Ухвала суду № 42945930, 19.02.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 лютого 2015 року м.Київ К/800/43230/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючий суддя Голяшкін О.В. (доповідач),

судді Заяць В.С.,

Стрелець Т.Г.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім Профіль України» на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17 липня 2014 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім Профіль України» до Дніпропетровської митниці Міндоходів про визнання протиправними, скасування картки відмови, рішення та повернення надмірно сплаченого податку, -

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім Профіль України» звернулося до суду з адміністративним позовом до Дніпропетровської митниці Міндоходів, у якому, з урахуванням заяви про зменшення суми позовних вимог, просило визнати протиправними та скасувати картку відмови у митному оформленні товарів від 24 вересня 2013 року № 110100000/2013/00533, рішення про коригування митної вартості товарів від 24 вересня 2013 року № 110100000/2013/200439/1; повернути з Державного бюджету України надмірно сплачений податок на додану вартість у розмірі 11688,86 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив про неправомірність відмови у прийнятті до оформлення митної декларації, безпідставність прийняття відповідачем рішення про визначення митної вартості товарів за резервним методом, що призвело до надмірної сплати митних платежів. Вказував про надання всіх можливих документів на підтвердження визначеної ним митної вартості за ціною контракту щодо ввезених товарів.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2013 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім Профіль України» задоволено частково; визнано протиправною та скасовано картку відмови у митному оформленні товарів від 24 вересня 2013 року №110100000/2013/00533 Дніпропетровської митниці Міндоходів; визнано протиправною та скасовано рішення про коригування митної вартості товарів від 24 вересня 2013 року №110100000/2013/200439/1 Дніпропетровської митниці Міндоходів; в іншій частині позовних вимог відмовлено.

В частині задоволення позовних вимог рішення суду першої інстанції мотивоване безпідставністю коригування митним органом заявленої позивачем митної вартості, оскільки позивачем надано митному органу повний та достатній пакет документів на підтвердження кількісних і вартісних показників імпортованого товару. Щодо вимог про стягнення сум з Державного бюджету України, суд, відмовляючи у позові, зазначив про недотримання позивачем встановленого Митним кодексом України порядку щодо повернення мита та податку на додану вартість, надміру сплаченого внаслідок винесення рішення про визначення митної вартості.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17 липня 2014 року задоволено апеляційну скаргу Дніпропетровської митниці Міндоходів; постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2013 року скасовано; в задоволенні позову відмовлено.

При винесенні рішення суд апеляційної інстанції виходив із правомірності дій відповідача щодо прийняття рішення про визначення митної вартості, винесення картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України та стягнення митних платежів.

Не погоджуючись із рішенням апеляційного суду, Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім Профіль України» звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17 липня 2014 року та залишити в силі постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2013 року.

Дніпропетровська митниця Міндоходів у поданих запереченнях просить касаційну скаргу залишити без задоволення, рішення апеляційного суду - без змін.

Заслухавши доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, на виконання умов контракту купівлі-продажу від 15 листопада 2012 року № 15/11/12 ТОВ «Торговий Дім Профіль України» 25 вересня 2013 року отримав від фірми Shandong CHAMBROAD HOLDING CO.Ltd (КНР) товар номенклатури - оцинкована сталь методом гарячого цинкування в рулонах товщиною: 0,25 мм за ціною 0,790 дол.США/кг; 0,28 мм за ціною 0,785 дол.США/кг; 0,30 мм за ціною 0,785 дол.США/кг; 0,38 мм за ціною 0,750 дол.США/кг.

23 вересня 2013 року позивачем з метою митного оформлення товарів подано до митного поста «Дніпропетровськ-Лівобережний» митну декларацію №110100000/2013/229786, відповідно до якої митна вартість визначена за ціною договору (контракту), тобто за основним (першим) методом визначення митної вартості товарів.

Для митного оформлення товарів декларантом подано митному органу картку обліку особи, яка здійснює операції з товарами від 03 грудня 2012 року № 110/2012/0001937; залізничну накладну для внутрішнього сполучення від 16 вересня 2013 року № 40308538; коносамент (Bill of lading) № QDSM037784 від 03 липня 2013 року; банківський платіжний документ, що стосується товару від 02 липня 2013 року № 308; банківський платіжний документ, що стосується товару від 11 вересня 2013 року № 390; платіжний документ, що підтверджує вартість товару від 11 вересня 2013 року № Swift 1628; платіжний документ, що підтверджує вартість товару від 02 липня 2013 року № Swift 1700; виписку з бухгалтерської документації від 11 вересня 2013 року; виписку з бухгалтерської документації від 02 липня 2013 року; прейскурант (прайс-лист) виробника товару від 01 липня 2013 року; висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією від 20 вересня 2013 року № 4217; розрахунок ціни (калькуляція) від 01 липня 2013 року; некласифікований документ, який підтверджує заявлену митну вартість (крім позначених 3001-2021, 3023) - комерційна пропозиція від 01 липня 2013 року; рахунок-фактура (інвойс) від 01 липня 2013 року № JB20130701-1; пакувальний лист б/н від 01 липня 2013 року; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) від 20 червня 2013 року №10; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються та подання якого для митного оформлення від 15 листопада 2012 року; довідку про проведення декларування валютних цінностей, доходів чи майна, що належать резиденту України і знаходяться за її межами (про відсутність за Межами України валютних цінностей та майна) Лівобережної МДПІ від 10 липня 2013 року № 84; інформацію про позитивні результати здійснення радіологічного контролю товару (для товарів і транспортних засобів, що не підлягають екологічному контролю) (наявність на товаросупровідних документах відбитку штампу «Радіологічний контроль ввіз/вивіз дозволено») від 10 липня 2013 року № 2761; резервну позицію від 26 липня 2001 року № 915; сертифікат про походження товару загальної форми від 09 липня 2013 року №ССРІТІ125357032; інші некласифіковані документи С-т якості №JB20130701002М від 01 липня 2013 року;єдиний уніфікований документ на розміщення та тимчасове зберігання товарів від 19 вересня 2013 року №110100000/0670; копію митної декларації країни відправлення від 01 липня 2013 року №425820130580377985

Митним постом «Дніпропетровськ-Лівобережний» Дніпропетровської митниці Міндоходів у митному оформленні товару відмовлено, про що 24 вересня 2013 року складена картка відмови №110100000/2013/00533 та прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №110100000/2013/200439/1 від 24 вересня 2013 року, відповідно до якого митну вартість скориговано до 0,85 дол.США/кг на підставі наявних у митниці відомостей.

У рішенні зазначено, що митну вартість товару, що імпортується скориговано до рівня митної вартості ідентичного товару із застосуванням резервного методу 2д визначення митної вартості. Визначена митна вартість товару ґрунтується на раніше визначеній митній вартості, заявленій по ВМД від 29 липня 2013 року №702200001/2013/10201.

В подальшому задекларований товар випущений у вільний обіг за ВМД від 25 вересня 2013 року № 110100000/2013/230122.

Відповідно до ст.49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно ч.1 ст.52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VІІІ цього Кодексу та цією главою.

За приписами ч.2 ст.52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Як встановлено ч.1 ст.53 Митного кодексу України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Згідно ч.1 ст.54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Відповідно до ч.4 ст.54 Митного кодексу України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

У відповідності до ч.5 ст.54 Митного кодексу України орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345 - 354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Згідно ч.6 ст.54 Митного кодексу України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до ч.1 ст.55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Відповідно до ст.57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 (визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів) і 60 (визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів) Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 (визначення митної вартості на основі віднімання вартості) Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 (визначення митної вартості товарів на основі додавання вартості (обчислена вартість) Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.58 Митного кодексу України основний метод визначення митної вартості не застосовується, якщо використані декларантом відомості не підтверджені документально або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості і з цією метою мають повноваження витребувати додаткові документи для перевірки правильності зазначеної митної вартості товару в разі наявності підстав для сумніву в правильності митної оцінки товару, що переміщується через митний кордон України.

Митниця може вимагати, а суб'єкт господарювання має надати лише належні документи для перевірки та підтвердження правильності зазначеної митної вартості товару.

Як вбачається із матеріалів справи, митним органом під час здійснення контролю наявності в підтверджуючих документах усіх відомостей, використаних при обчисленні митної вартості, було встановлено, що документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості, містили неповні відомості щодо числових значень складових митної вартості товарів та містять розбіжності, а саме: за інформацією країни експорту сума транспортних витрат обчислюється на рівні 53,32 дол. США/т., наведена в калькуляціях собівартості товарів вартість транспортування складає 50,00 дол. США/т, що не відповідає зазначеній інформації країни експорту; дати оплати не кореспондуються з датою фактичного відвантаження відповідно до дати коносаменту (03 липня 2013 року) та не відповідають умовам доповнення №10 від 20 червня 2013 року, комерційної пропозиції від 01 липня 2013 року, інвойсу №JВ20130701-1 від 01 липня 2013 року, прайс-листа від 01 липня 2013 року; у платіжних дорученнях від 02 липня 2013 року №308 та від 11 вересня 2013 року №390 відсутні посилання на заявлену партію товару.

Отже, в даних спірних правовідносинах у митниці виник обґрунтований сумнів щодо правильності заявленої позивачем митної вартості товару. За вказаними обставинами митниця мала обґрунтовані підстави для витребування додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товару. При витребуванні додаткових документів митниця діяла відповідно до норм митного законодавства. При цьому відповідач, відповідно до наведених законодавчих норм надавав позивачу можливість підтвердження заявленої митної вартості чи корегування митної вартості шляхом надання додаткових документів, однак позивач витребуваних документів щодо підтвердження заявленої митної вартості не надав. Інших способів, ніж витребування додаткових документів, надання часу для підтвердження заявленої митної вартості товару, у митного органу щодо узгодження митної вартості товару із декларантом законодавчими нормами не передбачено.

У зв'язку з неможливістю об'єктивного визначення ціни товару за наданими позивачем документами, відмовою позивача від надання додаткових документів, у митниці не було можливості застосувати митну вартість, визначену позивачем, що дало митниці підстави для визначення митної вартості товарів у спосіб, передбачений ст.57 Митного кодексу України. При визначенні митної вартості товару митницею обґрунтовано застосований резервний метод оцінки, у рішенні митниця послідовно довела неможливість застосування попередніх методів.

Таким чином, колегія суддів вважає, що оскаржувані рішення митниці про коригування заявленої митної вартості товарів, картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України винесені у межах повноважень та на підставі вимог чинного законодавства, з урахуванням наданих декларантом документів. При винесенні рішення та картки відмови відповідач діяв в межах повноважень та на підставі вимог чинного законодавства, підстав для скасування оскаржуваних рішення та картки відмови не вбачається. Відповідно, відсутні підстави для задоволення позовних вимог в частині повернення із Державного бюджету платежів, сплачених при митному оформленні товару.

Доводи касаційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду апеляційної інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ч.3 ст.220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст.220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім Профіль України» відхилити.

Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17 липня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту ухвалення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, передбачених статтями 237 - 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді