Ухвала суду № 42947368, 25.02.2015, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 лютого 2015 р.м.ОдесаСправа № 1570/4271/2012

Категорія: 8.3.1 Головуючий в 1 інстанції: Стефанов С. О.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Крусяна А.В.,

суддів Джабурія О.В., Шляхтицького О.І.,

секретаря Жукової Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Біляївському районі Головного управління Міндоходів в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 15 грудня 2014 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Вамос 5» до Державної податкової інспекції у Біляївському районі Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

12.07.2012р. товариство з обмеженою відповідальністю «Вамос 5» звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Біляївському районі Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0005892200 від 11.06.2012р.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 23.01.2013 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 12.11.2013 року, в задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 11.11.2014 року постанову Одеського окружного адміністративного суду від 23.01.2013 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 12.11.2013 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 15.12.2014р. позов задоволений.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати та ухвалити нову про відмову у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість судового рішення в межах апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що з 15.05.2012р. по 21.05.2012р. посадовою особою відповідача на підставі направлення, відповідно до наказу №135 від 15.05.2012 року проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ «Вамос 5» з питань достовірності відображення у податковому обліку операцій по господарським взаємовідносинам з підприємством ПП «Південь-Агросервіс» за період з 01.01.2010р. по 31.12.2010р., за результатами якої складений акт від 28.05.2012р. №539/22/35452175, яким встановлено порушення позивачем вимог п. 5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». /т. 1 а.с.11-30/

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 11.06.2012р. №0005892200 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 142909,50грн. (за основним платежем - 95273 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) -47636,5 грн.) /т.1 а.с.9/

Разом з тим, відповідно до п. 5.9 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі - запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно).

Згідно з п.5.1, п.5.2, п.5.11 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Пунктом 1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Відповідно до пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 зазначеного Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Господарська операція згідно зі ст. 1 названого Закону - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Отже, з наведених законодавчих приписів вбачається, що наслідки в податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто ті, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника податків. При цьому господарські операції мають бути відображені в податковому обліку відповідно до їх реального змісту.

Таким чином, з наведених законодавчих приписів вбачається, що наслідки в податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто ті, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника податків. При цьому господарські операції мають бути відображені в податковому обліку відповідно до їх реального змісту та відповідати господарській меті підприємства.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.10.2010 року між ТОВ «Вамос 5» та ПП «Південь-Агросервіс» був укладений договір купівлі-продажу №180/10-10. /т.1 а.с.45-46/

Згідно з договором, ТОВ «Вамос 5» поставляє товар на умовах доставки на склад покупця, датою поставки та переходу права власності на товар вважається дата, вказана в відвантажувальних документах (накладних). Приймання товару по кількості та якості здійснюється на складі покупця у відповідності до Інструкції П-6, П-7. Відповідно до п.5 зазначеного договору, передача товару продавцем покупцю відбувається на підставі довіреності, виданої покупцем з десятиденним строком дії при централізованій поставці, у присутності належно уповноваженого представника сторін з належним заповненням документів (накладною, касового чи товарного чеку).

На виконання умов вищезазначеного договору ТОВ «Вамос 5» на адресу ПП «Південь-Агросервіс» поставило молочні та кисломолочні продукти згідно видаткових накладних та податкових накладних: №902 від 20.10.2010р., №1042 від 25.10.2010р., №576 від 15.10.2010р., №784 від 18.10.2010р., №575 від 14.10.2010р. /т.1 а.с.47-62/

Переміщення товару проводилося за рахунок ПП «Південь-Агросервіс» зі складу ТОВ «Вамос 5» за усною домовленістю. Розрахунки між суб'єктами господарювання за відвантажений товар проводилися у безготівковій формі.

Факт сплати грошових коштів за проданий товар підтверджується виписками банку. Операції за зазначеним договором були відображені ТОВ «Вамос 5» в бухгалтерському та податковому обліку.

Укладений між сторонами договір не визнавався недійсним в судовому порядку. Позивачем було надано належні та допустимі докази, які підтверджують правові наслідки вчинених правочинів, реальність господарських операцій.

Позивач та його контрагент на час здійснення господарських операцій, були зареєстровані в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та знаходились за зареєстрованим місцезнаходження, перебували на податковому обліку, мали свідоцтво платника податку на додану вартість.

Крім того, підставою для винесення оскаржуваного податкового повідомлення рішення стали висновки відповідача в акті перевірки щодо наявності порушень, які вплинули на визначення показників приросту та убутку в декларації з податку на прибуток за 4 квартал 2010 року, в результаті чого занижено приріст балансової вартості товарів на складах.

Відповідно до п.п.5.3.2 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо, зокрема дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Операція з продажу товару викликає відповідні податкові наслідки у обох сторін цієї операції, які є платниками ПДВ, - у продавця - податкові зобов'язання, а у покупця - податковий кредит на аналогічну суму.

Так, відповідно до п.п. б п.2.1 Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків, орган державної податкові служби визначає суму нарахування (зменшення) грошового зобов'язання, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування, та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість та складає податкове повідомлення-рішення, якщо дані перевірки результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях, уточнюючих розрахунках; якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є орган державної податкової служби.

Проте, в порушення п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України вказуючи про заниження приросту балансової вартості товарів на складах, що вплинуло на скоригований валовий дохід, відповідач не вказав в акті про те, що викладені в акті перевірки висновки могли привести до завищення суми його податкових зобов'язань з податку на прибуток.

Як вбачається з матеріалів справи, подана позивачем декларація, у відповідності до наказу ДПА України від 31.12.2008 року № 827 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо централізованого приймання та комп'ютерної обробки податкової звітності платників податків в органах ДПС України», була прийнята податковим органом без зауважень. При цьому, відповідачем не було доведено невідповідність даних поданих позивачем у декларації.

Таким чином, судова колегія вважає правильними висновки суду першої інстанції з приводу протиправності оскарженого податкового повідомлення-рішення.

На підставі викладеного, суд першої інстанції вірно застосував норми матеріального закону та вирішив справу по суті правильно, тому постанова суду першої інстанції в порядку ст. 200 КАС України підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - залишенню без задоволення.

Керуючись, ст.ст.198, 200, 205, 206 КАС України, суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Біляївському районі Головного управління Міндоходів в Одеській області залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 15 грудня 2014 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили після її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі.

Головуючий: А.В. Крусян

Суддя: О.В. Джабурія

Суддя: О.І. Шляхтицький