Ухвала суду № 42944305, 25.02.2015, Апеляційний суд Сумської області

Справа №585/3864/13-ц Головуючий у суді у 1 інстанції - Сольона Н. М.Номер провадження 22-ц/788/238/15 Суддя-доповідач - Лузан Л. В. Категорія - 34

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2015 року м.Суми

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Лузан Л. В.,

суддів - Криворотенка В. І. , Сибільової Л. О.

за участю секретаря судового засідання - Назарової О.М.

розглянула у відкритому судовому засіданні у приміщенні Апеляційного суду Сумської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3

на рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 22 грудня 2014 року

у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої залиттям квартири,-

в с т а н о в и л а :

Рішенням суду від 22 грудня 2014 року позовні вимоги ОСОБА_4 задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 спричинену залиттям квартири майнову шкоду в розмірі 8720 грн. та моральну шкоду в розмірі 1000 грн.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 229,40 грн. сплаченого судового збору, 2000 грн. витрат на правову допомогу та 1900 грн. - за проведення судової експертизи.

В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування рішення суду і постановлення нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог з тих підстав, що судом неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, що у справі не були доведені обставини, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, що висновки суду не відповідають обставинам справи та що судом були порушені норми матеріального і процесуального права .

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі, вивчивши матеріали справи і перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається наступне.

Позивач, ОСОБА_4, на підставі договору купівлі-продажу від 11 травня 2011 року є власником квартири АДРЕСА_1, яка знаходиться на першому поверсі вказаного будинку (т.1 а.с.6).

Відповідач, ОСОБА_3, на підставі договору дарування від 25 січня 1991 року є власницею квартири АДРЕСА_2, яка знаходиться на другому поверсі будинку, над квартирою позивача (т.1 а.с.103-105).

Як на підставу для задоволення позову ОСОБА_4 посилався на те, що 21 жовтня 2013 року належна йому квартира була залита водою з вини власниці квартири № 3.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, посилаючись на вимоги ст.ст. 23, 1166 ЦК України та ст. 60 ЦПК України, виходив з його доведеності та з того, що відповідач не надала доказів на підтвердження своїх доводів про те, що шкода внаслідок залиття квартири позивача заподіяна не з її вини.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення позову, висновки суду відповідають матеріалам справи та вимогам закону, а доводи апеляційної скарги про протилежне не можна визнати обґрунтованими. При цьому виходить з наступного.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України 1. Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. 2. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Частиною 1 ст. 1167 ЦК України передбачається, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

З матеріалів справи вбачається, що будинок АДРЕСА_1 має два поверхи, складається з чотирьох квартир, у тому числі і квартир сторін у справі.

Належна позивачу квартира № 2 розташована на 1-му поверсі будинку та складається з трьох житлових кімнат площею 4,9 кв.м, 7,4 кв.м та 15,3 кв.м, а також кухні 9,4 кв.м, ванної кімнатит 3,5 кв.м, коридору 4,6 кв.м. Висота приміщень квартири становить 2,60-2,76 м. Матеріал зовнішніх стін - керамічна цегла, матеріал внутрішніх стін - дерево, матеріал перекриття - дерево (ас. 60).

Під час розгляду справи було встановлено, що 21 жовтня 2013 року належна позивачу квартира, розташована на першому поверсі, була залита водою, у зв'язку з чим йому була заподіяна шкода на суму 8720 грн. 00 коп.

Під час розгляду справи як в суді першої, так і в суді апеляційної інстанції судовими інстанціями перевірялись доводи відповідачки про те, що позивач не довів факту залиття своєї квартири, а також що залиття квартири позивачем було інсценоване.

Проте названі доводи відповідачки спростовуються показами свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12

З висновку судової будівельно-технічної експертизи № 99 від 11.02.2014 р. вбачається, що за результатами обстеження приміщень квартири АДРЕСА_1 було встановлено наявність слідів залиття, а саме:

приміщення № 1 ( коридор ) :

стеля - обклеєна шпалерами; спостерігаються сліди залиття у вигляді рудих плям,

стіни - обклеєні шпалерами; спостерігаються сліди залиття у вигляді рудих плям;

приміщення № 2 ( житлова кімната ) :

стеля - пофарбована водоемульсійною фарбою; спостерігаються сліди залиття у вигляді рудих плям, часткове відшарування фарби від основи;

стіни - обклеєні шпалерами; спостерігаються сліди залиття у вигляді рудих плям, відставання шпалер від основи;

підлога - виконано фарбування поверхні підлоги масляною фарбою; спостерігається вздуття фарби, засмічення поверхні підлоги;

приміщення № 3 ( ванна кімната )

стеля - виконано вапняне фарбування; спостерігаються сліди залиття у вигляді рудих плям, часткове руйнування штукатурки, розтріскування поверхні стелі;

стіни - виконано часткове вапняне фарбування та часткове обклеювання шпалерами; спостерігаються сліди залиття у вигляді рудих плям, відставання шпалер від основи, руйнування штукатурки, розтріскування поверхні стін;

приміщення № 4 ( житлова кімната )

стеля - обклеєна шпалерами; спостерігаються сліди залиття у вигляді рудих плям, відставання шпалер від основи,

стіни - обклеєні шпалерами; спостерігаються сліди затікання у вигляді рудих плям, відставання шпалер від основи.

Крім того, факт залиття квартири позивача підтверджується:

1. наявними в матеріалах справи фотографіями, які відображають стан квартири позивача в день її залиття ( ас. 12-23)

2. відео зйомкою квартири позивача, яка зроблена в день її залиття. Відеозапис зроблений на диск, який міститься в матеріалах справи ( ас. 24).

Дослідивши названі фотографії та відео зйомку квартири колегія суддів приходить до висновку про те, що названі докази беззаперечно підтверджують факт залиття квартири позивача. Зокрема, на них відображені очевидні сліди залиття квартири зверху: стікання води по стінам, наявність крапель води на стелі, на дверній коробці, на трубах, залиття водою підлоги.

У судовому засіданні суду апеляційної інстанції експерт Менін А.І. пояснив, що більше всього від залиття квартири "постраждало" приміщення ванної кімнати, у якій були залиті стеля і усі стіни. Сліди залиття були виявлені на тих стінах коридору, житлових кімнат № 2 та № 4, які розмежовують ці приміщення з приміщенням ванної кімнати, а також сліди залиття були виявлені на стелі названих приміщень у місцях, які найбільш наближені до ванної кімнати.

Таким чином вбачається, що джерело води, якою була залита квартира позивача, знаходилось над ванною кімнатою квартири позивача, тобто у ванній кімнаті квартири відповідачки.

Доводи відповідачки про те, що залиття квартири було інсценоване самим позивачем, спростовуються вищезазначеними доказами, а також поясненнями експерта про те, що характер "потьоків" та відшарування штукатурки по стелі і стінах характерне саме для протікання води через стелю, а не для їх залиття із самої квартири позивача.

Доводи апеляційної скарги про недоведеність позивачем вини відповідачки у заподіянні йому шкоди є необгрунтованими, при цьому колегія суддів виходить з наступного .

Згідно з ч.2 ст. 1166 ЦК України особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відповідно роз'яснень, наданих у постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року N 4 "Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки" з огляду на презумпцію вини завдавача шкоди (ч.2 ст. 1166 ЦК) відповідач звільняється від обов'язку відшкодувати шкоду (у тому числі і моральну шкоду), якщо доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (ч.5 ст. 1187 ЦК, п. 1 ч.2 ст. 1167 ЦК). Потерпілий подає докази, що підтверджують факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, а також докази того, що відповідач є завдавачем шкоди або особою, яка відповідно до закону зобов'язана відшкодувати шкоду.

Таким чином вбачається, що цивільне законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини; якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди, тобто відповідачки. З огляду на наведене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності й диспозитивності цивільного процесу саме на відповідачку діючим законодавством покладено обов'язок доведення відсутності її вини в завданні шкоди позивачу.

В той же час законом не покладається на позивача обов'язок доказування вини відповідачки в заподіянні шкоди, він лише повинен доказати факт заподіяння такої шкоди відповідачем та її розмір.

Саме до цього зводяться правові висновки, що висловлені Верховним Судом України в постанові від 03 грудня 2014 року N 6-183цс14, які згідно зі ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковими для судів, що зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.

Колегія суддів вважає, що відповідачка не надала суду доказів на підтвердження своїх доводів про відсутність її вини у заподіянні позивачу шкоди залиттям його квартири. При цьому слід зазначити, що своїми діями (бездіяльністю) вона не сприяла встановленню причини залиття квартири позивача. Зокрема, з пояснень відповідачки вбачається, що про її звинувачення у залитті квартири позивача вона взнала 22.10.2013 р., тобто на наступний день після залиття. Проте відповідачка не запросила позивача у свою квартиру з метою її огляду, не запросила представників експлуатуючої організації для огляду своєї квартири відповідними фахівцями. Більше того, як пояснила відповідачка, вона відмовила позивачу та його представнику в огляді своєї квартири.

Той факт, що свідки ОСОБА_14 та ОСОБА_9 22.10.2013 р. були у квартирі відповідачки і не побачили в ній ознак затоплення, не свідчить про відсутність її вини у заподіянні шкоди позивачу. Покази названих свідків спростовуються наявними у справі численними доказами, які зазначались вище. Не виключається можливість і того, що огляд квартири відповідачки названі свідки здійснювали вже після того, як причина затоплення була усунута, а сліди затоплення були знищені.

Розмір заподіяної позивачу шкоди підтверджується висновком судової будівельно-технічної експертизи від 11 лютого 2014 року, фототаблицями до неї та зведеним кошторисним розрахунком (а.с. 57-72, 73-79).

Вбачається, що при розрахунку вартості ремонтно-відновлювальних робіт експертом враховувався відсоток зносу матеріалів оздоблення стель і стін, який відповідно до таблиць ознак фізичного зносу СОУ ЖКГ 75.11 35077234.0015:2009, становить:

коридор № 1: шпалери - 20 %;

житлова кімната № 2: шпалери, озлоблення підлоги - 20 %;

ванна кімната № 3: шпалери, вапняне фарбування - 40 %;

житлова кімната № 4: шпалери - 40 %.

За результатами висновку будівельно-технічної експертизи від 11 лютого 2014 року розмір матеріальної шкоди з урахуванням прибутку, коштів на покриття загально виробничих та адміністративних витрат і ПДВ становить 8 720,00 грн.,

в т.ч. вартість матеріалів та конструкцій (без ПДВ) - 620,00 грн., заробітна плата (без ПДВ) -3 945,00 грн.

Розмір суми, яка підлягає стягненню на користь відповідача в рахунок відшкодування заподіяної йому моральної шкоди - 1000 грн., визначений судом з урахуванням роз'яснень, наданих Пленумом Верховного Суду України у постанові від 31 березня 1995 року N 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", а саме, з урахуванням характеру та обсягу страждань, які зазнав позивач, часу та зусиль, необхідних для відновлення попереднього становища квартири. В цій частині рішення суду відповідає засадам розумності, виваженості та справедливості.

З матеріалів справи вбачається, що з відповідачки на користь позивача суд першої інстанції стягнув 2000 грн. - витрат на правову допомогу, надану йому фахівцем у галузі права. При цьому суд керувався ст.ст. 79, 84 та 88 ЦПК України.

У судовому засіданні суду апеляційної інстанції відповідачка посилалась на незаконність рішення суду про стягнення з неї витрат позивача на надану йому правову допомогу. Слід зазначити, що ці доводи відповідачки виходять за межі доводів її апеляційної скарги, а тому відповідно до ст. 303 ЦПК України законність рішення суду першої інстанції в цій частині апеляційний суд не перевіряє.

З урахуванням вищенаведеного колегія суддів вважає, що судом першої інстанції були повно та всебічно встановлені обставини справи, правильно застосовані норми матеріального права при дотриманні норм процесуального права, доводи, викладені в апеляційній скарзі, висновків суду не спростовують, а тому рішення суду у оскаржуваній частині слід залишити без змін.

Керуючись ст. 303, п.1 ч.1 ст.307, ст.ст. 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 22 грудня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і з цього часу може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили ухвалою апеляційного суду.

Головуючий -

Судді -