Ухвала суду № 42951859, 17.02.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

17 лютого 2015 рокусправа № 808/7364/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Добродняк І.Ю

суддів: Бишевської Н.А. Семененка Я.В.

за участю секретаря судового засідання: Новошицька О.О.

за участю представників:

позивача: - ОСОБА_1

відповідача: - не з'явився

третьої особи: - ОСОБА_2 дов від 01.12.2014

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську

апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої ОСОБА_3

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 16 грудня 2013 року

у справі № 808/7364/13-а

за позовом ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої ОСОБА_3

до Орджонікідзевського відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції

треті особи Приватне підприємство «Лауна» та товариство з обмеженою відповідальністю «Задніпровський металокерамічний завод»

про визнання дій незаконними,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до Орджонікідзевського відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції, треті особи - ПП «Лауна» та ТОВ «Задніпровський металокерамічний завод», в якому з урахуванням уточнень (а.с.19), просила:

- визнати дії Орджонікідзевського ВДВС, які виразились у прийнятті рішення про проведення прилюдних торгів з реалізації квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, та у прийнятті і затвердженні Акту державного виконавця від 14 січня 2003 року про проведені прилюдні торги з реалізації цієї квартири незаконними;

- скасувати Акт державного виконавця Орджонікідзевського ВДВС від 14 січня 2003 року про проведення прилюдних торгів, затверджений виконуючим обов'язки начальника Орджонікідзевського ВДВС Логвіним В. Ї., з реалізації квартири.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що під час прийняття рішення про проведення прилюдних торгів з реалізації квартири та вчинення дій, пов'язаних із реалізацією цього рішення, відповідач діяв всупереч вимогам діючого на той час законодавства, оскільки не отримав згоду органу опіки та піклування на реалізацію квартири, в якій мешкала неповнолітня ОСОБА_3 Крім того, ухвалою Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 16.12.2002 накладений арешт на спірну квартиру.

Ухвалою суду від 16.12.2013 на підставі п.1 ч.1 ст.157 КАС України закрито провадження у справі № 808/7364/13-а в частині позовних вимог:

- щодо визнання незаконним дій Орджонікідзевського ВДВС, які виразились у прийнятті та затвердженні акту держаного виконавця від 14 січня 2003 р. про проведені прилюдні торги з реалізації квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1;

- щодо скасування акту державного виконавця Орджонікідзевського ВДВС від 14 січня 2003 р. про проведені прилюдних торгів, затверджений виконуючим обов'язки начальника Орджонікідзевського ВДВС Логвіним В.І. з реалізації квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Ухвалу суду мотивовано тим, що акт про проведені прилюдні торги є підставою для оформлення права власності на об'єкт нерухомого майна, в даному випадку - на квартиру, а отже є підставою для набуття права власності, і тому його правомірність та правомірність дій виконавчої служби щодо його складання або прийняття та затвердження не можуть бути предметом адміністративного позову.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 16.12.2013 у задоволені адміністративного позову відмовлено.

Постанову суду мотивовано тим, що будь-яких заходів, які повинен був вчинити державний виконавець у разі звернення стягнення на квартир, в якій мешкає неповнолітня дитина, в тому числі щодо отримання дозволу органу опіки та піклування на реалізацію такої квартири через процедуру прилюдних торгів, ані Законом України «Про виконавче провадження», ані Інструкція про проведення виконавчих дій, передбачено не було. Також зазначеними нормативно-правовими актами, на час виникнення спірних правовідносин, не було передбачено прийняття державним виконавцем окремого рішення про проведення прилюдних торгів з реалізації квартири, а організація та проведення прилюдних торгів з реалізації квартири не входили до компетенції відповідача. Крім того, позивачем не надано суду жодного доказу того, що ним було повідомлено відповідача про факт реєстрації та проживання неповнолітньої дитини у спірній квартирі.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з'ясування всіх обставин справи та порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду та задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Позивач зазначає, що судом першої інстанції не взято до уваги, що відповідачем при здійсненні процедури реалізації квартири через процедуру прилюдних торгів згода органу опіки та піклування не отримувалась, тобто порушені вимоги чинного на той час законодавства в частині законодавчого захисту житлових прав малолітньої ОСОБА_3 Винесенням та затвердженням Акту від 14.01.2003 про проведені прилюдні торги відповідач не виконав судове рішення - ухвалу Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 16.12.2002 про арешт квартири, тобто порушив закон, що є підставою визнання його дій протиправними та скасування виконавчого документу. Витребування офіційної інформації про осіб, які мають право власності на квартиру чи користування нею, проживають в квартирі чи зареєстровані в ній, є прямим обов'язком державного виконавця. Тим більше, що, і на час опису та арешту квартири державним виконавцем, і на час реалізації квартири через процедуру прилюдних торгів в ній проживала і була зареєстрована малолітня дитина.

Позивач в судовому засіданні підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час і місце судового засідання відповідач повідомлений судом належним чином.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав для її задоволення внаслідок наступного.

Предметом даного спору є дії органу ДВС, вчинені при здійсненні виконавчого провадження з виконання виконавчого напису нотаріуса № 121 від 26.01.2001.

Судом першої інстанції встановлено, підтверджується матеріалами справи, що у зв'язку з закінченням строку зберігання, матеріали виконавчого провадження з виконання виконавчого напису нотаріуса № 121 від 26.01.2001 на час звернення позивача до адміністративного суду були знищені відповідно до вимог п.3.19 Інструкції з діловодства в органах державної виконавчої служби, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 05.07.99 р. № 470/7 (чинної на момент існування виконавчого провадження) (а.с.98-100).

Для вирішення спору по суті суд першої інстанції направив запит до Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя про надання копій документів, які були наявні у цивільній справі № 2/0818/5/2012 (яка певним чином пов'язана з даною адміністративною справою).

Так, копії документів, надані учасниками адміністративного процесу та Орджонікідзевським районним судом м.Запоріжжя, свідчать про наступні обставини даної справи в хронології розвитку.

ОСОБА_1 придбала на підставі договору купівлі-продажу, зареєстрованого Запорізькою товарною біржею «Торг-Інвест» 16.08.97 за № Н-2644, квартиру АДРЕСА_1.

20.10.99 ОСОБА_1 уклала договір позики з ОСОБА_7, за яким ОСОБА_1 позичила у ОСОБА_7 грошові кошти у сумі 10 666 грн. (а. с.42).

Також 20.10.99 між вказаними фізичними особами укладений договір застави квартири, посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_8, за умовами якого ОСОБА_1 у забезпечення зобов'язання за вищезазначеним договором позики передала ОСОБА_7 квартиру АДРЕСА_1, належну їй на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу, зареєстрованого Запорізькою товарною біржею «Торг-Інвест» 16.08.97 за № Н-2644 (а. с.144).

26.01.2001 приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_4 вчинено виконавчий напис № 121, яким на підставі договору застави від 20.10.99 запропоновано утримати з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_7 несплачену в строк заборгованість у розмірі 10 666 грн. (а. с.143).

На підставі зазначеного виконавчого напису Орджонікідзевським ВДВС відкрито виконавче провадження з примусового стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_7 вищевказаної суми заборгованості.

30.09.2002 відповідачем при примусовому виконанні виконавчого напису нотаріуса № 121 від 26.01.2001 складений акт опису й арешту майна АА № 086595 боржника - ОСОБА_1 (а. с.58, 59).

З даного акту вбачається особиста присутність ОСОБА_1 при проведенні опису майна, що належить боржнику.

12.12.2012 Запорізькою філією Спеціалізованого державного підприємства «Укрспецюст» на адресу відповідача, позивача та ОСОБА_7 направлено повідомлення про прилюдні торги, яким проінформовано про місце та дату проведення прилюдних торгів з реалізації двохкімнатної квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а. с.60).

18.12.2002 ЗФ СДП «Укрспецюст» складено протокол № 47 про проведення прилюдних торгів, згідно якого ЗФ СДП «Укрспецюст» проведено прилюдні торги з реалізації арештованого нерухомого майна боржника - ОСОБА_1: двохкімнатної квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1; переможцем проведених торгів визначено ТОВ «Задніпровський металокерамічний завод» (а. с.116).

14.01.2003 відповідачем складений акт про проведені прилюдні торги, який затверджено в. о. начальника Орджонікідзевського ВДВС і в якому зафіксований результат проведених ЗФ СДП «Укрспецюст» 18.12.2002 торгів (а. с.14, 140).

17.01.2003 приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_9 на підставі зазначеного акту про проведення прилюдних торгів ТОВ «Задніпровський металокерамічний завод» видано свідоцтво про право власності на квартиру у АДРЕСА_1 (а. с.117, 141, 142).

В подальшому власником спірної квартири згідно матеріалів справи стало ПП «Лануа» на підставі мирової угоди, затвердженої ухвалою господарського суду Запорізької області від 29.01.2010 у справі № 6/19/10 (а. с.50-52, 133-136).

Крім того, матеріали справи свідчать, що ОСОБА_1 зверталась з позовом до ОСОБА_7 (треті особи ОСОБА_10, орган опіки та піклування Орджонікідзевської райадміністрації, приватний нотаріус ОСОБА_11, ПП «Лауна») про визнання вищевказаного договору застави квартири від 20.10.99 недійсним.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 23.11.2012 у цивільній справі № 2/0818/5/2012 задоволено позов ОСОБА_1 і визнано недійсним договір застави квартири від 20.10.99 р. (а. с.38-40).

Вказане рішення Орджонікідзевського райсуду мотивовано тим, що ОСОБА_3 на момент укладання договору застави квартири фактично проживала в квартирі, мала право користування житловим приміщенням, була на той час малолітньою, для укладення зазначеного правочину необхідна була згода органу опіки та піклування і така згода органом опіки та піклування не надавалася, що не заперечується і сторонами по справі, що суперечить вимогам ст.ст.17, 18 Закону України «Про охорону дитинства», ст.17 Кодексу про шлюб та сім'ю України і є підставою для визнання договору недійсним.

Рішенням апеляційного суду Запорізької області від 19.02.2013 скасовано вищезазначене рішення Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 23.11.2012 та відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні позову про визнання недійсним договору застави квартири (а. с.63-70).

Вказане рішення апеляційного суду мотивовано тим, що:

- суд першої інстанції безпідставно застосував до їх правовідносин норми законів України, які на час укладання договору застави не існували, не встановлювали та не обмежували права і обов'язки сторін цього договору і органу опіки та піклування;

- на час укладання ОСОБА_1 та ОСОБА_7 спірного договору застави від 20.10.99, були чинними норми Цивільного кодексу Української РСР від 18.07.1963, Кодексу про шлюб та сім'ю України від 20.06.1969 та Закону України «Про заставу» від 02.10.92, якими не було передбачено попереднє погодження з органами та піклування питання про передачу в заставу квартири, право на проживання, в якій має малолітня особа, яка, до речі, згідно з матеріалами справи, з 12.10.99 була виписана з квартири у зв'язку перепропискою, тоді як спірний договір застави був укладений лише 20.10.99, тобто через 8 днів після виписки малолітньої дитини з квартири;

- на час укладання договору застави від 20.10.99 ні ОСОБА_1, ні її малолітня донька ОСОБА_3 не були прописані в спірній квартириі, у зв'язку з чим договір застави від 20.10.1999 жодним чином не міг порушити прав малолітньої ОСОБА_3, адже на цей час вона не проживала в квартирі.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України від 18.03.2013 відмовлено ОСОБА_1 у відкритті касаційного провадження на рішення апеляційного суду Запорізької області від 19.02.2013 (а. с.62).

Таким чином, вказане рішення апеляційного суду Запорізької області від 19.02.2013 набрало законної сили в силу приписів ч.1 ст.319 ЦПК України, згідно якої рішення або ухвала апеляційного суду набирають законної сили з моменту їх проголошення.

З огляду на фактичні обставини справи, норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позову.

При розгляді апеляційної скарги позивача колегія суддів бере до уваги, що, як зазначено вище, в частині позовних вимог провадження в даній адміністративній справі ухвалою суду першої інстанції від 16.12.2013 закрито на підставі п.1 ч.1 ст.157 КАС України (а. с.153, 154).

Згідно положень ч.3 ст.157 КАС України ухвала суду про закриття провадження у справі може бути оскаржена. Проте, позивачем ухвала суду першої інстанції від 16.12.2013 не оскаржена.

Таким чином, колегією суддів розглядається апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції від 16.12.2013 у справі № 808/7364/13-а, якою відмовлено у задоволенні позовних вимоги щодо визнання дій Орджонікідзевського ВДВС, які виразились у прийнятті рішення про проведення прилюдних торгів з реалізації квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Спірні відносини на момент їх виникнення регулювались Законом України «Про виконавче провадження» від 21.04.99 № 606-XIV та Інструкцією про проведення виконавчих дій, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 15.12.99 № 74/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 15.12.99 р. за № 865/4158, Тимчасовим положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, затвердженим Наказом Міністерства юстиції України від 27.10.99 № 68/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 02.11.99 за № 745/4038.

Частиною 1 статті 5 Закону № 606-XIV (у редакції чинній на час виникнення спірних відносин) передбачено, що державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії.

Серед заходів примусового виконання рішень є звернення стягнення на майно боржника (статті 4 Закону № 606-XIV).

Згідно ч.1 ст.50 Закону № 606-XIV звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті (опису), вилученні та примусовій реалізації.

За положеннями статті 55 Закону № 606-XIV арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом:

винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, якою накладається арешт на майно боржника та оголошується заборона на його відчуження;

винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження;

проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

Про проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту державний виконавець складає акт опису й арешту майна боржника.

Згідно ч.ч.3, 4, 6 ст.62 Закону № 606-XIV у разі звернення стягнення на будинок, квартиру, приміщення, земельну ділянку державний виконавець запитує відповідні місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування про належність зазначеного майна боржникові на праві власності та його вартість, а також запитує нотаріальний орган, чи не знаходиться це майно під арештом.

Одержавши документальне підтвердження належності боржникові на праві власності будинку чи іншого нерухомого майна, державний виконавець накладає на них арешт шляхом опису і оцінки за їх вартістю на момент арешту та надсилає нотаріальному органу за місцем знаходження майна вимогу про реєстрацію даного факту. Про накладення арешту на будинок чи інше нерухоме майно, заставлене третім особам, державний виконавець невідкладно повідомляє цих осіб.

Реалізація належних боржникові будинку, квартири та іншого нерухомого майна провадиться відповідно до закону шляхом продажу з прилюдних торгів.

Відповідно до пп.5.12.1 п.5.12 Інструкції № 74/5 (у редакції чинній на час існування спірних відносин) реалізація арештованого майна, за винятком майна, виключеного за законом з обігу, здійснюється державним виконавцем шляхом його продажу через торговельні організації, відповідні структури Міністерства фінансів, на прилюдних торгах, аукціонах, якщо інше не передбачено законом, у двомісячний строк з дня накладення арешту.

У відповідності до пп.5.12.3 п.5.12 Інструкції № 74/5 продаж нерухомого майна боржника здійснюється шляхом проведення торгів спеціалізованим державним підприємством "Укрспец'юст" Міністерства юстиції України, яке створено відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.99 № 1270 "Про створення спеціалізованого державного підприємства "Укрспец'юст", та іншими спеціалізованими організаціями, які мають право здійснювати операції з нерухомістю в порядку, передбаченому законодавством України і визначеними на тендерній (конкурсній) основі.

Постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.99 № 1270 «Про створення спеціалізованого державного підприємства «Укрспец'юст» визначено, що основними завданнями діяльності ДП "Укрспец'юст" є забезпечення належного зберігання вилученого державними виконавцями майна, організація і проведення його реалізації шляхом продажу на прилюдних торгах, аукціонах, якщо інше не передбачено законом, на комісійних та інших договірних засадах.

У відповідності до п.5.11 Інструкції № 74/5 спеціалізована організація проводить публічні торги за заявкою державного виконавця, в якій зазначається мінімальна початкова ціна майна, що виставляється на торги.

До заявки додаються: копія виконавчого документа; копія акта арешту майна; копії правовстановлювальних документів, що підтверджують право власності на майно; документи, що характеризують об'єкт нерухомості (копію технічного паспорта на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку тощо); у разі продажу об'єкта незавершеного будівництва державний виконавець додає до заявки також копію рішення про відведення земельної ділянки та копію дозволу місцевого органу виконавчої влади і (чи) органу місцевого самоврядування на будівництво.

Прилюдні торги мають бути проведені спеціалізованою організацією у двомісячний строк з дня одержання заявки державного виконавця на їх проведення.

За приписами п.4.14 Тимчасового положення під час прилюдних торгів ведеться протокол.

Згідно п.6.1. Інструкції № 74/5 після повного розрахунку покупців за придбане майно, на підставі протоколу про проведення прилюдних торгів та копії документів, що підтверджують розрахунок за придбане майно, державний виконавець складає акт про проведені прилюдні торги і подає його на затвердження начальнику відповідного відділу державної виконавчої служби.

Таким чином, з наведених норм вбачається, що організація і проведення реалізації майна боржника шляхом продажу на прилюдних торгах відноситься до повноважень ДП "Укрспец'юст".

При цьому з системного аналізу положень Закону № 606 та Інструкції № 74/5 не вбачається обов'язку державного виконавця приймати будь-яке рішення про проведення прилюдних торгів з реалізації нерухомого майна.

Акт же про проведені прилюдні торги складається за результатами торгів, тобто після їх завершення.

Положеннями Кодексу адміністративного судочинства України передбачається не лише обов'язок суб'єкта владних повноважень (відповідача у справі) щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності (ч.2 ст.71 КАС України), але й обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (ч.1 ст.71 КАС України).

Позивачем не надано доказів вчинення Орджонікідзевським ВДВС дій, які б виразились у прийнятті рішення про проведення прилюдних торгів з реалізації квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, а також не наведено правового обґрунтування (норми законодавства), на підставі якої органами ДВС приймаються такі рішення.

Наведене свідчить про правомірність висновку суду першої інстанції про те, що на час виникнення спірних правовідносин не було передбачено прийняття державним виконавцем окремого рішення про проведення прилюдних торгів з реалізації квартири, а організація та проведення прилюдних торгів з реалізації квартири не входили до компетенції органів ДВС.

Отже, колегія суддів вважає обґрунтованою відмову суду першої інстанції у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання незаконними дій Орджонікідзевського ВДВС, які виразились у прийнятті рішення про проведення прилюдних торгів з реалізації квартири за адресою: АДРЕСА_1.

За приписами ч.1 ст.195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Так, позивач в апеляційній скарзі зазначає, що судом першої інстанції не взято до уваги, що відповідачем при здійсненні процедури реалізації квартири через процедуру прилюдних торгів згода органу опіки та піклування не отримувалась, тобто порушені вимоги чинного на той час законодавства в частині законодавчого захисту житлових прав малолітньої ОСОБА_3

При цьому, позивачем не наведено правового обґрунтування цих доводів, тобто норм чинного на момент виникнення спірних відносин законодавства, які б зобов'язували при здійсненні процедури реалізації квартири на прилюдних торгах отримувати згоду органу опіки та піклування.

Посилання позивача на приписи ст.ст.17, 18 Закону України «Охорону дитинства», ст.145 Кодексу про шлюб та сім'ю України, п.32 Інструкції «Про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 18.06.1994 р. № 18/5, є помилковим, оскільки положення зазначених норм стосуються батьків, опікунів дітей та нотаріусів під час вчинення ними певних нотаріальних дій і не стосуються повноважень (обов'язків) органів державної виконавчої служби.

Позивач також наводить доводи про те, що прямим обов'язком державного виконавця є витребування офіційної інформації про осіб, які мають право власності на квартиру чи користування нею, проживають в квартирі чи зареєстровані в ній, з врахуванням того, що і на час опису та арешту квартири державним виконавцем, і на час реалізації квартири через процедуру прилюдних торгів в ній проживала і була зареєстрована малолітня дитина.

При цьому позивачем не зазначено, яку саме норму виконавчого законодавства порушено відповідачем у зв'язку з неотриманням дозволу органу опіки та піклування на реалізацію такої квартири через процедуру прилюдних торгів.

З наведених же вище положень законодавства, чинних на час виникнення спірних правовідносин, вбачається, що у разі звернення стягнення на квартиру державний виконавець зобов'язаний запитати у відповідних місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування про належність зазначеного майна боржникові на праві власності та його вартість, а також запитати нотаріальний орган, чи не знаходиться це майно під арештом.

Тим більш, що у разі наявності перешкод у вигляді реєстрації (фактичному проживанні) у квартирі, яка підлягала реалізації на прилюдних торгах, малолітньої дитини, мати дитина - ОСОБА_1, будучи боржником у виконавчому провадженні мала повідомити про це державного виконавця.

Так, зокрема, у ч.2 ст.32 Закону № 606-XIV визначено, що за наявності обставин, що перешкоджають провадженню виконавчих дій, державний виконавець може відкласти виконавчі дії за заявою стягувача або за заявою боржника, або з власної ініціативи на строк до 10 днів. Про відкладення провадження виконавчих дій державний виконавець виносить відповідну постанову, про що повідомляє сторони, суд або інший орган, який видав виконавчий документ.

Докази повідомлення ОСОБА_1 державного виконавця про вищезазначені обставини і відсутність реагування, неврахування цього повідомлення відповідачем всупереч приписів ч.1 ст.71 КАС України позивачем суду не надані.

При цьому, як вірно зазначено судом першої інстанції і підтверджено матеріалами справи, акт про опис та арешт майна від 30.09.2002 підписаний законним представником позивача (ОСОБА_3.) - ОСОБА_1 без будь-яких заперечень.

Стосовно доводів позивача, що винесенням та затвердженням акту від 14.01.2003 про проведені прилюдні торги, відповідач не виконав судове рішення - ухвалу Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 16.12.2002 про арешт квартири, тобто порушив закон, що є підставою визнання його дій протиправними та скасування виконавчого документу, колегія суддів зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що Орджонікідзевським районним судом м.Запоріжжя виносилась ухвала від 16.12.2002 про накладення арешту на спірну квартиру (а. с.13).

Проте, з хронології обставин вбачається, що до прийняття Орджонікідзевським районним судом м.Запоріжжя вказаної ухвали, відповідачем вже було складено акт опису і арешту майна від 30.09.2002, яким відповідно до вимог ст.62 Закону № 606-XIV накладено також арешт на дане нерухоме майно.

Враховуючи принцип пріоритетності (пріоритет має те обмеження, яке виникло раніше), арешт державним виконавцем спірної квартири, передану ОСОБА_1 у заставу ОСОБА_7 за відповідним договором, мав місце раніше , ніж ухвала місцевого суду.

Тим більш, що у ч.1 ст.181 ЦК Української РСР (чинного на момент виникнення спірних відносин) визначено, що в силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами.

Крім того, 09.04.2003 державним виконавцем Орджонікідзевського ВДВС прийнято постанову № 4/4 про відмову у відкритті виконавчого провадження за ухвалою Орджонікідзевського районного суду від 16.12.2002 про накладення арешту на спірну квартиру (а. с.145, 146), заява про виконання якої подана до органу ДВС лише 09.04.2003, тобто вже після проведення прилюдних торгів з реалізації квартири та після видачі свідоцтва про право власності на квартиру ТОВ «ЗМЗ» нотаріусом.

При цьому, стаття 26 Закону № 606-XIV визначає, що постанова про відмову у відкритті виконавчого провадження може бути оскаржена заявником начальнику відповідного відділу державної виконавчої служби або до відповідного суду в 10-денний строк з моменту її одержання.

Доказів оскарження вищевказаної постанови державного виконавця від 09.04.2003 № 4/4 про відмову у відкритті виконавчого провадження за ухвалою Орджонікідзевського районного суду від 16.12.2002 матеріали справи не містять.

Також матеріали справи не містять доказів наявності реєстрації арешту на зазначену квартиру, здійснену на підставі ухвали Орджонікідзевського районного суду від 16.12.2002, в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, як цього вимагало чинне на момент виникнення спірних відносин законодавство.

Статтею 200 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає правомірною та обґрунтованою постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 16 грудня 2013 року у даній справі, а доводи апеляційної скарги такими, що не спростовують правового обґрунтування, покладеного в основу судового рішення, тому не можуть бути підставою для скасування постанови суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст.198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 16 грудня 2013 року у справі № 808/7364/13-а залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку, встановленому ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: І.Ю. Добродняк

Суддя: Н.А. Бишевська

Суддя: Я.В. Семененко