Рішення № 42938598, 26.02.2015, Вільнянський районний суд Запорізької області

Справа № 314/186/15-ц Провадження № 2/314/238/2015

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2015 року м. Вільнянськ

Вільнянський районний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді Галянчук Н.М.,

при секретарі Пакуло В.С.,

за участю позивача ОСОБА_1,

представника відповідача Кучеренко А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Вільнянськ цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Камянської виправної колонії УДПтС України в Запорізькій області (№ 101) про стягнення заборгованості по заробітній платі -

ВСТАНОВИВ:

Позивач по справі ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Камянської виправної колонії УДПтС України в Запорізькій області (№ 101) про стягнення заборгованості по заробітній платі. В обґрунтування своїх позовних вимог зазначив, що з квітня по серпень 2014 року він працював у Камянській виправній колонії УДПтС України в Запорізькій області (№ 101) на посаді лікаря-рентгенолога за сумісництвом. За період перебування у трудових відносинах з відповідачем йому нараховувалась заробітна плата, до якої не була включена надбавка за вислугу років, обов'язковість нарахування та виплати якої передбачена Порядком виплати надбавки за вислугу років медичним та фармацевтичним працівникам державних та комунальних закладів охорони здоров'я, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1418 від 29 грудня 2009 року. Крім того, йому не нараховувалось та не виплачувалось 15-відсоткове підвищення до окладу у зв'язку з важкими та шкідливими умовами праці. Всупереч ст.ст. 115, 116 КЗпП України, відповідач при звільненні з установи не тільки не виплатив належні йому суми, загальна сума яких становить 1551,00 грн., а й взагалі проігнорував його усні та письмові звернення.

Вказаними незаконними діями йому також завдано моральну шкоду, яка полягає в тому, що він на протязі півріччя намагався довести встановлений чинним законодавством обов'язок відповідача здійснити доплату невиплачених надбавок, у зв'язку з чим постійно знаходився в стані нервово-емоційного напруження, що спричинило розвиток невротичного стану і призвело до відповідної хвороби, а ігнорування норм закону установою, яка має статус правоохоронної, призвело до депресивного стану, безсоння, вимагало у нього додаткових зусиль для організації свого життя.

На підставі викладеного, позивач просить стягнути з відповідача на його користь вищевказану заборгованість по заробітній платі у розмірі 1551,00 грн., а також моральну шкоду на суму 2000,00 грн.

У судовому засіданні позивач позов підтримав у повному обсязі, пояснив, що працював за сумісництвом на посаді лікаря-рентгенолога у Камянській виправній колонії УДПтС України в Запорізькій області (№ 101) з квітня по серпень 2014 року. Розмір його посадового окладу складав 775,50 грн. Відповідно до чинного законодавства, загальний розмір надбавки, на який він мав право, складав 45 %, а саме: 30 % - за вислугу років та

15 % - за роботу в рентген-кабінеті. Однак відповідачем вказані надбавки йому не нараховувались та не виплачувались. Не були сплачені вказані надбавки і при звільненні. Вказаними діями відповідача йому завдано моральних страждань, що призвели до погіршення стану здоров'я. У зв'язку з чим, вважає свої вимоги обґрунтованими та просить задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача Камянської виправної колонії УДПтС України в Запорізькій області (№ 101) у судовому засіданні позов не визнала, підтвердила, що позивач ОСОБА_1 працював в установі лікарем-рентгенологом медичної частини на 0,5 ставки з 26 березня 2014 року по 20 серпня 2014 року. Наказом № 86 від 01 серпня 2014 року позивачу як медичному працівнику була встановлена надбавка за вислугу років у розмірі 30 %. Відповідно до витягу з розрахунково-платіжної відомості, ОСОБА_1 під час звільнення була нарахована відповідна надбавка за березень-квітень 2014 року у розмірі 483,91 грн. та за серпень 2014 року у розмірі 282,28 грн. За результатами бухгалтерських підрахунків у лютому 2015 року установою був нарахований залишок по виплаті надбавки за травень, червень та липень 2014 року у розмірі 582,63 грн. Отже на даний час заборгованість перед ОСОБА_1 відсутня.

Крім того, представник відповідача зазначила, що позивачу також мало виплачуватись 15-відсоткове підвищення до окладу у зв'язку з шкідливими умовами праці. Однак вказана надбавка бухгалтерією установи не нараховуватись.

Необґрунтованими представник відповідача вважає і позовні вимоги щодо стягнення моральної шкоди, оскільки Камянська виправна колонія УДПтС України в Запорізькій області (№ 101) є державною установою, тому заборгованість виникла у зв'язку із недофінансуванням із загального фонду Державного бюджету України.

На підставі викладеного, представник відповідача просить повністю відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до переконання, що позов є обґрунтованим і підлягає частковому задоволенню, в зв'язку із наступними встановленими судом обставинами та відповідними до них правовідносинами.

Встановлено, що на підставі наказу № 35 о/с від 02 квітня 2014 року ОСОБА_1 призначено на 0,5 ставки лікарем-рентгенологом медичної частини Камянської виправної колонії УДПтС України в Запорізькій області (№ 101) з 26 березня 2014 року (а.с. 28-29).

Вказаним наказом позивачу встановлений посадовий оклад 1551 грн., що з урахуванням 0,5 ставки складає 777,50 грн.

Відповідно до п. 2 Порядку виплати надбавки за вислугу років медичним та фармацевтичним працівникам державних та комунальних закладів охорони здоров'я, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1418 від 29 грудня 2009 року, медичним та фармацевтичним працівникам державних та комунальних закладів охорони здоров'я, які мають стаж роботи понад 20 років виплачується надбавка за вислугу років у розмірі 30 %.

Крім того, додатком 3 до Умов оплати праці працівників закладів охорони здоров'я та установ соціального захисту населення, затверджених наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Міністерства охорони здоров'я № 308/519 від 05 жовтня 2005 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 жовтня 2005 року за

№ 1209/11489, встановлено перелік закладів (підрозділів) та посад, робота в (на) яких дає право на підвищення посадових окладів (ставок) у зв'язку зі шкідливими та важкими умовами праці, п. 2.12 якого до переліку посад, робота на яких дає право на підвищення посадових окладів на 15 % у зв'язку з шкідливими і важкими умовами праці, відносить посади лікарів у рентгенівських, радіологічних та рентгенорадіологічних відділах, відділеннях, лабораторіях, групах та кабінетах всіх профілів.

Таким чином, ОСОБА_1, який має стаж роботи понад 20 років, мала бути встановлена надбавка за вислугу років до посадового окладу у розмірі 30 %, а також 15 % підвищення у зв'язку зі шкідливими та важкими умовами праці. Проте на момент прийняття на роботу вказані надбавки позивачу не нараховувалась та не сплачувалась.

Наказом № 86 о/с від 01 серпня 2014 року ОСОБА_1 як медичному працівнику з вислугою років понад 20 років встановлено надбавку до посадового окладу у розмірі

30 % (а.с. 30).

Наказом № 98 о/с від 08 вересня 2014 року позивача звільнено з 20 серпня 2014 року з займаної посади на підставі ст. 36 КЗпП України (а.с. 31).

Вказані обставини визнані сторонами у судовому засіданні, а тому, на підставі ч. 1 ст. 61 ЦПК України, не підлягають доказуванню.

Таким чином, щомісяця позивачу до посадового окладу мала нараховуватися та сплачуватися 30 % надбавка за вислугу років та 15 % підвищення у зв'язку зі шкідливими та важкими умовами праці, загалом 45 %, що складає 348,98 грн. За весь період роботи позивачу мало бути сплачено 1395,90 грн.

Частиною 1 ст. 116 КЗпП України встановлено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, проводиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Відповідно до витягу з розрахунково-платіжної відомості, ОСОБА_1 під час звільнення була нарахована відповідна надбавка за березень-квітень 2014 року у розмірі 483,91 грн. та за серпень 2014 року у розмірі 282,28 грн. За результатами бухгалтерських підрахунків у лютому 2015 року установою був нарахований залишок по виплаті надбавки за травень, червень та липень 2014 року у розмірі 582,63 грн. (а.с. 33-35).

На момент розгляду справи позивачу загалом сплачено 1348,82 грн. Залишок заборгованості складає 47,18 грн. (1395,90 грн. - 1348,82 грн. = 47,08 грн.), яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Також суд погоджується з доводами позивача щодо завдання йому моральної шкоди внаслідок порушення його трудових прав, несвоєчасної виплати всіх належних до сплати надбавок до посадового окладу, яка виражається в моральних стражданнях, отриманих внаслідок зміні звичайного способу життя та додаткових зусиллях для організації життя, які виразилися в необхідності позивача звертатися за захистом свого порушеного права до відповідних правоохоронних та контролюючих органів, погіршенні стану здоров'я.

Відповідно до вимог ст. 237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику проводиться у разі, якщо порушення його законних прав призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають у нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Згідно з абз. 1 п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», відповідно до ст. 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Суд вважає можливим задовольнити позов у частині стягнення моральної шкоди та стягнути моральну шкоду з відповідача на користь позивача у сумі 1000,00 грн., яка є розумною та достатньою.

Оскільки позивача звільнено від сплати судового збору при подачі позову, суд за правилами ст. 88 ЦПК України стягує з відповідача Камянської виправної колонії УДПтС України в Запорізькій області (№ 101) на користь держави судовий збір у розмірі

243,60 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 57-61, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Камянської виправної колонії УДПтС України в Запорізькій області (№ 101) про стягнення заборгованості по заробітній платі - задовольнити частково.

Стягнути з Камянської виправної колонії УДПтС України в Запорізькій області

(№ 101) (70050, Запорізька область, Вільнянський район, смт. Кам'яне, вул. Зелена, ЄДРПОУ 08563560) на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі в розмірі 47,08 грн. та моральну шкоду в розмірі 1000,00 грн., а всього 1047,08 грн.

Стягнути з Камянської виправної колонії УДПтС України в Запорізькій області

(№ 101) (70050, Запорізька область, Вільнянський район, смт. Кам'яне, вул. Зелена, ЄДРПОУ 08563560) на користь держави судовий збір у розмірі 243,60 грн.

Рішення може бути оскаржено протягом 10 днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги до апеляційного суду Запорізької області через суд першої інстанції.

Суддя Н.М. Галянчук

26.02.2015

26.02.2015