Постанова № 42952240, 04.03.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

04 березня 2015 року № 826/450/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Іщука І.О., вирішив у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомПриватного підприємства "Анна-7"доДержавної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києвіпровизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішеньО Б С Т А В И Н И С П Р А В И:

Приватне підприємство "Анна-7" звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 01.10.2014р. №0004322203 та від 01.10.2014р. №0004332203.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що державною податковою інспекцією необґрунтовано прийнято податкове повідомлення-рішення, оскільки позивач вимог чинного законодавства не порушував, відповідачем безпідставно під час здійснення перевірки не враховано первинні документи, що підтверджують правомірність віднесення позивачем до валових витрат суми сплачені згідно договору поставки № 22 від 01.08.2013 р. з ТОВ "Базіс-Груп".

Відповідач заперечень на позов суду не надав, представника для участі у судовому засіданні не направив.

Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

У зв'язку з тим, що відсутні перешкоди для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, а також зважаючи на відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд в судовому засіданні 19.02.2015 року дійшов висновку про можливість розгляду справи у письмовому провадженні.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,

ВСТАНОВИВ:

Податковим повідомленням-рішенням Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 01.10.2014р. №0004322203 позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 22 756,00 грн. та застосовано штрафні санкції у розмірі 5 689,00 грн.

Податковим повідомленням-рішенням Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 01.10.2014р. №0004332203 позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 23 954,00 грн. та застосовано штрафні санкції у розмірі 5 988,50 грн.

Вказані податкові повідомлення-рішення прийнято на підставі висновків Акту від 19.09.2014 р. №40/26-57-22-03-10/16391310 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки позивача з питань правильності нарахування, повноти та своєчасності сплати до бюджету податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств по взаємовідносинах з ТОВ «Базіс-Груп» за весь період взаємовідносин.

Так, перевіркою було встановлено порушення позивачем вимог: п.138.2., п.138.4., пп 138.10.3. п. 138.10., п. 138.11. ст.138, пп.139.1.1., пп. 139.1.9. п.139.1 ст. 139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. №2755-VI (із змінами та доповненнями), що призвело до заниження суми податку на прибуток на загальну суму 22 756,00 грн., в тому числі за 2013 р. у сумі 22 756,00 грн.; та порушення п.198.2, п198.6 ст.198, п.201.2, п.201.6., п.201.12. ст.201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми з податку на додану вартість у період, що перевірявся на загальну суму 23 954,00 грн., в тому числі за серпень 2013 р. у сумі 7 657,00 грн., за вересень 2013 р. у сумі 13 419,00 грн., за жовтень 2013 р. у сумі 2 878,00 грн.

Висновок про порушення позивачем зазначених норм перевіряючими зроблено з посиланням на те, що слідчим управлінням ФР ДПІ у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №32014100080000045. Проведеними слідчо-оперативними заходами було встановлено, що невстановлені досудовим розслідуванням особи з метою прикриття незаконної діяльності направленої на пособництво легально діючим суб'єктам господарювання в ухиленні від сплати податків та подальшої конвертації безготівкових коштів у готівку використовували реквізити багатьох підприємств, зокрема і контрагент позивача ТОВ «Базіс-Груп», на рахунки, яких систематично перераховували грошові кошти разом з реально діючими суб'єктами підприємницької діяльності.

Так, перевіряючими було зроблено висновок про відсутність реальної можливості поставок товарів позивачу від ТОВ «Базіс-Груп», з посиланням на відсутність трудових ресурсів, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій у зазначених обсягах, що свідчить про відсутність необхідних умов для реального настання результатів господарської діяльності.

Таким чином, господарські операції по взаємовідносинах позивача з ТОВ «Базіс-Груп» у період, що перевірявся мають ознаки «безтоварності».

Аналізуючи обґрунтованість таких висновків податкового органу, суд приходить до наступного.

Між позивачем та ТОВ «Базіс-Груп» було укладено договір поставки №22 від 01.08.2013 р.

Відповідно до п. 1.1 , п.1.2 договору № 22 від 01.08.2013 р. ТОВ «Базіс-Груп» зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, передати у власність позивача товар, а позивач зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, прийняти та оплатити товар. Найменування, одиниці виміру та загальна кількість товару, що підлягає поставці за цим договором, його часткове співвідношення (асортимент, номенклатура) визначаються у рахунках та остаточно узгоджується у видаткових накладних, що є невід'ємною частиною договору.

Даний договір від імені позивача підписано директором Зубченко С.О., від імені TOB «Базіс-Груп» директором Ковальовим В.В.

TOB «Базіс-Груп» на виконання договору № 22 від 01.08.2013 р. поставляє товар на умовах EXW (інкотермс2010).

Позивач на виконання умов договору № 22 від 01.08.2013 р. отримав від TOB «Базіс-Груп» товар, а саме, автозапчастини відповідно до податкових накладних, що містять відомості про господарські операції та підтверджують їх здійснення. Факт оплати автотоварів отриманих за договором №22 від 01.08.2013р. підтверджується платіжними дорученнями від 19.09.2013 р. № 407 на суму 6 379,80 грн., від 24.10.2013 р. № 463 на суму 1 674,00 грн., від 24.10.2013 р. № 464 на суму 6 608,10 грн.

Транспортування придбаного у ТОВ «Базіс-Груп» товару позивачем здійснювалось автомобілем, що знаходиться у позивача відповідно до договору найму транспортного засобу від 01.07.2009 р. № 4 (докази у справі).

Здійснення зазначеної господарської операції підтверджуються також первинними документами, зокрема, податковими накладними № 218 від 22.08.2013 р., № 223 від 23.08.2013 р., № 224 від 23.08.2013 р., № 225 від 23.08.2013 р., № 273 від 28.08.2013 р., № 286 від 29.08.2013 р., № 293 від 30.08.2013 р., № 292 від 30.08.2013 р., № 81 від 09.09.2013 р., №82 від 09.09.2013 р., № 83 від 09.09.2013 р., № 155 від 16.09.2013 р., № 156 від 09.09.2013 р., № 241 від 25.09.2013 р., № 242 від 25.09.2013 р., № 243 від 25.09.2013 р., № 254 від 26.09.2013 р., № 255 від 26.09.2013 р., № 256 від 26.09.2013 р., № 281 від 27.09.2013 р., № 282 від 27.09.2013 р., № 342 від 30.09.2013 р., № 343 від 30.09.2013 р., № 62 від 07.10.2013 р., № 63 від 07.10.2013 р., № 171 від 18.10.2013 р., № 204 від 21.10.2013 р., № 221 від 23.10.2013 р., № 241 від 25.10.2013 р., № 303 від 28.10.2013 р., № 304 від 28.10.2013 р. та видатковими накладними № 218 від 22.08.2013 р., № 223 від 23.08.2013 р., № 224 від 23.08.2013 р., № 225 від 23.08.2013 р., № 273 від 28.08.2013 р., № 286 від 29.08.2013 р., № 293 від 30.08.2013 р., № 292 від 30.08.2013 р., № 81 від 09.09.2013 р., №82 від 09.09.2013 р., № 83 від 09.09.2013 р., № 155 від 16.09.2013 р., № 156 від 09.09.2013 р., № 241 від 25.09.2013 р., № 242 від 25.09.2013 р., № 243 від 25.09.2013 р., № 254 від 26.09.2013 р., № 255 від 26.09.2013 р., № 256 від 26.09.2013 р., № 281 від 27.09.2013 р., № 282 від 27.09.2013 р., № 342 від 30.09.2013 р., № 343 від 30.09.2013 р., № 62 від 07.10.2013 р., № 63 від 07.10.2013 р., № 171 від 18.10.2013 р., № 204 від 21.10.2013 р., № 221 від 23.10.2013 р., № 241 від 25.10.2013 р., № 303 від 28.10.2013 р., № 304 від 28.10.2013 р.

Відповідно до частини 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999р. №996-XIV з наступними змінами та доповненнями у редакції на час виникнення спірних правовідносин, який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

В розумінні названого Закону первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з частою 1 статті 9 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (частина 2 зазначеної статті).

Господарські операції це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Позивачем на підтвердження реальності виконання договорів було надано до перевірки та надано суду податкові накладні, видаткові накладні та докази сплати.

У відповідності до п.2 ст.3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99р. №996, податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, що ведеться підприємством.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які згідно з Законом є документами, що містять відомості про господарські операції та підтверджують їх здійснення.

Таким чином, як випливає з визначень даних термінів, господарська операція є дія або подія, яка викликає зміни в структурі ресурсів, контрольованих підприємством, у результаті минулих подій, виконання яких, як очікується, призведе до отримання економічних вигод у майбутньому, та зобов'язань, у власному капіталі підприємства.

Згідно з пп.14.1.27 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Отже, формування валових витрат платником податків обумовлено фактичним здійсненням операцій з придбання товарів, робіт (послуг), для подальшого використання в межах господарської діяльності платника податку, і реалізується за наявності в платника належно оформлених підтверджуючих здійснення господарських операцій первинних документів.

Згідно ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та згідно п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за № 168/704. первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Згідно з п.138.2 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно пп. 139.1.9 п.139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до підпункту «а» пункту 198.1. статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

В силу пункту 198.2. названої статті датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.3. статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1. статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6. статті 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11. статті 201 цього Кодексу.

Платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України) (пункт 201.1. статті 201 ПК України).

В силу пункту 201.4. статті 201 ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг. Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (пункту 201.6. статті 201 ПК України).

Згідно з пунктом 201.7. статті 201 ПК України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Наступним пунктом названої статті встановлено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 201.10. статті 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Отже, виходячи з аналізу наведених норм в сукупності, Податковим кодексом України визначено окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема, це відсутність зв'язку з господарською діяльністю, фіктивність операцій (відсутність поставок), відсутність податкової правосуб'єктності, відсутність на момент перевірки податкових накладних або видача їх особою, яка не є платником податку додану вартість. Таким чином, із зазначеного вище також випливає й те, що при дослідженні факту здійснення господарської операції, оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Таким чином, як випливає з визначень даних термінів, господарська операція є дія або подія, яка викликає зміни в структурі ресурсів, контрольованих підприємством, у результаті минулих подій, виконання яких, як очікується, призведе до отримання економічних вигод у майбутньому, та зобов'язань, у власному капіталі підприємства.

Вироку або рішення суду за результатами розслідування кримінального провадження №32014100080000045 щодо встановлення та доведеності у відповідності до вимог чинного законодавства того факту, що ТОВ «Базіс-Груп» займалося фіктивним підприємництвом, тощо, суду не надано.

Оскільки, посадові особи податкового органу не наділені правом на власний розсуд приймати рішення про анулювання податкових накладних, посилання податкового органу на те, що податкові накладні підписані нібито іншою особою, не підтверджено відповідними доказами, а тому не спростовують факту здійснення позивачем господарської операції з TOB «Базіс-Груп»,

Таким чином, висновки податкового органу щодо фіктивності діяльності контрагента позивача ґрунтуються на припущеннях, суду не надані належні та допустимі докази на підтвердження нікчемності правочину, укладеного між «Анна-7» та TOB «Базіс-Груп».

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд звертає увагу, що відповідачем не доведено факту фіктивності чи удаваності зазначених договорів, визнання їх недійсними, тощо. Крім того, слід відмітити, що позивачем надано всі первинні документи на підтвердження здійснення господарських операцій з TOB «Базіс-Груп».

Отже, податковим органом в акті перевірки необґрунтовано зроблено висновок про те, що надані позивачем документи не підтверджують реальності здійснення господарських операцій.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що сукупність наведених вище первинних, платіжних та супровідних документів, досліджених під час розгляду справи підтверджує факт виконання договору поставки авто товарів, отриманих позивачем від TOB «Базіс-Груп» та не дає підстав для сумніву щодо реальності їх вчинення.

Враховуючи, те що позивачем доведено належними доказами реальність здійснення операцій на виконання договору поставки автотоварів від 01.08.2013 р. № 22, позовні вимоги є такими, що підлягають до задоволення у зв'язку їх обґрунтованістю та доведеністю.

Враховуючи викладене, висновок, викладений в Акті перевірки про порушення позивачем вимог: п.138.2., п.138.4., пп. 138.10.3. п. 138.10., п. 138.11. ст.138, пп.139.1.1., пп. 139.1.9. п.139.1 ст. 139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. №2755-VI (із змінами та доповненнями), що призвело до заниження суми податку на прибуток на загальну суму 22 756,00 грн., в тому числі за 2013 р. у сумі 22 756,00 грн.; та порушення п.198.2, п198.6 ст.198, п.201.2, п.201.6., п.201.12. ст.201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми з податку на додану вартість у період, що перевірявся на загальну суму 23 954,00 грн., в тому числі за серпень 2013 р. у сумі 7 657,00 грн., за вересень 2013 р. у сумі 13 419,00 грн., за жовтень 2013 р. у сумі 2 878,00 грн., є необґрунтованим та спростовується матеріалами справи. А відтак донарахування податкових зобов'язань податковими повідомленнями-рішеннями від 01.10.2014р. №0004322203 та від 01.10.2014р. №0004332203 Державною податковою інспекцією у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві здійснено неправомірно, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно із частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Згідно частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 71 цього Кодексу передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, та враховуючи, що висновки податкового органу викладені в акті перевірки, доводи позивача не спростовують, суд дійшов висновку, про задоволення адміністративного позову.

Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69-71, 94, ч. 6 ст. 128, 160-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов Приватного підприємства «Анна-7» задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 01.10.2014р. №0004322203.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 01.10.2014р. №0004332203.

4. Судові витрати в сумі 182,70 гривень присудити на користь Приватного підприємства «Анна-7» за рахунок Державного бюджету України.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її отримання особою, яка оскаржує постанову, за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.О. Іщук