Ухвала суду № 4295445, 10.06.2009, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

К/С № К-649/07

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.06.2009 р. м. Київ

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Костенка М.І.

Сергейчука О.А.

Степашка О.І.

при секретарі Кризі В.О.

за участю представника

відповідача Гладиша А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Бучацької міжрайонної державної податкової інспекції Тернопільської області (Монастирське відділення)

на постанову Господарського суду Тернопільської області від 28.08.2006 р.

та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 07.12.2006 р.

у справі № 8а/251-2897

за позовом Державного підприємства «Ковалівський спиртовий завод»

до Бучацької міжрайонної державної податкової інспекції Тернопільської області (Монастирське відділення)

про скасування податкового повідомлення-рішення; включення податку на додану вартість до податкового кредиту та повернення заборгованості з податку на додану вартість, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду Тернопільської області від 28.08.2006 р. позов задоволено частково. Скасоване податкове повідомлення-рішення Бучацької МДПІ (Монастирського відділення) № 0000102301/0 від 23.06.2006 р. в частині виключення зі складу податкового кредиту податку на додану вартість у сумі 35701,44 грн., заявленої до відшкодування у декларації за березень 2006 року, з моменту його прийняття. В решті позову відмовлено.

Бучацька МДПІ (Монастирське відділення) подала касаційну скаргу, якою просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове судове рішення про відмову у позові. Посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, а саме: п.п. 7.2.3, 7.2.6 п. 7.2, п.п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7, п. 1.4 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість», ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України та процесуального права, а саме: 156 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення судів попередніх інстанцій, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлені такі обставини.

Актом виїзної позапланової перевірки від 19.06.2006 р. № 6-23/00375059 зафіксовано порушення позивачем вимог п.п. 7.7.2 п. 7.7 та п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», яке полягало у віднесенні до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ «Інтелтрейд» за операціями з поставки меляси, тоді коли суми сплаченого податку на додану вартість не знаходять свого підтвердження у податкових зобовязаннях продавця, оригінал податкової накладної не підтверджується копією продавця.

На підставі акту перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення від 23.06.2006 р. № 0000102301/0 про зменшення позивачеві бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на загальну суму 56554,17 грн. за березень 2006 року.

27.12.2005 р. між ТОВ «Інтелтрейд» та ДП «Ковалівський спиртовий завод» укладено договір постачання № 27-12, згідно з яким ТОВ «Інтелтрейд» передало, а ДП «Ковалевський спиртовий завод» фактично отримало мелясу та оплатило її вартість.

Суд касаційної інстанції знаходить такими, що ґрунтуються на приписах п.п.7.2, 7.4.1, 7.4.5. п. 7.4, 7.5.1 п. 7.5, п.п. 7.7.1, 7.7.2, п.п. 7.7.4 п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» висновки судів попередніх інстанцій про відсутність у податкового органу правових підстав для зменшення спірним податковим повідомленням-рішенням бюджетного відшкодування податку на додану вартість на суму 35701,44 грн.

Як було достеменно встановлено судами попередніх інстанцій, податок на додану вартість у сумі 35701,44 грн. був сплачений позивачем постачальнику товару у лютому 2006 року та віднесений до складу податкового кредиту березня 2006 року на підставі податкової накладної від 15.01.2006 р. №6, отриманої позивачем у березні 2006 року, що відповідає вимогам п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4 та п. 7.5.1 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість». На час вирішення даної справи договір, на підставі якого позивач отримав товар, не визнаний недійсним, докази тому, що позивач фактично не отримував товар у справі відсутні.

Порядок та підстави формування платником податку податкового кредиту та відшкодування з Державного бюджету України відємного значення з податку на додану вартість регламентується приписами п. 7.4, п. 7.5, п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», яких платник податків зобовязаний дотримуватися, і виключно за умови порушення яких, формування податкового кредиту може бути визнано неправомірним.

Податкові накладні є документами, що засвідчують факт придбання платником податків товару (робіт, послуг), з дати отримання яких, згідно із приписами п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 цього ж Закону, у платника виникає право на податковий кредит (за умови, якщо така подія є першою порівняно з іншою законодавчо визначеною подією), та які, виходячи із змісту п. 7.4.5 п.7.4 ст. 7 цього ж закону, підтверджують право платника податку на включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку на додану вартість.

Судами попередніх інстанцій не встановлено жодного порушення вимог законодавства, яке б позбавляло позивача права на формування податкового кредиту.

Виходячи із приписів п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», лише відсутність податкової накладної безспірно позбавляє платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум податків у звітному періоді у звязку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат.

Недотримання постачальником товару при здійсненні господарської операції певних вимог законодавства не впливає на віднесення позивачем (покупцем) до складу податкового кредиту сплаченого податку на додану вартість при придбанні товару, оскільки Закон України «Про податок на додану вартість» (у редакції, чинній на час формування спірного податкового кредиту) не ставив право платника податку на додану вартість на формування податкового кредиту в залежність від належного виконання постачальником товару вимог податкового та іншого законодавства.

Враховуючи викладене, підстав для задоволення касаційної скарги та скасування оскаржених судових рішень не вбачається.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ :

Касаційну скаргу Бучацької міжрайонної державної податкової інспекції Тернопільської області (Монастирське відділення) залишити без задоволення, а постанову Господарського суду Тернопільської області від 28.08.2006 р. та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 07.12.2006 р. без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття обставин, які можуть бути підставою для провадження за винятковими обставинами.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

Судді Л.В. Ланченко

М.І. Костенко

О.А. Сергейчук

О.І. Степашко