Ухвала суду № 4295382, 11.06.2009, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

№  К-25225/06                                                                                

ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ

____________

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

“11” червня 2009 р. Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого                                             Конюшка К.В.

суддів:                                                         Брайка А.І.

                                                                       Ланченко Л.В.

Пилипчук Н.Г.

                                                                       Степашка О.І.

при секретарі:  Руденко Н.В.

за участю представників:

позивача:  Богомаз Г.Л.

відповідача: Островського В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргу Закритого акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія»  на постанову Господарського суду міста Києва від 17.11.2005р. та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 30.05.2006р.

у справі  № 25/401

за позовом               Закритого акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія»

до                               Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва

про                             визнання недійсними податкових повідомлень – рішень

В С Т А Н О В И В :

У вересні 2005р. ЗАТ «Українська транспортна страхова компанія» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва про визнання недійсними податкових повідомлень – рішень.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ним не було порушено вимоги пункту2.10. Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 19.02.2001р. № 72.

Постановою Господарського суду міста Києва від 17.11.2005р., залишеною в силі ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.05.2006р., у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями першої та апеляційної інстанцій, ЗАТ «Українська транспортна страхова компанія» оскаржило їх в касаційному порядку. У касаційній скарзі скаржник послався на те, що при прийнятті оскаржуваних судових рішень судами попередніх інстанцій обставини справи встановлені повно і правильно, але порушено норми матеріального та процесуального права, просило їх скасувати та задовольнити позов у повному обсязі.

В судовому засіданні представник позивача підтримав доводи касаційної скарги та просив її задовольнити.

Представник відповідача просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, податковим органом на підставі Акта № 7-23/07-22945712 від 01.03.2005р. про результати комплексної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства ЗАТ «Українська транспортна страхова компанія» за період з 01.10.2001 по 01.07.2004р. прийнято спірні податкові повідомлення-рішення № 0000202307/0 від 05.03.2005р., № 0000202307/1 від 04.05.2005р., № 0000202307/2 від 18.07.2005р.

Зазначеною перевіркою встановлено факти порушення позивачем пункту 2.10 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 19.02.2001 року № 72 (далі - Положення), в результаті чого податкові органи нарахували штрафні санкції відповідно до Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» від 12.06.1995р. № 436/95. А саме, страхові агенти ЗАТ «Українська транспортна страхова компанія», які отримували страхові платежі від страхувальників товариства, вносили кошти в касу з порушенням термінів, визначених зазначеним положенням.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про те, що чинним законодавством України передбачено обов’язок страхових агентів здавати  отримані страхові платежі до кас страховиків у визначений страховиками строк, але не рідше одного разу на 5 робочих днів. Проте, позивачем страхові платежі здавались у касу із значним розривом у часі.

Але, суд касаційної інстанції не може у повній мірі погодитись зі вказаними висновками судів попередніх інстанцій з урахуванням наступного.

Відповідно до додатку № 6 до Акта перевірки несвоєчасна здача страхових платежів до кас страховика відбулась 02.06.-03.06.2003р.

Згідно з абзацом 2 пункту 2.5 Положення (в редакції постанови Правління Національного банку України від 05.03.2003р. № 81), яка підлягала застосуванню до спірних правовідносин, страхові агенти, які діють на підставі укладених договорів, отримують страхові платежі від страхувальників за проведення обов'язкового страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів за додатковими договорами («Зелена Картка») через банки шляхом переказу готівки страхувальниками із зарахуванням коштів на поточний рахунок страховика, а також безготівковими перерахуваннями з поточного рахунку страхувальника з застосуванням платіжних карток.

Пунктом 2.8 вказаного Положення визначено, що юридичні особи, які здійснюють страхову діяльність, діяльність з випуску і проведення лотерей, закупівлю сільськогосподарської продукції, установлюють строки здавання готівкової виручки до своїх кас, банків та підприємств поштового зв'язку для страхових агентів, брокерів, заготівельників сільськогосподарської продукції, розповсюджувачів лотерей, які діють на підставі укладених договорів, з урахуванням специфіки їх функціонування, режиму роботи у вечірні години, вихідні та святкові дні, обсягів здаваної виручки, але не рідше одного разу на п'ять робочих днів.

Так, місцевим та апеляційним господарськими судами зазначено, що відповідно до пункту 2.2 договору – доручення (агентської угоди) повірений (агент),  що отримує страхові платежі від страхувальників, зобов’язаний перерахувати ці кошти на рахунок страховика протягом 2 робочих днів після отримання відповідних страхових платежів, а також оформити договір страхування ні пізніше одного робочого дня з моменту отримання страхового платежу.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України зазначає, що судами попередніх інстанцій не було помилково надано оцінку типовому договору-дорученню (агентській угоді) позивача за 2005р., оскільки в даному випадку порушення строків перерахування грошових коштів на рахунок страховика відбулось в 2003р.

            Згідно з пунктом 4 статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України принципами адміністративного судочинства є змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з’ясування всіх обставин у справі.

Суть офіційного з’ясування всіх обставин у справі визначена в частинах четвертій та п’ятій статті 11 цього Кодексу, якими встановлено, що суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з’ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Принцип офіційного з’ясування всіх обставин справи зобов’язує суд встановити обставини справи для забезпечення прийняття правосудного рішення, в тому числі незалежно від посилань чи доводів сторін.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій вказали на те, що матеріалами справи та додатком до Акта перевірки № 6 підтверджується  порушення строків здачі страхових платежів в касу страховика.

Однак з такими висновками судів в повній мірі погодитись не можливо, оскільки податковим органом  не в повному обсязі доведено всіх фактів порушення строків здачі готівки, які зафіксовані в додатку № 6 до Акта перевірки.

Суди попередніх інстанцій, розглядаючи спір по суті, на вказані обставини уваги не звернули та належної правової оцінки їм не надали.

Отже з метою всебічного  і  повного  з’ясування обставин справи, судам слід перевірити, які саме наведені в додатку № 6 до Акта перевірки порушення, є доведеними та підтверджуються належними доказами.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що визначення відповідачем спірним податковим повідомленням-рішенням до сплати позивачу штрафу на підставі Указу Президента України  «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» за порушення норм «Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні» як податкового зобов’язання в розумінні Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» є безпідставним.

У преамбулі Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» зазначено, що цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який встановлює порядок погашення зобов’язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов’язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення. Також він встановлює спеціальний порядок нарахування, оскарження нарахування, процедуру сплати та примусового стягнення, яка може застосовуватися лише щодо податків і зборів (обов’язкових платежів), сплата яких передбачена Законами з питань оподаткування, тобто він не регулює питання застосування та стягнення фінансових санкцій за порушення порядку застосування реєстраторів розрахункових операцій.

У відповідності до пунктів 1.2, 1.9 статті 1 цього Закону податкове зобов’язання це зобов’язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та в строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Податкове повідомлення є письмовим повідомленням контролюючих та податкових органів про обов’язок платника податків сплатити суму податкового зобов’язання та погасити суму податкового боргу.

Таким чином, ця форма акта ненормативного характеру може застосовуватися лише щодо обов’язків по сплаті податків і зборів (обов’язкових платежів), вичерпний перелік яких визначено у статтях 14 та 15 Закону України «Про систему оподаткування».

            Враховуючи, що судами попередніх інстанцій вищеназвані обставини враховано не було, і це призвело до не обґрунтованих належним чином висновків щодо прав і обов‘язків сторін у даному спорі, а також те, що передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, оскаржувані судові рішення у справі підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції відповідно до частини 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України.

            Під  час  нового  розгляду  справи суду необхідно  врахувати  викладене,  всебічно  і  повно  з’ясувати  і  перевірити  всі  фактичні  обставини,  об’єктивно  оцінити  докази,  що  мають  юридичне  значення  для  її  розгляду  та вирішення  спору  по  суті, і  в  залежності  від  встановленого правильно  визначити  норми  матеріального  права,  що  підлягають  застосуванню  до  спірних  правовідносин,  та  прийняти  обґрунтоване  і  законне  судове  рішення.

            Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції

У Х В А Л И В :

            Касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія» задовольнити частково.

Постанову Господарського суду міста Києва від 17.11.2005р. та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 30.05.2006р. у даній скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­            Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення і може бути оскаржена з підстав, у строк та у порядку, визначеними ст.ст. 237 – 239 КАС України.

Головуючий(підпис)Конюшко К.В.

Судді

(підпис)

Брайко А.І.

(підпис)

Ланченко Л.В.

(підпис)

Пилипчук Н.Г.

(підпис)

Степашко О.І.