Ухвала суду № 42946018, 25.02.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 лютого 2015 року м. Київ К/9991/64351/12

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу приватного підприємства «Лєсік & Т» (далі - Підприємство)

на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 25.09.2012

у справі № 2а/1570/4622/2011

за позовом Підприємства

до державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби (далі - Інспекція)

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Позов подано про скасування податкового повідомлення-рішення від 22.02.2011 № 0000062334/0.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 29.02.2012 позов задоволено з тих мотивів, що реальність виконання операцій з поставки позивачеві сільськогосподарської продукції у рамках господарських правовідносин з приватним підприємством «Альбатрос-Південь» підтверджується документально, тоді як дотримання цим контрагентом господарського та податкового законодавства не має правового значення для податкового обліку позивача.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 25.09.2012 назване рішення суду першої інстанції скасовано; у позові відмовлено. У прийнятті цієї постанови суд апеляційної інстанції виходив зі схемного характеру правовідносин позивача з приватним підприємством «Альбатрос-Південь», які оформлювалися штучним документообігом виключно з метою отримання Підприємством податкової вигоди

Посилаючись на невідповідність висновків апеляційного суду положенням чинного законодавства та дійсним обставинам справи, Підприємство звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення Одеського окружного адміністративного суду зі спору.

Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення розглядуваних касаційних вимог з урахуванням такого.

Як вбачається з установлених судами обставин справи, Інспекцією було проведено позапланову виїзну перевірку Підприємства з питань достовірності відображення податкового кредиту з ПДВ по декларації з ПДВ за жовтень 2010 року.

Результати цієї перевірки висвітлені в акті від 10.02.2011 № 178/23-34/32153060/5, в якому викладено висновок про фіктивний характер операцій з придбання позивачем зернових культур у рамках господарських правовідносин з приватним підприємством «Альбатрос-Південь», що виключає право Товариства за формування податкового кредиту за цими операціями.

Вказаний висновок Інспекції мотивований тим, що відсутність у названого постачальника майна, матеріально-технічної бази (виробничих та складських приміщень, транспортних засобів тощо) та трудових ресурсів, необхідних для вчинення дій, що становлять зміст розглядуваних операцій з поставки, неподання платником належним чином оформлених документів на підтвердження транспортування товару, його зберігання, прийняття за кількістю та якістю, невідповідність задекларованих цим контрагентом податкових зобов'язань за розглядуваними операціями сумі сформованого позивачем податкового кредиту свідчить про безтоварний характер цих операцій та їх номінальне оформлення штучним документообігом з метою отримання податкової вигоди.

Наведені обставини стали підставою для прийняття оспорюваного податкового повідомлення-рішення, згідно з яким позивачеві визначено суму завищення від'ємного значення ПДВ за жовтень 2010 року в розмірі 269 670,51 грн.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (який регулював порядок формування податкового кредиту на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу вимог підпункту 7.4.5 пункту 7.4 цієї ж статті Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

З наведених законодавчих положень вбачається, що податкові наслідки у вигляді зменшення бази оподаткування податку на додану вартість на суму понесених (нарахованих) витрат по сплаті ПДВ у ціні придбаних товарів (робіт, послуг) є правомірними за умови реального виконання господарської операції та наявності первинних документів (у тому числі податкових накладних), що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Слід зазначити, що самі по собі не можуть слугувати підставою для висновку про необґрунтованість податкової вигоди такі обставини: нещодавне (до моменту вчинення господарської операції) створення підприємства; взаємозалежність учасників операції; неритмічний характер господарських операцій; порушення податкового законодавства; здійснення господарської операцій не за місцезнаходженням платника; проведення транзитних платежів між учасниками взаємопов'язаних господарських операцій; використання посередників при здійснення господарських операцій; відсутність у постачальника об'єктивної можливості виконати операції в силу браку майна, основних фондів, трудового персоналу тощо.

Однак наведені обставини у сукупності та взаємозв'язку з іншими переліченими фактами можуть свідчити про отримання платником недобросовісної податкової вигоди.

Таким чином, доводи податкового органу про одержання платником необґрунтованої податкової вигоди повинні ґрунтуватися на сукупності доказів, які безспірно підтверджують наявність обставин щодо недобросовісності платника.

У світлі викладеного суд не повинен обмежувати перевіркою формальної відповідності поданих платником документів вимогам податкового законодавства, а має оцінити усі докази по справі у сукупності та взаємозв'язку з метою виключення суперечливості та невідповідності між ними.

Повно та всебічно вивчивши залучені до матеріалів справи, як позивачем, так і Інспекцією, докази, у тому числі договори поставки, податкові накладні, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, складські квитанції на зерно, а також заявлені сторонами доводи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що Інспекцією підтверджена позиція та встановлена сукупність обставин, що свідчать про одержання позивачем необґрунтованої податкової вигоди за операціями з приватним підприємством «Альбатрос-Південь», позаяк характер діяльності цього підприємства та порядок оформлення розглядуваних операцій підтверджує їх фіктивність.

Зокрема, апеляційний суд зазначив, що подані позивачем первинні документи засвідчують факт вчинення розглядуваних операцій між іншими особами - ДП ДАК «Хліб України «Одеський портовий елеватор» та товариством з обмеженою відповідальністю «Ростзернопродукт», та не містять підтвердження участі позивача як вантажовласника у розглядуваних операціях.

За таких обставин апеляційний суд правомірно відмовив Підприємству у задоволенні заявлених позовних вимог.

Між тим, суд першої інстанції не звернув увагу на невідповідність представлених платником первинних документів змісту спірних правовідносин, у зв'язку з чим дійшов помилкового висновку про документальну підтвердженість сформованого платником податкового кредиту за операціями з приватним підприємством «Альбатрос-Південь».

З огляду на відповідність висновків апеляційного суду по суті спору вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам даного спору, підстави для скасування оскаржуваної постанови та задоволення касаційних вимог відсутні.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу приватного підприємства «Лєсік & Т» відхилити.

2. Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 25.09.2012 у справі № 2а/1570/4622/2011 залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.О. Бухтіярова І.В. Приходько