Рішення № 42947015, 25.02.2015, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 27/176/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.02.2015 Справа № 908/6251/14

За позовом: Публічного акціонерного товариства "БАНК ФОРУМ" (02100 м. Київ, бул. Верховної ради, 7) в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "БАНК ФОРУМ" Соловйової Наталії Анатоліївни

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (83001 АДРЕСА_1)

про стягнення 455 469 грн. 76 коп.

Суддя Дроздова С.С.

Представники сторін:

від позивача: Бойко С.А., дов. № 10/07-02 від22.01.2015 р.

від відповідача: не з'явився

Публічне акціонерне товариство "БАНК ФОРУМ", м. Київ в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "БАНК ФОРУМ" Соловйової Наталії Анатоліївни звернулося до господарського суду Запорізької області з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Донецьк про стягнення 87 794 грн.03 коп. прострочена заборгованість по поверненню кредитних коштів, 325 106 грн. 99 коп. поточна заборгованість по поверненню кредитних коштів, 32 893 грн. 92 коп. прострочена заборгованість за нарахованими процентами, 1 289 грн. 61 коп. поточна заборгованість за нарахованими процентами, 1 806 грн. 43 коп. пеня з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ за простроченим кредитом та процентами, 6 578 грн. 78 коп. штраф відповідно до п. 4.5 кредитного договору.

Згідно зі ст. 12 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" та ст. ст. 1, 3 Закону України "Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерорестичної операції", якщо місцевий господарський суд знаходиться на тимчасово окупованій території України або в районі проведення антитерористичної операції, то заява подається до господарського суду за територіальною підсудністю судових справ

Відповідно до розпорядження Вищого господарського суду України від 08.09.2014 р. № 28-р "Про зміну територіальної підсудності господарських справ", у зв'язку з неможливістю здійснювати правосуддя господарськими судами Донецької і Луганської областей, Донецьким апеляційним господарським судом у районі проведення антитерористичної операції, на підставі подання Державної судової адміністрації України від 26.08.2014 р. № 8-4166/14 та від 29.08.2014 р. № 8-4211/14, керуючись статтею 1 Закону України "Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням анти терористичної операції", статтею 34 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" визначено, що розгляд господарських справи, підсудних господарським судам, розташованим в районі проведення антитерористичної операції, здійснюється зокрема: господарських справ, підсудних господарському суду Донецької області - господарським судом Запорізької області.

Відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України № 30 від 26.11.2010 р., автоматичним розподілом справ між суддями від 26.12.2014 р., справу № 908/6251/14 передано на розгляд судді Дроздовій С.С.

Ухвалою суду від 29.12.2014 р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 908/6251/14, присвоєно справі номер провадження 27/176/14 та призначено судове засідання на 04.02.2015 р.

Ухвалою суду від 04.02.2015 р. розгляд справи відкладався на 25.02.2015 р., на підставі ст. 77 ГПК України, у зв'язку з неявкою у судове засідання представників позивача та відповідача.

25.02.2015 р. продовжено судовий розгляд справи № 908/6251/14.

25.02.2015 р. до початку розгляду справи представник позивача заявив письмове клопотання щодо відмови від здійснення технічної фіксації судового процесу.

Головуючим суддею оголошено яка справа розглядається, склад суду, та роз'яснено представнику позивача, який прибув в судове засідання, його права, у тому числі право заявляти відводи.

Відводів складу суду не заявлено.

У судовому засіданні 25.02.2015 р. позивач підтримав позовні вимоги, на підставах, викладених у позовній заяві та надав витребувані ухвалою суду документи.

Просить суд стягнути з відповідача 87 794 грн.03 коп. прострочена заборгованість по поверненню кредитних коштів, 325 106 грн. 99 коп. поточна заборгованість по поверненню кредитних коштів, 32 893 грн. 92 коп. прострочена заборгованість за нарахованими процентами, 1 289 грн. 61 коп. поточна заборгованість за нарахованими процентами, 1 806 грн. 43 коп. пеня з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ за простроченим кредитом та процентами, 6 578 грн. 78 коп. штраф відповідно до п. 4.5 кредитного договору.

Відповідач у судові засідання 04.02.2015р. та 25.02.2015 р. не з'явився, вимог суду не виконав, письмового відзиву не надав, про час та місце розгляду справи був попереджений належним чином. 30.01.2015 р. та 24.02.2015 р. надіслав на адресу господарського суду телеграми, якими повідомив, що не може прибути в засідання суду. Письмових заперечень або клопотань про розгляд справи без відповідача або про відкладення розгляду справи на адресу суду не надходило.

Відповідно до п. 3.9.1 Постанови Пленуму ВГС від 26.12.2011 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування ГПК України", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні, протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 81-1 ГПК), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців) і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідач належним чином був повідомлений судом про дату, час та місце розгляду справи. Ухвали суду про порушення провадження у справі, призначення судового засідання та відкладення розгляду справи на 04.02.2015 р. та 25.02.2015 р. надіслано на адресу відповідача: 83001 АДРЕСА_1, зазначену у позовній заяві та у витягу з офіційного сайту Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Крім того, про призначення судових засідань відповідача було повідомлено особисто телефонограмами, які містяться в матеріалах справи.

Згідно ст. 22 ГПК України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

У відповідності із ст. 33 ГПК України, обов'язок доказування і подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно роз'яснень Вищого Господарського Суду України, які викладені в інформаційному листі від 15.03.2010 року № 01-08/140 "Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві" - неявка в судові засідання учасників судового процесу (сторін), ненадання витребуваних судом документів та доказів, необхідних для повного розгляду справи - подібна практика, спрямована на свідоме невиправдане затягування судового процесу, порушує права інших учасників судового процесу та суперечить вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

Неподання або несвоєчасне подання стороною у справі, іншим учасником судового процесу доказів з неповажних причин, спрямоване на затягування судового процесу, може розцінюватися господарським судом як зловживання процесуальними правами.

Згідно п. 26.4.7-1 Роз'яснення президії Вищого господарського суду України № 04-5/609 від 31.05.2002 р. "Про внесення змін і доповнень і про визнання таким, що втратило чинність, деяких роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Неявка відповідача в судове засідання не звільняє відповідача від виконання вимог суду, викладених в ухвалах суду і направлення суду витребуваних матеріалів.

Суд зазначає, що Господарський процесуальний кодекс України не обмежує коло осіб, які можуть з'явитися в судове засідання та представляти інтереси Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Донецьк, згідно статті 28 ГПК України.

Згідно ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами, якщо їх достатньо для вирішення спору по суті. Відповідач свої зобов'язання не виконав, не скористався правом на захист своїх інтересів.

Розглянувши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, вислухавши представника позивача, суд вважає вимоги позивача такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути - визнання права.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Згідно з ч. 1 ст. 13, ч. 1, 2 ст. 14 Цивільного кодексу України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

Цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.

Вирішуючи спір, суд враховує наступне. Відповідно до ст. 4-1 ГПК України господарські суди вирішують спори у порядку позовного провадження.

Позов - це вимога позивача про захист порушеного або оспорюваного суб'єктивного права чи охоронюваного законом інтересу, яка здійснюється у визначеній законом процесуальній формі. Згідно з господарським процесуальним законодавством предмет позову це матеріально - правова вимога позивача до відповідача, відносно якої суд повинен винести рішення. Матеріально-правова вимога позивача повинна опиратися на певні обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а саме на підставу позову.

Згідно з ст. 20 ГК України право на захист особа здійснює на свій розсуд.

Згідно статті 42 Конституції України кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом.

Підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку (ст. 42 Господарського кодексу України).

Підприємницька діяльність здійснюється суб'єктами господарювання, підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.

Господарським судом встановлено, що 15.03.2011 р. між Публічним акціонерним товариством "БАНК ФОРУМ", м. Київ та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2, м. Донецьк укладено кредитний договір № 0001/11/15-КС

Відповідно до п. 1.1. договору банк надає відповідачу кредитні кошти у формі кредитної лінії на рефінансування заборгованості по діючій кредитній лінії в ПТ "БАНК ФОРУМ" згідно кредитного договору № 0553/08/19-CLNv від 31.07.2008 р., проведення ремонтних робіт у підвальному приміщені за адресою: АДРЕСА_2; Придбання системи стоматологічної рентгенівської згідно договору поставки товару № 1/104-03/11 укладеному між ТОВ "Мікро діамант плюс" та ОСОБА_2 з максимальним лімітом заборгованості в сумі 758 772 грн. 73 коп. строком по 14 березня 2018 р. Для видачі кредитних коштів банк відкриває відповідачу рахунок № НОМЕР_2.

Пунктом 1.2. обумовлено, що надання кредитних коштів буде здійснюватися окремими частинами на умовах визначених цим договором та додатковими умовами до цього договору в межах встановленого ліміту. За користування траншами встановлюється плата в розмірі 19 процентів річних (п.1.4 договору).

Пунктом 2.3. договору передбачено, що повернення траншів та сплата відсотків за користування кредитними коштами здійснюється позичальником щомісячно впродовж дії кредитного договору рівними внесками за формулою ануїтету згідно з Графіками повернення Траншів та сплати відсотків Додаткових угод до цього Договору.

15.03.2011 р. між сторонами було укладено додаткову угоду №1, якою встановлено графік повернення 1-го траншу в розмірі 174 671 грн. 71 коп. строком по 14 березня 2018 р. та сплати процентів за кредитним договором та додаткова угода № якою встановлено графік повернення 2-го траншу в розмірі 100 000 грн. 00 коп. строком до 14 березня 2016 р. та сплати процентів за кредитним договором, додаткова угода № 3 якою встановлено графік повернення 3-го траншу в розмірі 484 101 грн. 02 коп. строком по 14 березня 2016 р. та сплати процентів за кредитним договором.

Позивач прийняті на себе зобов'язання за договором виконав в повному обсязі, Надання відповідачу кредитних кошів підтверджується меморіальними ордерами № 656528 від 15.03.2011 р. на суму 174671 грн. 71 коп., № 656621 від 15.03.2011 р. на суму 100 000 грн. 00 коп. та № 656652 від 15.03.2011 р. на суму 484 101 грн. 02 коп.

Відповідач свої зобов'язання по договору не виконав належним чином.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Статтями 11 та 509 Цивільного кодексу України визначено, що однією із підстав виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк, є договір.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до положень ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 1056 ЦК України, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відсотки за грошовими зобов'язаннями учасників господарських відносин застосовуються у випадках, розмірах та порядку, визначених законом або договором, на підставі ч. 3 ст. 198 ГК України.

В частині 1 ст. 1054 ЦК України зазначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 ст. 1050 ЦК України встановлено, що якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Відповідно до ст. 1066 Цивільного кодексу України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами.

Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.

Положення цієї глави застосовуються до інших фінансових установ при укладенні ними договору банківського рахунка відповідно до наданої ліцензії, а також застосовуються до кореспондентських рахунків та інших рахунків банків, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 1069 Цивільного кодексу України якщо відповідно до договору банківського рахунка банк здійснює платежі з рахунка клієнта, незважаючи на відсутність на ньому грошових коштів (кредитування рахунка), банк вважається таким, що надав клієнтові кредит на відповідну суму від дня здійснення цього платежу.

Права та обов'язки сторін, пов'язані з кредитуванням рахунка, визначаються положеннями про позику та кредит (параграфи 1 і 2 глави 71 цього Кодексу), якщо інше не встановлено договором або законом

Розмір плати за використання клієнтом коштів банку, яке не встановлене договором, не може перевищувати подвійну облікову ставку Національного банку України.

Відповідно до п. 2.4 договору позичальник здійснює повернення кредитних коштів на рахунок відкритий йому для погашення кредиту та процентів згідно з додатковими угодами до цього договору.

Сплата процентів позичальником здійснюється за фактичний строк користування кредитними коштами. При розрахунку плати за користування кредитом приймається рік і місяць рівні календарній кількості днів (п. 2.5 договору).

Проценти за користування кредитними коштами позичальник сплачує в валюті кредиту самостійно на рахунок погашення кредиту та процентів щомісячно, згідно додатковими угодами до цього договору.

З урахуванням наведеного, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги про стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Донецьк 87 794 грн.03 коп. простроченої заборгованості по поверненню кредитних коштів, 325 106 грн. 99 коп. поточної заборгованості по поверненню кредитних коштів, 32 893 грн. 92 коп. простроченої заборгованості за нарахованими процентами, 1 289 грн. 61 коп. поточної заборгованості за нарахованими процентами.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 1 806 грн. 43 коп. пені за простроченням кредитом та процентами, а також 6 578 грн. 78 коп. штрафу відповідно до п. 4.5 кредитного договору.

Відповідно до ст. 546 ЦК України виконання зобов'язань може забезпечуватися згідно з законом або договором неустойкою (штрафом, пенею).

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Як визначено ст. 230 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити штрафні санкції (неустойку, штраф, пеню) у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 231 ГК України, законом може бути визначений розмір штрафних санкцій також за інші порушення окремих видів господарських зобов'язань, зазначених у частині другій цієї статті.

Відповідно до положень ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України).

Згідно ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. ст. 610, 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Згідно з ст. 549 цього Кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

На особу, яка допустила неналежне виконання зобов'язання, покладаються додаткові юридичні обов'язки, в тому числі передбачені статтями 611, 625 Цивільного кодексу України.

Відповідно до вимог Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з п. 4.1 договору, за несвоєчасне повне чи часткове повернення кредитних коштів та за несвоєчасну повну чи часткову сплату процентів, позичальник сплачує неустойку у вигляді пені у розмірі 0,2 процентів, що обчислюється з суми неповного кредиту та/або несплачених процентів за кожен день прострочення. Сплата пені не звільняє позичальника від сплати процентів за користування кредитами коштами до моменту фактичного погашення заборгованості.

Відповідно до п. 4.5 договору, за порушення термінів повернення кредитних коштів та сплати відсотків, встановлених додатковими угодами (графік погашення кредиту та відсотків), позичальник сплачує банку штраф у розмірі 20 відсотків, що обчислюється з суми простроченого платежу.

Як вбачається з виписки по рахунку зі стягнення заборгованості по пені було нараховано в період з 21.03.2014 р. по 25.11.2014 р. та несплачена відповідачем в розмірі 1 806 грн. 43 коп.

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Нарахування позивачем пені, у зв'язку з порушенням умов кредитного договору у розмірі 1 806 грн. 43 коп. не суперечить нормам діючого законодавства України, тому задовольняється судом.

Відповідно до п.5.3 Кредитного договору невиконання або неналежне виконання Позичальником зобов'язань по поверненню суми кредиту, сплаті процентів та інших зобов'язань є умовами, при настанні яких припиняється кредитування Банком Позичальника, а Позичальник здійснює повернення отриманих кредитних коштів Банку, сплачує Банку проценти за користування кредитними коштами.

П.4.5 кредитного договору - за порушення термінів повернення кредитних коштів та сплати відсотків, встановлених додатковими угодами, (графік погашення кредиту та відсотків), позичальник сплачує банку штраф у розмірі 20%, що обчислюється з суми простроченого платежу.

Враховуючи встановлений факт прострочення відповідачем виконання грошових зобов'язань, господарський суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Донецьк 6 578 грн. 78 коп. штрафу обґрунтована та підлягає задоволенню у повному обсязі.

Ст. 218 ГК України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

За таких обставин, господарський суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги про стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Донецьк 87 794 грн.03 коп. простроченої заборгованості по поверненню кредитних коштів, 325 106 грн. 99 коп. поточної заборгованості по поверненню кредитних коштів, 32 893 грн. 92 коп. простроченої заборгованості за нарахованими процентами, 1 289 грн. 61 коп. поточної заборгованості за нарахованими процентами, 1 806 грн. 43 коп. пені з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ за простроченим кредитом та процентами, 6 578 грн. 78 коп. штрафу відповідно до п. 4.5 кредитного договору.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, ст. 34 ГПК України.

На підставі статті 85 ГПК України - 25.02.2015 року прийнято рішення про задоволення позовних вимог.

Відповідно до п.22 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору звільняється уповноважена особа фонду гарантування вкладів фізичних осіб - у справах, пов'язаних із здійсненням тимчасової адміністрації та ліквідації банку.

Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на відповідача, оскільки спір до суду доведений з його вини.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 44, 49, 75, 82, 84, 85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "БАНК ФОРУМ", м. Київ в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "БАНК ФОРУМ" Соловйової Наталії Анатоліївни до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Донецьк задовольнити.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (83001 АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства "БАНК ФОРУМ" (02100 м. Київ, бул. Верховної ради, 7, код ЄДРПОУ 21574573) 87 794 (вісімдесят сім тисяч сімсот дев'яносто чотири) грн. 03 коп. простроченої заборгованості по поверненню кредитних коштів, 325 106 (триста двадцять п'ять тисяч сто шість) грн. 99 коп. поточної заборгованості по поверненню кредитних коштів, 32 893 (тридцять дві тисячі вісімсот дев'яносто три) грн. 92 коп. простроченої заборгованості за нарахованими процентами, 1 289 (одна тисяча двісті вісімдесят дев'ять) грн. 61 коп. поточної заборгованості за нарахованими процентами, 1 806 (одна тисяча вісімсот шість) грн. 43 коп. пені з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ за простроченим кредитом та процентами, 6 578 (шість тисяч п'ятсот сімдесят вісім) грн. 78 коп. штрафу відповідно до п. 4.5 кредитного договору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (83001 АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) на користь Державного бюджету України (одержувач: УДКСУ у м. Запоріжжя (Орджонікідзевський район), 22030001; банк одержувача: ГУДКСУ у Запорізькій області; МФО 813015; код ЄДРПОУ 38025409; № рахунку 31215206783007, код класифікації доходів бюджету 22030001 "Судовий збір (Державна судова адміністрація України, 050) 9 109 (дев'ять тисяч сто дев'ять) грн.. 38 коп. судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя С.С. Дроздова

Рішення оформлено та підписано 02.03.2015 р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.