Ухвала суду № 42951846, 25.02.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

25 лютого 2015 року

справа № 804/7921/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Мельника В.В.

суддів: Нагорної Л.М. Юхименка О.В.

за участю секретаря: Лащенко Р.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпро Каолін»

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 липня 2014 року у справі №804/7921/14

за позовом

Управління Пенсійного фонду України в Покровському районі Дніпропетровської області

до

про

Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпро Каолін»

стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

Управління Пенсійного фонду України в Покровському районі Дніпропетровської області (далі по тексту – позивач) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Дніпро Каолін” (далі по тексту - відповідач), в якому просило стягнути з відповідача на їх користь, заборгованість в сумі 54422,68 грн. (а.с.28).

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 червня 2014 року відкрито провадження в адміністративній справі №804/7921/14. (а.с.1)

Позивач, посилаючись на доводи, викладені у позовній заяві, зазначив, що відповідач перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Покровському районі Дніпропетровської області як платник страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування та має заборгованість перед позивачем з відшкодування витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за списком № 2 за квітень – травень 2014 року у розмірі 54422, 68 грн.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 липня 2014 року у справі №804/7921/14 адміністративний позов задоволено. (суддя – Турлакова Н.В.) (а.с.27-28)

Постанова суду першої інстанції обґрунтована тим, що відшкодуванню підлягають фактичні витрати Пенсійного фонду України на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах особам які працювали або працюють на роботах зі шкідливими і важкими умовами праці. Крім того, відповідно до вимог Інструкції “Про порядок організації оформлення, фінансування та виплати пенсій, грошової допомоги підприємствами поштового зв'язку України”, управлінням Пенсійного фонду України компенсовано витрати за доставку пенсій згідно тарифів встановлених Укрпоштою. Відповідно до Інструкції зазначена компенсація підлягає відшкодуванню на рахунки Пенсійного фонду.

Відповідач – Товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпро Каолін», не погодившись з вищезазначеною постановою суду першої інстанції у даній адміністративній справі, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 липня 2014 року у справі №804/7921/14 та відмовити у задоволені позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначає, що судом першої інстанції принципи адміністративного судочинства дотримано не було, обставини справи встановлені неповно, що і потягло за собою прийняття судового рішення, що не відповідає вимогам статті 159 КАСУ.

Позивач та відповідач про дату, час і місце розгляду справи повідомлялися у встановленому порядку, своїх представників для участі у її розгляді не направили.

За таких обставин колегія суддів ухвалила розглянути справу без участі представників сторін по справі.

У судовому засіданні, дослідивши доводи апеляційної скарги та вивчивши матеріали справи у їх сукупності, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на такі підстави.

Статтею 1 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об'єднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації, об'єднання громадян та інші юридичні особи, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників.

Відповідно до статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» визначено категорії працівників, які мають право на пенсію за віком на пільгових умовах, а також до 2000 року врегульовано порядок внесення підприємствами та організаціями плати до пенсійного фонду, що покривала витрати на виплату і доставку пенсій, призначених у відповідності до п.п. «б»- «з» цієї статті.

Порядок внесення плати на покриття фактичних витрат на виплату і доставку пенсій змінено Законом України «Про внесення змін до деяких законів України» від 17.02.2000 року. Порядок покриття витрат на виплату та доставку пенсій визначено шляхом введення окремого виду збору на обов'язкове державне пенсійне страхування.

Законом України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування», передбачено, що платники збору на обов'язкове державне пенсійне страхування повинні сплачувати такий збір у розмірах, встановлених ст. 4 цього Закону.

Відповідно до зазначеного, суб'єкти підприємницької діяльності, незалежно від форм власності, їх об'єднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації, об'єднання громадян та інші юридичні особи повинні сплачувати збір на обов'язкове державне пенсійне страхування у 100 % розмірі від об'єкта оподаткування, яким є фактичні витрати на виплати та доставку пенсій, призначених відповідно до п. п. «б»- «з» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Розділом 6 Інструкції «Про порядок обчислення і сплати страхувальниками і застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України» № 21-1 від 19.12.2003 р., яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 16.01.2004 року за № 64/8663, врегульований порядок відшкодування вказаних витрат Пенсійному фонду України.

Відповідно до абз.2 п. 6.1. Інструкції № 21-1 відшкодуванню підлягають витрати Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону № 1058 в таких розмірах: для платників, зазначених у підпункті 2.1.1. пункту 2.1. цієї Інструкції - 100 % фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до абзацу першого частини 2 Прикінцевих положень Закону застрахованим особам, які працювали або працюють на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом міністрів України та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на пенсію за віком на пільгових умовах.

П. 6.2 Інструкції № 21-1 встановлено, що витрати на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах особам, які мають стаж, що дає право на призначення цих пенсій на декількох підприємствах, покривається цими підприємствами пропорційно режиму роботи. При цьому стаж роботи на останньому підприємстві враховується у повному розмірі, а з попередніх місць роботи осіб він додається до стажу необхідного для призначення пенсій на пільгових умовах.

Розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається управлінням Пенсійного фонду щорічно в повідомленнях про розрахунок сум фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, які надсилаються підприємствам до 20-го числа січня поточного року, та протягом 10-ти днів з новопризначених пенсій, що визначено п.6.4 вказаної Інструкції.

П.6.8 Інструкції № 21-1 передбачає, що підприємства щомісяця, до 25 числа, вносять до Пенсійного фонду зазначену в повідомленні місячну суму, фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій.

З 01.01.2004 року набрав чинності Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058, який визначив принципи, засади і механізм функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду України.

Відповідно до абз.1 ч. 2 Прикінцевих положень вказаного Закону пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом міністрів України та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

Виходячи зі змісту Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», зазначений Закон регулює лише порядок виплати пенсій, а не змінює порядок відшкодування, та не звільняє підприємства, зазначені в ст. 1 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування», від сплати збору на відшкодування виплачених пільгових пенсій.

Ч. 2 абз. 2 п. 1 Прикінцевих положень Закону № 1058 до запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами Закону № 1058 в разі досягнення пенсійного віку та при наявності трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення». При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом, тобто, зазначений вище порядок відшкодування.

Під час розгляду даної адміністративної справи встановлено, що відповідач у справі зареєстрований в управлінні Пенсійного фонду України в Покровському районі Дніпропетровської області як платник страхових внесків на загальнообов'язкове пенсійне страхування і відповідно до ст. 14 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» відповідач у даній адміністративній справі є страхувальником, який відповідно до абз. 4 ч. 1 ст.2, ст. 4 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» повинен сплачувати фактичні витрати органів Пенсійного фонду України на виплату та доставку пільгових пенсій, які призначені відповідно до п.п. «б» - «з» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у строки, які передбачені п. 6.8 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України.

Як вбачається з матеріалів справи, колишнім працівникам Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпро Каолін» було призначено пенсію на пільгових умовах відповідно до п.п. «б»-«з» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 №162. Пенсія була призначена на підставі уточнюючих довідок, виданих відповідачем, та встановлювала характер праці та право на призначення цієї пільгової пенсії.

Відповідач у справі свої зобов'язання по сплаті фактичних витрат позивача на виплату та доставку пільгових пенсій, які призначені колишнім працівникам відповідача відповідно до п. «б» - «з» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», не виконував, заборгованість останнього становить 54422 грн.68 коп.

Вказані розрахунки відповідачем в установленому порядку не оскаржені та їх дані не спростовані.

За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції зробив правильний висновок стосовно обґрунтованості заявлених позивачем у справі позовних вимог, оскільки відповідач у даній справі в порушення вимог чинного законодавства не вчинив дії щодо відшкодування позивачу фактично понесених ним витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, у розмірі 54422 грн.68 коп.

На підставі вищевикладеного, а також враховуючи, що судом першої інстанції під час розгляду справи було об'єктивно, повно та всебічно з'ясовано усі обставини справи, які доведені належними доказами, яким надана вірна оцінка, порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права, які б потягли за собою скасування чи зміну оскаржуваної судової постанови судовою колегією не було встановлено, колегія суддів вважає за необхідне постанову суду першої інстанції від 02 липня 2014 року у даній справі залишити без змін.

Доводи апеляційної скарги відповідача спростовуються дослідженими судом належними письмовими доказами та не можуть бути підставою для скасування постанови суду, а тому апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпро Каолін» необхідно залишити без задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.160,196,198,200,205,206 КАС України, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпро Каолін» - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02липня 2014 року у справі №804/7921/14 - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, а в разі складання рішення в повному обсязі відповідно до ст. 160 зазначеного кодексу – з дня складання рішення в повному обсязі.

Повний текст виготовлено – 02 березня 2015 року.

Головуючий: В.В. Мельник

Суддя: Л.М. Нагорна

Суддя: О.В. Юхименко