Постанова № 429467, 06.02.2007, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-03-83

____________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 лютого 2007 р. Справа № 14/8-07

Господарський суд Вінницької області у складі: судді Залімського І.Г., при секретарі судового засідання Гриневичі В.С.., з участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1.

відповідача - Пудовкіна Д.П.

Розглянувши справу за позовом Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, м. Вінниця, і/н НОМЕР_1) до Головної державної інспекції на автомобільному транспорті (01135, пр. Перемоги, 14, м. Київ-135, код 33349001) про визнання протиправною та скасування постанови, -

В С Т А Н О В И В :

Заявлено позов про визнання протиправною та скасування постанови начальника територіального управління Головавтотрансінспекції у Вінницькій області НОМЕР_2 про застосування до СПД ОСОБА_1. фінансових санкцій в сумі 1700 грн. Позов мотивовано тим, що в момент здійснення перевірки за кермом автомобіля був не позивач, а інша особа, яка керує даним автомобілем на підставі довіреності, а тому до позивача безпідставно застосовано фінансову санкцію. Крім того, як зазначає позивач, відповідачем застосовано фінансову санкцію за надання послуг перевезення пасажирів та вантажів без оформлення документів, тоді як факту перевезення в режимі "таксі" відповідачем не встановлено.

У запереченнях проти позову відповідач не погодився із позовними вимогами з посиланням на дотримання останнім норм чинного законодавства під час винесення вказаної постанови. Зокрема, відповідачем зазначено, що в ході перевірки було встановлено, що позивач надавав послуги по перевезенню пасажирів на таксі без оформлених документів, перелік яких встановлений ст. 39 Закону України "Про автомобільний транспорт", а саме без ліцензійної картки, а ліхтар оранжевого кольору на даху автомобіля є основною візуальною ознакою того, що даний автомобіль здійснює перевезення в режимі "таксі".

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи та надані докази, в судовому засіданні встановлено, що працівником відповідача проведена перевірка транспортного засобу ЗАЗ-DAEWOO н/з НОМЕР_3, який належав позивачу, щодо дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, за результатами якої складено акт №НОМЕР_4.

Перевіркою встановлено порушення ст. 39 Закону України "Про автомобільний транспорт", зокрема -"При перевезенні пасажирів в режимі "таксі" у водія відсутня ліцензійна картка на автомобіль".

Вказане порушення зафіксоване в акті перевірки №НОМЕР_4 та протоколі №НОМЕР_5 про виявлене під час перевірки автотранспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт від 09.06.06.

В подальшому, за вказане порушення, шляхом прийняття постанови НОМЕР_2, відповідачем відповідно до ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" до позивача застосовано фінансову санкцію в сумі 1700 грн. Зокрема у вказаній постанові зазначено: …"ураховуючи, що 6.06.06р. в 9 год. 20 хв. перевізник ОСОБА_1. на а/м ЗАЗ-DEO №НОМЕР_3 здійснював перевезення пасажирів в режимі "таксі" м. Вінниці (а/м обладнано розпізнавальним ліхтарем), у водія відсутня ліцензійна картка, допущено порушення законодавства про автомобільний транспорт, відповідальність за яке передбачена абзацом 2 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт".

Дослідивши надані сторонами докази, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову виходячи з наступного.

Відповідно до абзацу першого ст. 39 Закону України "Про автомобільний транспорт" автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення.

Ч. 6 ст. 39 Закону України "Про автомобільний транспорт" встановлює перелік необхідних документів для фізичної особи, що здійснює перевезення пасажирів на таксі:

 - для автомобільного перевізника - ліцензія, інші документи, передбачені законодавством України;

 - для водія таксі - посвідчення водія відповідної категорії, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, ліцензійна картка, інші документи, передбачені законодавством України.

Відповідно до ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються санкції за:

- безпідставну відмову від пільгового перевезення пасажира - штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

- надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

- експлуатацію легкового автомобіля, облаштованого як таксі, без наявності ліцензійної картки - штраф у розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян…

Однак, в судовому засіданні встановлено невідповідність фактичних обставин зазначених в акті, протоколі та постанові, матеріалам справи.

Зокрема, як зазначено в позовній заяві та пояснено позивачем в судовому засіданні, останній в момент здійснення перевірки за кермом автомобіля не перебував, натомість керування автомобілем згідно довіреності від 06.02.06 здійснював ОСОБА_2. Представник відповідача проти вказаного твердження не заперечував. Разом з тим, як вбачається з вищевказаної ч. 6 ст. 39 Закону України "Про автомобільний транспорт" вимога, щодо необхідності наявності ліцензійної картки ставиться до водія автомобіля, а не до його власника.

Крім того, як вбачається з протоколу про виявлене під час перевірки автотранспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт від №НОМЕР_5 від 09.06.06 та постанови про застосування фінансових санкцій НОМЕР_2, серія і номер посвідчення водія (НОМЕР_6), номер свідоцтва про державну реєстрацію (НОМЕР_7) та дата народження позивача (24.08.62) не відповідають наданим позивачем документам, з яких вбачається: серія і номер посвідчення водія НОМЕР_8, номер свідоцтва про державну реєстрацію -НОМЕР_9, дата народження позивача - ІНФОРМАЦІЯ_1.

Враховуючи наведене суд приходить до висновку, що відповідачем при проведенні перевірки не встановлено фактичних обставин справи, що виключає можливість застосування фінансових санкцій до позивача.

Разом з тим, як вбачається з вищевказаної постанови НОМЕР_2, фінансова санкція застосована до позивача, за надання останнім послуг перевезення пасажирів та вантажів без оформлення документів, тоді як ні з матеріалів справи, ні з пояснень представника відповідача жодним чином не вбачається встановлення відповідачем факту здійснення позивачем перевезення пасажирів або вантажів в режимі "таксі", а наявність ліхтаря оранжевого кольору на даху автомобіля ні в якому разі не підтверджує факт надання таких послуг.

 При цьому, відповідальність за вказане порушення передбачене абзацом 3 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт", тоді як в вищезазначеній постанові про застосування фінансових санкцій відповідачем зроблено посилання на абзац 2 ст. 60 цього Закону, відповідно до якої за експлуатацію легкового автомобіля, облаштованого як таксі, без наявності ліцензійної картки до автомобільних перевізників застосовуються штраф у розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Отже, навіть за умови припущення, що позивачем вчинене порушення передбачене абзацом 2 ст. 60 Закону, розмір застосованого відповідачем штрафу мав би бути значно меншим.

Крім того, відповідно до п. 27 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті загального користування, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 29 січня 2003 р. N 143 (чинна на момент здійснення перевірки та винесення оскаржуваної постанови) у разі коли керівник або уповноважений представник суб'єкта підприємницької діяльності заявив про своє бажання взяти участь у розгляді справи про порушення цим суб'єктом законодавства про автомобільний транспорт справа розглядається за його участю.

Як вбачається з заперечень на позовну заяву та пояснень представника відповідача в судовому засіданні, відповідач повідомив позивача про дату та час розгляду справи про порушення, для можливості надання останнім пояснень. При цьому як доказ такого повідомлення відповідач надав лист №НОМЕР_10 та Список згрупованих внутрішніх поштових відправлень від 14.06.06

Однак, вказані докази судом оцінюються критично та до уваги не приймаються, оскільки лист №НОМЕР_10 направлений адресату простою кореспонденцією та відсутні докази його вручення позивачу. При цьому, як вбачається з вказаного листа, зокрема в адресі адресата здійснено виправлення, у зв'язку з чим суд позбавлений можливості встановити, за якою саме адресою він направлений.

Разом з тим, відповідно до п. 7 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті загального користування, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 29 січня 2003 р. N 143 (чинна на момент здійснення перевірки та винесення оскаржуваної постанови) для проведення планової або позапланової перевірки керівником органу державного контролю видається розпорядження із зазначенням дати її проведення і прізвищ посадових осіб, які будуть її проводити, та оформляється завдання на перевірку за формою згідно з додатком 1. Завдання реєструються в окремому журналі обліку, сторінки якого повинні бути пронумеровані, прошнуровані та скріплені печаткою.

Однак, відповідачем не доведено та в матеріалах справи відсутні відомості чи підписувалось керівником відповідача завдання на перевірку, що розцінюється судом як недоведеність відповідачем правомірності проведення перевірки.

Як вбачається з п. 8 названого Порядку орган державного контролю не пізніше ніж за 10 календарних днів до початку проведення перевірки письмово повідомляє про це суб'єкта підприємницької діяльності, що буде перевірятися, однак доказів такого повідомлення відповідачем не надано.

Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, у тому числі: обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

З приписів ст.ст.71, 86 КАС України вбачається, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням викладеного, оцінивши надані сторонами докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що вимоги позивача обґрунтовані, відповідають обставинам та матеріалам справи, а тому позов підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст.69, 70, 86-98, 109, 112, 159-163, 167, прикінцевими та перехідними положеннями КАС України, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправною та скасувати постанову начальника територіального управління Головавтотрансінспекції у Вінницької області НОМЕР_2 про застосування до суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1. фінансових санкцій в сумі 1700 грн.

3. Стягнути з Державного бюджету України 3,4 грн. (три грн. сорок коп.) витрат на державне мито, на користь Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, м. Вінниця, і/н НОМЕР_1) в рахунок відшкодування судових витрат.

4. Постанову направити сторонам.

Судове рішення набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАСУ після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку

Відповідно до ст.186. КАСУ Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі, яка подається до суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова складена в повному обсязі відповідно

до ч. 3 ст. 160 КАС України 08.02.07

Суддя Залімський І.Г.