Постанова № 42946790, 16.02.2015, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв.

16 лютого 2015 року Справа № 814/3691/14

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Лісовської Н.В. за участю секретаря судового засідання Тимошевської О.І. у відкритому судовому засіданні розглянув адміністративну справу

за позовомфізичної особи-підприємця ОСОБА_1., АДРЕСА_1, 54028

доДПІ у Ленінському р-ні м.Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївській обл., вул. Гмирьова, 1/1, м. Миколаїв, 54028 провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 26.11.2014 р. № 0059701703, За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_2,

від відповідача: Гави О.О.,

В С Т А Н О В И В:

Позивач - фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулася з адміністративним позовом до державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївській області (далі - відповідач), в якому просить суд визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення від 26.11.2014 р. № 0059701703.

В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначив, що 07.10.2013 р. реєстратор розрахункових операцій (далі - РРО) вийшов з ладу. З моменту поломки РРО до моменту його повернення на АЗС, оператори працювали по квитанціям , як це передбачено Законом. Після повернення РРО з ремонту, позивач внесла суму по квитанціям до РРО та роздрукувала фіскальний звітний чек (Z-звіт) на суму 1574,50 грн. про що внесла запис до книги обліку розрахункових операцій (далі - КОРО). Позивач особисто роздруковує фіскальні звітні чеки щоденно вранці наступного дня, оскільки АГЗС працює цілодобово. Вказані дії не суперечать Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг". Окрім того, позивач зазначає, що кошти щодо реалізації ГСМ цілком обліковані по РРО та занесені всі данні у книгу КОРО, таким чином перевіряючи дійшли хибного висновку , щодо неповного та несвоєчасного обліку коштів, а як наслідок винесене податкове рішення повідомлення є протиправним та належить скасуванню.

Відповідач надав письмові заперечення, в яких зазначив, що факт несвоєчасного обліку коштів мав місце в період надання операторам АЗС відпусток. В цей період АГЗС, відповідно до розпорядження Позивача працювала не цілодобово, а до 22:00 тому фіскальні звітні чеки мали бути роздруковані о 22:00 год. щоденно. А позивач роздруковувала Z-звіти, наступного дня, таким чином станом на день закінчення роботи АЗС т.б. на 22:00 записи в книгу КОРО своєчасно не вносилися.

Окрім того, при виході з ладу РРО позивач проводила розрахункові операції з використанням розрахункових квитанцій, які не були записані в КОРО (а. с. 224). Що, на думку Відповідача свідчить про порушення з боку позивача вимог податкового законодавства.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечував та просив суд відмовити у задоволені позову.

В судовому засіданні 16.02.2015 р. в порядку ч. 3 ст. 160 КАС України судом проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Вислухав пояснення сторін, з'ясував усі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінив докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідив матеріали, що містяться у справі, суд дійшов висновку, що позов належить задоволенню, виходячи з наступного:

У вересні-жовтні 2014 р. відповідачем була проведена документальна планова виїзна перевірка позивача за період з 01.01.2011 р. по 31.12.2013 р. За результатами даної перевірки складено акт від 27.10.2014 р. № 5155/14-02-17-03-2318902086 (а. с. 12-43), згідно висновків якого встановлено порушення п. 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою правління Національного банку України від 15.12.2004 р. № 637 в частині несвоєчасного (1574,50 грн.) та неповного (13974,55 грн.) оприбуткування у касі готівки.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 26.11.2014 р. № 0059701703 на суму 77745,25 грн. (а. с. 10).

Стосовно несвоєчасного оприбуткування готівки відповідач зазначив у акті перевірки, що на період виходу з ладу РРО з 10:20 год. 07.10.2013 р. розрахункові операції проводилися з використанням розрахункових квитанцій з серії АУАА-373901 по АУАА-373910, виторг склав 1574,50 грн. Після використання розрахункових квитанцій 07.10.2013 р. запис в КОРО відсутній. Вказана сума записана в КОРО 08.10.2013 р. та проведено через РРО фіскальний звітний чек.

Суд не може погодитися з такою позицією Відповідача, оскільки відповідно до п. 2.9 Положення № 637 від 15.12.2004 року записи в книзі КОРО проводяться на підставі фіскальних чеків РРО та повинні відповідати щоденним Z-звітам. На платникові податків лежить обов'язок після отримання з ремонту РРО, всі використані квитанції внести в РРО та роздратувати Z-звіт, зробивши відповідний запис у книзі КОРО. Саме такий порядок дій платника податків виключає можливість подвійного оприбуткування готівки.

З матеріалів справи вбачається та знайшло своє підтвердження в судовому засіданні, що в розділі 4 КОРО відображено вихід з ладу РРО 07.10.2013 р., роботу якого відновлено 08.10.2013 р. (а. с. 51). Таким чином, 07.10.2013 р. позивач об'єктивно не мала можливості роздрукувати фіскальний звітний чек і внести запис до КОРО. Щоб уникнути подвійного оприбуткування позивач не вносила записи до КОРО на підставі розрахункових квитанцій, а одразу після повернення РРО (наступного дня 08.10.2013) роздрукувала фіскальний звітний чек і внесла відповідний запис (а. с. 66-69). Проти цього факту не заперечували в судовому засіданні й представники відповідача. Сума готівки по квитанціям цілком відповідає сумі внесеній в РРО та Z-звіту за 08.10.2013 року

Стосовно неповного оприбуткування готівки відповідач зазначив у акті перевірки, що при встановленні робочого часу з 6:00 год. до 22:00 год. на місяці, в яких заплановані відпустки, оператори повинні були щоденно роздруковувати фіскальні звітні чеки та щоденно записувати рух готівки і суми розрахунків за день у КОРО відповідно до розпорядження від 01.07.2013 р.

Суд критично оцінює позицію відповідача, оскільки розпорядження ФОП ОСОБА_1 про обмеження часу роботи стосувалося виключно операторів - працівників та ні яким чином не стосувалося часу роботи самого закладу АЗС. Табелі обліку робочого часу праціввників не є підтвердженням часу роботи закладу. Час роботи АЗС встановлений Декларацією про режим роботи від 02.11.2011 року, яка зареєстрована Миколаївською Міською Радою на № 000687 та був незмінно цілодобовим. (а.с.47) А від так, висновки ДПІ про несвоєчасне внесення записів в книгу КОРО, які ґрунтуються на Розпорядження ФОП ОСОБА_1 про обмеження часу роботи операторів АЗС є хибними.

Окрім того, посилання представників ДПІ на те що щоденний Z-звіт РРО повинен бути роздрукований підприємцем кожного дня о 22:00 годині, а ні в ранці наступного наступного дня (при цілодобовому графіку роботи АЗС) суперечить вимогам Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", оскільки Закон не передбачений час в який повинен бути роздрукований Z-звіт. А від так факт несвоєчасного оприбуткування готівки відповідачем не доведений.

Перевіряючими було встановлено точну суму та дату надходжень готівки на підставі КОРО, що підтверджує факт оприбуткування коштів у повній сумі їх надходження. Позивач надала суду для огляду книгу КОРО ( витяг з якої міститься в матеріалах спарви) (а. с. 72-213) та фіскальні звітні чеки за період, який перевірявся відповідачем.

З огляду на викладене вище, суд не вбачає в діях позивача порушень п. 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою правління Національного банку України від 15.12.2004 р. № 637, з огляду на що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Позивач надала квитанцію про сплату судового збору в сумі 182,70 грн. (а. с. 3), що й підлягає відшкодуванню.

Керуючись ст. 2, 7, 17, 94, 158, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області від 26.11.2014 р. № 0059701703.

3. Повернути фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_2) судовий збір у сумі 182,70 грн. з Державного бюджету України.

Постанова суду першої інстанції набирає чинності з моменту закінчення десятиденного строку на апеляційне оскарження.

Постанова суду може бути оскаржена до Одеського апеляційного Адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Порядок та строки апеляційного оскарження визначені ст. 186 КАС України.

Повний тест постанови

виготовлено та підписано суддею 18.02.2015 р.

Суддя Н. В. Лісовська