Постанова № 42949077, 16.02.2015, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 лютого 2015 року 810/340/15

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Василенко Г.Ю., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фоззі-Фуд" до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фоззі-Фуд» звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 07.08.2014 №0002462302 та рішення про застосування фінансових санкцій від 07.08.2014 №0002452302 в частині штрафних санкцій на суму 17000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновок відповідача щодо порушення ТОВ «Фоззі-Фуд» ведення обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, обґрунтований виключно на підставі відсутності первинних документів в місці реалізації товарних запасів, тобто в магазині підприємства. Позивач стверджує, що облік товарних запасів ним ведеться, але не за місцем реалізації товарів, а на складах і в приміщеннях централізованої бухгалтерії, що відповідає вимогам закону. Вимог про надання первинних облікових документів на товар як під час перевірки, так і після її завершення посадові особи податкового органу позивачу не заявляли. Таким чином, позивач вважає, що відповідач неправомірно нарахував штрафні (фінансові) санкції у розмірі 255257,20 грн. Щодо рішення про застосування фінансових санкцій від 07.08.2014 №0002452302 в частині штрафних санкцій на суму 17000,00 грн. позивач зазначив, що ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Відповідач позов не визнав, надав суду письмові заперечення, в яких просив суд у задоволенні позову відмовити з тих підстав, що перевіркою магазину, який належить позивачу, встановлено зберігання тютюнових виробів та алкогольних напоїв без марок акцизного збору встановленого зразка. Крім того, перевіркою встановлено, що підприємством не ведеться облік товарних запасів за місцем їх реалізації, оскільки в магазині були відсутні будь-які підтверджуючі документи на товар на загальну суму 127628,60 грн. Таким чином, на думку відповідача, спірні рішення від 07.08.2014 №0002462302 та №0002452302 прийняті правомірно і у відповідності до вимог чинного податкового законодавства.

У судове засідання сторони не з'явились.

Разом з цим, 16.02.2015 через канцелярію суду надійшло клопотання представника позивача про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Судом встановлено, що для розгляду і вирішення даної справи відсутня потреба у заслуховуванні свідків чи експертів, також немає інших перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, зазначених у статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України.

Таким чином, суд вважає за можливим розглянути справу в порядку письмового провадження на підставі наявних у ній доказів.

Дослідивши матеріали справи, з’ясувавши всі фактичні обставини, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про часткову правомірність заявлених позовних вимог, виходячи з наступного.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фоззі-Фуд» є юридичною особою, здійснює торговельну діяльність через мережу магазинів. Як платник податків позивач перебуває на обліку в Державній податковій інспекції у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області.

З матеріалів справи вбачається, що в липні 2014 року посадовими особами Головного управління Міндоходів у м. Києві проведено фактичну перевірку дотримання вимог чинного законодавства при здійсненні оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями і тютюновими виробами магазину «Сільпо» за адресою: м. Київ, вулиця Порика, 5, який належить ТОВ «Фоззі-Фуд», за результатами якої складено Акт від 18.07.2014 №26/102/21/32294926.

Як вбачається із зазначеного Акта, перевіркою встановлено наступні порушення, а саме:

- зберігання з метою реалізації тютюнових виробів без наявності марок акцизного податку встановленого зразка, чим порушено вимоги ст. 11 Закону України «Про державне регулювання виробництва та обігу спирту, етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв і тютюнових виробів»;

- зберігання з метою реалізації алкогольного напою без наявності марки акцизного податку встановленого зразка, чим порушено вимоги ст. 11 Закону України «Про державне регулювання виробництва та обігу спирту, етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв і тютюнових виробів»;

- роздрібна торгівля тютюновими виробами без наявності відповідної ліцензії (на момент перевірки в реалізації знаходились тютюнові вироби на загальну суму 51157,50 грн.), чим порушено вимоги ст. 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва та обігу спирту, етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв і тютюнових виробів»;

- в магазині не ведеться облік товарних запасів за місцем реалізації, а саме: в магазині відсутні первинні облікові документи на товар на загальну суму 127628,60 грн., чим порушено вимоги п. 12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

На підставі висновків Акту перевірки ДПІ у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 07.08.2014 №0002462302, згідно з яким до позивача за не ведення обліку товарів за місцем реалізації застосовані штрафні (фінансові) санкції в сумі 255257,20 грн., та рішення про застосування фінансових санкцій від 07.08.2014 №0002452302, згідно з яким позивачу було нараховано штрафні (фінансові) санкції у сумі 102315,00 грн. за здійснення торгівельної діяльності з продажу алкогольних напоїв та тютюнових виробів за відсутності ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами, штрафні санкції в сумі 8500,00 грн. – за факт зберігання тютюнових виробів без акцизних марок встановленого зразка та в сумі 8500,00 грн. – за факт зберігання алкогольних напоїв без акцизних марок встановленого зразка.

Непогоджуючись із прийнятими податковим повідомленням-рішенням від 07.08.2014 №0002462302 та рішенням про застосування фінансових санкцій від 07.08.2014 №0002452302 в частині нарахування штрафних санкцій на суму 17000,00 грн., а саме, 8500,00 грн. – за факт зберігання тютюнових виробів без акцизних марок встановленого зразка та 8500,00 грн. – за факт зберігання алкогольних напоїв без акцизних марок встановленого зразка, позивач звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Відносно позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 07.08.2014 №0002462302, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).

Статтею 20 вказаного Закону визначено, що до суб'єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів, які не обліковані за місцем реалізації та зберігання, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно вимог ст. 6 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» облік товарних запасів ведеться юридичною особою (її філією, відділенням, іншим відокремленим підрозділом) у порядку, визначеному відповідним національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку.

Відповідно до п. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно п. 5 ст. 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підприємство самостійно, зокрема, визначає за погодженням з власником (власниками) або уповноваженим ним органом (посадовою особою) відповідно до установчих документів облікову політику підприємства; обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад, встановлених цим Законом, та з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних; розробляє систему і форми внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, звітності і контролю господарських операцій, визначає права працівників на підписання бухгалтерських документів; затверджує правила документообороту і технологію обробки облікової інформації, додаткову систему рахунків і регістрів аналітичного обліку.

Даний Закон не зазначає необхідність зберігання документів первинного бухгалтерського обліку за місцезнаходженням товару.

В той же час, як встановлено судом, ТОВ «Фоззі-Фуд» для здійснення облікової політики було видано наказ від 01.01.2008 № 1 «Про облікову політику підприємства».

Так, відповідно до п. 8.6 даного Наказу, підприємство встановлює місця зберігання (архів підприємства) первинних документів.

Згідно з наказом від 02.04.2008 № 683/1 «Про розміщення бухгалтерської служби та встановлення місця зберігання (архів підприємства) первинних документів та реєстрів бухгалтерського обліку» підприємство встановило місце зберігання первинних документів у офісному приміщенні бухгалтерії підприємства (архів підприємства), який знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Філатова, 7.

Відповідно до п. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Бухгалтерський облік ТОВ «Фоззі-Фуд» здійснюється із застосуванням машинного оброблення документів бухгалтерського обліку – комп’ютерної програми бухгалтерського обліку «SAP», адаптованої до національних стандартів бухгалтерського та податкового обліку, відповідно до вимог Положення № 246 «Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку».

Отже, з наведеного слідує, що відсутність первинних документів у місцях реалізації товарів, не свідчить про те, що підприємство у встановленому законодавством порядку не веде облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації.

Крім того, судом враховано, що після первинної бухгалтерської обробки в місцях реалізації товарів, товарні накладні та товарно-транспорті документи відповідно до наказ позивача від 02.04.2008 № 683/1 «Про розміщення бухгалтерської служби та встановлення місця зберігання (архів підприємства) первинних документів та реєстрів бухгалтерського обліку» зберігаються в бухгалтерії ТОВ «Фоззі-Фуд» за адресою м. Київ, вул. Філатова, 7,

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 19.06.2013 №К-32369/10 (справа №2а-1509/10/1070), від 27.06.2013 №К/9991/15657/11 (справа №2а-2592/10/1070), від 16.01.2013 №К/9991/26515/11 (справа №2а-1510/10/1070), від 14.11.2013 №К/9991/7953/11 (справа №2а-1508/10/1070), від 04.12.2013 №К-37973/10 (справа №2а-1511/10/1070), від 12.05.2014 №К/9991/14273/11 (справа №2а-1507/10/1070) та від 19.06.2014 №К/9991/73665/11 (справа №2а-9521/10/1070)

Таким чином, суд приходить до висновку, що оскільки жодним нормативно-правовим актом не передбачено зберігання первинних документів, до яких належать податкові накладні та накладні (товарно-транспортні документи), безпосередньо у місцях реалізації товарів, тому твердження відповідача про те, що в магазині позивача «Сільпо» за адресою: місто Київ, вулиця Порика, 5, встановлено факт наявності продажу необлікованих належним чином товарів за місцем їх реалізації на загальну суму 127628,60 грн. є неправомірним та необґрунтованим.

За таких обставин, оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 07.08.2014 №0002462302 щодо застосування до ТОВ «Фоззі-Фуд» штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 255 257,20 грн. суд вважає таким, що не відповідає правовим нормам, а тому підлягає скасуванню.

Відносно позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення про застосування фінансових санкцій від 07.08.2014 №0002452302 в частині нарахування штрафних санкцій на суму 17000,00 грн., суд зазначає наступне.

Як вже було зазначено судом, вказаним рішенням до позивача було застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 8500,00 грн. – за факт зберігання тютюнових виробів без акцизних марок встановленого зразка та в сумі 8500,00 грн. – за факт зберігання алкогольних напоїв без акцизних марок встановленого зразка.

Згідно із ч. 4 ст.11 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19.12.1995 №481/95-ВР передбачено, що алкогольні напої та тютюнові вироби, які виробляються в Україні, а також такі, що імпортуються в Україну, позначаються марками акцизного збору в порядку, визначеному законодавством.

Такий порядок маркування алкогольних напоїв та тютюнових виробів визначений в Положенні про виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 року № 1251 (далі - Положення).

Абзацами першим і другим п. 20 зазначеного Положення встановлено, що у разі виробництва на митній території України алкогольних напоїв і тютюнових виробів чи ввезення таких товарів на митну територію України покупці марок зобов'язані забезпечити їх маркування марками встановленого зразка у такий спосіб, щоб марка розривалася під час відкупорювання (розкривання) товару.

При цьому маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів здійснюється виробниками зазначеної продукції. Контроль за наявністю марок на пляшках (упаковках) алкогольних напоїв і на пачках (упаковках) тютюнових виробів під час їх транспортування, зберігання та продажу здійснюють територіальні органи Міністерства доходів і зборів.

Згідно з п.п.14.1.107 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України марка акцизного податку - це спеціальний знак для маркування алкогольних напоїв та тютюнових виробів, віднесений до документів суворого обліку, який підтверджує сплату акцизного податку, легальність ввезення та реалізації на території України цих виробів.

Підпунктом 14.1.109 вказаної статті передбачено, що маркування алкогольних напоїв та тютюнових виробів - наклеювання марки акцизного податку на пляшку (упаковку) алкогольного напою чи пачку (упаковку) тютюнового виробу в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України щодо виробництва, зберігання та продажу марок акцизного податку.

Відповідно до п. 226.1 ст. 226 Податкового кодексу України у разі виробництва на митній території України алкогольних напоїв і тютюнових виробів чи ввезення таких товарів на митну територію України платники податку зобов'язані забезпечити їх маркування марками встановленого зразка у такий спосіб, щоб марка акцизного податку розривалася під час відкупорювання (розкривання) товару.

Наявність наклеєної в установленому порядку марки акцизного податку встановленого зразка на пляшці (упаковці) алкогольного напою та пачці (упаковці) тютюнового виробу є однією з умов для ввезення на митну територію України і продажу таких товарів споживачам, а також підтвердженням сплати податку та легальності ввезення товарів (п. 226.2 ст. 226 Податкового кодексу України).

Відповідно до п. 226.5 ст.226 Податкового кодексу України маркування алкогольних напоїв та тютюнових виробів здійснюється марками акцизного податку, зразки яких затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Статтею 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19.12.1995 № 481/95-ВР визначена відповідальність за порушення норм цього Закону.

Відповідно до абз. 15 ч. 2 ст. 17 вказаного Закону (в редакції чинній на момент винесення оскаржуваного рішення) до суб'єктів господарювання, у разі зберігання, транспортування, реалізації фальсифікованих алкогольних напоїв та тютюнових виробів, алкогольних напоїв та тютюнових виробів без марок акцизного податку встановленого зразка або з підробленими марками акцизного податку застосовується фінансова санкція у вигляді штрафу - у розмірі 200 відсотків вартості товару, але не менше 8500 гривень.

Як було встановлено перевіряючими під час перевірки, в магазині позивача «Сільпо» за адресою: місто Київ, вулиця Порика, 5, зберігалось з метою реалізації тютюнові вироби без наявності марок акцизного податку встановленого зразка та алкогольні напої без наявності марок акцизного податку встановленого зразка.

Вказане підтверджується описами залишків продукції без марок акцизного податку, а саме Додатками № 1, №2, №3 до Акту перевірки від 18.07.2014.

У свою чергу, позивач не надав суду належних і допустимих доказів, які б спростовували твердження податкового органу і дані Акта перевірки.

Крім того, твердження позивача відносно того, що акцизні марки були зірвані посадовими особами податкового органу, які проводили перевірку, не приймаються судом до уваги, оскільки вони документально не підтверджені.

Також суд не приймає до уваги доводи позивача, що підприємство двічі притягнуто до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення, оскільки факт зберігання тютюнових виробів без акцизних марок та факт зберігання алкогольних напоїв без акцизних марок це є різними правопорушеннями.

А відтак, оскільки під час перевірки податковим органом було встановлено окремо один від одного факт зберігання тютюнових виробів без акцизних марок встановленого зразка та факт зберігання алкогольних напоїв без акцизних марок встановленого зразка, суд вважає, що відповідачем за кожне встановлене порушення правомірно було застосовано до позивача штрафні (фінансові) санкції по 8500,00 грн.

Це означає, що рішення про застосування фінансових санкцій від 07.08.2014 №0002452302 в частині штрафних санкцій на суму 17000,00 грн. є правомірним.

За правилами частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Це покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів.

На підставі викладеного та оцінюючи у сукупності встановлені обставини і перевівши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про часткову правомірність заявлених позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню частково.

Керуючись статтями 70 - 72, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області від 07.08.2014 року №0002462302.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Василенко Г.Ю.