Рішення № 42959997, 26.02.2015, Апеляційний суд Чернівецької області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2015 року м. Чернівці

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Чернівецької області у складі:

головуючого Литвинюк І. М.

суддів: Височанської Н.К., Владичана А.І.

секретар: Лук'янишина М.В.

за участю: представника відповідача - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, яка діє в інтересах ОСОБА_8, третя особа - служба у справах дітей Сторожинецької районної адміністрації у Чернівецькій області про звернення стягнення, за апеляційною скаргою ОСОБА_1, який діє в інтересах ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_7, яка діє в своїх інтересах та в інтересах малолітньої ОСОБА_8, на рішення Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 10 грудня 2014 року, -

В С Т А Н О В И Л А :

Позивач в червні 2014 року звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення.

Свої вимоги обґрунтував тим, що 08 квітня 2008 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_2 було укладено договір за № CVSNGI0000006844, у відповідності до якого позичальник отримав кредит у розмірі 180 375,00 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 15.00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 08 квітня 2013 року.

Згідно заяви ОСОБА_2 від 05 серпня 2008 року кредитний договір № CVSNGI________________№22-ц/794/151/15 Головуючий у 1 інстанції: Бужора В.Т.

Категорія: 19/27 Доповідач: Литвинюк І.М.

0000006844від 08 квітня 2008 року переведено з валюти гривня в валюту Долар США. Розмір кредиту після проведення конвертації з урахуванням винагороди банку складає 37 993.43 [Дол. США] зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 14.04 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором ПАТ КБ «ПритватБанк» і ОСОБА_2 09 квітня 2008 року уклали договір іпотеки № CVSNGI0000006844. ОСОБА_2 надала в іпотеку нерухоме майно, а саме: будинок загальною площею 82,20, житловою площею 40,90 кв.м., який розташований за адресою: АДРЕСА_1, та земельну ділянку, які належать ОСОБА_2 на праві власності. Обумовлена сторонами договору іпотеки ціна предмету іпотеки дорівнює 240 500 грн..

Оскільки ОСОБА_2 ухиляється від взятих на себе зобов'язань перед ПАТ КБ «Приватбанк» та не повертає кредитні кошти, в результаті чого у неї станом на 11 грудня 2013 року виникла заборгованість в сумі 34 592.83 [Долар США], що за курсом 7.99 відповідно до службового розпорядження НБУ від 11 листопада 2013 року складає 276 396 грн., просив суд позов задовольнити.

Рішенням Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 10 грудня 2014 року позов ПАТ КБ «ПриватБанк» задоволено.

Звернуто стягнення на будинок загальною площею 82,20, житловою площею 40,90 та земельну ділянку, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1, шляхом їх продажу ПАТ КБ "ПриватБанк" з укладанням від імені ОСОБА_2 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з реєстрацією правочину купівлі-продажу предмету іпотеки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, з отриманням кадастрового номеру земельної ділянки, з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення ПАТ КБ "ПриватБанк" всіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмету іпотеки.

Виселено ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_2, ОСОБА_7, ОСОБА_8, які зареєстровані та проживають у житловому будинку, розташованому за адресою: АДРЕСА_1, зі зняттям з реєстраційного обліку у територіальному органі державної міграційної служби України.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

На дане рішення представник ОСОБА_2 -ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_7 подали апеляційну скаргу, в якій просять скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову та стягнути судові витрати.

Апелянти вважають, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, є незаконним та необґрунтованим, а тому підлягає скасуванню.

Суд першої інстанції не взяв до уваги те, що на даний момент діє мораторій на стягнення майна, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_2 взяті на себе зобов'язання перед банком не виконала. Тому іпотекодержатель ПАТ КБ «ПриватБанк» набув правових підстав щодо задоволення своїх вимог за договором кредиту шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

Матеріалами справи та судом першої інстанції встановлено, що 08 квітня 2008 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_2 було укладено договір за № CVSNGI0000006844, у відповідності до якого позичальник отримав кредит у розмірі 180 375,00 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 15.00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 08 квітня 2013 року.

Згідно заяви ОСОБА_2 від 05 серпня 2008 року, додаткової угоди від 06 серпня 2008 року (а.с.18) кредитний договір № CVSNGI0000006844 від 08 квітня 2008 року, переведено з валюти гривня в валюту Долар США. Розмір кредиту після проведення конвертації з урахуванням винагороди банку складає 37 993,43 Дол. США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 14.04 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором ПАТ КБ «ПриватБанк» і ОСОБА_2 09 квітня 2008 року уклали договір іпотеки № CVSNGI0000006844. За цим договором ОСОБА_2 надала в іпотеку нерухоме майно, а саме: будинок загальною площею 82,20, житловою площею 40,90 кв.м, який розташований за адресою: АДРЕСА_1, та земельну ділянку, які належать їй на праві власності. Обумовлена сторонами договору іпотеки ціна предмету іпотеки дорівнює 240 500,00 грн..

В порушення умов договору про іпотечний кредит ОСОБА_2 свої зобов'язання не виконала, погашення заборгованості за кредитом у встановленому договором порядку та строки не здійснювала, у зв'язку з чим станом на 11 грудня 2013 року виникла заборгованість в сумі 34 592,83 дол. США.

У відповідності до ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства в установлений строк відповідно до умов договору. При порушенні зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до вимог ст.ст. 1050, 1054 ЦК України наслідками порушення відповідачем зобов`язання щодо повернення чергової частини суми кредиту є право позивача достроково вимагати повернення всієї суми кредиту.

Згідно ст.ст. 572, 589 ЦК України у разі невиконання боржником зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.

Згідно ч.1 ст. 575 ЦК України одним із видів застави нерухомого майна є іпотека.

Відповідно до ст. 33 Закону України « Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду.

Згідно ст. 9 Житлового кодексу ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом. Житлові права охороняються законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 40 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей і виселення проводиться у порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 39 Закону України «Про іпотеку» одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд за заявою іпотекодержателя вправі винести рішення про виселення мешканців, якщо предметом іпотеки є житловий будинок або житлове приміщення.

Як роз'яснено у п. 43 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду тільки за певних умов: якщо мешканці добровільно не звільнили житловий будинок чи житлове приміщення, на яке звернуто стягнення як на предмет іпотеки, протягом одного місяця з дня отримання письмової вимоги іпотекодержателя або нового власника або в інший погоджений сторонами строк.

З довідки Кам»янської сільської ради Сторожинецького району Чернівецької області про склад сім'ї від 16 вересня 2014 року вбачається, що відповідачі зареєстровані та проживають в спірному будинку.

Крім того, з матеріалів справи видно, що банк направляв на адресу відповідачів листа з вимогою про намір банку продати нерухоме майно, що є предметом іпотеки, про що наявні повідомлення про вручення (а.с.10-12).

Оскільки відповідачі добровільно не виконали зобов'язання та не звільнили спірне житлове приміщення, згідно з положенням ст. 40 Закону України «Про іпотеку» суд прийшов до правильного висновку про їх виселення в судовому порядку.

Разом з тим, 07 червня 2014 року набув чинності Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» і п. 1 ч. 1 цього Закону передбачено, що протягом дії цього Закону не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно із ст. 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті за умовами, що: таке нерухоме житлове майно використовується за місцем постійного проживання позичальника (майнового поручителя) або є об'єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно, і загальна площа такого нерухомого житлового майна (об'єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку.

Отже, обов'язковою умовою застосування зазначеного закону є використання предмета іпотеки як місця постійного проживання майнового поручителя та відсутності іншого нерухомого житлового майна.

Як вбачається з матеріалів справи, предмет іпотеки - житловий будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_1, є жилим приміщенням і місцем постійного проживання ОСОБА_2, іншого нерухомого житлового майна вона у власності не має, а загальна площа будинку складає 82,20 кв.м., тобто є меншою за площу, зазначену в Законі України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті", на яку не допускається звернення стягнення. У зв`язку з відсутністю іншого майна у відповідача ОСОБА_2 та ненаданням позивачем доказів у підтвердження протилежного, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для відстрочення виконання рішення в частині звернення стягнення на іпотечне майно в порядку, передбаченому ст. 217 ЦПК України, на час дії зазначеного Закону.

При цьому колегія суддів враховує, що за своїм змістом зазначений закон є процесуальним, оскільки встановлює порядок вирішення спорів щодо примусового звернення стягнення на предмети застави та іпотеки, а саме визначає, що за певних умов та протягом певного проміжку часу таке стягнення не проводиться.

Законом не призупиняється дія будь-яких нормативних актів в сфері регулювання кредитних правовідносин, зокрема тих, що визначають правові підстави для звернення у судовому порядку стягнення на відповідні предмети забезпечення і його чинність на час вирішення спору сама по собі не може бути підставою для відмови в задоволенні вимог, а є підставою для відстрочення стягнення на час дії Закону.

Суд першої інстанції на зазначені обставини уваги не звернув, помилково зазначивши в рішенні про отриманні кредиту в гривневому еквіваленті, тому судове рішення підлягає зміні та відповідно до ст. 217 ЦПК України з вирішенням питання про відстрочення стягнення на час дії Закону.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 314 ЦПК України, колегія суддів

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1, який діє в інтересах ОСОБА_2 та ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_7, яка діє в своїх інтересах та в інтересах малолітньої ОСОБА_8, задовольнити частково.

Рішення Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 10 грудня 2014 року змінити.

Доповнити резолютивну частину рішення абзацом такого змісту:

Виконання даного рішення суду в частині звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення відстрочити на час дії Закону України від 03 червня 2014 року «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».

В решті рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий: /підпис/

Судді: /підписи/

З оригіналом згідно: