Ухвала суду № 42954376, 26.02.2015, Апеляційний суд Київської області

Справа № 369/6476/14 Головуючий у І інстанції Дубас Т.В.Провадження № 22-ц/780/120/15 Доповідач у 2 інстанції ОлійникКатегорія 18 26.02.2015

УХВАЛА

Іменем України

26 лютого 2015 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

Головуючого - судді Олійника В.І.,

суддів: Сліпченка О.І., Іванової І.В.,

при секретарі Петленко І.О.,

розглянувши матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 07 жовтня 2014 року в справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі у власність, виселення та усунення перешкод у здійсненні права власності, -

в с т а н о в и л а :

Позивач ПАТ «Дельта Банк» звернувся до суду з вказаним позовом до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі у власність, виселення та усунення перешкод у здійсненні права власності, посилаючись на те що, 22 липня 2008 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 було укладено Договір про надання споживчого кредиту №11374526000.

Відповідно до умов вказаного договору ОСОБА_1 отримала кредит у сумі 100 000 доларів США, який зобов'язувалася повернути у повному обсязі в строк до 22 липня 2022 року або достроково зі сплатою процентів за користування кредитом.

АКІБ «УКРСИББАНК» свої зобов'язання за Договором виконав, надавши відповідачці кредит у сумі 100 000 доларів США.

З метою забезпечення виконання грошових зобов'язань за Кредитним договором 22 липня 2008 року між АКІБ «УКРСИББАНК» та відповідачем, яким є ОСОБА_1, було укладено договір іпотеки №90607, відповідно до якого іпотекодавець передав в іпотеку нерухоме майно, а саме: трикімнатну квартиру під АДРЕСА_1.

8 грудня 2011 року ПАТ «УКРСИББАНК» відступило свої права вимоги заборгованості за Кредитним договором, у тому числі за вищевказаним кредитним договором ПАТ «Дельта Банк», що підтверджується випискою з договору купівлі-продажу прав вимоги за кредитами від 08 грудня 2011 року та актом прийому передачі документації.

В порушення умов кредитного договору позичальниця свої зобов'язання належним чином не виконала, внаслідок чого у неї перед позивачем виникла заборгованість у розмірі 141 269, 77 доларів США, що згідно курсу НБУ станом на 20 червня 2014 року є еквівалентом 1 674 029 грн. 40 коп.

Позичальниця не виконала основного зобов'язання, а тому позивачка набув право звернення стягнення на предмет іпотеки.

Враховуючи вищенаведене, позивач просив в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором №11374526000 від 22 липня 2008 року у розмірі 141269,77 доларів США, що згідно курсу НБУ станом на 20 червня 2014 року складає 1 674 029 грн. 40 коп. перед ПАТ «Дельта Банк» звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме, на нерухоме майно - трикімнатну квартиру під АДРЕСА_1 шляхом передачі іпотекодержателю ПАТ «Дельта Банк» вказаного предмету іпотеки у власність.

Визнати за ПАТ «Дельта Банк» право власності на нерухоме майно, а саме: трикімнатну квартиру під АДРЕСА_1.

Виселити та зняти з реєстрації місця проживання та перебування відповідачку ОСОБА_1 та інших осіб, які зареєстровані та проживають за адресою: АДРЕСА_1, дані про яких внесені до Єдиного державного демографічного реєстру про місце проживання або місце перебування особи.

Зобов'язати відповідачку ОСОБА_1 передати ПАТ «Дельта Банк» правовстановлюючі документи на предмет іпотеки - трикімнатну квартиру під АДРЕСА_1, ключі від вхідних дверей (дублікати ключів), документи, що характеризують об'єкт нерухомості (технічний паспорт на будинок), та інші документи. Судові витрати покласти на відповідача.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 7 жовтня 2014 року ПАТ «Дельта Банк» у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі з підстав порушення судом норм матеріального і процесуального права ставиться питання про скасування рішення та ухвалення нового, яким задовольнити позовні вимоги.

Колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно відхилити, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що 22 липня 2008 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання споживчого кредиту №11374526000.

Відповідно до умов вказаного договору ОСОБА_1 отримала кредит у сумі 100 000 доларів США, який зобов'язалася повернути у повному обсязі в строк до 22 липня 2022 року або достроково зі сплатою процентів за користування кредитом.

АКІБ «УКРСИББАНК» свої зобов'язання за Договором виконав, надавши відповідачці кредит у сумі 100 000 доларів США.

З метою забезпечення виконання грошових зобов'язань за Кредитним договором 22 липня 2008 року між АКІБ «УКРСИББАНК» та ОСОБА_1 було укладено договір іпотеки №90607, відповідно до якого іпотекодавець передав в іпотеку нерухоме майно, а саме: трикімнатну квартиру під АДРЕСА_1.

08 грудня 2011 року ПАТ «УКРСИББАНК» відступило свої права вимоги заборгованості за кредитним договором, у тому числі за вищевказаним кредитному договору ПАТ «Дельта Банк», що підтверджується випискою з договору купівлі-продажу прав вимоги за кредитами від 08 грудня 2011 року та актом прийому передачі документації.

В порушення умов кредитного договору позичальниця свої зобов'язання належним чином не виконала, внаслідок чого у неї перед позивачем виникла заборгованість у розмірі 141 269,77 доларів США, що згідно курсу НБУ станом на 20 червня 2014 року є еквівалентом 1 674 029 грн. 40 коп.

Відповідно до ч.1 ст.1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

За ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст.572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Відповідно до ч.1 ст.575 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Згідно зі ст.12 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.

За ст.33 даного Закону у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Відповідно до ч.4 ст.3 Закону України «Про іпотеку» іпотекою може бути забезпечене виконання дійсного зобов'язання або задоволення вимоги, яка може виникнути в майбутньому на підставі договору, що набрав чинності.

За ч.4 ст.13 Закону України «Про іпотеку» у разі звернення стягнення на предмет іпотеки попереднім іпотекодержателем наступний іпотекодержатель також має право звернути стягнення на предмет іпотеки, навіть якщо строк виконання основного зобов'язання перед наступним іпотекодержателем не настав.

За ст.5 Закону України «Про іпотеку» предметом іпотеки можуть бути один або декілька об'єктів нерухомого майна за таких умов: нерухоме майно належить іпотекодавцю на праві власності або на праві господарського відання, якщо іпотекодавцем є державне або комунальне підприємство, установа чи організація; нерухоме майно може бути відчужене іпотекодавцем і на нього відповідно до законодавства може бути звернене стягнення; нерухоме майно зареєстроване у встановленому законом порядку як окремий виділений у натурі об'єкт права власності, якщо інше не встановлено цим Законом.

Крім того, судом першої інстанції вірно зазначено, що відповідно до Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» протягом дії цього Закону:

1) не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно зі статтею 4 Закону України "Про заставу" та/або предметом іпотеки згідно зі статтею 5 Закону України "Про іпотеку", якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що: таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об'єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; загальна площа такого нерухомого житлового майна (об'єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку;

2) не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) інше майно (майнові права), яке відповідно до законодавства або кредитного договору підлягає стягненню з позичальника, зазначеного у підпункті 1 цього пункту, при недостатності коштів, одержаних стягувачем від реалізації (переоцінки) предмета застави (іпотеки).

Аналізуючи все вищенаведене, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, відмовивши в задоволенні позовних вимог ПАТ «Дельта Банк» про звернення стягнення на предмет іпотеки та інших похідних вимог, оскільки предмет іпотеки підпадає під вимоги закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», а отже не може бути примусово стягнуте, виходячи з наступного.

Так, судом встановлено, що з метою забезпечення кредитного договору, відповідачкою було передано в іпотеку квартиру під АДРЕСА_1.

Відповідно до реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру іпотек, єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна вбачається, що ОСОБА_1 є власником квартири під АДРЕСА_1 і іншого нерухомого житлового майна у неї у власності не знаходиться.

Відповідно до довідки форми 3, наданої КП «УМГ» від 08 вересня 2014 року за №1024 вбачається, що ОСОБА_1 є власником і зареєстрованою в АДРЕСА_1. Таким чином, дана квартира використовується позивачкою як місце постійного проживання і ця обставина не була спростована позивачем.

На підставі викладеного, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, відмовивши в задоволенні позовних вимог з підстав, визначених в Законі України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».

Відповідно до ч.1 ст.11 та ст.60 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданих відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, доводи апеляційної скарги про порушення судом норм матеріального і процесуального права безпідставні, спростовуються матеріалами справи та висновками суду, викладеними в рішенні.

Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги та враховуючи, що обставини справи судом встановлені відповідно до наданих пояснень сторін та письмових доказів, що містяться в матеріалах справи, колегія суддів приходить до висновку, що рішення постановлене з дотриманням вимог матеріального і процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду залишити без змін.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк»відхилити.

Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 07 жовтня 2014 рокузалишити без змін.

Ухвала апеляційного суду Київської області набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий: Олійник В.І.

Судді: Сліпченко О.І.

Іванова І.В.