Ухвала суду № 42945929, 25.02.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 лютого 2015 року м. Київ К/800/55346/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого - судді Зайцева М.П.,

суддів: Веденяпіна О.А., Загороднього А.Ф.,

секретаря - Калініна О.С.,

за участю представника позивача - Мокляк Г.Я.,

за участю представника відповідача - Книгиницької М.В.,

розглянувши у судовому засіданні в приміщенні суду касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Дятьківці" на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 07 жовтня 2014 року у справі № 2а-2876/12/0970 за позовом Приватного акціонерного товариства "Дятьківці" до Коломийської об'єднаної державної податкової інспекції Івано-Франківської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

в с т а н о в и л а:

Приватне акціонерне товариство "Дятьківці" (далі - ПАТ "Дятьківці") звернулось в суд з позовом до Коломийської об'єднаної державної податкової інспекції Івано-Франківської області Державної податкової служби (далі - ОДПІ) в якому, просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення відповідача від 12 червня 2012 року за №0000082200 та №0000092200.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2013 року, позов задоволено повністю. Визано протиправним та скасовано податкові повідомлення-рішення ОДПІ від 12 червня 2012 року № 0000082200 та №0000092200.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 07 жовтня 2014 року рішення суду першої інстанції скасовано, в задоволені позову відмовлено.

В касаційній скарзі скаржник, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, присутніх у судовому засіданні, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судами встановлено, що за результатами планової виїзної перевірки ПАТ "Дятьківці" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2011 року податковим органом складено акт від 25 травня 2012 року № 592/220/13640534.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 12 червня 2012 року № 0000082200, яким збільшено позивачу суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 80 256,00 грн. та № 0000092200, яким збільшено позивачу суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 86 014,00 грн., з яких 79 164,00 грн. основного платежу та 6 850,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Висновки податкового органу базуються на тому, що позивач в порушення вимог підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України допустив заниження податку на прибуток за ІІ квартал 2011 року в сумі 64 350,00 грн. та за ІІІ квартал 2011 року в сумі 15 906,00 грн.

Крім того, в порушення пунктів 198.1, 198.2, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України позивач допустив заниження податку на додану вартість на загальну суму 79 164,00 грн., в тому числі: за квітень 2011 року в сумі 6 697,00 грн.; за травень 2011 року в сумі 45 938,00 грн.; за червень 2011 року в сумі 12 831,00 грн.; за липень 2011 року в сумі 6 175,00 грн.; за вересень 2011 року в сумі 6 175,00 грн.; за жовтень 2011 року в сумі 1 191,00 грн..

Таких висновків відповідач дійшов на підставі того, що під час перевірки ПАТ "Дятьківці" встановлена відсутність у фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (далі - ФОП ОСОБА_3.) необхідних умов для здійснення господарської діяльності в частині надання транспортних послуг.

Встановлено, що 19 квітня 2011 року ПАТ "Дятьківці" уклало договір № 36/04/11 з ФОП ОСОБА_3 на перевезення вантажів.

Згідно пункту 2 договору та укладених додатків до договору вартість перевезення становить: - перевезення 1 тони ячменю 300 грн. в т.ч. ПДВ; перевезення 1 тони солоду 250 грн. з ПДВ по маршрутах м. Коломия - Київ - Коломия; Коломия-Київська область - Коломия; - перевезення 1 тони ячменю по маршруту Полтавська область - м. Коломия 320 грн. в т.ч. ПДВ; - перевезення 1 тони ячменю по маршруту Черкаська область - м. Коломия 320 грн. з ПДВ.

Виконання умов договору оформлене актами прийому-здачі виконаних робіт-надання послуг по перевезенню вантажу згідно договору № 36/04/11 від 19 квітня 2011 року.

На підставі виписаних ФОП ОСОБА_3 рахунків ПАТ "Дятьківці" перерахувало на його розрахунковий рахунок в банку кошти в сумі 418 726,00 грн. (з ПДВ) та віднесло до складу валових витрат за ІІ та ІІІ квартали 2011 року суму сплачених коштів в розмірі 348 939,00 грн. (без ПДВ).

На підставі виписаних ФОП ОСОБА_3 податкових накладних ПАТ "Дятьківці" віднесло до складу податкового кредиту за квітень - вересень 2011 року ПДВ в розмірі 79 164,00 грн.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) визначено, що податковим кредитом є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Статтею 198 ПК України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності (пункт 198.1).

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2).

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (пункт 198.3).

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу) (пункт 198.6).

Відповідно пункту 201.10 статті 201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, право на нарахування податкового кредиту обумовлюється наявністю факту придбання платником податку товарів, робіт, послуг, основних фондів, нематеріальних активів, в ціні яких платником податку-покупцем сплачений (нарахований) податок на додану вартість, та їх використання у власній господарській діяльності.

За змістом підпунктом 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Пунктом 138.2 статті 138 ПК України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України передбачено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до частини першої, другої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Щодо посилання відповідача на той факт, що в деяких товарно-транспортних накладних не зазначено ФОП ОСОБА_3 як перевізника, а у графі "Автопідприємство" значаться перевізники ПП ОСОБА_4, ПП ОСОБА_5 ПП "Нікатранс", або водії ОСОБА_6, ОСОБА_7, які здійснювали перевезення вантажу або нічого не вказано суд касаційної інстанції зазначає наступне.

Вищенаведені факти не містять в собі порушень, оскільки ФОП ОСОБА_3 були укладені договори на оренду автомобільного транспорту з вищевказаними перевізниками, а саме: договір про оренду автомобільного транспорту від 05 січня 2011 року з ФОП ОСОБА_7, строк дії договору до 31 грудня 2011 року, договір про оренду автомобільного транспорту від 05 січня 2011 року з ФОП ОСОБА_6, строк дії договору до 30 грудня 2011 року, договір про оренду автомобільного транспорту від 05 січня 2011 року з ФОП ОСОБА_5, строк дії договору до 30 грудня 2011 року, договір про оренду автомобільного транспорту від 05 січня 2011 року з ФОП ОСОБА_8, строк дії договору до 30 грудня 2011 року, договір про оренду автомобільного транспорту від 05 січня 2011 року з ПП " Нікатроанс", строк дії договору до 31 грудня 2011 року.

Також судами встановлено, що після виконання послуг по перевезенню вантажів ПАТ "Дятьківці" та ФОП ОСОБА_3 складали акти виконаних робіт-прийнятих послуг та виписувались податкові накладні. Акти прийому-здачі виконаних робіт складалися сторонами після виконання послуг та підписуються обома сторонами (уповноваженими представниками) та засвідчуються печаткою.

Пунктом 3.1. договору № 36/04/11 від 19 квітня 2011 року передбачено, що ПАТ "Дятьківці" зобов'язано здійснити оплату за перевезення після підписання акту виконаних робіт протягом одного календарного дня шляхом перерахунку грошових коштів на розрахунковий рахунок перевізника. Згідно пункту 3.2. вказаного договору оплата проводиться після надання рахунку перевізником.

Доведений факт того, що ФОП ОСОБА_3 виставлені рахунки для оплати послуг з перевезення (№ 19 від 26 квітня 2011 року, № 20 від 26 квітня 2011 року, № 5 від 04 травня 2011 року, № 6 від 04 травня 2011 року, б/н від 10 травня 2011 року, б/н від 10 травня 2011 року, б/н від 16 травня 2011 р, б/н від 16 травня 2011 року, б/н від 19 травня 2011 р, б/н від 19 травня 2011 р, б/н від 02 червня 2011 р, б/н від 08 червня 2011 року, б/н від 14 червня 2011 року, б/н від 29 червня 2011 року, № 3-07 від 03 липня 2011 року, б/н від 11 липня 2011 року, № 1708 від 17 серпня 2011 р, б/н від 17 серпня 2011 року, № 31-08 від 31 серпня 2011р.), які позивачем було оплачено, що підтверджується платіжними дорученнями за номерами: № 1988 від 27 квітня 2011 року сума 40 184.50 грн; № 2010 від 05 травня 2011 року сума 34 701.00 грн; № 188 від 05 травня 2011 року сума 22 357.50 грн; № 2032 від 11 травня 2011 року сума 7 230.00 грн; № 197 від 11 травня 2011 року сума 12 259,20 грн; № 2049 від 17 травня 2011 року сума 19 435.00 грн; № 2053 від 18 травня 2011 року сума 21 618.00 грн; № 224 від 22 травня 2011 року сума 9 952.50 грн; № 234 від 23 травня 2011 року сума 5 800.00 грн; № 2070 від 24 травня 2011 року сума 3 278.00 грн; № 2097 від 31 травня 2011 року сума 39 278,80 грн; № 2101 від 31 травня 2011 року сума 42 660,10 грн; № 2136 від 08 червня 2011 року сума 18 654.00 грн; № 2159 від 16 червня 2011 року сума 12 574.90 грн; № 297 від 15 червня 2011 року сума 5 000.00 грн; № 2173 від 20 червня 2011 року сума 21 942,90 грн; № 325 від 29 червня 2011 року сума 18 811,30 грн; № 2226 від 05 липня 2011 року сума 19 055,50 грн; № 2282 від 19 липня 2011 року сума 7 000.00 грн; № 358 від 21 липня 2011 року сума 4 000.00 грн; № 359 від 21 липня 2011 року сума 4 200.00 грн; № 360 від 24 липня 2011 року сума 3 735.00 грн; № 407 від 18 серпня 2011 року сума 7025.00 грн; № 2390 від 19 серпня 2011 року сума 27 614.40 грн; № 2472 від 09 вересня 2011 року сума 5 996.00 грн; № 2489 від 14 вересня 2011 р. сума 3 562.80 грн.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов не правильного висновку щодо визнання правочину між ПАТ "Дятьківці" та ФОП ОСОБА_3 нікчемним.

Надані первинні документи: договори перевезення вантажу, товарно-транспортні накладні, накладні, рахунки-фактури, акти виконаних робіт, податкові накладні, платіжні доручення, спростовують висновки викладені в акті перевірки щодо вчинених позивачем порушень та підтверджують реальність зазанчених господарських відносин.

Суд касаційної інстанції дійшов висновку, що всі первинні документи надані позивачем, які містяться в матеріалах справи, свідчать, що договір не тільки був укладений, а виконаний повністю сторонами.

Відповідно до статті 226 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасовано або змінене помилково.

Зважаючи на викладене, постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а помилково скасована постанова суду першої інстанції - залишенню в силі.

Керуючись статтями 221, 223, 226, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Дятьківці" задовольнити.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 07 жовтня 2014 року скасувати.

Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2013 року залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: