Постанова № 42952242, 03.03.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

03 березня 2015 року № 826/20280/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Іщука І.О., вирішив у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомДержавного підприємства «Державне Київське конструкторське бюро «Луч»доМіжрегіонального Головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платниківпровизнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення від 07.10.2014р. № 0000524010,

О Б С Т А В И Н И С П Р А В И:

Державне підприємство «Державне Київське конструкторське бюро «Луч» звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Міжрегіонального Головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення від 07.10.2014р. № 0000524010.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що податковим органом необґрунтовано прийнято податкове повідомлення-рішення від 07.10.2014р. № 0000524010, оскільки позивачем не було порушено строків сплати суми податкового зобов'язання у вигляді авансового внеску при виплаті дивідендів, натомість у позивача була наявна переплата з по позивачем сплачена із затримкою на 30 календарних днів, а саме авансовий внесок з дивідендів сплачено не 11.03.2014р., а лише 10.04.2014р., отже застосування штрафних санкцій є протиправним.

Відповідач у відзиві від 11.02.2015 р. проти позову заперечив посилаючись на те, що сума податкового зобов'язання у вигляді авансового внеску при виплаті дивідендів позивачем сплачена із затримкою на 30 календарних днів, а саме авансовий внесок з дивідендів сплачено не 11.03.2014р., а лише 10.04.2014р., отже застосування штрафних санкцій є обґрунтованим.

Відповідно до ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

В судовому засіданні 12.02.2015 р. сторони заявили клопотання про подальший розгляд справи за відсутності представників сторін в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає за можливе здійснювати подальший розгляд справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,

ВСТАНОВИВ:

Податковим повідомленням-рішенням Міжрегіонального Головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників від 07.10.2014р. № 0000524010 до позивача застосовано штрафні санкції з податок на прибуток підприємств та організацій, що перебувають у державній власності у розмірі 13 795,00 грн.

Зазначене податкове повідомлення-рішення прийнято на підставі висновків Акта перевірки від 23.09.2014 №1110/28-10-40- 10/14308776 результати документальної позапланової виїзної перевірки своєчасності сплати екологічного податку за III квартал 2013 року, І квартал 2014 року та податку на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності, а саме авансових внесків при виплаті дивідендів, що мають бути сплачені у звітному (податковому) періоді за 2013 рік позивачем.

Перевіркою, зокрема, було встановлено порушення позивачем п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України, а саме підприємством несвоєчасно сплачено самостійно визначене податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності, а саме авансових внесків при виплаті дивідендів, що мають бути сплачені у звітному (податковому) періоді за 2013 рік, нараховане згідно податкової декларації з податку на прибуток підприємств за 2013 рік (вх. №9091167494 від 03.03.2014) у сумі 137 955,00 грн., із затримкою на 30 календарних днів.

Висновки податкового органу мотивовані тим, що позивачем подано податкову декларацію з податку на прибуток підприємств за 2013 рік (вх. №9091167494 від 03.03.2014), в якій задекларовано від'ємне значення податку на прибуток за звітний (податковий) період у розмірі 1473912,00 грн. (р. 14), при цьому нараховано суму авансового внеску при виплаті дивідендів, що має бути сплачена у звітному (податковому) періоді у розмірі 137 955,00 грн. (р. 20).

Від'ємне значення податку на прибуток за звітний (податковий) період утворилося за рахунок суми нарахованого авансового внеску з податку на прибуток у розмірі 2 338 300,00 грн. та суми нарахованого авансового внеску у зв'язку із виплатою дивідендів, що має бути сплачена у звітному (податковому) періоді у розмірі 176 557,00 грн.

Таким чином, переплату за рахунок сплати авансових внесків з податку на прибуток у розмірі 1 297 355,00 грн. зараховано до КОР авансових внесків з податку на прибуток, а суму авансового внеску при виплаті дивідендів у розмірі 137 955,00 грн. зараховано до КОР податок на прибуток.

Позивачем було подано заяву від 26.03.2014 р. № 23-15/428, відповідно якої 10.04.2014 р. податковим органом здійснено перерахування коштів з одного рахунку, а саме з авансових внесків з податку на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності (11023100) на інший - податок на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності (11020100), надходження коштів було затримано на 30 днів, внаслідок чого виникла несвоєчасна сплата суми авансового внеску при виплаті дивідендів, що має бути сплачена у звітному (податковому) періоді. Таким чином, "перекид" коштів податковим органом проведено 10.04.2014 р.

Не погоджуючись з вказаним податковим повідомленням-рішенням позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з даним позовом.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Законом України від 05.07.2012 року №5083-VI «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо державної податкової служби та у зв'язку з проведенням адміністративної реформи в Україні» запроваджено сплату авансових внесків з податку на прибуток підприємств, починаючи з 01.01.2013 року.

Наказом Міністерства Фінансів України від 17.01.2013 року №19 внесено зміни до бюджетної класифікації, затвердженої наказом МФУ від 14.01.2011 року №11 «Про бюджетну класифікацію» (із змінами), а саме Класифікацію доходів бюджету доповнено відповідними позиціями і замість коду платежу 11020100 - «Податок на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності» код платежу змінений на 11023100 - «Авансові внески з податку на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності».

Тобто, з 2013 року, платники податків, крім новостворених підприємств, підприємств, що займаються виробництвом сільськогосподарської продукції, неприбуткових організацій, а також підприємств, дохід яких за попередній звітний період не перевищує 10 мільйонів гривень, зобов'язані щомісяця сплачувати податок на прибуток у вигляді авансових внесків.

У відповідності до Закону України від 05.07.2012року №5083-VI «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо державної податкової служби та у зв'язку з проведенням адміністративної реформи в Україні», яким було доповнено пункт 2 підрозділу 4 Розділу ХХ "Перехідних положень Податкового Кодексу України, платники податку на прибуток підприємств, які починаючи з 2013 року подають річну податкову декларацію відповідно до пункту 57.1 статті 57 Кодексу, сплачують у січні-лютому 2013 року авансовий внесок з цього податку в розмірі 1/9 податку на прибуток, нарахованого у податковій звітності за дев'ять місяців 2012 року, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Згідно пункту 57.1 статті 57 розділу ІІ Податкового кодексу України платники податку на прибуток (крім новостворених, виробників сільськогосподарської продукції, неприбуткових установ (організацій) та платників податків, у яких доходи, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, за останній річний звітний податковий період не перевищують 10 млн. грн.) зобов'язані подавати у складі річної податкової звітності за 2012 рік розрахунок щомісячних авансових внесків, які мають ними сплачуватися наступні дванадцять місяців (у березні-грудні 2013 року та січні і лютому 2014 року), а саме щомісячно у строки, які встановлені для місячного податкового періоду, у розмірі не менше 1/12 нарахованої до сплати суми податку за попередній звітних (податковий) рік.

Відповідно до абзацу першого пункту 87.1 статті 87 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI, джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів, робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до бюджетів.

Сплата грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснена також за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника) або за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів (абзац другий пункт 87.1 статті 87 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI).

Беручи до уваги вищевикладені норми законодавства, судом зроблено висновок про те, що авансовий внесок з податку на прибуток є грошовим зобов'язанням, виходячи з термінів Податкового кодексу України, а тому зазначене правило щодо автоматичного заліку застосовується до нього в загальному порядку, що як наслідок податковий орган зобов'язаний був самостійно без будь-якої заяви платника податків здійснити зарахування суми надміру сплаченого ним платежу з податку на прибуток у рахунок авансового платежу з податку на прибуток.

Крім того, приписом пункту 43.5 статті 43 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI, контролюючий орган не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

На підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, протягом п'яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань платникам податків у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики. Контролюючий орган несе відповідальність згідно із законом за несвоєчасність передачі органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, для виконання висновку про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету.

У разі відмови в зарахуванні існуючої суми переплати з податку на прибуток в погашення майбутніх грошових зобов'язань з авансових внесків з податку на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності, відповідач повинен був прийняти відповідний висновок про повернення відповідних сум коштів позивача з відповідного бюджету.

Відповідно до п.87.1 ст.87 ПКУ сплата грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснена також за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника) або за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів.

Судом встановлено, що позивачем подано податкову декларацію з податку на прибуток підприємств за 2013 рік (вх. №9091167494 від 03.03.2014), в якій задекларовано від'ємне значення податку на прибуток за звітний (податковий) період у розмірі 1 473 912,00 грн. (р. 14), при цьому нараховано суму авансового внеску при виплаті дивідендів, що має бути сплачена у звітному (податковому) періоді у розмірі 137 955,00 грн. (р. 20).

Від'ємне значення податку на прибуток за звітний (податковий) період утворилося за рахунок суми нарахованого авансового внеску з податку на прибуток у розмірі 2 338 300,00 грн. та суми нарахованого авансового внеску у зв'язку із виплатою дивідендів, що має бути сплачена у звітному (податковому) періоді у розмірі 176 557,00 грн.

Податковим органом, переплату за рахунок сплати авансових внесків з податку на прибуток у розмірі 1 297 355,00 грн. зараховано до КОР авансових внесків з податку на прибуток, а суму авансового внеску при виплаті дивідендів у розмірі 137 955,00 грн. зараховано до КОР податок на прибуток.

Відповідно до заяви позивача від 26.03.2014 р. № 23-15/428, податковим органом 10.04.2014 р. здійснено перерахування коштів з одного рахунку, а саме з авансових внесків з податку на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності (11023100) на інший - податок на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності (11020100).

Таким чином, податковим органом не заперечується факт наявності у позивача переплати зі сплати авансових внесків з податку на прибуток у розмірі 1 297 355,00 грн., що в свою чергу повинен був здійснити податковий орган у відповідності до норм Податкового кодексу України, а саме здійснити перерахування коштів з одного КОР та інший.

Згідно з п.2 підр. 4 розд. XX Податкового Кодексу України, платники податку на прибуток підприємств, які починаючи з 2013 року подають річну податкову декларацію відповідно до п.57.1 статті 57 цього Кодексу, сплачують у січні-лютому 2013 року авансовий внесок з цього податку у розмірі 1/9 податку на прибуток, нарахованого у податковій звітності за дев'ять місяців 2012 року, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного і податкового місяця.

Як вбачається з платіжних доручень № 144 від 17 січня 2013 року № 485 від 15 лютого 2013 року, № 11 від 13 березня 2013 року, № 80 від 19 квітня 2013 року, № 1411 від 30 травня 2013 року, № 2066 від 30 липня 2013 року, № 2317 від 21 серпня 2013 року, № 86 від 23 серпня 2013 року про перерахування в 2013 році податку на прибуток, в графі «Призначення платежу» зазначено - «авансова сплата з податку на прибуток за відповідні місяці 2013 року, що як наслідок дає суду змогу зробити висновок про те, що позивачем не було порушено граничні терміни сплати авансових внесків з податку на прибуток за 2013 рік, а тому податкове повідомлення-рішення відповідача від 07.10.2014 року №0000524010 прийнято без врахування фактичних обставин справи згідно зазначених податкових документів та всупереч вищенаведеним нормам Податкового кодексу України.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно із частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: 1) суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; 2) суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

З урахуванням зазначеного, на підставі встановлених судом фактів та обставин, враховуючи, що докази, наведені відповідачем не доводять правомірності прийняття податкового повідомлення-рішення, а позивачем доведено суду обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення №0000524010 від 07.10.2014 року, підлягає скасуванню.

Згідно частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 71 цього Кодексу передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, та враховуючи, що докази, наведені відповідачем у запереченнях на позов, не спростовують доводи позивача, суд дійшов висновку, що адміністративний підлягає задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69-71, 94, 160-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов Державного підприємства «Державне Київське конструкторське бюро «Луч» задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Міжрегіонального Головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників № 0000524010 від 07.10.2014 р.

3. Судові витрати у сумі 182,70 гривень присудити на користь Державного підприємства «Державне Київське конструкторське бюро «Луч» за рахунок Державного бюджету України.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її отримання особою, яка оскаржує постанову, за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.О. Іщук