Ухвала суду № 42946055, 26.02.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"26" лютого 2015 р. м. Київ К/800/28022/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Черпака Ю.К. (судді-доповідача), Головчук С.В., Іваненко Я.Л.,розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України у м. Ірпені Київської області про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії,

за касаційною скаргою ОСОБА_5 - представника ОСОБА_4 на постанову Ірпінського міського суду Київської області від 31 липня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28 квітня 2014 року,

встановив:

У квітні 2013 року ОСОБА_4 пред'явив позов до Управління Пенсійного фонду України у м. Ірпені Київської області (далі - УФПУ у м. Ірпені) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання здійснити перерахунок основної і додаткової пенсії в порядку, передбаченому постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 р. № 1210 "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Позов обґрунтував тим, що відповідач безпідставно відмовив йому в перерахунку пенсії згідно з архівними довідками про заробіток за роботу в зоні відчуження відповідно до постанови Уряду від 23.11.2011 р. № 1210, що передбачає більш високий розмір пенсії по інвалідності.

Постановою Ірпінського міського суду Київської області від 31 липня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 28 квітня 2014 року, відмовлено в задоволенні позову.

У касаційній скарзі представник позивача, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просить скасувати судові рішення та ухвалити нове - про задоволення позову.

В запереченні на касаційну скаргу УФПУ у м. Ірпені просить залишити рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, вказуючи на їх законність і обґрунтованість.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Судами встановлено, що ОСОБА_4 є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії, інвалідом II групи.

В березні 2013 року позивач звернувся до УФПУ у м. Ірпені із заявою про перерахунок пенсії по інвалідності в порядку, встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 р. № 1210.

В листі від 22.03.2013 р. № 53/В-3 управління ПФУ повідомило позивачу, що в матеріалах його пенсійної справи немає довідки про заробітну плату за період роботи в зоні відчуження, тому пенсія розрахована згідно з пунктом 12 постанови Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 р. № 1210 і станом на 01.03.2013 р. становить 2 279,70 грн.

Відповідно до частини першої статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно з законодавством.

Механізм обчислення вказаних пенсій визначений в Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 р. № 1210 (далі - Порядок).

Зі змісту положень Порядку вбачається, що вихідною величиною для обчислення пенсії по інвалідності для осіб з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС є заробітна плата за роботу в зоні відчуження у 1986-1990 роках.

Згідно з частиною четвертою статті 15 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" видача довідок про період роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також на територіях радіоактивного забруднення, про заробітну плату за цей період здійснюється підприємствами, установами та організаціями (військкоматами), а про період проживання на територіях радіоактивного забруднення, евакуацію, відселення, самостійне переселення - органами місцевого самоврядування.

Відмовляючи в задоволенні позову, суди попередніх інстанцій виходили з того, що відповідачем правильно обчислено розмір пенсії по інвалідності ОСОБА_4, а наявні в матеріалах справи довідки про його заробіток у складі 513 Бази автотранспорту та механізації в зоні відчуження (від 04.06.2008 р. № 3538/1, від 13.04.2012 р. № 80587, від 21.03.2012 р. № 37285) видані Галузевим державним архівом Міністерства оборони України, тоді як згідно з довідкою цієї ж установи від 16.07.2013 р. № 4644 правонаступником 513 Автомобільної бази є військова частина А2352, яка й мала видавати відповідні довідки.

Разом з тим, суди не обґрунтували свого висновку про неможливість архівної установи Міністерства оборони України, на зберіганні якої знаходяться відповідні документи і матеріали та яка володіє інформацією щодо роботи позивача в зоні відчуження у 1986 році, видавати довідки про його заробітну плату у вказаний період та чому такі документи з відомостями про певні фактичні обставини справи не є належними і допустимими доказами.

У зв'язку з цим суди мали дати оцінку архівним довідкам про заробітну плату позивача в зоні відчуження, які містяться в матеріалах справи, та встановити, чи є вони підставою для перерахунку його пенсії за формулою, передбаченою пунктом 9 Порядку.

Неповне встановлення судами першої та апеляційної інстанцій фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, згідно із статтею 227 КАС України є підставою для скасування ухвалених судових рішень і направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ухвалив:

Касаційну скаргу ОСОБА_5 - представника ОСОБА_4 задовольнити частково.

Скасувати постанову Ірпінського міського суду Київської області від 31 липня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28 квітня 2014 року, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.

Судді:Черпак Ю.К. Головчук С.В. Іваненко Я.Л.