Рішення № 42931789, 13.02.2015, Автозаводський районний суд м. Кременчука

Справа № 524/10816/14-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.02.2015 року Автозаводський районний суд м. Кременчука Полтавської області в складі:

головуючого судді - Кривич Ж.О.,

при секретарі - Власовій М.М.,

з участю - ОСОБА_1 та ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кременчуці цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя,-

В С Т А Н О В И В:

В листопаді 2014 року до суду звернувся ОСОБА_3 з вказаним позовом до ОСОБА_2, в якому просив здійснити поділ спільного майна подружжя, визнавши за ним право власності на квартиру АДРЕСА_1, а за його дружиною ОСОБА_2 визнати право власності на автомобіль КІА «CARENS», 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, № шасі НОМЕР_2.

Зазначив, що 27 жовтня 1995 року року він зареєстрував шлюб з ОСОБА_2, що підтверджується свідоцтвом про шлюб. За час шлюбу ними було набуто таке майно: квартира АДРЕСА_1, що підтверджується договором купівлі-продажу від 09 серпня 2004 року, посвідченого приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу ОСОБА_4 та автомобіль КІА «CARENS», 2008 року випуску.

Також за час шлюбу ними було набута побутова техніка та меблі, поділ яких вже здійснено. Що стосується поділу квартири та автомобіля виникли суперечки, хоча між ними існувала домовленість, що квартира АДРЕСА_1 перейде у власність позивача, а вказаний автомобіль перейде у власність відповідача.

Незважаючи на таку домовленість ОСОБА_2 відмовляється оформляти належним чином договір поділу майна подружжя, у зв'язку з чим він вимушений звернутися до суду з вказаним позовом.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала, просила їх задовольнити, посилаючись на підстави і обставини, викладені в позовній заяві.

Позивач в судове засідання не з'явився, просив справу розглянути без його участі та позовні вимоги задовольнити.

Відповідач в судовому засідання позов визнала, пояснила, що дійсно між нею та ОСОБА_3 була домовленість про добровільний поділ спільно набутого майна, але в неї не має ні часу ні коштів оформляти належним чином договір поділу спільного майна подружжя.

Суд, вислухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, вивчивши письмові матеріали справи, встановив наступне.

27 жовтня 1995 року року між сторонами по справі був зареєструваний шлюб, що підтверджується свідоцтвом про шлюб.

За час шлюбу ними було набуто таке майно: квартира АДРЕСА_1, що підтверджується договором купівлі-продажу від 09 серпня 2004 року, посвідченого приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу ОСОБА_4 та автомобіль КІА «CARENS», 2008 року випуску.

Також за час шлюбу ними було набута побутова техніка та меблі, поділ яких вже здійснено. Що стосується поділу квартири та автомобіля між сторонами по справі виникли суперечки, хоча існувала домовленість, що квартира АДРЕСА_1 перейде у власність позивача, а вказаний автомобіль перейде у власність відповідача.

Не зважаючи на таку домовленість ОСОБА_2 відмовляється оформляти належним чином договір поділу майна подружжя.

Суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_3 підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Статею 60 СК України встановлено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Статтею 63 СК України встановлено, що дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Частиною 1 ст.69 СК України встановлено, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Суб'єктивне право на поділ майна, що перебуває на праві спільної сумісної власності подружжя, належить кожному з них незалежно від того, в який момент здійснюється поділ: під час шлюбу або після його розірвання. Поділ може бути здійснений як за домовленістю подружжя, так і за судовим рішенням. В основу поділу покладається презумпція рівності часток подружжя, яка може бути спростована домовленістю подружжя або судовим рішенням.

Частинами 1, 2 ст.70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Статтею 71 СК України встановлено, що майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" від 21 грудня 2007 року N 11, сутність поділу полягає в тому, що кожному з подружжя присуджуються в особисту власність конкретні речі, а також здійснюється розподіл майнових прав та обов'язків. При здійсненні поділу в судовому порядку суд має виходити з презумпції рівності часток. При винесенні рішення суд має керуватися "обставинами, що мають істотне значення", якими можуть бути, насамперед, ступінь трудової та (або) фінансової участі кожного з подружжя в утриманні спільного майна, зроблених поліпшеннях, доцільність та обґрунтованість укладених правочинів, спрямованих на розпорядження спільним майном, наявність або відсутність вчинення одним з подружжя дій, що порушують права другого з подружжя, суперечать інтересам сім'ї, матеріальне становище співвласників тощо. Поділ спільного сумісного майна подружжя здійснюється з визначення кола об'єктів спільної сумісної власності подружжя і встановлення їхньої вартості. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи. Поділу підлягає усе майно, що є у спільній сумісній власності.

Відповідно до ч. 3 ст. 368 Цивільного Кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 2 ст. 372 Цивільного кодексу України у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

Керуючись ст.ст. 212-215, 218 ЦПК України, ст.ст.60, 63, 69, 70, 71 Сімейного кодексу України, ст. ст. 368, 372 ЦК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_5 про поділ майна подружжя - задовольнити.

Поділити спільне майно подружжя наступним чином:

- визнавши за ОСОБА_3 право власності на квартиру АДРЕСА_1 загальною площею -154,8 кв.м, житловою площею - 102,6 кв.м.;

- визнавши за ОСОБА_2 право власності на автомобіль КІА «CARENS», 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, № шасі НОМЕР_2.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Полтавської області через Автозаводський районний суд м. Кременчука шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: