Ухвала суду № 42946053, 24.02.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 лютого 2015 року м. Київ К/800/66835/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючий суддя:Вербицька О.В.Судді: Ланченко Л.В. Муравйов О.В.розглянувши в порядку письмового провадження

касаційну скаргу Малинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області

на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 18.06.2014 р.

та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 10.12.2014 р.

у справі № 0670/489/12

за позовом Державного підприємства «Радомишльське лісомисливське господарство»

до Малинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень

В С Т А Н О В И В :

Державне підприємство «Радомишльське лісомисливське господарство» (далі - позивач, ДП «Радомишльське лісомисливське господарство») звернулось до суду з позовом до Малинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області (далі - відповідач, Малинська ОДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 18.06.2014 р. позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення від 10.01.2012 року № 0000012301. Визнано частково протиправним та частково скасовано податкове повідомлення-рішення від 10.01.2012 року № 0000022301 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість на 552180,93 грн. Визнано частково протиправним та частково скасовано податкове повідомлення-рішення від 10.01.2012 року № 0000011701 в частині визначення суми грошового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб на суму 465215,59 грн. та застосування штрафної (фінансової ) санкції у розмірі 88615,69 грн. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення від 26.12.2011 року № 0000152320 про застосування штрафної (фінансової) санкції у розмірі 1813,93 грн.

Ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 10.12.2014 р. постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 18.06.2014 р. залишено без змін.

У касаційній скарзі Малинська ОДПІ, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 18.06.2014 р. та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 10.12.2014 р. і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Позивач письмових заперечень на касаційну скаргу відповідача не надав.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку про наступне.

Малинська ОДПІ проведено планову виїзну перевірку ДП «Радомишльське лісомисливське господарство» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010 року по 30.09.2011 року, за результатами якої складено акт від 26.12.2011 року №232/23-10/13568251.

В акті перевірки зазначено порушення позивачем: п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2, пп. 5.3.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5, пп.8.7.1 п.8.7 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та пп.146.11, 146.12 ст.146, пп.139.1.5 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на прибуток в сумі 1273473,00 грн. за період з 01.01.2010 року по 30.09.2011 року; пп.7.3.1 п.7.3, пп.7.4.1, 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» та п.187.1 ст.187, п.198.6, п.198.4 ст.198, п.199.2 ст.199 Податкового кодексу України, внаслідок чого підприємством завищено від'ємне значення податку на додану вартість в сумі 554875,00 грн.; п.п.2.11, 3.1, 3.2 «Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», затвердженого Постановою Правління НБУ від 15.12.2004 року №637, а саме підприємством проведено готівкові розрахунки без подання одержувачем коштів платіжного документа встановленої форми та змісту в бухгалтерію підприємства на загальну суму 1813,93 грн.; п.п. 6.3.2 п.6.3 ст.6 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»; п.1.6 ст.1, пп.4.3, п.4.3, ст.4, пп.9.12.1 п.9.12 ст.9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», ст.2, ст.6 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємства», ст.14 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян».

На підставі акта перевірки податковим органом прийнято: податкове повідомлення - рішення №0000152320 від 26.12.2011 року, яким до позивача застосовано штрафні санкції в розмірі 1813,93 грн.; податкове повідомлення - рішення 0000011701 від 10.01.2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з прибуткового податку в розмірі 554589,03 грн., у тому числі 465821,79 грн. - за основним платежем та 88767,24 грн. - за штрафними санкціями; податкове повідомлення - рішення №0000022301 від 10.01.2012 року, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 554875,00 грн.; податкове повідомлення - рішення №0000012301 від 10.01.2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податок на прибуток в розмірі 1463092,00 грн., у тому числі 1273473,00 грн. - за основним платежем та 189619,00 грн. - за штрафними санкціями.

Суди першої та апеляційної інстанцій визнали частково обґрунтованими такі висновки податкового органу, з чим погоджується суд касаційної інстанції, з огляду на наступне.

Щодо податкового повідомлення - рішення №0000012301 від 10.01.2012 року, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 цього Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем, за результатами виконання договорів, отримувалися послуги від фізичних осіб - підприємців по звалюванню дерев, обрізання гілля, розкряжування деревини, сортування, складання та трелювання деревини, очищення лісосіки, спалювання порубочних решток.

Виконання зазначених договорів підтверджено належним чином складеними первинними документами: актами передачі лісосік заготівельнику, приймально - здавальними актами, платіжними дорученнями, актами звірки взаємних розрахунків тощо.

Також, як встановлено судами, Державним комітетом Україні з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду були надані фізичним особам - підприємцям дозволи на початок виконання робіт підвищеної небезпеки.

З огляду на викладене, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку, що позивачем виконані всі умови, передбачені податковим законодавством, які надають йому правові підстави для формування валових витрат.

Щодо включення до складу валових витрат витрати на ремонт та поліпшення основних фондів на суму 3922278,00 грн., в т.ч. в 2010 році - 1949070 грн., в 1 кварталі 2011 року - 679763 грн. та в ІІ-ІІІ кварталах 2011 року - 1293445,00 грн., колегія суддів зазначає наступне.

Як встановлено висновком судово - економічної (бухгалтерської) експертизи №80, наданими на дослідження актами списання підтверджено витрати ДП «Радомишльське лісомисливське господарство» у складі субрахунку 237 «Ремонт основних засобів» та субрахунку 912 «Витрати на утримання машин і обладнання» за період з 01.01.2010 року по 31.12.2010 року в сумі 1043560,91 грн., з 01.04.2010 року по 31.12.2010 року в сумі 769606,64 грн., з 01.01.2011 року по 31.03.2011 року в сумі 299141,08 грн. та з 01.04.2011 року по 30.09.2011 року в сумі 816420,71 грн.

Отже, ДП «Радомишльське лісомисливське господарство» обґрунтовано включено до складу валових витрат витрати на ремонт та поліпшення основних фондів.

Щодо податкового повідомлення - рішення від 10.02.2012 року №0000011701 в частині визначення суми грошового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб в розмірі 465215,59 грн. та застосування штрафної санкції у розмірі 88615,69 грн., колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з акта перевірки, позивачем проводились виплати доходів в сумі 3094609,05 грн. без нарахування та перерахування податку з доходів фізичних осіб в сумі 464191,36 грн. фізичним особам згідно додатку №5 до акта перевірки без підтверджуючих документів щодо їхнього підприємницького статусу.

В той же час, як встановлено судами, фізичні особи, зазначені в додатку №5 до акта перевірки на час правовідносин з позивачем зареєстровані як підприємці, були самостійними платниками податку на прибуток та надавали позивачу послуги як підприємці, що підтверджено свідоцтвами про сплату єдиного податку, витягами про державну реєстрацію фізичних осіб - підприємців, платіжними дорученнями на підтвердження перерахування коштів на банківські рахунки приватних підприємців, журналами - ордерами по бухгалтерським рахункам.

Стосовно порушення позивачем п.п. 6.3.2 п.6.3 ст.6 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», внаслідок чого відповідачем донараховано податок з доходів фізичних осіб в розмірі 752,14 грн., слід зазначити наступне.

Як вбачається з акта перевірки, ДП «Радомишльське лісомисливське господарство» надавалася соціальна пільга працівникам у місяці їх звільнення, у зв'язку з чим не утримано та не перераховано податок з доходів фізичних осіб.

Відповідно до п.п. 6.3.1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» податкова соціальна пільга застосовується до нарахованого місячного доходу платнику податку у вигляді заробітної плати виключно за одним місцем його нарахування (виплати).

Підпунктом 6.3.3 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» передбачено, що податкова соціальна пільга починає застосовуватися при їх нарахуванні (виплаті), та закінчує застосовуватися при завершенні нарахування таких доходів, без подання відповідних заяв, визначених підпунктом 6.3.2 цього пункту.

Пунктом 6.5.2 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» передбачено, що працедавець платника податку за місцем застосування податкової соціальної пільги здійснює перерахунок сум доходів, нарахованих такому платнику податку у вигляді заробітної плати, а також сум наданих податкових соціальних пільг під час проведення остаточного розрахунку з платником податку, який припиняє трудові відносини з таким працедавцем.

Як встановлено судами, надання ДП «Радомишльське лісомисливське господарство» соціальних пільг працівникам, зазначених в додатку №1 до акта перевірки, підтверджено наказами про припинення трудового договору (контракту), особовими рахунками, журналом звільнених працівників, трудовими договорами.

Також, згідно акта перевірки, ДП «Радомишльське лісомисливське господарство» донараховано податок з доходів фізичних осіб в розмірі 272,09 грн. на суму витрачених коштів наданих під звіт без підтверджуючих документів.

Згідно додатку №6 до акта перевірки, позивачем було видано ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 під звіт кошти у розмірі 1813,93 грн.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що витрати вказаними особами підзвітних коштів в сумі 1813,93 грн. підтверджено звітами про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт, фіскальними чеками, товарними чеками, внутрішніми накладними.

З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що податковим повідомленням - рішенням від 10.02.2012 року №0000011701 протиправно визначено позивачу суму грошового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб в розмірі 465215,59 грн. та застосовано штрафні санкції у розмірі 88615,69 грн.

Щодо податкового повідомлення - рішення від 10.01.2012 р. №0000022301 в частині зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість на 552180,93 грн., колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п.187.1 ст.187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ДП «Радомишльське лісомисливське господарство» до складу податкового зобов'язання з податку на додану вартість були віднесені суми податку на додану вартість згідно податкових накладних, отриманих від ТОВ «Ферона», ОСОБА_12, ТОВ «Екогран», ОСОБА_13, ПП «Чайківка», ОСОБА_14, ТОВ «Машино-тракторна станція «Агропромтехніка» та ДП «ППВКУДДУПВП в Херсонській області (№ 90)», що підтверджено податковими деклараціями з податку на додану вартість та реєстрами виданих та отриманих податкових накладних.

Також судами встановлено, що ДП «Радомишльське лісомисливське господарство» не було занижено податкове зобов'язання з податку на додану вартість по контрагентам ОСОБА_13 та ТОВ «Союз Експо», оскільки позивачем у вересні 2010 року ОСОБА_13 було видано податкову накладну на суму ПДВ 448,81, що підтверджено податковою декларацією з податку на додану вартість за вересень 2010 року та реєстром виданих та отриманих податкових накладних за відповідний період, а у жовтні 2010 видано ТОВ «Союз Експо» податкову накладну на суму ПДВ 74164,34 грн., що податковою декларацією з податку на додану вартість за жовтень 2010 року та реєстром отриманих та виданих податкових накладних за відповідний період.

З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що позивачем не було занижено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 108098,47 грн.

Що стосується заниження ДП «Радомишльське лісомисливське господарство» податкового кредиту в сумі 446871,00 грн., колегія суддів зазначає наступне.

У відповідності до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

В акті перевірки зазначено, що податкові накладні отримані позивачем від ПФ «Лазур» (№89 від 01.04.2010 року), ПП «Житомир-Універсалторг» (№41 від 10.06.2010 року, №178 від 25.06.2010 року), ТОВ «Гранд Авто» (№251 від 14.02.2011 року) не затверджені печатками вказаних підприємств.

Проте, як встановлено судами, податкові накладні, отримані позивачем від ПФ «Лазур» (№89 від 01.04.2010 року), ПП «Житомир-Універсалторг» (№41від 10.06.2010 року, №178 від 25.06.2010 року), ТОВ «Гранд Авто» (№251 від 14.02.2011 року), затверджені печатками вказаних підприємств.

Також судами встановлено, що віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту по господарським операціям ДП «Радомишльське лісомисливське господарство» із ТОВ «ДП Україна», ОСОБА_15, Радомишльським міжрайонним управлінням водного господарства, ПАТ «Енергопостачальна компанія «Житомиробленерго», ПП НВФ «Росана», ТОВ «Авто-газ», ТОВ «Спецтранссервіс», ПП «Житомир-універсалторг», ТОВ «Альянс Холдинг», ТОВ «Тріада плюс», ПАТ «Асфальтобетонний завод «АВ Столичний», ОСОБА_16, ТОВ «Оптіма Авто», ПП «Комфорт Електро», ДП «БС Транс Сервіс», ТОВ «Блек Сі Шіплінг Сервіс», ТОВ «МТС «Агропромтехніка», ПП «Лісо-Транс-Постач», ТОВ «Форест», ТОВ «Восход», ТОВ «Техноторг», ТОВ «Розетка УА», ТОВ «Будсервіс Івано-Франківськ», ДТГО «Південно-західна залізниця», АВ «Метал Груп», ПП «Мета», ОСОБА_17, ТОВ «Ферона», ТОВ «НВПБО «Будпластик», ОСОБА_18, ТОВ «Ф.Л.П.», ПП «Аннтаго», ВАТ «Агропостач», ТОВ «Форес», ПНВП «Вітраж», ДП «БС Транс Сервіс», ТОВ «Блек Сі Шіплінг Сервіс», ПП «Автотрейд», ПП «Інатекс», ОСОБА_13, ТОВ «Навігатор Агро» підтверджено належним чином складеними первинними документами.

Крім того, податковий кредит сформований позивачем по господарським операціям з ТОВ «Манго Трейд», ПФ «Барс», ПП «Комфорт-електро», ПАТ «Аверс», ФОП ОСОБА_19, ТОВ «Гранд Авто», ТОВ «Техно Торг», ПП «Комторг» також підтверджено належним чином складеними первинними документами.

Щодо завищення позивачем податкового кредиту за період з січня 2011 року по вересень 2011 року в сумі 300138,39 грн., суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що податковим органом не доведено наявність первинних документів податкового та бухгалтерського обліку, на підставі яких він визначив частки використання сплаченого податку за придбаними товарами (послугами) між оподаткованими та не оподаткованими операціями.

З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що податковим повідомленням - рішенням від 10.01.2012 року №0000022301 протиправно зменшено позивачу розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 552180,93 грн.

Щодо податкового повідомлення - рішення від 26.12.2011 р. №0000152320, колегія суддів вважає за потрібне зазначити наступне.

В акті перевірки зазначено, що ДП «Радомишльське лісомисливське господарство» в порушення п.п.2.11, 3.1, 3.2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні (далі - Положення), затвердженого Постановою Правління НБУ від 15.12.2004 року №637, проведено готівкові розрахунки без подання одержувачем коштів платіжного документа встановленої форми та змісту в бухгалтерію підприємства на загальну суму 1813,93 грн.

Відповідно до п. 2.11 вказаного Положення, видача готівкових коштів під звіт або на відрядження (далі - під звіт) здійснюється відповідно до законодавства України.

Видача готівкових коштів під звіт на закупівлю сільськогосподарської продукції та заготівлю вторинної сировини, крім металобрухту, дозволяється на строк не більше 10 робочих днів від дня видачі готівкових коштів під звіт, а на всі інші виробничі (господарські) потреби на строк не більше двох робочих днів, уключаючи день отримання готівкових коштів під звіт.

Якщо підзвітній особі одночасно видана готівка як на відрядження, так і для вирішення в цьому відрядженні виробничих (господарських) питань (у тому числі для закупівлі сільськогосподарської продукції у населення та заготівлі вторинної сировини), то строк, на який видана готівка під звіт на ці завдання, може бути продовжено до завершення терміну відрядження.

Видача відповідній особі готівкових коштів під звіт проводиться за умови звітування нею у встановленому порядку за раніше отримані під звіт суми.

Звітування за одержані під звіт готівкові кошти здійснюється відповідно до законодавства України.

Згідно п.3.1 Положення касові операції оформляються касовими ордерами, видатковими відомостями, розрахунковими документами, документами за операціями із застосуванням електронних платіжних засобів, іншими касовими документами, які згідно із законодавством України підтверджували б факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) готівкових коштів.

Відповідно до п.3.2 Положення касові операції, що проводяться відповідно до Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», оформляються згідно з вимогами цього Закону.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що витрати вищевказаними особами підзвітних коштів в сумі 1813,93 грн. підтверджено звітами про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт, фіскальними чеками, товарними чеками, внутрішніми накладними.

З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що позивачем не порушувалися вимоги п.п.2.11, 3.1, 3.2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління НБУ від 15.12.2004 року №637, а тому застосування податковим органом штрафних санкцій у розмірі 1813,93 грн. є безпідставним.

Таким чином, саме за вищевказаних обставин справи, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку, з яким погоджується колегія суддів касаційної інстанції, щодо обґрунтованості заявлених позивачем вимог.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно.

За таких обставин, касаційна скарга відповідача підлягає залишенню без задоволення, а постанова Житомирського окружного адміністративного суду від 18.06.2014 р. та ухвала Житомирського апеляційного адміністративного суду від 10.12.2014 р. залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210, 214 - 215, 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1.Касаційну скаргу Малинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області залишити без задоволення.

2.Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 18.06.2014 р. та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 10.12.2014 р. залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О.В. Вербицька

Судді Л.В. Ланченко

О.В. Муравйов