Постанова № 42946785, 09.02.2015, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв.

09 лютого 2015 року Справа № 814/3876/14

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Лісовської Н.В., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом

товариства з обмеженою відповідальністю "Техноторг-Дон", пр. Героїв Сталінграду, 113/1, м. Миколаїв, 54025

до

Миколаївської митниці Міндоходів,

вул. Московська, 57-а, м. Миколаїв, 54017

про

визнання протиправними та скасування рішення від 24.11.2014 р. № 504070000/2014/000024/2, картки відмови від 24.11.2014 р. № 504070000/2014/00056,

В С Т А Н О В И В:

До суду з адміністративним позовом звернулося товариство з обмеженою відповідальністю "Техноторг-Дон" (далі – Позивач) до Миколаївської митниці Міндоходів (далі – Відповідач) про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 24.11.2014 р. № 504070000/2014/000024/2 і картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 24.11.2014 р. № 504070000/2014/00056, прийняті митним постом "Костянтинівка" Миколаївської митниці Міндоходів.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що під час декларування митної вартості імпортованого товару, визначив його вартість відповідно до ціни договору, а митний орган безпідставно здійснив коригування митної вартості товару в бік збільшення. Всі необхідні документи були надані.

Відповідач позов не визнав, свої заперечення обґрунтував тим, що документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості, не містять усіх даних відповідно до обраного методу визначення митної вартості, мають розбіжності та неточності. За таких обставин, митниця визначила цю суму самостійно відповідно до ст. 54 Митного кодексу України (далі – МК України) (а. с. 94-96).

Сторони подали клопотання про розгляд справи за їх відсутності, в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 4 ст. 122 КАС України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

З'ясував всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінив докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідив матеріали, що містяться у справі, суд дійшов висновку, що позов належить задоволенню, виходячи з наступного:

04.07.2014 р. між позивачем та компанією "Meritor Germany GmbH" (Німеччина) укладено договір № 1 про поставку запасних частин для комерційного транспорту на загальну суму 500000,00 євро (а. с. 26-40). Продукція та строки поставки зазначаються в заявках покупця.

04.11.2014 р. сторони договору підписали специфікацію № 5, відповідно до якої домовились про поставку 34 одиниць товару на загальну суму 37201,11 євро (а. с. 41).

21.11.2014 р. по надходженню на територію України частини товару, позивач подав митну декларацію № 504070000/2014/006350 на 12 видів товарів загальною вартістю 37201,11 євро (а. с. 13-20).

На підтвердження митної вартості товару позивач надав: митну декларацію, декларацію митної вартості від 21.11.2014 р., договір 04.07.2014 р., специфікацію № 5 до договору, рахунок-фактуру від 04.11.2014 р. № 911263А, платіжне доручення в іноземній валюті або банківських металах від 21.11.2014 р. № 424, договір транспортного перевезення від 05.03.2012 р. № 51/09, довідку ТОВ "Транс-Сервіс 1" про транспортні витрати від 21.11.2014 р. № 1121D.

21.11.2014 р. відповідач направив на адресу позивача лист, в якому повідомлялося, що подані документи не містять всіх даних, що підтверджують числові значення складових митної вартості (витрати на пакування, страхування, транспортні витрати), документи містять розбіжності (згідно п. 7.4 контракту покупець зобов’язаний зробити передплату продукції, проте передплату зроблено 21.11.2014 р., у той час як відправлення продукції відбулося 17.11.2014 р.) (а. с. 52-54). На підставі ст. 53 МК України відповідач витребував від позивача додаткові документи: 1) виписку з бухгалтерської документації щодо складових митної вартості (пакування, страхування, транспортних витрат); 2) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, інформацію біржових організацій про вартість товарів або сировини; 3) копію декларації країни відправлення.

Листом від 24.11.2014 р., на вимогу митниці позивачем було надано додаткові документи: комерційну пропозицію від 03.11.2014 р.; експортну декларацію від 07.11.2014 р. (а. с. 55).

У рішенні про коригування митної вартості товарів від 24.11.2014 р. № 504070000/2014/000024/2 відповідачем було зазначено, що метод за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операцій), не застосовується, оскільки подані документи не містять всіх даних, що підтверджують числові значення складових митної вартості (витрати на пакування, страхування, транспортні витрати), документи містять розбіжності (згідно п. 7.4 контракту покупець зобов’язаний зробити передплату продукції, проте передплату зроблено 21.11.2014 р., у той час як відправлення продукції відбулося 17.11.2014 р.), декларантом не надано в повному обсязі витребувані документи. Основою для визначення митної вартості є вартість операції з ідентичними товарами за рівнем 2,88 доларів за кілограм (митна декларація від 09.10.2014 р. № 125130013/2014/415452) (а. с. 9-10).

Таким чином, Миколаївською митницею було визначена митна вартість товару позивача в сумі 18967,88 євро, замість задекларованих ним самостійно 13650,11 євро.

Крім того, старшим державним інспектором Марченко А.В. винесено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення 24.11.2014 р. № 504070000/2014/00056 з підстав порушення п. 6 ст. 54 МК України (а. с. 11-12).

Відповідно до ст. 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з ч. 1 ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Так, ч. 2 вказаної статті передбачено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у ч. 5 і 6 ст. 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару: 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товар) підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

З аналізу ч. 1-2 ст. 53 МК України вбачається, що законодавцем передбачено вичерпний перелік документів, які подаються декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Дана норма кореспондується з положеннями ст. 318 МК України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Крім того, це узгоджується з проголошеними в ст. 8 МК України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі; заохочення доброчесності.

Частиною 3 ст. 53 МК України передбачено, що в разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.

Відповідно до ч. 6 ст. 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч. 2-4 ст. 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Аналіз документів, поданих позивачем до митниці, дозволяє стверджувати, що остання мала в своєму розпорядженні всі дані, які надавали їй можливість перевірити числові значення складових митної вартості товарів, які були задекларовані позивачем.

У рішенні про коригування митної вартості товарів відповідач зазначив три підстави того, що метод за ціною договору не застосовується до товару позивача:

1) подані документи не містять всіх даних, що підтверджують числові значення складових митної вартості (витрати на пакування, страхування, транспортні витрати);

2) документи містять розбіжності (згідно п. 7.4 контракту покупець зобов’язаний зробити передплату продукції, проте передплату зроблено 21.11.2014 р., у той час як відправлення продукції відбулося 17.11.2014 р.);

3) декларантом не надано в повному обсязі витребувані документи.

З даного приводу суд зазначає, що п. 5.4 договору від 04.07.2014 р. містить зобов’язання продавця упакувати продукцію в стандартну упаковку. Пакування товару входило в загальну вартість. Довідка про транспортні витрати від 21.11.2014 р. містила всі числові значення складових митної вартості товару. Зазначено, що страхування товару не здійснювалось. Умови договору від 04.07.2014 р. не містять заборони відвантажувати товар без попередньої оплати. Згідно п. 6.7 договору, продавець надає прайс-листи, завірені Торговою палатою в Німеччині, один раз на рік або при їх зміні за проханням покупця. Таким чином, комерційна пропозиція не повинна бути завірена Торговою палатою в Німеччині. Експортна декларація містить лише ті значення, які вимагаються країною експортера і позивач не несе відповідальності за відсутність у ній цінової інформації.

У додаткових поясненнях позивач зазначив, що у декларації митної вартості від 21.11.2014 р. витрати на транспортування товарів до митної території України та витрати на їх навантаження розподілив між товарами різних найменувань пропорційно вазі брутто. Транспортні витрати при подачі порожнього транспортного засобу не є складовою митної вартості товару.

Доводи відповідача щодо неправильного визначення позивачем ціни товару, оскільки іншим імпортером задекларовано подібний товар за більшою ціною, не знайшли правового обґрунтування, оскільки суперечить наявним у матеріалах справи доказам.

Відповідно до ст. 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями ст. 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями ст. 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до ст. 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до ст. 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Відповідачем не доведена неможливість визначення митної вартості товару за основним методом, а також не доведена заборона оформлення митної вартості товару за ціною нижчою, ніж ціна, по якій подібний товар завозився раніше іншими імпортерами.

Аналізуючи наведене в сукупності, суд приходить до висновку, що оскільки позивачем подано достатній пакет документів, передбачений ст. 53 МК України, на підтвердження кількісних та вартісних показників імпортованого товару, повноти і достовірності митної вартості товару, заявленої позивачем за основним методом, відсутні підстави для коригування митним органом митної вартості товару.

Суд звертає увагу на те, що контроль за правильністю обчислення декларантом митної вартості товару, який належить до виключної компетенції відповідача, полягає не в тому, щоб скоригувати митну вартість товару в бік збільшення, а визначити реальну ціну товару, що ввозиться на територію України.

За обставинами справи, митним органом не взята до уваги вартість товару за ціною контракту, яка може не відповідати рівню митної вартості на аналогічні та подібні товари. Митним органом не доведена неможливість визначення митної вартості товарів за основним методом.

Формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення, не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості, не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.

Оскільки переконливих аргументів, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною контракту, відповідачем не наведено, а інших обставин, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товару, не встановлено, то суд дійшов до обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для скасування картки відмови та рішення про коригування митної вартості товарів.

Розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості (ч. 1 ст. 11 КАС України).

Згідно ст. 71 ч. 2 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Позивач надав платіжні доручення про сплату судового збору в сумі 487,20 грн., що й підлягає відшкодуванню.

Керуючись ст. 2, 7, 17, 94, 158, ч.3 ст. 160, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 24.11.2014 р. № 504070000/2014/000024/2, прийняте митним постом "Костянтинівка" Миколаївської митниці Міндоходів.

3. Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 24.11.2014 р. № 504070000/2014/00056, прийняту митним постом "Костянтинівка" Миколаївської митниці Міндоходів.

4. Повернути товариству з обмеженою відповідальністю "Техноторг-Дон" (ідентифікаційний код 31764816) судовий збір у сумі 487,20 грн. з Державного бюджету України.

Постанова суду першої інстанції набирає чинності з моменту закінчення десятиденного строку на апеляційне оскарження.

Постанова суду може бути оскаржена до Одеського апеляційного Адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Порядок та строки апеляційного оскарження визначені ст. 186 КАС України.

Суддя Н. В. Лісовська