Постанова № 42929584, 25.02.2015, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2015 р. Справа № 818/2903/14Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Мельнікової Л.В.

суддів - Бартош Н.С., Донець Л.О.

за участю секретаря судового засідання - Співак О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Харкові справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2014 року по справі за позовом публічного акціонерного товариства «Сумський авторемонтний завод» до Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В с т а н о в и л а:

У жовтні 2014 року позивач, публічного акціонерного товариства «Сумський авторемонтний завод» (далі по тексту ПАТ Сумський авторемонтний завод»), звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відповідача - Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області (далі - ДПІ у м. Сумах) від 04 серпня 2014 року № 0008091503, прийнятого на підставі акту перевірки № 2544/1503/05422065 від 18.07.2014 року, яким за встановлені порушення п.п. 288.5.1 п. 288.5 ст. 288 Податкового кодексу України, збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: «орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності» на загальну суму 33.354 грн. 42 коп., в тому числі: за основним платежем - 22.236 грн. 28 коп. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 11.118 грн. 14 коп.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що 05 листопада 1998 року між Сумською міською радою та позивачем укладено договір № 253, відповідно до якого (п.2.1.Договору) ПАТ «Сумський авторемонтний завод» отримано в тимчасове користування земельні ділянки в м. Суми, по проспекту Курський, 26, розмір орендної плати за земельні ділянки встановлено в розмірі 1 % від грошової оцінки землі. Вказаний договір оренди не змінювався, рішення суду про його зміну відсутнє. З посиланням на положення Конституції України, Податкового кодексу України, Цивільного кодексу України, Земельного кодексу України, Закону України «Про оренду землі» вказує, що оскільки, орендна плата, встановлена в договорі № 253 від 05.11.1998 року відповідала нормам чинного законодавства, тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення є необґрунтованим, незаконним та таким, що підлягає скасуванню.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2014 року адміністративний позов ПАТ «Сумський авторемонтний завод» задоволено.

Не погоджуючись з рішенням суду, в апеляційній скарзі ДПІ у м. Сумах, посилаючись на невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, на порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати оскаржуване судове рішення з прийняттям нового - про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги щодо дотримання правильності застосування судом норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі апеляційної скарги, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувана постанова, відповідно до положень п. 4 ч. 1 ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) - скасуванню, з наступних підстав.

Згідно матеріалів справи встановлено, що 05 листопада 1998 року між Сумською міською радою та ПАТ «Сумський авторемонтний завод» укладено договір оренди земельної ділянки №253, відповідно до якого позивач отримав в тимчасове користування земельну ділянку за адресою: м. Суми, проспект Курський, 26, за умовами договору розмір орендної плати визначено у розмірі середньої ставки земельного податку (а.с.6-7).

ПАТ «Сумський авторемонтний завод» подало до ДПІ у м. Сумах податкову декларацію з плати за землю (орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за 2014 рік, самостійно узгодивши податкове зобов'язання по орендній платі за землю за травень 2014 рік.

У липні 2014 року ДПІ у м. Сумах проведена камеральна перевірка податкової декларації з плати за землю ПАТ «Сумський авторемонтний завод» (орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за 2014 рік результати якої оформлено актом від 18 липня 2014 року № 2544/1503/05422065 (а.с.10).

Камеральною перевіркою встановлено, що розмір орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності за травень 2014 року, визначений ПАТ «Сумський авторемонтний завод» у податковій декларації з плати за землю (орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за 2014 рік (вхідний до ДПІ в м. Суми № 9004609803 від 05.02.2014 року) є меншим, ніж визначено Податковим кодексом України, оскільки визначене платником податків податкове зобов'язання по орендній платі за земельні ділянки державної та комунальної власності за травень 2014 року по проспекту Курському, 26, становить 1% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що призвело до заниження податкового зобов'язання по орендній платі за земельні ділянки державної та комунальної власності за травень 2014 року на 22.236 грн. 28 коп., чим порушено вимоги п.п.288.5.1 п.288.5 ст.288 Податкового кодексу України щодо визначення мінімального річного розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності для всіх категорій земель, крім сільськогосподарського призначення, на рівні трикратного розміру відповідного земельного податку.

04 серпня 2014 року на підставі висновків акту перевірки № 2544/1503/05422065 від 18 липня 2014 року ДПІ у м. Сумах прийнято податкове повідомлення-рішення № 0008091503, яким ПАТ «Сумський авторемонтний завод» збільшено суму грошового зобов'язання з орендної плати за земельні ділянки в загальному розмірі 33.354 грн. 42 коп., з яких 22.236 грн. 28 коп. - основний платіж, 11.118 грн. 14 коп. - штрафні (фінансові) санкції (а.с.11).

Приймаючи рішення про задоволення заявлених позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що позивач нараховував та сплачував орендну плату за землю в порядку передбаченому статтею 286 ПК України та відповідно до вимог статті 288 ПК України, оскільки ПАТ «Сумський авторемонтний завод» та Сумська міська рада не вносили змін до договору оренди земельної ділянки щодо збільшення розміру орендної плати за землю, а отже підстав для збільшення розміру орендної плати за землю відповідач не мав. Зміна розміру земельного податку є підставою для перегляду розміру орендної плати шляхом внесення змін до договору оренди його учасниками.

Не погоджуючись з висновком суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 83 Земельного кодексу України (далі - ЗК) землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об'єкти комунальної власності.

До повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу (п. «в» ст. 12 ЗК).

Відповідно до положень ч. 1 ст. 206 ЗК України використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка.

Аналогічні положення містяться в Законі України «Про оренду землі» (у редакції, чинній на час укладення договору оренди землі).

З 1 січня 2011 року набрав чинності Податковий кодекс України (далі - ПК України), який, відповідно до пункту 1.1 статті 1 регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, і, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

За змістом підпункту 9.1.10 пункту 9.1 статті 9 ПК України плата за землю належить до загальнодержавних податків і зборів, яка в силу вимог підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 цього ж Кодексу є податком і справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Відповідно до пункту 269.1 статті 269 ПК України платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі. Останні ж, як визначає зміст підпункту 14.1.73 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу, це особи, яким, зокрема, на умовах оренди надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності.

Отже, ПК України визначив обов'язок й орендаря сплачувати земельний податок у формі орендної плати.

Орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункт 14.1.136. пункту 14.1 статті 14 ПК України). Подібне визначення міститься й у с. 21 Закону України «Про оренду землі».

Справляння плати за землю, в тому числі й орендної плати, здійснюється відповідно до положень розділу ХIII ПК України.

Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем, а підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки (пункт 288.1 статті 288 ПК).

Підпунктом 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 зазначеного Кодексу встановлено, що розмір орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється розділом ХIII ПК; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом, та не може перевищувати, зокрема, для інших земельних ділянок, наданих в оренду, 12 % нормативної грошової оцінки (підпункт 288.5.2 зазначеного пункту).

Тобто, законодавець визначив нижню граничну межу річної суми платежу по орендній платі за земельні ділянки, незалежно від того, чи співпадає її розмір із визначеним у договорі.

Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, установлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Враховуючи наведені положення норм матеріального права, колегія суддів вважає, що з набранням чинності ПК України річний розмір орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, який підлягає перерахуванню до бюджету, має відповідати вимогам підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 цього Кодексу та є підставою для перегляду встановленого розміру орендної плати.

При цьому, виходячи із принципу пріоритетності норм ПК над нормами інших актів у разі їх суперечності, який закріплений у пункті 5.2 статті 5 ПК, до моменту внесення до такого договору відповідних змін розмір орендної плати в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлений підпунктом 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 ПК України.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2014 року по справі № 21-274а14, яке відповідно до приписів ст. 244-2 КАС України є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень та судів України.

З урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до висновку щодо відсутності підстав для скасування спірного податкового повідомлення-рішення, оскільки позивач неправомірно здійснював нарахування і сплату орендної плати за землі державної і комунальної власності за договором оренди землі в розмірі 1 % від грошової оцінки землі, замість встановлених підпунктом 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 ПК 3 % від грошової оцінки.

Таким чином, враховуючи допущене судом першої інстанції порушення норм матеріального права, колегія суддів вважає, що постанова Сумського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2014 року відповідно до п.п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України підлягає скасуванню з прийняттям нового судового рішення про відмову у задоволені позовних вимог ПАТ «Сумський авторемонтний завод».

В порядку, передбаченому ст. 41, ч. 4 ст. 196 КАС України, розгляд справи відбувся за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювався.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 41 ч. 1, 160, 167, 185, 195, 196, 198 ч. 1 п. 1, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області - задовольнити.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2014 року - скасувати з прийняттям нового судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог публічного акціонерного товариства «Сумський авторемонтний завод».

Постанова Харківського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис) Л.В. Мельнікова

Судді (підпис) Н.С. Бартош

(підпис) Л.О. Донець

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 27 лютого 2015 року.