Ухвала суду № 42947523, 03.03.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 751/12977/14 Головуючий у 1-й інстанції: Мороз К.В. Суддя-доповідач: Глущенко Я.Б.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 березня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Глущенко Я.Б.,

суддів Гром Л.М., Романчук О.М.,

розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернігівській області, третя особа - Управління Пенсійного фонду України в м. Чернігові про визнання незаконною та скасування постанови державного виконавця про закінчення виконавчого провадження, за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в м. Чернігові на постанову Новозаводського районного суду м. Чернігова від 09 грудня 2014 року,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_2 звернувся у суд з позовом до управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернігівській області, у якому просив визнати незаконною та скасувати постанову державного виконавця відділу примусового виконання рішень вказаного управління державної виконавчої служби Курилець В.І. від 20.10.2014 про закінчення виконавчого провадження №39307477.

Постановою Новозаводського районного суду м. Чернігова від 09 грудня 2014 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись із постановою суду, третя особа подала апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін, з таких підстав.

Так, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачем необґрунтовано та безпідставно прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження в той час, як судове рішення не було виконане боржником через відсутність належного фінансування.

З такими висновками суду не можна не погодитися.

Як убачається із матеріалів справи, 20 жовтня 2014 року старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернігівській області Курилець В.І. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження №39307477.

Зі змісту вказаної постанови слідує, що на виконанні відповідача перебував виконавчий лист №2а-839/09, виданий 31.07.2013 Новозаводським районним судом м. Чернігова, про зобов'язання Управління Пенсійного фонду України в м. Чернігові здійснити перерахунок та виплату пенсії за інвалідністю (основну та додаткову) ОСОБА_2 з 22.05.2008 по 31.12.2008 відповідно до ст. ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» із розрахунку 6 прожиткових мінімумів для осіб, що втратили працездатність, та 50% мінімальної пенсії за віком, що розраховується з розміру прожиткового мінімуму, встановленого для відповідної категорії населення.

Також, в указаній постанові зазначено, що рішення суду боржником виконано частково, а саме: проведено перерахунок необхідної виплати. Разом з тим, вказано, що застосувати до боржника штрафні санкції, передбачені ст. ст. 75, 89 Закону України «Про виконавче провадження» неможливо, оскільки рішення суду боржник не виконує у зв'язку із незалежними від нього обставинами (відсутні кошти для даного виду виплат). Відтак, державний виконавець дійшов висновку, що рішення суду без участі боржника виконати неможливо, у зв'язку з чим, керуючись ч. 3 ст. 75 та п. 11 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження», прийняв оспорювану в даній справі постанову.

Обговорюючи правомірність оскаржуваної постанови відповідача, колегія суддів зважає на таке.

Закон України «Про виконавче провадження» визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Відповідно до частин 1, 2 статті 2 цього Закону примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України «Про державну виконавчу службу».

Відповідно до частини 1 статті 6 Закону державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Приписи приведеної норми кореспондуються з критеріями, на відповідність яким адміністративні суди перевіряють рішення, дії та бездіяльність суб'єктів владних повноважень, що визначені частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а також узгоджуються із положеннями частини 2 статті 19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади та їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, для правильного вирішення справи підлягає перевірці, зокрема, відповідність постанови державного виконавця від 20 жовтня 2014 року про закінчення виконавчого провадження №39307477 вимогам чинного законодавства, а також обґрунтованість її прийняття.

Підстави закінчення виконавчого провадження передбачені частиною 1 статті 49 Закону України «Про виконавче провадження». Згідну пункту 11 цієї норми виконавче провадження підлягає закінченню у разі повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадової особи), який його видав, у випадку, передбаченому частиною 3 статті 75 цього Закону.

Частиною 3 статті 75 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що у разі якщо виконати рішення без участі боржника неможливо, державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону та вносить подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом, після чого виносить постанову про закінчення виконавчого провадження, яка затверджується начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, і повертає виконавчий документ до суду чи іншого органу (посадової особи), що його видав.

Аналіз приведеної норми свідчить на користь висновку, що закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 11 частини 1 статті 49 та частини 3 статті 75 Закону України «Про виконавче провадження» допускається лише після вчинення державним виконавцем дій, передбачених статтею 89 цього Закону, та внесення подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності.

Статтею 89 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на посадових осіб - від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на боржника - юридичну особу - від сорока до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання. У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин державний виконавець у тому ж порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до правоохоронних органів з поданням (повідомленням) про притягнення боржника до кримінальної відповідальності відповідно до закону.

Матеріали справи свідчать про те, що державним виконавцем на виносились постанови про накладення на боржника - третю особу по справі - штрафу, передбаченого Законом України «Про виконавче провадження» та не направлялось звернення до правоохоронних органів щодо притягнення боржника до відповідальності.

Невжиття вказаних заходів апелянт та відповідач обґрунтовують тим, що рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова про здійснення виплати позивачу державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, згідно ст. ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», не виконане через відсутність бюджетних призначень та асигнувань на виконання судових рішень.

Проте, колегія суддів не приймає такі доводи, зазначаючи, що виконання судового рішення не може бути поставлено в залежність від бюджетних призначень чи асигнувань, адже судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. Аналогічна позиція підтримується Європейським судом з прав людини і висловлена, зокрема, в рішеннях по справах «Жовнер проти України», «Півень проти України» та «Кечко проти України».

Тому, наведені Управлінням Пенсійного фонду України в м. Чернігові причини невиконання судового рішення не можна розцінювати як поважні.

З огляду на викладене, державним виконавцем безпідставно порушено встановлену частиною 3 статті 79 та статтею 89 Закону України «Про виконавче провадження» процедуру, що передує винесенню постанови про закриття виконавчого провадження на підставі пункту 11 частини 1 статті 49 цього Закону.

Попри наведене, колегія суддів зауважує, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що державний виконавець з'ясовував обставини невиконання судового рішення.

Усупереч вимогам частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України відповідачем не доведено суду того, що він пересвідчувався чи виділялись бюджетні кошти на забезпечення виконання судових рішень за програмою соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та чи передбачались відповідні видатки, що могло би бути свідченням того, що виконати рішення без участі боржника неможливо.

Зважаючи на наведене, колегія суддів доходить висновку, що постанова державного виконавця від 20 жовтня 2014 року про закінчення виконавчого провадження №39307477 прийнята необґрунтовано, не на підставі та не у спосіб, передбачені Законом України «Про виконавче провадження».

Оскільки прийняття вказаної постанови порушило право позивача на належне виконання ухваленого на його користь судового рішення, дана постанова підлягає скасуванню.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог, а доводи апеляційної скарги спростовуються вищевикладеним, матеріалами справи та не відповідають вимогам чинного законодавства.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Чернігові - залишити без задоволення.

Постанову Новозаводського районного суду м. Чернігова від 09 грудня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддяЯ.Б. Глущенко суддя Л.М. Гром суддяО.М. Романчук

.

Головуючий суддя Глущенко Я.Б.

Судді: Гром Л.М.

Романчук О.М