Ухвала суду № 42957932, 03.03.2015, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/89/15 Справа № 409/8371/12 Головуючий у 1 й інстанції - Шендрик К. Л. Доповідач - Прозорова М.Л.

Категорія 39

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 березня 2015 року

03 березня 2015 року колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючої судді: Прозорової М.Л.,

суддів: Максюти Ж.І., Макарова М.О.,

при секретарі: Самокиша О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою

ОСОБА_2

на рішення Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 19 червня 2014 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 (треті особи: Третя Дніпродзержинська державна нотаріальна контора, приватний нотаріус Дніпродзержинського міського нотаріального округу ОСОБА_5) про визначення строку для подання заяви про прийняття спадщини, визнання заповіту недійсним, визнання договору купівлі-продажу недійсним та визнання права на спадщину, -

В С Т А Н О В И Л А:

ОСОБА_2 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 19.06.2014 року та ухвалити нове рішення по суті позовних вимог (а.с.105-106, т.2).

Рішенням Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 19.06.2014 року відмовлено у задоволенні позовних вимог (а.с.95-99, т.2).

Як на підстави апеляційної скарги, ОСОБА_2 посилається на те, що судом порушені норми матеріального та процесуального права, а також неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи (а.с.105-106, т.2).

Перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що квартира АДРЕСА_1 належала ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого Дніпродзержинським відділом обліку та розподілу житлової площі міськвиконкому 22.07.1994 року, та зареєстрованого в Дніпродзержинському БТІ за реєстровим №21312-123. 22.09.2001 року ОСОБА_6 та ОСОБА_7 уклали договір довічного утримання, відповідно до якого передали у власність ОСОБА_8 належну їм на праві власності квартиру АДРЕСА_1, житловою площею 37,1 кв.м. 09.02.2006 року право власності на зазначену квартиру було зареєстровано за ОСОБА_8 (а.с.27-28,31, т.1).

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_6 (а.с.15, т.1).

ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_8, після якої була відкрита спадщина у вигляді квартири, що розташована в АДРЕСА_1 (а.с.30, т.1).

Спадкоємцями першої черги за законом є син померлої ОСОБА_3 та мати померлої ОСОБА_7, які після відкриття спадщини звернулись з відповідними заявами до нотаріуса (а.с.111-135, т.1).

На підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 07.09.2012 року ОСОБА_7 та ОСОБА_3 отримали у спадщину по ? частці квартири АДРЕСА_1 (а.с.83, т.1).

Право власності відповідача ОСОБА_3 на ? частку зазначеної квартири було оформлене у встановленому законом порядку, про що свідчить витяг про реєстрацію в Спадковому реєстрі від 07.09.2012 року, №31607289 (а.с.84-85, т.1).

22.05.2007 року ОСОБА_7 склала заповіт на користь свого онука ОСОБА_3, посвідченого державним нотаріусом Третьої Дніпродзержинської державної нотаріальної контори (а.с.7, об., т.2).

Після смерті ОСОБА_7, яка настала 16.08.2008 року, відкрилася спадщина у вигляді ? частки квартири, яка розташована в АДРЕСА_1, спадкоємцем якої став ОСОБА_3 (а.с.21,36,80, т.1).

На підтвердження своїх доводів про те, що на момент складання заповіту ОСОБА_7 була недієздатною, позивачем не надано жодних доказів.

Судом першої інстанції було роз'яснено позивачу його право на звернення до суду з заявою про витребування необхідних доказів та призначення судово-психіатричної експертизи. Але ні в суді першої інстанції, ні в апеляційній інстанції позивачем не було заявлено відповідне клопотання.

За таких обставин, в силу діючого законодавства, а саме: ст.ст. 334,1216,1217,1218,1220,1223,1233,1234,1235,1261,1267,1268,1269,1270,1272 ЦК України, Листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування" від 16.05.2013 року №24-753/0/4-13, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про відмову позивачу у задоволенні позовних вимог про визначення строку для подання заяви про прийняття спадщини, визнання заповіту недійсним, визнання договору купівлі-продажу недійсним та визнання права на спадщину.

Доводи ОСОБА_2 в апеляційній скарзі про те, що на момент складання заповіту ОСОБА_7 була недієздатною не можуть бути прийняті до уваги судом, оскільки нічим не підтверджені. Окрім того, дані пояснення позивача спростовуються тим, що через декілька місяців після складання заповіту, а саме 13.08.2007 року ОСОБА_7 зверталася з заявою до Дніпровського РВ Дніпродзержинського МУ УМВС України в Дніпропетровській області, тобто була дієздатною та усвідомлювала значення своїх дій, що підтверджується заявою ОСОБА_7 від 13.08.2007 року, а також ці обставини визнані позивачем в судовому засіданні.

Згідно зі ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Посилання позивача про визначення додаткового строку, достатнього для подання заяви про прийняття спадщини є необґрунтованими та такими, що суперечать матеріалам справи, адже в спадковій справі №333/2008, відкритій після померлої, 16.04.2008 року, ОСОБА_7, знаходиться заява позивача, яка надійшла до державного нотаріусу Третьої Дніпродзержинської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області Бурдік С.С. 28.05.2008 року за №599, що свідчить про своєчасність звернення позивача до нотаріуса.

Вирішуючи спір, який виник між сторонами, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі з'ясував права та обов'язки сторін, обставини справи, перевірив доводи сторін та дав їм належну правову оцінку, постановив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами та поясненнями самих сторін.

Наведені в апеляційній скарзі інші доводи не спростовують висновків місцевого суду, зводяться до переоцінки доказів і незгоди із висновками суду щодо обставин справи.

Відповідно до ст. 212 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судом апеляційної інстанції не встановлено порушень матеріального або процесуального закону, які могли б потягти за собою скасування рішення суду першої інстанції в оскарженій частині.

Таким чином, доводи апеляційної скарги є необґрунтованими, а рішення суду відповідає вимогам закону та матеріалам справи.

Керуючись ст.ст. 303,307,308,315,319 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 19 червня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та протягом двадцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий:

Судді: