Ухвала суду № 42936626, 25.02.2015, Апеляційний суд Кіровоградської області

Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 22-ц/781/319/15 Головуючий у суді І-ї інстанції Шевченко І. М.

Доповідач Єгорова С. М.

УХВАЛА

Іменем України

25.02.2015 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області у складі: головуючого судді: Єгорової С.М.

суддів: Дуковського О.Л., Письменного О.А.

із секретарем: Лазаренко В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді цивільну справу за позовом Державного закладу «Спеціалізована медико-санітарна частина № 19 Міністерства охорони здоров'я України» до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 16 грудня 2014 року, -

ВСТАНОВИЛА:

В серпні 2014 року Державний заклад «Спеціалізована медико-санітарна частина № 19 Міністерства охорони здоров'я України» (надалі по тексту ДЗ «СМСЧ № 19 МОЗ України») звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 11424,75 грн. та судових витрат.

В обґрунтування позову зазначено, що Державною фінансовою інспекцією в Кіровоградській області протягом грудня 2013 - січня 2014 років проведено позапланову виїзну ревізію окремих питань фінансово-господарської діяльності позивача за 2012 рік та січень-вересень 2013 року, якою встановлено ряд порушень та недоліків, що відображено в акті ревізії від 20.01.2014 року № 04-09/2.

Ревізією дотримання чинного законодавства при здійсненні видатків на капітальне будівництво, реконструкцію та ремонт встановлено, що в порушення вимог п. 3.3.10.1 ДБН Д.1.1-1-2000 «Правил визначення вартості будівництва», затверджених наказом Держбуду України від 27.08.2000 року № 174 та п.1.17 ДБН Д.1.1-2-99 «Вказівок по застосуванню ресурсних елементних кошторисних норм на будівельні роботи», затвердженого наказом Держбуду України від 05.11.1999 року № 270, завищено вартість будівельних робіт на суму 19871,42 грн., чим завдано збитків Закладу на вказану суму.

Акт форми КБ-2в, в якому встановлені порушення, підписаний з боку замовника колишнім начальником ДЗ «СМСЧ № 19 МОЗ України» ОСОБА_2, а з боку підрядника - директором ТОВ «Пайнер» Калайтаном Ю.В.

Порушення допущено колишнім начальником ДЗ «СМСЧ № 19 МОЗ України» ОСОБА_2, яка у періоді, що підлягав ревізії, мала право укладати договори та підписувати акти виконаних робіт, та підписала з боку замовника акт № 1 приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2012 року, до якого включені роботи, які не були виконані, на суму 19871,42 грн.

Посилаючись на вимоги ст. 133 КЗпП України, ДЗ «СМСЧ № 19 МОЗ України» просив стягнути з відповідача шкоду в розмірі її середньомісячного заробітку - 11424,75 грн.

Під час розгляду справи представником позивача було змінено підстави позову (а.с.39-40).

Посилаючись на вимоги ч.1 ст. 130 та ч.1 ст. 132 КЗпП України, представник позивача просив задовольнити позов.

Рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 16.12.2014 року позов задоволено.

Стягнуто із ОСОБА_2 на користь Державного закладу «Спеціалізована медико-санітарна частина № 19» Міністерства охорони здоров»я України» матеріальну шкоду в сумі 11242,75 грн.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

В апеляційній скарзі відповідачем з підстав неправильного застосування судом норм матеріального та порушення норм процесуального права ставиться питання про скасування судового рішення і ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову в повному обсязі, та стягнення судових витрат. Вважає., що судом неправильно застосовано положення ч. 1 ст. 132 КЗпП України, яка на думку відповідача не застосовується при вирішенні питання матеріальної відповідальності працівника, що є посадовою особою. Зазначає, що оскільки вона працювала начальником ДЗ «СМСЧ № 19 МОЗ України», то як посадова особа не може відповідати за положеннями вказаної статті. Відповідно до ч. 4 ст.136 КЗпП України такий позов може бути пред'явлений Міністерством охорони здоров'я України - вищестоящим органом, а не самим ДЗ "СМСЧ № 19 МОЗ України». До її трудових обов'язків не входить перевірка дотримання будівельних норм при здійснені капітальних будівництв, реконструкцій та поточних ремонтів, що здійснюється юридичними і фізичними особами залученими до виконання таких робіт, визначити обсяг проведених робіт можливо лише шляхом проведення будівельно-технічної експертизи. Актом позапланової перевірки окремих питань фінансово-господарської діяльності ДЗ «СМСЧ № 19 МОЗ України» встановлено завищення вартості виконаних робіт, порушень щодо правильності розрахунків договірної ціни в частині загальновиробничих та адміністративних витрат, кошторисного прибутку порушень не виявлено. Тому в даному випадку шкода була заподіяна неналежним виконанням взятих на себе за договором підряду ТОВ «Пайнер» обов'язків, а нею було лише підписано акт. Між її діями як керівника Державного закладу і наслідками, що настали, не встановлено причинного зв'язку.

Заслухавши доповідача, пояснення представника позивача, який згоден з рішенням суду, відповідача та його представника, які підтримали доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши в межах, передбачених ст. 303 ЦПК України, законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено і підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_2 працювала на посаді начальника Державного закладу «Спеціалізована медико-санітарна частина № 19 Міністерства охорони здоров'я України» по трудовому договору, який був продовжений на умовах контракту відповідно до наказу Міністерства охорони здоров'я України №163-0 від 06.09.2012 року (а.с.21).

Наказом № 171-о від 06.09.2013 року ОСОБА_2 була звільнена у зв'язку із закінченням строку дії контракту від 06.09.2012 року № 651 (а.с.22).

Відповідно до копій акта № 1 від 21.08.2012 року прийняття виконаних будівельних робіт за серпень 2012 року, та довідки про вартість виконаних будівельних робіт за серпень 2012 року, складених між замовником - ДЗ «СМСЧ № 19 МОЗ України», за підписом ОСОБА_2, та підрядником - ТОВ «Пайнер» на виконання договору № 39 від 14.08.2012 року щодо поточного ремонту покрівлі будівлі поліклініки, розмір прямих витрат становить 90100 грн., з яких: - вартість матеріалів, виробів та конструкцій - 71602 гр.; - заробітна плата - 18171 грн.; - вартість експлуатації машин - 327 грн.; - заробітна плата працівників, що обслуговують машини - 181 грн., розмір загальновиробничих витрат становить 11274 грн., вартість будівельно-монтажних робіт складає 101374 грн., сума прибутку складає 3206 грн., адміністративні витрати - 1455 грн., кошти на покриття ризику - 104580 грн., вартість будівельно-монтажних робіт складає 106035 грн., всього вартість будівельних робіт по будові з урахуванням ПДВ - 127242 грн. (а.с.5-7,10).

Згідно розрахунку загальновиробничих витрат до акту № 1 від 21.08.2012 року поточний ремонт покрівлі будівлі поліклініки ДЗ «СМСЧ № 19 МОЗ України» складає 11274 грн.(а.с.9).

Відповідно до пояснювальної записки до акту № 1 від 21.08.2012 року, складеної ТОВ «Пайнер», загальна кошторисна заробітна плата складає 19862 грн., середньомісячна заробітна плата на 1 робітника в режимі повної зайнятості складає 3400 грн., всього договірна ціна - 127242 грн., в тому числі будівельно-монтажні роботи - 104580 грн., інші витрати - 1455 грн., податок на додану вартість - 21207 грн. (а.с.8).

Згідно витягу з акта № 04-09/2 від 20.01.2014 року позапланової виїзної ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності Державного закладу «Спеціалізована медико-санітарна частина № 19 Міністерства охорони здоров'я України» за 2012 рік та січень-вересень 2013 року, складеного Державною фінансовою інспекцією в Кіровоградській області, з 18.12.2013 року по 17.01.2014 року було проведено ревізію, якою встановлено, що посадовою особою закладу, якій було надано право розпоряджатися рахунками та підписувати розрахункові документи, укладати договори та підписувати акти виконаних робіт у період з 01.01.2011 року до 06.09.2013 року, що підлягав ревізії, з правом першого підпису була ОСОБА_2 як начальник СМСЧ № 19 (а.с.14-19). Ревізією встановлено, що при використанні бюджетних коштів на проведення капітальних та поточних ремонтів в 2012 році за рахунок коштів загального фонду проведено поточний ремонт даху на загальну суму 44087,04 грн., на підставі укладеного колишнім начальником ОСОБА_2 та ТОВ «Пайнер» договору підряду від 14.08.2012 року №39.

Для визначення відповідності вимогам ДБН Д.1.1-1-2000 «Правил визначення вартості будівництва», затвердж. наказом Держбуду України від 27.08.2000 року № 174, ревізією перевірялися питання: - фактично виконані обсяги робіт у порівнянні з актами прийняття; - правильність застосування розцінок з фактичною вартістю матеріалів; - правильність розрахунків договірної ціни. Ревізія проводилася на підставі акту приймання виконаних підрядних робіт по формі КБ-2в та довідки його вартості по формі КБ-3 за серпень 2012 року в сумі 44087,04 грн.

Ревізією було встановлено, що вартість робіт з праймування покрівлі, стін парапетів, поверхні плит парапетів та стін прибудинкового виходу, розрахована згідно РЕКН Р8-28-4, включено зайво, чим порушено п. 3.3.10.1 ДБН Д.1.1-1-2000 «Правил визначення вартості будівництва», затвердж. наказом Держбуду України від 27.08.2000 року № 174 та п.1.17 ДБН Д.1.1-2-99 «Вказівки по застосуванню ресурсних елементних кошторисних норм на будівельні роботи», затвердж. наказом Держбуду України від 05.11.1999 року № 270. Дані порушення призвели до завищення вартості виконаних робіт на суму 19871,42 грн. (з ПДВ), чим завдано збитків Закладу на зазначену суму.

Порушення допущені колишнім начальником ДЗ «СМСЧ № 19 МОЗ України» ОСОБА_2, яка у період мала право укладати договори і підписувати акти виконаних робіт, та підписала з боку замовника акт форми КБ-2в, в якому встановлено порушення.

Внаслідок допущеного порушення, у формах «Звіт про виконання загального фонду кошторису установи» по КПКВК 2301110 «Спеціалізована та високоспеціалізована медична допомога, що надається загальнодержавними закладами охорони здоров'я» завищено касові та фактичні видатки за КЕКВ 1134 «Оплата послуг (крім комунальних)» за 2012 рік на суму 19871,42 грн., що є порушенням вимог п.12 «Порядку складання фінансової та бюджетної звітності розпорядниками та одержувачами бюджетних коштів», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.01.2012 року № 44 та п.1 ст. 3 ЗУ «Про охорону бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року.

Згідно п.п.4.1. та 4.4. Статуту Державного закладу «Спеціалізована медико-санітарна частина № 19 Міністерства охорони здоров'я України» заклад є юридичною особою публічного права, та здійснює господарську діяльність.

Заклад має право здійснювати власне будівництво, реконструкцію, капітальний та поточний ремонт основних фондів у встановленому законодавством порядку, залучати підприємства, установи та організації для реалізації своїх статутних завдань (п.п.5.1.4., 5.1.5.).

Підпунктом 6.2. та 6.3.3 Статуту передбачено, що керівництво господарською діяльністю здійснюється начальником закладу, який призначається на посаду наказом Уповноваженого органу управління шляхом укладення контракту. Строк дії контракту, права, обов'язки і відповідальність начальника, умови його матеріального забезпечення визначаються контрактом. Начальник закладу розпоряджається коштами та майном відповідно до законодавства та Статуту, а згідно з п. 6.3.14 начальник Закладу вирішує інші питання діяльності закладу у відповідності із законодавством України (а.с.51-61).

Підпунктом 8.8. Статуту передбачено, що начальник Закладу несе відповідальність перед Уповноваженим органом управління (Міністерства охорони здоров'я України) та перед іншими державними органами за достовірність та своєчасність подання фінансової, статистичної та іншої звітності.

Згідно з п. 3.3.10.1 ДБН Д. 1.1-1-2000 «Правила визначення вартості будівництва», затвердженого наказом Дерержбуду України від 27.08.2000 № 174, за динамічної договірної ціни вартість прямих витрат при взаєморозрахунках за обсяги виконаних робіт визначається на підставі нормативних витрат трудових і матеріально-технічних ресурсів, виходячи з фізичних обсягів виконаних робіт та уточнених цін ресурсів, передбачених в договірній ціні.

Згідно статті 130 КЗпП України працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов'язків.

При покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника. Ця відповідальність, як правило, обмежується певною частиною заробітку працівника і не повинна перевищувати повного розміру заподіяної шкоди, за винятком випадків, передбачених законодавством.

За наявності зазначених підстав і умов матеріальна відповідальність може бути покладена незалежно від притягнення працівника до дисциплінарної, адміністративної чи кримінальної відповідальності.

Відповідно до ст. 132 Кодексу за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов'язків, працівники, крім працівників, що є посадовими особами, з вини яких заподіяно шкоду, несуть матеріальну відповідальність у розмірі прямої дійсної шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку.

Згідно ч. 1 ст. 137 КЗпП України суд при визначенні розміру шкоди, що підлягає покриттю, крім прямої дійсної шкоди, враховує ступінь вини працівника і ту конкретну обстановку, за якої шкоду було заподіяно. Коли шкода стала наслідком не лише винної поведінки працівника, але й відсутності умов, що забезпечують збереження матеріальних цінностей, розмір покриття повинен бути відповідно зменшений.

При покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника. Порушення працівником покладених на нього трудових обов'язків є протиправними діями.

Трудові обов'язки працівника визначаються законодавством, трудовим договором, посадовою інструкцією, наказами керівника тощо.

Підставою для матеріальної відповідальності може бути: вина у формі або прямого умислу або необережності (халатність, недбалість); дії працівника повинні призвести до негативних наслідків, тобто має бути пряма дійсна шкода, що підлягає відшкодуванню; між діями та наслідками дій працівника наявний причинний зв'язок.

Як роз"яснено в п. 4 Постанови Плунуму Верховного Суду України від 29.12.1992 року № 14 (з відповідними змінами і доповненнями) "Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками" за правилами ст. 132 КЗпП за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов'язків, працівники, з вини яких її заподіяно, несуть матеріальну відповідальність у розмірі прямої дійсної шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку, крім випадків, коли законодавством вона передбачена у більшому, ніж цей заробіток, розмірі. Якщо межі матеріальної відповідальності були визначені в укладеному з працівником контракті, вона покладається на нього відповідно до умов контракту.

Під прямою дійсною шкодою, зокрема, слід розуміти втрату, погіршення або зниження цінності майна, необхідність для підприємства, установи, організації провести затрати на відновлення, придбання майна чи інших цінностей або провести зайві, тобто викликані внаслідок порушення працівником трудових обов'язків, грошові виплати. Згідно зі ст. 130 КЗпП не одержані або списані в доход держави прибутки з підстав, пов'язаних з неналежним виконанням працівником трудових обов'язків (так само як і інші неодержані прибутки) не можуть включатися до шкоди, яка підлягає відшкодуванню.

При матеріальній відповідальності в межах середнього місячного заробітку він визначається відповідно до затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 р. № 100 Порядку обчислення середньої заробітної плати (зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.1995 р. № 348, а саме виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують вирішенню судом справи про відшкодування шкоди, або за фактично відпрацьований час, якщо працівник пропрацював менше двох місяців, а в разі коли працівник останні місяці перед вирішенням справи не працював або справа вирішується після його звільнення - виходячи з виплат за попередні два місяці роботи на даному підприємстві (в установі, організації).

Відповідно до ч. 3 ст. 10, ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, передбачених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції обгрунтовано дійшов висновку, що внаслідок неправомірних дій з боку відповідача ДЗ «СМСЧ № 19 МОЗ України» заподіяно матеріальну шкоду в розмірі 19871,42 грн., що відповідає завищеній вартості виконаних робіт, яка підлягає відшкодуванню згідно з чинним законодавством.

Між протиправною поведінкою відповідача і дійсними збитками ДЗ «СМСЧ № 19 МОЗ України» є прямий причинний зв'язок, що встановлено в судовому засіданні.

Позивачем на підтвердження факту заподіяння Державному закладу шкоди на суму 19871,42 грн. діями ОСОБА_2 надано витяг з акта №04-09/2 від 20.01.2014 року (а.с.14), що відповідає вимогам ст. 137 КЗпП України.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб і фізичних осіб-підприємців 06.12.2013 року внесено запис про припинення юридичної особи ТОВ "Пайнер" (а.с.67).

ОСОБА_2 працювала на посаді начальника ДЗ «СМСЧ № 19 МОЗ України» до 06.09.2012 року і на момент виявлення Державною фінансовою інспекцією в Кіровоградській області вказаного порушення 20.01.2014 року та пред'явлення позову не являлася посадовою особою.

З урахуванням вимог ст.ст. 3, 10, 11 ЦПК України позивач має право звернутися з позовом про відшкодування матеріальної шкоди на підставі ст.ст. 130, 132, 136 КЗпП України, в тому числі обмеживши матеріальну відповідальність середнім заробітком, який ОСОБА_2 мала на час вчинення винних дій, що спричинили збитки.

Відповідно довідки (а.с.34) середня заробітна плата відповідача за червень-липень 2012 року складала 11424 грн. 75 коп.

У спорах про відшкодування шкоди діє цивільно-правова презумпція заподіювача шкоди, згідно з якою саме відповідач доводить відсутність своєї вини у завданні шкоди.

Негативний наслідок у вигляді завданої позивачу майнової шкоди шляхом включення зайвої суми до вартості робіт за договором підряду, у зв'язку з порушенням відповідачем службових обов'язків підтверджується актом № 04-09/2 від 20.01.2014 року складеним Державною фінансовою інспекцією.

Вирішуючи спір, суд вірно визначився із характером спірних правовідносин та зазначив, що відшкодування працівником шкоди, завданої підприємству під час виконання трудових обовязків здійснюється на підставі норм трудового законодавства.

При цьому суд врахував, що згідно з ч. З ст. 130 КЗпП України, за наявності підстав і умов, зазначених в ч. 2 даної статті, матеріальна відповідальність може бути покладена незалежно від притягнення працівника до дисциплінарної, адміністративної чи кримінальної відповідальності.

Відповідачем не було спростовано доводів позивача і не надано належних та допустимих доказів на підтвердження своїх заперечень щодо відсутності вини у заподіянні шкоди та підстав покладення матеріальної відповідальності.

Надана відповідачем до апеляційного суду довідка про заробітну плату на посаді лікаря у психоневрологічному інтернаті (а.с.100), яку вона отримує на час розгляду справи, не може бути взята до уваги, тому що вирішується питання матеріальної відповідальності за шкоду заподіяну у період роботи на посаді начальника ДЗ «СМСЧ № 19 МОЗ України».

Встановлений ст. 233 КЗпП річний строк з дня виявлення заподіяної працівником шкоди для звернення в суд з позовом про її відшкодування позивачем дотримано, виходячи з дня підписання акта ревізії фінансово-господарської діяльності підприємства.

Судом першої інстанції відповідно до ст. 212 ЦПК України, повно, всебічно досліджено і належно оцінено обставини у справі, надані сторонами докази, правильно визначено юридичну природу спірних правовідносин та закон, який їх регулює.

Під час розгляду справи судом не були порушені норми матеріального й процесуального права, а наведені в скарзі доводи не спростовують висновків суду, що не дає підстав для задоволення апеляційної скарги.

Рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому відповідно ст. 308 ЦПК України підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 16 грудня 2014 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: