Ухвала суду № 42951873, 14.05.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

14 травня 2014 рокусправа № 2а-5506/10/0470

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Проценко О.А.

суддів: Дурасової Ю.В. Туркіної Л.П.

за участю секретаря судового засідання: Комар Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Державної податкової служби України

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.12.2010р. у справі № 2а-5506/10/0470

за позовом Публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат ім.Ф.Е.Дзержинського"

до Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення ,

в с т а н о в и в:

Публічне акціонерне товариство "Дніпровський металургійний завод ім.Ф.Е.Дзержинського" (далі по тексту - позивач, ПАТ «Дніпровський меткомбінат») звернулося до адміністративного суду з позовом про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції (далі по тексту - відповідач, податковий орган) від 19.04.2010 року №0000852301/0, яким позивачу зменшено бюджетне відшкодування з податку на додану вартість на 20514037,00 грн.

Позивач обґрунтував свої позовні вимоги нормами п.1.8 ст.1, п.п.7.3.1 п.7.3., п.п.7.4.5 п.7.4., п.п.7.7.1. п.п.7.7.2., п.п.7.7.7, п.п.7.7.10 п.7.7. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" та вважає, що висновки відповідача, на підставі яких прийнято спірне рішення, незаконними.

Постановою суду першої інстанції позов задоволено. При цьому суд зазначив, що відповідачем не доведено правомірність своїх дій та рішення, що позивач відповідно до вимог чинного законодавства мав усі правові підстави для включення сплаченої у складі вартості товарів суми податку на додану вартість до податкового кредиту.

Не погодившись з висновками суду першої інстанції, відповідач оскаржує постанову суду в апеляційному порядку. Апелянт вважає судове рішення незаконним, просить скасувати постанову суду та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позову. На обґрунтування апеляційних вимог зазначається, що приймаючи постанову, суд першої інстанції не встановив та не дослідив належним чином фактичні обставини, невірно застосував норми матеріального та процесуального права. Відповідач стверджує, що контрагенти позивача порушили податкові зобов'язання і це є достатньою підставою для висновку про необгрунтованість позиції позивача як платника податку на додану вартість (ПДВ) щодо його права на відшкодування ПДВ з Державного бюджету.

Позивач заперечує проти задоволення апеляційної скарги, судове рішення вважає законним та обґрунтованим.

Під час апеляційного розгляду справи позивач заявив про зміну назви, відповідно до п.1.4 Статуту ПАТ «Дніпровський металургійний завод ім.Ф.Е.Дзержинського» є повним правонаступником всіх прав та обов'язків ВАТ «Дніпровський металургійний завод ім.Ф.Е.Дзержинського».

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів зазначає наступне.

Як свідчать матеріали справи, податковим органом проведено виїзну позапланову документальну перевірку Відкритого акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф. Е. Дзержинського" з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку та від'ємного значення з ПДВ за лютий 2010 року, яке виникло за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01.01.2010 по 31.01.2010р.

За результатами перевірки складено акт від 19.04.2010 року № 2403/55-т/23-407/05393043, в якому зазначається про порушення позивачем п.1.8 ст.1, п.п.7.3.1 п.7.3., п.п.7.4.5 п.7.4, п.п.7.7.1 п.п.7.7.2, п.п.7.7.7, п.п.7.7.10 п.7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", а саме завищення податкового кредиту, а відповідно заниження бази оподаткування. Згідно АРМ податкової служби "Звірка контрагентів" по підприємству ТОВ "Компанія Ресурс", з яким ПАТ "Дніпровський меткомбінат" мало взаємовідносини, податкова служба податкову декларацію з ПДВ за січень 2010року не визнано як податкову та надано статус "до відома". Тому, як зазначено в акті, у співробітників ДПІ відсутні підстави для винесення висновку про підтвердження суми податкового кредиту за січень 2010р.

На підставі акту перевірки Державною податковою інспекцією у м.Дніпродзержинську прийнято податкове повідомлення-рішення від 19 квітня 2010 року № 0000852301/0, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на у розмірі 20514037,00 грн.

Висновки податкового органу пов'язані з обставинами господарських відносин позивача з його контрагентами (арк. Акту перевірки 12-13, а.с.23-24). На думку відповідача взаємовідносини цих підприємств документально не підтверджено.

Аналіз матеріалів справи та норм права, які регулюють спірні правовідносини, показав наступне.

Згідно з пп. 7.7.1 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

За пп. 7.7.2 Закону України "Про податок на додану вартість" якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

- бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка

дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх

податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг);

- залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Щодо порушення підприємством п.п. 7.7.7, п.п.7.7.10 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" то зазначені пункти Закону передбачають порядок дій податкового органу у разі виявлення за наслідками документальної невиїзної (камеральної) або позапланової виїзної перевірки (документальної) невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації та визначає джерело сплати бюджетного відшкодування (у тому числі бюджетного боргу), а не порядок та законність включення сум ПДВ до податкового кредиту.

Відповідно до пп.7.7.7 Закону України "Про податок на додану вартість" якщо за наслідками документальної невиїзної (камеральної) або позапланової виїзної перевірки (документальної) податковий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий податковий орган:

- у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної податковим органом унаслідок таких перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховує її згідно з підпунктом 7.7.3 цього пункту у зменшенні податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів;

- у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною податковим органом внаслідок проведення таких перевірок, податковий орган надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування; .

- у разі з'ясування внаслідок проведення таких перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови у наданні бюджетного відшкодування.

Згідно з пп. 7.7.10 Закону України "Про податок на додану вартість" джерелом сплати бюджетного відшкодування (у тому числі бюджетного боргу) є загальні доходи Державного бюджету України. Забороняється обумовлювати або обмежувати виплату бюджетного відшкодування наявністю або відсутністю доходів, отриманих від цього податку в окремих регіонах України.

Матеріали справи підтверджують, що на момент проведення перевірки позивачем надано всі необхідні податкові накладні на підтвердження визначення податкового кредиту. Будь-яких зауважень до первинних бухгалтерських документів податковий орган не зазначив; в акті перевірки вказується на запити до податкових органів інших регіонів, проте також вказується про відсутність відповідей.

Виходячи з аналізу норм закону України "Про податок на додану вартість" підставою для отримання бюджетного відшкодування законодавець визначає дані тільки податкової декларації за звітний період і не передбачає надання даних податкових декларацій контрагентів платника податків.

З матеріалів справи вбачається, що попередньою перевіркою з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за січень 2010 року, (п. 3.2.2 Акту № 1590/48-т/23-407/05393043 від 18.03.2010 р., п. 3.1.2 Акту перевірки від 19 квітня 2010 року № 2403/55-т/23-407/05393043) підтверджено суми податкового кредиту, зазначені в Декларації по ПДВ за січень 2010 року, та вказано, що суми податку на додану вартість підтверджені належним чином виписаними податковими накладними, митними деклараціями, актами прийняття робіт (послуг), прибутковими ордерами, банківськими документами, що засвідчують перерахування коштів в оплату вартості товарів (робіт, послуг), та включені до складу податкового кредиту податкової декларації з ПДВ за відповідний період. Дані рахунків бухгалтерського обліку 20, 23, 28, 91, 92, 93, 644, 641, 631, 685, 311 та інші використовувались при перевірці правильності визначення податкового кредиту з податку на додану вартість.

В п. 3.1.2 Акту перевірки від 19 квітня 2010 року № 2403/55-т/23-407/ підтверджено суми податкового кредиту, зазначені в Декларації по ПДВ за січень 2010 року, та вказано, що "суми податку на додану вартість підтверджені належним чином виписаними податковими накладними, митними деклараціями, актами прийняття робіт (послуг), прибутковими ордерами, банківськими документами, що засвідчують перерахування коштів в оплату вартості товарів (робіт, послуг), та включені до складу податкового кредиту податкової декларації з ПДВ за відповідний період. Дані рахунків бухгалтерського обліку 20, 23, 28, 91, 92, 93, 644, 641, 631, 685, 311 та інші використовувались при перевірці правильності визначення податкового кредиту з податку на додану вартість".

Проаналізувавши надані до суду документи та фактичні обставини, суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо обґрунтованості позиції платника податку та безпідставності висновків податкового органу.

Висновки відповідача про те, що позивач не має права на податковий кредит на підставі виписаних ТОВ "Компанія Ресурс" податкових накладних ґрунтується тільки на даних АРМ податкової служби "Звірка контрагентів" по підприємству ТОВ "Компанія Ресурс" де зазначено, що податковим органом не визнано як податкову податкову декларацію з ПДВ за січень 2010року та надано їй статус "до відома", проте доказів на підтвердження висновків податкового органу останнім не надано.

Судом враховано, що позивач, як покупець, виконав свої зобов'язання шляхом сплати податку у складі вартості придбаного у контрагента товару. Можлива несплата контрагентом до бюджету податку на додану вартість, неподання ним податкової звітності з задекларованою сумою податкових зобов'язань по взаємовідносинах з ПАТ "Дніпровський меткомбінат" тягне за собою відповідальність та негативні наслідки саме щодо вищевказаного контрагента, але не позивача, яким виконано усі передбачені законом дії. Така позиція суду ґрунтується на принципі індивідуальності юридичної відповідності, задекларованої ст. 61 Конституції України.

Колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду. Суд об'єктивно, повно і всебічно дослідив обставини, які мають значення для вирішення справи. Висновки суду відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються зібраними по справі доказами. Рішення суду є законним та обґрунтованим, підстав для його скасування не вбачається. Апеляційна скарга задоволенню не підлягає. Судове рішення слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 195,196,198,200,205,206 Кодексу адміністративного судочинства України, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Державної податкової служби України на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2010р. у справі №2а-5506/10/0470 залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2010р. у справі №2а-5506/10/0470 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили у відповідності до ст.254 КАС України та може бути оскаржена згідно зі ст.212 КАС України.

Головуючий: О.А. Проценко

Суддя: Ю.В. Дурасова

Суддя: Л.П. Туркіна