Ухвала суду № 42946059, 25.02.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 лютого 2015 року м. Київ К/9991/51978/12

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Час Фортуни" (далі -Товариство)

на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 15.02.2012

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 19.06.2012

у справі № 2-а-5114/11/2170

за позовом Товариства

до державної податкової інспекції у м. Херсоні (далі - ДПІ)

про визнання нечиниими податкових повідомлень-рішень.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2011 року Товариство звернулося до Херсонського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило визнати нечинними податкові повідомлення-рішенні від 11.04.2011 № 0001092301 та № 0001102301.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 15.02.2012, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 19.06.2012, у позові відмовлено з тих мотивів, що фактичне виконання операцій з поставки позивачеві товару (дизеля-генератора) у рамках господарських правовідносин з приватним підприємством «Агро Сеіл ФП Даш» не підтверджується необхідними первинними документами.

Посилаючись на невідповідність висновків судів вимогам чинного законодавства, дійсним обставинам справи та наявним у ній доказам, Товариство звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувані рішення попередніх судових інстанцій та задовольнити позов. На обґрунтування касаційних вимог скаржник зазначає, що факт придбання позивачем дизеля-генератора у спірного контрагента та подальше використання придбаного товару у господарській діяльності платника підтверджується необхідними первинними документами.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення розглядуваних касаційних вимог з урахуванням такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що ДПІ було проведено позапланову виїзну перевірку Товариства з питань наявності взаємовідносин з контрагентами та дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства при взаєморозрахунках з вищевказаними підприємствами за період з 01.01.2009 по 01.05.2010, оформлену актом від 25.03.2011 № 917/23-3/35468960. Під час цієї перевірки податковий орган дійшов висновку про незаконне відображення платником у податковому обліку операцій з поставки приватним підприємством «Агро Сеіл ФП Даш» дизеля-генератора з огляду на фіктивний характер цих операцій.

На підтвердження цього висновку ДПІ посилається на: неперебування названого контрагента за місцезнаходженням; відсутність у нього матеріально-технічної бази (виробничих та складських приміщень, транспортних засобів тощо) та трудових ресурсів, необхідних для вчинення дій, що становлять зміст розглядуваних операцій з поставки; неподання Товариством первинних документів на підтвердження транспортування товару, його сертифікації, оплати позивачем.

Наведені обставини стали підставою для прийняття податковим органом:

податкового повідомлення-рішення від 11.04.2011 № 0001092301, згідно з ким позивачеві визначено грошове зобов'язання з ПДВ у сумі 15 245 грн. (у тому числі 12196 грн. за основним платежем та 3049 грн. за штрафними санкціями);

податкового повідомлення-рішення від 11.04.2011 № 0001102301 про донарахування Товариству грошового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 134 375 грн. (у тому числі 107 500 грн. за основним платежем та 26875 грн. за штрафними санкціями).

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (який регулював порядок формування податкового кредиту до 31.12.2010) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу вимог підпункту 7.4.5 пункту 7.4 цієї ж статті Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

На час виконання розглядуваних операцій порядок відображення витрат у податковому обліку платника було визначено у статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Так, підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 цієї статті Закону передбачено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Абзацом четвертим підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону заборонено відносити до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

З наведених законодавчих положень вбачається, що податкові наслідки у вигляді зменшення бази оподаткування податку на додану вартість та податку на прибуток на суму понесених витрат (у тому числі й по сплаті ПДВ у ціні придбаних товарів (робіт, послуг)) є правомірними за умови реального виконання господарської операції та наявності первинних документів (зокрема, податкових накладних), що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Слід зазначити, що обов'язок підтвердити правомірність та обґрунтованість сформованих у податковому обліку витрат первинною документацією покладений на платника-покупця товарів (робіт, послуг), оскільки саме він виступає суб'єктом, який обчислює кінцеву суму податку, що підлягає сплаті до бюджету. Отже, обов'язок довести правомірність та обґрунтованість зменшення бази оподаткування ПДВ та бази оподаткування податку на прибуток, у тому числі шляхом подання документів, які відповідають критеріям статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», належить саме позивачу у справі. При цьому підтверджувальні документи повинні відображати достовірну інформацію та підтверджувати реальність виконаної операції.

Керуючись наведеними правилами оподаткування та аналізуючи наявні у справі докази, суди зробили висновок, що подані позивачем первинні документи (договори, видаткові накладні, податкові накладні) з урахуванням доводів податкової інспекції, якими вона мотивує правомірність оспорюваних донарахувань, не є належним документальним підтвердженням фактичного виконання розглядуваної поставки в адресу позивача.

Адже, як вірно зазначили суди, за відсутності у спірного постачальника об'єктивних умов для виконання розглядуваних операцій (основних фондів, транспортних засобів, трудових ресурсів тощо) наведені документи не є достатніми для підтвердження як наявності активу у названого постачальника, так і його фактичного руху на шляху до платника податків-набувача. Доказів вчинення об'єктивно необхідних дій у процесі поставки спірного дизеля-генератора позивачеві (як-от транспортування товару, його сертифікації, зберігання та оплати) Товариством не представлено ані під час податкової перевірки, ані у ході розгляду даної справи в суді.

А відтак слід погодитися з наданою судами правовою оцінкою обставин даної справи відносно того, що виявлені податковою інспекцією у рамках здійснення заходів з податкового контролю факти наявності у спірного постачальника ознак фіктивності та відсутності об'єктивних можливостей для виконання розглядуваних операцій у сукупності з фактами відсутності доказів залучення третіх осіб до здійснення цих операцій та недостатності документального підтвердження їх виконання свідчить про схемний характер правовідносин позивача та приватного підприємства «Агро Сеіл ФП Даш».

Посилання позивача на факт використання придбаного дизеля-генератора у ході провадження своєї господарської діяльності також спростовані судами. Адже, по-перше, власне факт експорту спірного товару позивачем не є достатнім доказом отримання цієї продукції саме від задекларованого контрагента. По-друге ж, як встановили суди, продаж цього товару було здійснено позивачем за ціною нижчою, ніж ціна його придбання без наявності економічних причин, що свідчить про відсутність у платника розумної ділової мети при здійсненні розглядуваних операцій.

Адже ділова мета господарської операції є недобросовісною у разі домінування податкової мети (зниження податкового навантаження, одержання податкових пільг та переваг тощо) над комерційною метою.

З урахуванням викладеного суди цілком правомірно відмовили у задоволенні даного позову, у зв'язку з чим правових підстав для скасування оскаржуваних судових актів та задоволення касаційної скарги не вбачається.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Час Фортуни" відхилити.

2. Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 15.02.2012 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 19.06.2012 у справі № 2-а-5114/11/2170 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.О. Бухтіярова І.В. Приходько