Ухвала суду № 42951849, 17.02.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

17 лютого 2015 рокусправа № 804/5972/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Добродняк І.Ю

суддів: Бишевської Н.А. Семененка Я.В.

за участю секретаря судового засідання: Новошицька О.О.

за участю представників:

позивача: - Целік Т.С. дов від 05.01.2015

відповідача: - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську

апеляційну скаргу Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 червня 2014 року

у справі № 804/5972/14

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕТО»

до Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ВЕТО» звернулось до суду з позовом до Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 21.01.2014 №0000172206 на суму 52500,00 грн. (42000,00грн. - за основним платежем, 10500,00грн.- за штрафними (фінансовими) санкціями).

Позовні вимоги обґрунтовані безпідставністю висновків податкового органу щодо нереальності господарських операцій позивача з ПрАТ «СК «Дніпроінмед», оскільки їх реальність підтверджена належним чином оформленою первинною документацією. Тим більш, що відповідачем раніше вже було складено довідку №2143/228/32653295 від 23.05.2013, відповідно до якої за період з 01.01.2008 по 17.05.2013 будь-які порушення з боку ТОВ «ВЕТО» при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ПрАТ «СК «Дніпроінмед» відсутні.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 червня 2014 року адміністративний позов задоволено.

Постанову суду мотивовано встановленням фактичного здійснення господарських операцій позивачем, що підтверджено первинною документацією, оформленою відповідно до вимог чинного законодавства, та відсутністю у відповідача законних підстав для проведення повторної перевірки ТОВ «ВЕТО».

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушенням судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні адміністративного позову в повномі обсязі. Відпоідач зазначає, що суд першої інстанції не взяв до уваги, що позивачем не наведено жодної економічної доцільності в страхуванні угод, укладених позивачем з контрагентами щодо надання охоронних послуг; позивачем надано до перевірки первинні документи не по всім угодам, які є предметом страхування ТОВ «ВЕТО». Крім того, в ході перевірки свідоцтва про відповідність кваліфікаційним вимогам до осіб, які можуть займатися актуарними (математичними) розрахунками, не надано; правильність обчислення страхового тарифу за договором страхування не підтверджена, що унеможливлює прийняття рішення органами ДПС щодо підтвердження достовірності факту формування витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування ТОВ «ВЕТО» «на предмет коректності» з надання послуг страхування від ПрАТ СК «Дніпроінмед» за період, що перевіряється.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час і місце судового засідання повідомлений судом належним чином.

ТОВ «ВЕТО» проти задоволення апеляційної скарги заперечує, вважає оскаржувану постанову суду першої інстанції обґрунтованою та правомірною, зазначаючи, що Лівобережною ОДПІ перевищено повноваження, оскільки податковим органом проведено повторну перевірку у період з 24.02.2014 по 28.02.2014 без наявності відповідного рішення вищестоящого контролюючого органу, що є також порушенням норм чинного законодавства.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав для її задоволення, внаслідок наступного.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, Лівобережною ОДПІ у період з 13.05.2013 по 17.05.2013 проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «ВЕТО» з питань дотримання податкового законодавства при нарахуванні та сплаті податків при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ПрАТ «СК «Дніпроінмед» за період з 01.01.2008 по 17.05.2013, за результатами якої складено довідку № 2143/228/32653295 від 23.05.2013 (а. с.29-32).

Згідно вкааної довідки за період з 01.01.2008 по 17.05.2013 будь-які порушення з боку ТОВ «ВЕТО» при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ПрАТ «СК «Дніпроінмед» відсутні.

Відповідно до п.1.4 Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, платниками податків-фізичними особами, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 14.03.2013 № 395, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.04.2013 за №607/23139, результати документальних перевірок оформлюються у формі акта або довідки. У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт, а у разі відсутності порушень - довідка.

Лівобережною ОДПІ у період з 16.12.2013 по 20.12.2013 на підставі п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78 ПК України проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «ВЕТО» з питань документального підтвердження господарських відносин з отримання страхових послуг від Приватного акціонерного товариства «Страхової компанії «Дніпроінмед» (код ЄДРПОУ 21870998) за період з 01.01.2012 по 31.03.2013, за результатами якої складений акт № 2014/22-02/32653295 від 27.12.2013 (а. с.33-38).

Згідно висновків акту перевірки від 27.12.2013 товариством порушено пп.138.10.2 п.138.10 ст.138, пп.140.1.6 п.140.1 ст.140 ПК України, в результаті чого встановлено занижено податку на прибуток за 2012 рік на загальну суму 42 000 грн., у тому числі за 1квартал 2012 року - 42 000 грн.

Такі висновки податкового органу ґрунтуються на доводах, що ТОВ «ВЕТО» мало «ймовірні поставки виконаних послуг «сумнівного сектору економіки» - здійснення посадовими особами платників податків дій, спрямованих на порушення публічного порядку, зловживання правом, порушення моральних засад суспільства з метою отримання податкової вигоди (зменшення бази оподаткування).

Як зазначено в акті перевірки, дані факти унеможливлюють та не надають законних підстав для прийняття органами ДПС рішення щодо підтвердження достовірності факту формування витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування ТОВ «ВЕТО» «на предмет коректності» з послуг страхування від ПрАТ «СК «Дніпроінмед» за період, що перевіряється.

На підставі наведеного, постачальники/особи (юридичні, фізичні), згідно норм Податкового кодексу, повинні відповідати «своєю коректністю» даному поняттю та зобов'язані здійснювати утримання і внесення до бюджету відповідних сум податку, що сплачується покупцем.

Витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними, документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Відсутність факту придбання послуг страхування від ПрАТ «СК»Дніпроінмед» за період, що перевіряється, та/або у разі якщо придбані товари (роботи, послуги) не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не повинні включатись до витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Відсутність витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування у ТОВ «ВЕТО» від контрагентів-постачальників, спрямовано на ухилення від сплати податкових зобов'язань інших суб'єктів господарювання. Враховуючі дані факти, податкова вигода, сформована від сумнівних постачальників, підлягає коригуванню по ланцюгу постачання реальних «вигодонабувачів».

Крім того, податковим органом використані дані акту ДПІ у Жовтневому районі м.Дніпропетровська від 09.08.13 №489/222/21870998 про результати проведення документальної позапланової виїзної перевірки ПрАТ СК «Дніпроінмед» (код ЄДРПОУ 21870998) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 по 31.03.2013, яким зафіксовано, що правочини з надання послуг страхування за період з 01.01.2012 по 31.03.2013 відповідно до ч.1, ч.2 ст.215, ч.5 ст.203 ЦК України є нікчемним і в силу ст.216 ЦК України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю на загальну суму 132 601 291,62 грн. (а. с.37).

20.01.2014 на підставі акту позапланової перевірки від 27.12.2013 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000172206, яким товариству збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 52500 грн., із яких 42 000 грн. - основний платіж, 10 500 грн. - за штрафні (фінансові) санкції (а. с.18).

Крім того, Лівобережної ОДПІ у період з 24.02.2014 по 28.02.2014 проведена документальна позапланова виїзна перевірка щодо тих самих господарських взаємовідносин і за той самий період, про що складено акт № 938/22-02/32653295 від 06.03.2014 (а. с.43-49).

Суд першої інстанції дійшов висновку про те, що податковий орган не мав права здійснювати повторні перевірки ТОВ «ВЕТО», за результатами яких складені акти від 27.12.2013 та 06.03.2014, оскільки згідно вимог п.4 Указу Президента України «Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності» від 23.07.98 № 817/98 вищестоящий контролюючий орган може за власною ініціативою перевірити достовірність висновків нижчестоящого контролюючого органу шляхом перевірки документів обов'язкової звітності суб'єкта підприємницької діяльності або висновків акта перевірки, складеного нижчестоящим контролюючим органом; вищестоящий контролюючий орган вправі прийняти рішення щодо повторної перевірки суб'єкта підприємницької діяльності лише у тому разі, коли стосовно посадових або службових осіб контролюючого органу, які проводили планову або позапланову перевірку зазначеного суб'єкта, розпочато службове розслідування або порушено кримінальну справу; Державна податкова адміністрація України вправі прийняти рішення про проведення повторної перевірки суб'єкта підприємницької діяльності у разі, коли таке рішення оформляється наказом за підписом її Голови.

Податковий кодекс України не містить положень щодо такого виду перевірки як повторна.

Так, стаття 75 ПК України визначає види перевірок, згідно п.75.1 якої органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча .б однієї з обставин, визначених цим Кодексом (п.75.1.2 п.75.1 ст.75 ПК України).

Пункт 78.1 статті 78 ПК України визначає обставини, які можуть бути підставою призначення і проведення податковим органом документальної позапланової перевірки.

Так, відповідно до положень п.78.1 ст.78 ПК України в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, документальна позапланова перевірка здійснюється, зокрема, якщо:

- за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту - п.п.78.1.1;

- органом державної податкової служби вищого рівня в порядку контролю за діями або бездіяльністю посадових осіб органу державної податкової служби нижчого рівня здійснено перевірку документів обов'язкової звітності платника податків або матеріалів документальної перевірки, проведеної контролюючим органом нижчого рівня, і виявлено невідповідність висновків акта перевірки вимогам законодавства або неповне з'ясування під час перевірки питань, що повинні бути з'ясовані під час перевірки для винесення об'єктивного висновку щодо дотримання платником податків вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Рішення про проведення документальної позапланової перевірки в цьому випадку приймається контролюючим органом вищого рівня лише у тому разі, коли стосовно посадових осіб контролюючого органу нижчого рівня, які проводили документальну перевірку зазначеного платника податків, розпочато службове розслідування або їм повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення - п.п.78.1.12.

Норми Податкового кодеку України в редакції, що діяла на час спірних правовідносин, не обмежували повноваження органів державної податкової служби щодо проведення позапланової перевірки за наявності певних обставин в залежності від фактів вже здійснених перевірок стосовно одного і того ж періоду господарської діяльності платника податків.

Ліше Законом України № 71-VIII від 28.12.2014 «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», який набрав чинності з 01.01.2015, внесені зміни до п.78.2 ст.78, казаний пункт доповнено абзацом ругим, згідно якому контролюючим органам забороняється проводити документальні позапланові перевірки, які передбачені підпунктами 78.1.1, 78.1.4, 78.1.8, 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу, у разі, якщо питання, що є предметом такої перевірки, були охоплені під час попередніх перевірок платника податків.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції, що податковий орган не мав права здійснювати позапланову перевірку ТОВ «ВЕТО». Тим більш, що, як зазначено вище, позапланову перевірку, за результатами якої складено акт від 27.12.2013, проведено на підставі п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78 ПК України.

По суті прийнятого відповідачем податкового повідомлення-рішення від 21.01.2014 № 0000172206 колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про його протиправність.

Спірним є питання щодо висновків відповідача про неправомірність віднесення до складу витрат товариства витрат з придбання послу зі страхування фінансових ризиків згідно правочину з контрагентом ПрАТ «СК «Дніпроінмед», і про заниження в зв'язку з цим податку на прибуток.

З матеріалів справи вбачається, не спростовується відповідачем, що ТОВ «ВЕТО» здійснює охоронні послуги та має відповідну ліцензію МВС України серії АВ № 592233 від 16.09.2011 на надання послуг з охорони власності та громадян.

Між ПрАТ «Страхова компанія «Дніпроінмед» (Страховик) та ТОВ «ВЕТО» (Страхувальник) укладений Генеральний договір добровільного страхування фінансових ризиків № 03/01/12/Ф-В від 03.01.2012, за яким Страхувальник страхував свої фінансові ризики при здійснені господарської діяльності (а. с.64-6).

Так, згідно п.п.1.1 Генерального договору Страхувальник сплачує страховику страхові внески, а Страховик, у разі настання страхового випадку, здійснює виплату страхового відшкодування страхувальнику в межах страхової суми та на умовах, які передбачені зазначеним договором страхування.

Предметом договору страхування є майнові інтереси Страхувальника, що не суперечать закону, пов'язані зі збитками Страхувальника, що виникли внаслідок невиконання (неналежного) виконання Контрагентом Страхувальника своїх зобов'язань за договором (договорами), на надання охоронних послуг в частині дотримання умов оплати наданих охоронних послуг (п.п.1.3 Генерального договору).

Згідно п.п.2.2 Генерального договору страховий випадок є таким, що наступив, коли контрагент страхувальника не виконає свої зобов'язання в частині виконання умов оплати охоронних послуг, які надає страхувальник.

Згідно п.4 Генерального договору страхова сума визначається згідно кожної додаткової угоди та відповідає вартості наданих послуг з охорони, які надані страхувальником контрагенту у відповідності із відповідним договором; розмір страхового тарифу, страхового платежу та термін його сплати обумовлюється окремо в кожній додатковій угоді до даного Генерального договору; франшиза складає 5 %; Страхувальник має право сплачувати страховий платіж частинами.

Невід'ємною частиною цього Генерального договору добровільного страхування фінансових ризиків є Додаткові угоди, в яких відображається повна інформація щодо предмету договору страхування (номер та дата договорів на здійснення охоронних послуг, період відповідальності по договору страхування, страхова сума, страховий тариф, страховий платіж, строк сплати страхового платежу) (п.п.1.2 Генерального договору).

Між ТОВ «ВЕТО» та ПрАТ «СК «Дніпроінмед» укладені Додаткові угоди до Генерального договору № 1 від 03.01.2012 та № 2 від 01.02.2012, в яких визначені певні договори ТОВ «ВЕТО» з його контрагентами щодо надання охоронних послуг, а також визначено, що страхова сума складає - 1 000 000 грн., страховий платіж - 100 000 грн. (а.с.67, 68).

Згідно статті 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

У статті 984 ЦК України визначено, що страховиком є юридична особа, яка спеціально створена для здійснення страхової діяльності та одержала у встановленому порядку ліцензію на здійснення страхової діяльності.

Вимоги, яким повинні відповідати страховики, порядок ліцензування їх діяльності та здійснення державного нагляду за страховою діяльністю встановлюються законом.

Страхувальником може бути фізична або юридична особа.

За приписами статті 980 ЦК України предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані з: 1) життям, здоров'ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням (особисте страхування); 2) володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування); 3) відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності).

Відповідно до статті 990 ЦК України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

Відповідно до п.138.1 ст.138 ПК України (в редакції на момент виникнення спірних відносин) витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту138.10, пунктом 138.11 цієї статті;

інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу

Згідно п.138.2 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Відповідно до пп.138.10.2 п.138.10ст.138 ПК України до складу інших витрат, які враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, включаються такі адміністративні витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством, як витрати на страхування майна (п. «в») , інші витрати загальногосподарського призначення (п. «ж»).

Не включаються до складу витрат: витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності, а саме витрати на: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (п.п.139.1.9. п.139.1 ст.139 ПК України).

У п.п.140.1.6 п.140.1 ст.140 ПК України при визначенні об'єкта оподаткування враховуються такі витрати подвійного призначення: будь-які витрати із страхування ризиків загибелі врожаю, транспортування продукції платника податку; цивільної відповідальності, пов'язаної з експлуатацією транспортних засобів, що перебувають у складі основних засобів платника податку; будь-які витрати із страхування ризиків, пов'язаних із виробництвом національних фільмів (у розмірі не більше 10 відсотків вартості виробництва національного фільму); екологічної та ядерної шкоди, що може бути завдана платником податку іншим особам; майна платника податку; об'єкта фінансового лізингу, а також оперативного лізингу, концесії державного чи комунального майна за умови, якщо це передбачено договором; фінансових, кредитних та інших ризиків платника податку, пов'язаних із провадженням ним господарської діяльності, в межах звичайної ціни страхового тарифу відповідного виду страхування, що діє на момент укладення такого страхового договору, за винятком страхування життя, здоров'я або інших ризиків, пов'язаних з діяльністю фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з платником податку, обов'язковість якого не передбачена законодавством, або будь-яких витрат із страхування сторонніх фізичних чи юридичних осіб.

Якщо умови страхування передбачають виплату страхового відшкодування на користь платника податку - страхувальника, то застраховані збитки, яких зазнав такий платник податку у зв'язку з веденням господарської діяльності, включаються до його витрат за податковий період, в якому він зазнав збитків, а будь-які суми страхового відшкодування зазначених збитків включаються до доходів такого платника податку за податковий період їх отримання.

Отже з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість підлягає з'ясовуванню, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Господарською операцією, згідно ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 № 996-XIV, є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Як вбачається з матеріалів справи, факт здійснення господарських операцій щодо страхування фінансових ризиків згідно зазначеного вище договору підтверджений позивачем наступними документами, які були досліджені судом першої інстанції,: вищевказани Генеральний договір, додаткові угоди № 1 від 03.02.2012 та № 2 від 01.02.2012, додаткова угода про розірвання до Генерального договору добровільного страхування фінансових ризиків № 03/01/12/Ф-В від 03.01.2012, реєстр платіжних доручень, що свідчить про перерахування позивачем страхових платежів на адресу ПрАТ «СК «Дніпроінмед», договори про надання охоронних послуг, за якими здійснювалось страхування фінансових ризиків позивачем.

Виходячи із змісту вказаних вище первинних документів, якими позивач підтверджує факт здійснення господарських операцій за договором страхування, вбачається, що вони містять всі обов'язкові реквізити, що передбачені ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», в розумінні вказаного Закону є первинними, такими, що підтверджують здійснення відповідної господарської операції, відповідно, підтверджують фактичний рух активів та зміни у власному капіталі позивача (платіжні дорученя).

Доказів порушень відображення вищевказаних господарських операцій за Генеральним договором страхування фінансових ризиків в бухгалтерському та податковому обліку позивача матеріали справи не містять: суми витрат по взаємовідносинам з ПрАТ «СК «Дніпроінмед» задекларовані позивачем у податковій звітності з податку на прибуток правомірно.

На момент вчинення правочину контрагент позивача ПрАТ «СК «Дніпроінмед» мало зареєстровані у встановленому порядку установчі документи та цивільну дієздатність згідно з чинним законодавством.

Також відповідачем не надано доказів відсутності державної реєстрації контрагента позивача в якості юридичної особи, відсутності певних дозволів (ліцензії) ПрАТ «СК «Дніпроінмед» щодо надання послуг зі страхування.

Належні докази, які б свідчили про порушення з боку контрагента позивача, які б позбавляли позивача права на віднесення відповідних сум до складу валових витрат, відповідачем не подані, в матеріалах справи такі докази відсутні.

Сторонами не заперечується, що періоді, як перевірявся, страхових випадків не виникало, тому ПрАТ «СК «Дніпроінмед» не виплачувались позивачу страхові відшкодування, передбаченні умовами Генерального договору.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що законодавець не ставить можливість формування валових витрат за рахунок здійснених страхових платежів в залежність від настання страхового випадку і виплати в зв'язку з цим страховиком страхового відшкодування.

Законодавчо встановлені вимоги, необхідні для чинності правочину (ст.203 ЦК України), позивачем та його контрагентом дотримані. Також господарські зобов'язання з добровільного страхування не містять ознак фіктивності (вчинених без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися відповідними правочинами). Крім того, відповідно до ст.234 Цивільного кодексу України фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Відповідачем вказана норма законодавства не врахована, належні докази на підтвердження викладених в акті перевірки доводів щодо відсутності фактичного здійснення господарських операцій за договором страхування відповідачем не зазначені, суду не подані. Жодний документ, який в установленому порядку встановлював би відповідні факти та був обов'язковим для застосування на всій території України, в матеріалах справи відсутній. Податковим органом не надано суду доказів недійсності вказаного вище правочину, наявності між позивачем та його контрагентом зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад.

Дії позивача та його контрагента, вчинені на виконання вказаного вище правочину, направленні саме на створення наслідків, які обумовлені правовою природою договорів такого виду.

Предмет та умови укладеного позивачем договору страхування не суперечать нормам цивільного законодавства вказаниій договір має своїм наслідком зміну у майновому стані учасників правочину, є економічно виправданим, а факт виконання господарських зобов'язань сторін підтверджується первинними та податковими документами.

З цього приводу слід також зазгачитти, що згідно із ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Виходячи з правил ведення господарської діяльності, платник податків має право самостійно визначати обсяг послуг, який йому необхідний для забезпечення власної господарської діяльності, а предмет укладеного договору свідчить про безпосередній зв'язок предмету договору із господарською діяльністю позивача. Визначення необхідності та доцільності укладення суб'єктом господарювання будь - яких видів господарських договорів не належить до компетенції податкових органів.

Крім того, посилання відповідача на відсутність економічної доцільності укладення Генерального договору страхування фінансовий ризиків від 03.01.2012 є необґрунтованим.

Як встановлено судом, підставою для страхування стали укладені позивачем із замовниками договори про надання охоронних послуг. Умови вказаних договорів передбачають звільнення від відповідальності лише при настані форс-мажорних обставин, проте не передбачають можливості настання випадків, що викликані невиконанням контрагентом страхувальника своїх обов'язків в частині виконання умов оплати охоронних послуг, які надає позивач.

Щодо посилання відповідача на складений акт ДПІ у Жовтневому районі м.Дніпропетровська від 09.08.13 №489/222/21870998 про результати проведення документальної позапланової виїзної перевірки ПрАТ СК «Дніпроінмед», як доказ порушення позивачем вимог податкового законодавства, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до пункту 3 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації №984 від 22.12.2010, результати документальних перевірок оформлюються у формі акта або довідки. У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт, а у разі відсутності порушень - довідка. Акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Згідно з п.6 Порядку №984 факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Отже, податковий орган може встановити наявність або відсутність порушень платником податків вимог податкового, валютного та іншого законодавства виключно за наслідками дослідження первинних документів такого платника податків, а відтак посилання податкового органу на акт перевірки іншого платника податків, яким встановлено порушення податкового законодавства, не може вважатись доказом у розумінні ст.69 КАС України.

Відповідач, зробивши висновок в акті перевірки від 27.12.2013 про нікчемність Генерального договору добровільного страхування фінансових ризиків від 03.01.2012, не міг керуватися лише припущеннями щодо фіктивної діяльності контрагента позивача; його позиція про те, що цей правочин очевидно суперечать інтересам держави, не підкріплена належними доказами.

Також податковий орган не надав жодних доказів на підтвердження того, що позивач, як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які допускав його контрагент, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з даним підприємством було одержання позивачем податкової вигоди.

Аналізуючи наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, колегія суддів доходить висновку, що позивачем надано всі необхідні документи, які підтверджують здійснення господарських операцій за договором страхування та їх зв'язок з господарською діяльністю позивача, що є належним підтвердженням реальності проведених позивачем господарських операцій та формування валових витрат за операціями з вказаним контрагентом.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено правомірність та законність висновків, викладених в акті перевірки від 27.12.213 щодо порушення позивачем податкового законодавства при взаємовідносинах з ПрАТ СК «Дніпроінмед».

З огляду на вищевикладене колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції під час розгляду даної справи повно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку, застосував до правовідносин, як виникли між сторонами по справі норми права, які регулюють саме ці правовідносини, прийняв законне та обґрунтоване рішення.

Керуючись ст.ст.198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 червня 2014 року у справі № 804/5972/14 залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку, встановленому ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: І.Ю. Добродняк

Суддя: Н.А. Бишевська

Суддя: Я.В. Семененко