Вирок № 42936674, 29.04.2014, Лисичанський міський суд Луганської області

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

415/6676/13-к

1-кп/415/38/14

29.04.2014 року Лисичанський міський суд Луганської області в складі:

головуючого судді Дядько Л.І,

при секретарі Соловйової А.І.,

за участю прокурора Кім Р.В.,

захисника ОСОБА_1,

потерпілого ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Лисичанську кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця міста Лисичанська, Луганської області , громадянина України, не одруженого, не працюючого, з базовою загальною середньою освітою, раніше судимого: 05.10.1998 року Лисичанським міським судом Луганської області за ст. 81 ч.3 КК України 1960 року до 3 років позбавлення волі, із застосуванням ст. 46-1 КК України з відстрочкою виконання вироку строком на 2 роки, 12.01.2001 року Лисичанським міським судом Луганської області за ст.ст. 140 ч.2, 142 ч.2, 206 ч.2, 198-2 ч.2,43 КК України 1960 року у вигляді позбавлення волі строком на 6 років 6 місяців з конфіскацією майна, 18.02.2003 року Лисичанським міським судом Луганської області за ст. 186 ч.3 КК України до позбавлення волі строком на 4 роки, із застосуванням ст. 75 КК України від відбуття покарання звільнений з випробувальним строком на 1 рік, 14.04.2004 року Лисичанським міським судом Луганської області за ст.ст. 185 ч.2, 185 ч.3,71 КК України у вигляді позбавлення волі строком на 4 роки 6 місяців, 30.06.2005 року Перевальським районним судом Луганської області за ст. 391,71 КК України до позбавлення волі строком на 3 роки, 23.12.2008 року Лисичанським міським судом Луганської області за ст.ст. 185 ч.3, 186 ч.2 КК України до позбавлення волі строком на 4 роки 6 місяців, 11.05.2012 року Брянківським міським судом Луганській області за ст. 391,71 КК України до позбавлення волі строком на 1 рік 2 місяця, звільнений з місць позбавлення волі 11.07.2013 року по відбуттю строку покарання, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_4, мешкає за адресою АДРЕСА_1,

у скоєнні злочинів, передбачених ст. ст. 186 ч.2,190 ч.2 КК України,

ВСТАНОВИВ:

19.09.2013 року приблизно о 12 годині ОСОБА_3, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, маючи умисел на відкрите викрадення чужого майна, знаходячись в районі продуктового магазину «Віолетта», розташованого за адресою: м. Лисичанськ, вул. Свердлова 340, наніс ОСОБА_4 три удари кулаком в голову, спричинивши йому тілесні ушкодження у вигляді поверхневої забійної рани волосяної ділянки голови, яка відноситься до категорії легких тілесних ушкоджень, застосував насильство, що не є небезпечним для життя та здоров'я потерпілого, після чого повторно відкрито викрав з карману сорочки ОСОБА_4 гроші в сумі 600 грн., завдавши останньому майнову шкоду на вказану суму.

08.08.2013 між ПТ «Ломбард «Андрєєв і компанія» (кредитодавець) та ОСОБА_5 (заставодавець) укладено договір про надання фінансового кредиту та застави № 1018, згідно з яким ОСОБА_5 було надано кредит на суму 200 грн. під заставу мобільного телефону марки «Самсунг» S5222, строком 10 календарних днів тобто до 17.08.2013 року. ОСОБА_5 не пізніше зазначеної дати зобов'язалась повернути кредит та сплатити відсотки у розмірі 0,7 відсотків за кожен календарний день користування кредитом. Після закінчення даного строку, заставодержатель був зобов'язаний зберігати предмет застави протягом 3 календарних днів, а у разі неповернення кредиту в цей строк, мав право реалізувати заставлене майно. Станом на 18.09.2013 року ОСОБА_6 зобов'язання по договору виконані не були, у зв'язку з чим ПТ «Ломбард «Андрєєв і компанія» в особі ОСОБА_7 прийнято рішення про реалізацію заставленого майна.

18.09.2013 року приблизно об 11 годині ОСОБА_3, знаходячись в приміщенні ПТ «Ломбард «Андрєєв і компанія», розташованому за адресою: м. Лисичанськ, проспект Леніна 143, діючи повторно, шляхом обману - під приводом сприяння в реалізації мобільного телефону марки «Самсунг» S5222, пообіцявши їй цього ж дня повернути виручені грошові кошти, не маючи наміру виконувати дане зобов'язання, отримав від ОСОБА_7 мобільний телефон марки «Самсунг» S5222 вартістю 210 грн., який належав ПТ «Ломбард «Андрєєв і компанія» та, заклавши його, отримав в ПТ «Ломбард-Скарбниця» кредит на суму 180 грн., обернувши їх на свою користь, чим завдав ПТ «Ломбард «Андрєєв і компанія» майнову шкоду на суму 210 грн.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою провину за ст. 186 ч.2 КК України не визнав, за ст.190 ч.2 КК України визнав повністю і пояснив, що 26 серпня 2013 року він пришов в квартиру ОСОБА_8 , розташовану за адресою АДРЕСА_2, де знаходилися ОСОБА_9 і ОСОБА_8.

Він дав останнім сигарети і пішов. Ввечері йому зателефонував працівник міліції ОСОБА_14 і запитав брав чи він телефон у ОСОБА_9, він відповів , що не брав оскільки у нього є свій телефон. Коли вони піднялися з ОСОБА_14 в квартиру ОСОБА_8, телефон потерпілого знаходився на столі, останній в цей час спав, а ОСОБА_9 не було. Двері в квартирі ОСОБА_8 не зачиняються. Він наполягає, що телефон у ОСОБА_9 не викрадав.

19 вересня 2013 року він пришов до магазину « Віолетта», де знаходилися на літньому майданчику ОСОБА_10 і ОСОБА_4. Він привітав останніх, ОСОБА_2 раніше не знав, сів разом з ними, але спиртне не вживав. Вони поспілкувалися 20-30 хвилин, після чого ОСОБА_4 кудись пішов. Приблизно через 10 хвилин він теж вийшов за нім і пішов до воєнкомату, потерпілого не бив , злочин відносно нього не скоював. Вважає, що у ОСОБА_4 немає підстав його обмовляти, крім їх нікого на майданчику не було, ОСОБА_10 не міг бити потерпілого так як вони друзі. Але йому не відоме звідки з'явилися плями бурого кольору на майданчику кафе, де вони знаходилися.

За епізодом шахрайства свою провину визнає повністю, він дійсно в серпні 2013 року здав в ломбард мобільний телефон співмешканці ОСОБА_5 , за який вони отримали 200 грн. Пізніше він без відому останній здав мобільний телефон в інший ломбард, отримав 180 грн. і витратив їх на свої потреби.

Незважаючи на часткове визнання обвинуваченим своєї вини у скоєнні інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях, винуватість останнього у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.186, ч.2 ст.190 КК України, викладених у данному вироку, повністю доведена зібраними у ході судового розгляду доказами.

За епізодом відкритого викрадення майна відносно ОСОБА_4

Потерпілий ОСОБА_4 пояснив в судовому засіданні, що 19 вересня 2013 року він знаходився разом з ОСОБА_3 і ОСОБА_10 в кафе біля магазину « Віолетта», де вони втрьох вживали спиртні напої. Потім він пішов за соком, і коли повернувся на сигнал машини, ОСОБА_3 вдарив його нижче скроні, а другий раз по голові. У нього пішла кров і він нічого не міг сказати. Обвинувачений в цей час витягнув з карману його сорочки гроші в сумі 600 грн. і побіг. Потім ОСОБА_10 з сусідкою відвели його до дому і він пізніше звернувся до травмпункту. ОСОБА_3 він не обмовляє.

Свідок ОСОБА_10 пояснив в судовому засіданні, що 19 вересня 2013 року він знаходився в кафе біля магазину « Віолетта» на літньому майданчику. Також там знаходився ОСОБА_3, який пішов за соком. Коли потерпілий повернувся, він бачив, що останній був в крови і розповив, що його побив ОСОБА_3 і забрав у нього гроші.

З висновку судове медичної експертизи вбачається, що потерпілому ОСОБА_4 були причинені тілесні ушкодження у вигляді поверхневої забійної рани волосяної ділянки голови, яка відноситься до категорії легких тілесних ушкоджень. Утворилися ушкодження від взаємодії з твердими предметами можливо в строк та за обставин, вказаних в постанові. а.с. 79.

З протоколу огляду місця події від 19 вересня 2013 року вбачається, що за адресою м. Лисичанськ, вулиця Свердлова , на літньому майданчику магазина « Віолетта», на столі та біля столу на підлозі було виявлено та вилучено сліді речовини бурого кольору, зовні схожої на кров. а.с. 46-51.

За епізодом заволодіння майна належного ПТ «Ломбард Андрєєв і компанія» шляхом шахрайства.

Свідок ОСОБА_5 пояснила в судовому засіданні, що з 13 липня 2013 року вона мешкала разом з ОСОБА_3 після того, як він звільнився з місць позбавлення волі. У нею є мобільний телефон « Самсунг», який вона заложила в ломбард 08 серпня 2013 року за 200 грн. 18 вересня 2013 року їй стало відоме, що ОСОБА_3 забрав її телефон з ломбарду без повернення грошів і знову здав в іншій ломбард за 180 грн., яки витратив на свої потреби.

Свідок ОСОБА_7 пояснила в судовому засіданні, що вона працює в ломбарді ПТ «Ломбард Андрєєв і компанія». В серпні 2013 року ОСОБА_5 заложила в ломбард мобільний телефон. Потім пришов обвинувачений, якого вона бачила з ОСОБА_6 і сказав, що найшов покупця на телефон і що ОСОБА_6 про це відоме, пообіцяв принести гроші в сумі 200 грн. Вона повернула йому телефон. Але до кінця робочого дня ОСОБА_3 не прийшов, вона внесла в касу свої гроші і поставила про це до відома керівництво ломбарду.

Свідок ОСОБА_12 пояснив в судовому засіданні, що він працює в ломбарді «Скарбниця».18 вересня 2013 року до них звернувся ОСОБА_3, який надав довідку про звільнення і заложив мобільний телефон «Самсунг» за 180 грн. Більше обвинуваченого він не бачив.

З договору про надання фінансового кредиту та застави №1018 від 08.08.2013 року вбачається, що ОСОБА_5 заложила в ломбард ПТ «Ломбард Андрєєв і компанія» належний їй мобільний телефон Самсунг за 200 грн. а.с.165.

З договору від 18.09.2013 року вбачається, що ОСОБА_3 заложив в ломбард «Скарбниця» мобільний телефон, належний ОСОБА_6 і отримав 180 грн.а.с.166.

Суд критично оцінює показання обвинуваченого про те, що він грабіж відносно ОСОБА_4 не скоював і останній його обмовляє.

Але показання ОСОБА_3 про це спростовуються показаннями потерпілого ОСОБА_4 , свідка ОСОБА_10, яки викривають ОСОБА_3 в скоєнні злочину відносно ОСОБА_4. Крім того винуватість обвинуваченого в відкритому викраденні майна належного ОСОБА_4 підтверджується висновком судове медичної експертизи, протоколом огляду місця події а.с.46-51, з якого вбачається, що на літньому майданчику , на столі і біля столу, де знаходився обвинувачений разом з ОСОБА_4 і ОСОБА_10 виявлені плями речовини бурого кольору. Суд визнає ці докази належними і допустимими.

Потерпілий ОСОБА_4 пояснив. що саме ОСОБА_3 побив його і забрав належні йому гроші, яки він отримав в цей день, получив пенсію. Він обвинуваченого не обмовляє оскільки для цього немає підстав.

Обвинувачений пояснив в судовому засіданні, що у ОСОБА_4 немає підстав його (ОСОБА_3) оговорювати так як вони раніше не були знайомі і неприязних відносин між ними не було.

Також обвинувачений пояснив, що крім його, ОСОБА_10 і ОСОБА_4 в кафе нікого не було.

Разом з тим суд вважає, що стороною обвинувачення не було надано достатніх доказів винуватості ОСОБА_3 за епізодом відкритого викрадення майна у ОСОБА_9

ОСОБА_3 в судовому засіданні наполягав на тому, що він телефон у потерпілого ОСОБА_9 не забирав. Дійсно 26 серпня 2013 року він був в квартирі ОСОБА_8, де разом знаходилися останній і ОСОБА_9, але він дав їм сигарети і пішов. Коли працівники міліції його запитали не крав чи він телефон у ОСОБА_9, він відповів, що не крав. Телефон був вилучено в квартирі ОСОБА_8, двері якій ніколи не зачиняються.

Ця обставина підтверджується протоколом огляду місця події від 26.08.2013 року а.с.5-6, з якого вбачається, що в квартири АДРЕСА_3 , де мешкає ОСОБА_8, на столі був вилучено мобільний телефон, належний ОСОБА_9.

З показань свідка ОСОБА_8 в судовому засіданні вбачається, що він дійсно 26 серпня 2013 року вживав разом з ОСОБА_9 спиртні напої, після чого пішов в іншу кімнату, а ОСОБА_9 залишився в його квартирі. Пізніше ОСОБА_9 розповив йому, що ОСОБА_3 вихопив у нього мобільний телефон, сам він цього не бачив. ОСОБА_9 був в стану алкогольного сп'яніння, а обвинувачений з ними спиртне не вживав.

Свідок ОСОБА_5 пояснила в судовому засіданні, що в серпні 2013 року вона бачила, що ОСОБА_9 знаходився в квартирі ОСОБА_8, а останній був в квартирі її матері. Потім неодноразове приходив її співмешканець ОСОБА_3 , а заходив чи він в кімнату ОСОБА_8 їй не відоме. ОСОБА_9 пізніше сказав, що ОСОБА_3 забрав його мобільний телефон, який був вилучено працівниками міліції в кімнаті ОСОБА_8. Вона не бачила, щоб обвинувачений разом з ОСОБА_9 знаходилися в квартирі ОСОБА_8, хоча бачила як вони разом уходили.

Суд неодноразово приймав заходи до виклику потерпілого ОСОБА_9 в судове засідання, але з пояснень його матері ОСОБА_13 вбачається, що місце знаходження сина ОСОБА_13 їй не відоме. а.с. 50,58-59, 61 матеріали обвинувального акту.

Оскільки всі сумніви повинні тлумачитися на користь обвинуваченого, суд вважає, що за епізодом відкритого викрадення майна ОСОБА_13, ОСОБА_3 необхідно виправдувати за недоведеністю.

За епізодом грабежу відносно ОСОБА_4 дії обвинуваченого обґрунтоване кваліфіковані за ст.186 ч.2 КК України так як він вчинив відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинений повторно, поєднаний з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого.

Також обґрунтоване кваліфіковані дії ОСОБА_3 за ст. 190 ч.2 КК України так як він скоїв заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчинене повторно.

Часткове визнання провини обвинуваченим ОСОБА_3 суд розцінює як спосіб захисту.

При призначенні обвинуваченому покарання суд враховує, що ОСОБА_3 скоїв тяжкій і середньої тяжкості злочини проти власності, має непогашені судимості за аналогічні злочини, за місцем проживання характеризується задовільно, не працює.

Обставиною, що пом'якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_3 , згідно ст. 66 КК України, суд визнає його визнання вини за ст.190 ч.2 КК України.

Обставина, що обтяжує покарання обвинуваченого, згідно ст. 67 КК України, є скоєння злочину в стану алкогольного сп'яніння.

Враховуючи викладене, беручи до уваги дані про особу обвинуваченого обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання, суд вважає за необхідне призначити йому покарання у виді позбавлення волі так як було вказане, ОСОБА_3 має непогашені судимості, звільнившись з місць позбавлення волі 11 липня 2013 року, через нетривалий термін скоїв аналогічні злочини проти власності. Тому суд вважає, що покарання в вигляді позбавлення волі буде необхідним та достатнім для його виправлення і попередження нових злочинів.

На підставі ч.2 ст.124 КПК України суд стягує з обвинуваченого процесуальні витрати на залучення експертів за проведення дактилоскопічної експертизи в сумі 244,50 грн.

Процесуальні витрати на залучення експертів за проведення судове товарознавчої експертизи вартістю 489 грн. 44 коп. стягненню не підлягають так як ОСОБА_3 за епізодом відкритого викрадення майна ОСОБА_13 виправдано.

Долю речових доказів по справі суд вирішує відповідно до ст.100 КПК України.

Запобіжний захід ОСОБА_3 за клопотанням прокурора необхідно залишити до вступу вироку в законну силу попередній, тримання під вартою.

Потерпілий ОСОБА_4 позов про відшкодування шкоди не заявив, що не позбавляє його права звернення до суду в порядку цивільного судочинству.

Керуючись ст. 373, ст. 374 КПК України, суд, -

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 186 КК України, ст.190 ч.2 КК України та призначити йому покарання за ст.190 ч.2 КК України у виді позбавлення волі на строк 2 ( два) року , за ст.186 ч.2 КК України 4 (чотири) року позбавлення волі.

На підставі ст.70 ч.1 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, призначити остаточне покарання за сукупністю злочинів 4(чотири) року позбавлення волі, з відбуванням покарання в кримінально виконавчій установі закритого типу.

Початок строку покарання обчислювати з 19 вересня 2013 року.

Запобіжний захід засудженому ОСОБА_3 залишити до вступу вироку в законну силу попередній тримання під вартою.

Стягнути з ОСОБА_3 процесуальні витрати у сумі 244,50 грн.( двісті сорок чотири ) на залучення експертів на проведення дактилоскопічної експертизи , на користь держави, № рахунку 31117115700051, одержувач УДКСУ у м. Лисичанську / м. Лисичанськ/ 24060300, Іден. код одержувача 37800278, Банк одержувача МФО ГУДКСУ у Луганській області, 804013.

Речові докази:

Мобільний телефон « Нокіа Х1-01», картку пам'яті, сім картку, належні ОСОБА_9, яки знаходиться на зберіганні у ОСОБА_9, повернути ОСОБА_9.

Носій інформації оптичний ДВД -РВ з відеозаписами камери внутрішнього спостереження від 18.09.2013 року залишити в матеріалах кримінального провадження.

Змив речовини бурого кольору з підлоги біля столу, контрольний змив з підлоги біля столу, зразок марлі, змив речовини бурого кольору зі столу, контрольний змив речовини бурого кольору зі столу, зразок марлі, яки знаходяться на зберіганні в камері схову речових доказів Лисичанського МВ ГУМВС знищити.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ст.395 КПК України, якщо таку скаргу не буде подано.

На вирок суду протягом 30 днів з дня його проголошення може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Луганської області через Лисичанський міський суд Луганської області.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя Л.І. Дядько