Постанова № 42929929, 03.02.2015, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 819/111/15-a

03 лютого 2015 р. м.Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд, в складі:

судді Ходачкевич Н.І.

при секретарі судового засідання Цимбал А.

за участю:

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача Слідзявська Л.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Бучацька районна державна адміністрація Тернопільської області про поновлення на роботі, -

ВСТАНОВИВ:

Адміністративний позов заявлено ОСОБА_1 до Бучацької районної державної адміністрації Тернопільської області про поновлення на роботі та виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

В судових засіданнях представник позивача позов підтримав з мотивів, зазначених у позовній заяві. Ствердив, зокрема, що інформація Монастирської міжрайонної державної фінансової інспекції про результати проведення позапланової ревізії фінансово-господарської діяльності Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Бучацького району за період з 01.09.2012 року по 30.09.2014 р. не може бути підставою для звільнення. Частина порушень була усунута ще під час перевірки, а решта - одразу після отримання повідомлення.

Відповідно до п.22 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 №9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» звільнення з посади відповідно до п.1 ст.41 КЗпПУ є дисциплінарним стягненням під час застосування якого повинні дотримуватись вимоги ст. 147-1, 148, 149 КЗпПУ. У порушення цих норм ніяких пояснень у мене не брали. Крім того, я дізнався про своє звільнення 30.12.2012 р. о 16.00 годині від інспектора відділу кадрів територіального центру, а ознайомили мене із розпорядженням про звільнення лише 31.12.2014 р., що є порушенням ст. 47 КЗпПУ, в якій зазначено, що у разі звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу, він зобов'язаний у день звільнення видати йому копію наказу про звільнення з роботи. У розпорядженні про звільнення дата звільнення зазначена як «днем звільнення вважати перший день виходу на роботу» без зазначення конкретної дати звільнення. Тобто, визначити дату звільнення в розпорядженні про звільнення взагалі неможливо. У розпорядженні про звільнення не вказано про компенсацію за невикористану відпустку, хоча позивач не використав 18 днів щорічної відпустки. Просить позов задовольнити.

Представник відповідача позов заперечив з мотивів, зазначених в запереченні. Посилається на те, що ревізією Монастирської міжрайонної державної фінансової інспекції на ім'я голови Бучацької РДА встановлено фінансові порушень на загальну суму 72086,76 грн., у зв'язку із чим зроблено висновок про непрофесійне виконання позивачем своїх обов'язків: керівником центру не достатньо було організовано роботу центру, ним не контролювався ступінь відповідальності працівників що призвело до порушення фінансово-господарської діяльності. 26.12.2014 року на адресу Бучацької районної державної адміністрації поступило розпорядження Президента України «Про звільнення В.ОСОБА_4 з посади голови Бучацької районної державної адміністрації Тернопільської області», на основі якого припинено роботу ОСОБА_4 розпорядженням Бучацької РДА від 29.12.2014 р.. Відтак, повноваження в період з 23.12.2014 року по 29.12.2014 року ОСОБА_4, стосовно звільнення позивача із займаної посади, 29.12.2014 року були правомірними. Просить у позові відмовити.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

15.10.2010 р. відповідно до розпорядження голови Бучацької райдержадміністрації за №595 ОСОБА_1 прийнято на посаду директора територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Бучацького району.

Працівниками Монастирської міжрайонної державної фінансової інспекції було проведено позапланову ревізію фінансово-господарської діяльності Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Бучацького району за період з 01.09.2012 по 30.09.2014. Ревізією встановлено фінансових порушень на загальну суму 72086,76 грн., з яких: 65707,24 грн. - порушення, що призвели до втрат фінансових ресурсів, 6379,52 грн. - інші порушення фінансової дисципліни. Під час ревізії усунуто порушень на суму 65275,11 грн.. Факт вчинення зазначених порушень по суті позивач не заперечував, посилався на їх усунення.

На посадових осіб, які допустили порушення з ведення бухгалтерського обігу та фінансової звітності було складено відповідні протоколи, зокрема на позивача - за ст. 164-2 ч. 1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 170 грн..

На основі повідомлення про результати ревізії, на підставі розпорядження голови райдержадміністрації В. Восняка від 29.12.2014 р. №207-к «Про звільнення ОСОБА_1В.» позивача звільнено із займаної посади відповідно до п.1 ст.41 Кодексу законів про працю України. Підстави, передбачені законодавством про державну службу не визначались як підстави для звільнення позивача.

На підставі п.1 ч.1 ст.41 КЗпПУ з ініціативи власника або уповноваженого ним органу трудовий договір може бути розірвано у випадку одноразового грубого порушення трудових обов'язків керівником підприємства, установи, організації всіх форм власності.

Таке одноразове грубе порушення відповідач вбачає у тому, що згідно положення про територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Бучацького району, директор центру організовує роботу центру, несе персональну відповідальність за виконання покладених на центр завдань, визначає ступінь відповідальності працівників. Зазначене, на думку відповідача, зроблено не було, внаслідок чого були допущені виявлені ревізією порушення.

Посилання позивача на те, що в розпорядженні про звільнення не зазначено в чому саме полягає одноразове грубе порушення ним своїх трудових обов'язків, що в акті ревізії не рекомендувалось його звільнення з роботи, не заслуговує на увагу, враховуючи, що законодавство не вимагає зазначення таких відомостей у відповідних актах. Факт наявності чи порушення грубого порушення трудових обов'язків встановлюється на підставі інших документів. Не заслуговує на увагу також посилання позивача на відсутність у тексті розпорядження чіткої вказівки на дату його звільнення, кількість днів невикористаної відпустки тощо, оскільки зазначене не впливає на наявність чи відсутність підстав для звільнення позивача.

Відповідно до п.22 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 №9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» звільнення з посади відповідно до п.1 ст.41 КЗпПУ є дисциплінарним стягненням під час застосування якого повинні дотримуватись вимоги ст. 147-1, 148, 149 КЗпПУ. Доказів дотримання порядку звільнення, зокрема, отримання письмових пояснень позивача, суду надано не було.

Згідно з п. 10 Положення про Територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Бучацького району (в новій редакції) затвердженого розпорядженням голови районної державної адміністрації від 29.03.2013 року №76-од територіальний центр очолює директор, який призначається на посаду та звільняється з посади в установленому порядку Бучацькою районною державною адміністрацією за пропозицією управління праці та соціального захисту населення Бучацької районної державної адміністрації, погодженою з головним управлінням праці та соціального захисту населення Тернопільської обласної державної адміністрації. Однак, доказів отримання зазначеного погодження суду надано не було. Відповідачем порушено строки накладення дисциплінарного стягнення, передбаченого ст.148 КЗпПУ, оскільки з моменту вчинення порушень, зазначених в акті ревізії, минуло більше шести місяців, а з моменту їх виявлення більше одного місяця.

Відповідно до п.27 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», вирішуючи питання про те, чи є порушення трудових обов'язків грубим, суд має виходити з характеру проступку, обставин, за яких його вчинено, яку завдано ним шкоду, попередню роботу працівника.

26.12.2014 р. на адресу Бучацької районної державної адміністрації поступило розпорядження Президента України «Про звільнення В.ОСОБА_4 з посади голови Бучацької районної державної адміністрації Тернопільської області», на основі якого припинено роботу ОСОБА_4 розпорядженням Бучацької РДА від 29.12.2014 р. Проте, недоведено на момент звільнення позивача повноважень голови Бучацької районної державної адміністрації Тернопільської області щодо права підпису оскаржуваного розпорядження.

Щодо вимоги позивача про стягнення витрат на правову допомогу в розмірі 2000,00грн, суд дійшов висновку в цій частині відмовити, оскільки позивачем не представлено належних доказів, які підтверджують сплату вказаної суми.

Згідно ст.235 КЗпПУ у разі звільнення без законної підстави працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі, орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Згідно із ч. 1 ст. 72 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього кодексу.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. В розумінні ст. 3 КАС України рішення суб'єктів владних повноважень повинні прийматися (вчинятися) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку що позов підлягає задоволенню частково.

Керуючись ст.ст. 94, 158-167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Позов задоволити частково.

2. Скасувати розпорядження голови районної державної адміністрації від 29.12.2014р. №207-к "Про звільнення ОСОБА_1."

3. Поновити ОСОБА_1 на посаді директора територіального центру соціального обслуговування Бучацької районної державної адміністрації з 30.12.2014р..

4.Стягнути з Бучацької районної державної адміністрації, м. Бучач, м-н Волі,1(код ЄДРПОУ 04058315) середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 30.12. 2014 р. по 03.02.2015 р. включно.

5. Постанова суду в частині поновлення та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць - підлягає негайному виконанню.

6. В решті частині позовних вимог- відмовитти.

Постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд в порядку і строки, передбачені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України та набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови виготовлено 09.02.2015р.

Головуючий суддя Ходачкевич Н.І.

копія вірна

Суддя Ходачкевич Н.І.