Ухвала суду № 4295380, 02.07.2009, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ

____________

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

“02” липня 2009р.  Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого                                 Конюшка К.В.

суддів:                                             Ланченко Л.В.

                                                           Пилипчук Н.Г.

                                                           Степашка О.І.

                                                           Федорова М.О.

при секретарі:  Савченку А.В.

за участю представників:

позивача: не явка

відповідача-1: не явка

відповідача-2:Сувихіна Г.С.

Генеральної прокуратури України:Зарудяної Н.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуДержавної податкової інспекції у Христинівському районі Черкаської області на постанову Господарського суду Черкаської області від 29.12.2005 року та ухвалу Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 09.06.2006 року

у справі  № 08/4912а

за позовом               Товариства з обмеженою відповідальністю «Верхнячка – цукор»

до                               1. Державної податкової адміністрації в Черкаській області

                                    2. Христинівської міжрайонної державної податкової інспекції

за участю                 Прокурора Черкаської області

про                             визнання недійсними податкових повідомлень - рішень

В С Т А Н О В И В :

У листопаді 2005 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Верхнячка – цукор» звернулось до Господарського суду Черкаської області з позовом до Державної податкової адміністрації в Черкаській області, Христинівської міжрайонної державної податкової інспекції про визнання недійсним рішення про результати розгляду повторної скарги № 15163/25-010 від 16.09.2005 року; податкових повідомлень-рішень № 000002600/0/1698 та № 0000062600/0/1699 від 26.05.2005 року та № 0000062600/2, № 0000052600/2, № 0000112600/0 від 27.09.2005 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що при прийнятті спірних податкових повідомлень-рішень та рішення про результати розгляду скарги  мало місце упереджене ставлення до підприємства, податковим органом не було прийнято до уваги даних первинних документів та неправильно застосовано норми податкового законодавства України. Крім того, позивачем зазначено, що Закон України «Про податок на додану вартість» не містить заборони на здійснення продажу товару нижче від ціни придбання, а виникнення права на податковий кредит взагалі не залежить від того, по якій ціні в майбутньому буде продано товар.

Постановою Господарського суду Черкаської області від 29.12.2005 року, залишеною без змін ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 09.06.2006 року позов задоволено.

Не погоджуючись зі вказаними судовими рішеннями, Державна податкова інспекція у Христинівському районі Черкаської області оскаржила їх в касаційному порядку.

В касаційній скарзі скаржник просить скасувати постанову та ухвалу судів попередніх інстанцій з мотивів порушення норм матеріального права та прийняти нове рішення про відмову в позові.

В судовому засіданні представник відповідача-2 та Генеральної прокуратури України підтримали доводи касаційної скарги.

Представники відповідача - 1 та позивача в судове засідання не з’явились.

Справу розглянуто відповідно до приписів частини 4 статті 221 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні представників відповідача-2 та Генеральної прокуратури України, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню  з  наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, податковим органом було проведено позапланову документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.01.-31.12.2004 року, за результатами якої складено Акт № 1682/26-00/31359992 від 26.05.2005 року.

За даними Акта перевірки податковим органом встановлено порушення пункту 5.1 статті 5 Закону України від 28.12.1994 року № 334/94 –ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (далі - Закон України від 28.12.1994 року № 334/94 –ВР), а саме завищено валові витрати за податковий період першого кварталу 2004 року в сумі 3013727,00 грн. та підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статі 7 Закону України від  03.04.1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (далі - Закон України від  03.04.1997 року № 168/97-ВР).

На підставі Акта перевірки податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення № 0000052600/0/1699 від 26.05.2005 року про визначення податкового зобов’язання з податку на додану вартість в розмірі 904073,10 грн., у тому числі: 602745,40 грн. основного платежу та 301327,70 грн. штрафних (фінансових) санкцій; № 0000062600/0/1698 від 26.05.2005 року про визначення податкового зобов’язання з податку на прибуток в розмірі 1130072,62 грн., у тому числі: 753381,75 грн. основного платежу та 376690,87 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

За результатами адміністративного оскарження вказаних податкових повідомлень-рішень податковим органом були прийняті податкові повідомлення-рішення № 0000062600/2 від 27.09.2005 року про визначення податкового зобов’язання з податку на прибуток в розмірі 1130072,63 грн., у тому числі: 753381,75 грн. основного платежу та 376690,87 грн. штрафних (фінансових) санкцій та № 0000052600/2 від 27.09.2005 року про визначення податкового зобов’язання з податку на додану вартість в розмірі 904073,10 грн., у тому числі: 602745,40 грн. основного платежу та 301327,70 грн. штрафних (фінансових) санкцій та № 0000112600/2 від 27.09.2005 року, яким визначено податкове зобов’язання з прибутку приватних підприємств на загальну суму 376690,87 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, із яким погодився суд апеляційної інстанції, що правомірність здійснених податковим органом нарахувань не підтверджується в даному випадку доказами по справі, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

            Проте, зтакими висновками судів попередніх інстанцій в повній мірі погодитися не можливо з таких підстав.

            Судами попередніх інстанцій встановлено, 09.01.2004 року між позивачем та ДП «Газозабезпечення» СУПП «АБ Імпекс» ЛТД було укладено договір купівлі-продажу № 10, відповідно до умов якого ДП «Газозабезпечення» СУПП «АБ Імпекс» ЛТД передало ТОВ «Верхняка - цукор» 3350 тонн дизпалива «ДТЛ 02-62» по ціні 2799,54 грн. за 1 тонну на загальну суму 9378459,00 грн., в тому числі: податок на додану вартість в розмірі 1563076,50 грн., що підтверджується Актом приймання-передачі до договору та податковою накладною № 1 від 09.01.2005 року.

             В рахунок оплати за отримане дизпаливо по договору купівлі-продажу № 10 від 09.01.2004 року відповідно до Акта вексельного платежу № 1 від 09.02.2004 року ТОВ «Верхняка - цукор» передало ДП «Газозабезпечення» СУПП «АБ Імпекс» ЛТД вексель на суму 9378459,00 грн.

            09.01.2004 року згідно з договором № 21 позивачем було реалізовано вказане дизпаливо в кількості 3350 тонн ТОВ «Енергохолдінг» по ціні 5761986,60 грн., тобто за ціною, нижчою за ціну придбання.

Частиною1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно, частинами 4 та 5 цієї статті на суд покладається обов’язок вживати передбачені законом заходи, необхідні для з’ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи; зобов’язує суд запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

            Так, судами попередніх інстанцій в порушення вказаних норм процесуального права не було досліджено, чи були дії позивача з продажу товару за ціною нижчою від ціни придбання, спрямовані на безпідставне одержання коштів із державного бюджету, хоча дана обставина має істотне значення для вирішення спору по суті.

            Суди не зобов’язали податковий орган надати докази в обґрунтування своїх доводів і не витребували доказів з власної ініціативи.

            Також, судами не було з’ясовано, чи мала дана операція з придбання та реалізації дизпалива реальний товарний характер, яким чином перевозився і зберігався товар (чиїм транспортом, за чий рахунок, яким є розмір витрат).

Крім того, ані місцевим, ані апеляційним господарськими судами не перевірено доводи податкового органу про те, що по договору № 10 від 09.01.2004 року позивачем було передано простий не оплачений вексель, а отже в силу пункту 4.8 статті 4 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР вказаний вексель не змінює сум податкових зобов'язань або податкового кредиту такого платника податку, незалежно від видів операцій, по яких такий вексель використовуються.

Враховуючи, що судами попередніх інстанцій вищеназвані обставини враховано не було, і це призвело до не обґрунтованих належним чином висновків щодо прав і обов‘язків сторін у даному спорі, а також те, що передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, оскаржувані судові рішення у справі підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції відповідно до частини 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України.

            Під час нового розгляду справи суду необхідно  врахувати  викладене,  всебічно і повно з’ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об’єктивно  оцінити  докази, що мають юридичне значення для її розгляду та вирішення  спору  по  суті, і  в  залежності  від  встановленого правильно  визначити  норми  матеріального  права,  що  підлягають  застосуванню  до  спірних  правовідносин,  та  прийняти  обґрунтоване  і  законне  судове  рішення.

            Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції

У Х В А Л И В :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Христинівському районі Черкаської області задовольнити частково.

Постанову Господарського суду Черкаської області від 29.12.2005 року та ухвалу Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 09.06.2006 року у даній справі скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та у порядку, визначеними ст.ст. 237 – 239 КАС України.

Головуючий

(підпис)

Конюшко К.В.

Судді

(підпис)

Ланченко Л.В.                

(підпис)

Пилипчук Н.Г.                

(підпис)

Степашко О.І.                

(підпис)

Федоров М.О.

З оригіналом згідно

Відповідальний секретар:                                                            А.В. Савченко