волосся «Тефаль» вартістю 200 гривень.

Відповідно до ст.88 ЦПК України підлягають стягненню з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 243,60 гривень та витрати понесенні з наданням правової допомоги у розмірі 800 гривень, що підтверджені відповідними документами ( а.с. а.с.28,29).

Керуючись ст.ст. 213-215 ЦПК України , суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні власністю шляхом визнання особою, яка втратила право користування квартирою, задовольнити.

Усунути перешкоди ОСОБА_1 в користуванні та розпорядженні квартирою АДРЕСА_1 шляхом визнання ОСОБА_2 особою, яка втратила право користування даною квартирою.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1, ОСОБА_3, третя особа приватний нотаріус Маріупольського нотаріального округу ОСОБА_4, про визнання договору дарування квартири АДРЕСА_1 укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_1, посвідченого приватним нотаріусом Маріупольського нотаріального округу ОСОБА_4 07.06.2014 року фіктивним, вселення в вищевказану квартиру, витребування майна із чужого незаконного володіння, що належить їй на праві власності, яке знаходиться в даній квартирі, а саме: кухонний гарнітур, витяжку, газову піч, духовку, спальний гарнітур, ванні приналежності, кухонні приналежності,пилосос, кухонний комбайн, чайник, пароварку, шкіряне крісло, ДВД, багети, 3 люстри, холодильник, кондиціонер, меблі у прихожій, палац, документи, косметику, рушники, побутові належності, відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 243,60 гривень та витрати понесенні з наданням правової допомоги у розмірі 800 гривень.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області у місті Маріуполі через Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Суддя _____