Постанова № 42928777, 24.02.2015, Волинський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 лютого 2015 року Справа № 803/128/15-a

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Ксензюка А.Я.,

при секретарі судового засідання - Новак Л.О.,

за участю представника позивача ОСОБА_4.,

представника відповідача Федорчук І.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Ковельської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 звернулася з позовом до Ковельської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області (далі - Ковельська ОДПІ ГУ ДФС) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 14 січня 2015 року за №0000072203 та №0000062203.

У заяві від 23 лютого 2015 року позивач уточнила позовні вимоги, просила визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 14 січня 2015 року за №0000072203 та №0000062203, стягнути кошти витрачені на послуги адвоката у розмірі 3 500 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач виніс оскаржувані податкові повідомлення-рішення на підставі акту перевірки від 22 грудня 2014 року №360/17-2918315822, яким встановлено порушення, зокрема: пункту 9 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 6 липня 1995 року №265/95-ВР, а саме, щоденне друкування фіскальних звітних чеків в кількості 7 Z звіт; пунктів 2.2, 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року №637, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13 січня 2005 року за №40/10320, а саме, несвоєчасне (не в день одержання) оприбуткування готівкових коштів в книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО на загальну суму 2 804 грн.

Позивач не погоджується з винесеними податковими повідомленнями-рішеннями, вважає їх необґрунтованими і такими, що суперечать чинному законодавству України, з підстав невірного застосування податковим органом законодавства, що регулює відносини при здійсненні розрахункових операцій у сфері торгівлі.

Представник відповідача в поданому письмовому запереченні пред'явленні позовні вимоги заперечила, посилаючись на правомірність висновків податкового органу, зроблених при проведенні перевірки та вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення сформовані у відповідності до норм діючого законодавства і підстав для визнання їх протиправними та скасування немає. Просила в задоволенні позову відмовити повністю.

Позивач - підприємець ОСОБА_3 24 лютого 2015 року подала заяву про розгляд справи без її участі.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, викладених з позовній заяві, додатково зазначив, що погоджується з винесеним податковим повідомленням-рішенням від 14 січня 2015 року за №0000062203 в частині застосування штрафної (фінансової) санкції в розмірі 340 грн.

Представник відповідача в судовому засіданні позову не визнала з мотивів, викладених у письмових запереченнях проти позову, просила в задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши пояснення, доводи та заперечення представника позивача та представника відповідача, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку про необхідність задовольнити позов частково з таких підстав.

Судом встановлено, що в період з 25 листопада 2014 року по 15 грудня 2014 року Ковельською ОДПІ ГУ ДФС проведено документальну планову виїзну перевірку ОСОБА_3 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 1 січня 2012 року по 31 грудня 2013 року, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 1 січня 2012 року по 31 грудня 2013 року, за результатами якої складено акт від 22 грудня 2014 року №360/17-2918315822.

Перевіркою встановлено:

- порушення пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.1, 201.2, 201.4, 201.6-201.10 статті 201, пунктів 200.1, 200.3 статті 200 Податкового кодексу України, внаслідок чого завищено податковий кредит в частині придбання товарів з метою їх подальшого використання в межах господарської діяльності платника податків, на не підтверджено документами первинного податкового обліку та документами первинного податкового обліку встановленої форми, на суму ПДВ - 5 328 грн., яка підлягає сплаті до бюджету за листопада - грудень 2013 року;

- порушення пункту 9 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 6 липня 1995 року №265/95-ВР (далі - Закон №265/95-ВР), а саме, щоденне друкування фіскальних звітних чеків в кількості 7 Z звіт;

- порушення пунктів 2.2, 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року №637, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13 січня 2005 року за №40/10320 (далі - Положення №637), а саме, несвоєчасне (не в день одержання) оприбуткування готівкових коштів в книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО на загальну суму 2 804 грн.

Не погодившись з висновками перевірки, позивач подала заперечення від 26 грудня 2014 року на акт перевірки від 22 грудня 2014 року №360/17-2918315822, в якому визнала пункт 1 висновку акта перевірки.

Ковельська ОДПІ ГУ ДФС у висновку №12 щодо розгляду заперечення повідомила, що висновки перевіряючи щодо порушень, викладених в акті перевірки, вірні та відповідають чинному законодавству.

За наслідками перевірки Ковельською ОДПІ ГУ ДФС прийняті податкові повідомлення-рішення: від 14 січня 2015 року за №0000072203, яким застосовано штрафну (фінансову санкцію) за порушення пунктів 2.2, 2.6 Положення №637 в розмірі 14 020 грн.; від 14 січня 2015 року за №0000062203, яким застосовано штрафну (фінансову санкцію) за порушення пункту 9 статті 3 Закону №265/95-ВР в розмірі 2 380 грн.

Відповідно до частини першої статті 238 Господарського кодексу України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Статтею 239 Господарського кодексу України передбачено, що однією із адміністративно-господарських санкцій може біти адміністративно-господарський штраф, який стягується із господарюючого суб'єкта до державного бюджету за порушення визначених законодавством України правил здійснення господарської діяльності.

З огляду на викладене фінансові санкції у вигляді штрафів за порушення у сфері розрахункових операцій є адміністративно-господарськими санкціями у розумінні статті 238 Господарського кодексу України, а відтак повинні застосовуватися у межах строків, визначених статтею 250 цього Кодексу.

Згідно із частиною першою статті 250 Господарського кодексу України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Аналіз приписів наведеної статті дає підстави для висновку про те, що при виявленні факту вчинення суб'єктом господарювання порушення норм у сфері розрахункових операцій податковий орган, приймаючи рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, має діяти в межах граничних строків, встановлених частиною першою статті 250 Господарського кодексу України.

Отже, застосування адміністративно-господарської санкції у вигляді штрафу за порушення Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» та Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні має здійснюватися у межах строків, встановлених статтею 250 Господарського кодексу України.

Враховуючи те, що застосований згідно з оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням від 14 січня 2015 року за №0000072203, штраф є адміністративно-господарською санкцією, то він мав би бути застосований у межах строків, визначених 250 Господарського кодексу України.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 4 листопада 2014 року у справі №21-466а14, яка в силу частини першої статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України є обов'язковою для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України.

Щодо правомірності винесеного податкового повідомлення-рішення від 14 січня 2015 року за №0000062203 суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 9 статті 3 Закону №265/95-ВР суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов'язані щоденно друкувати на реєстраторах розрахункових операцій (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг) фіскальні звітні чеки у разі здійснення розрахункових операцій і забезпечувати їх зберігання в книгах обліку розрахункових операцій.

Згідно із пунктом 4 статті 17 Закону №265/95-ВР у разі невиконання щоденного друку фіскального звітного чеку або його не зберігання за рішенням відповідних органів доходів і зборів до суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги) застосовуються фінансові санкції у розмірі двадцять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі невиконання щоденного друку фіскального звітного чеку або його не зберігання.

Не виконуючи протягом певного періоду обов'язок щодня друкувати фіскальний звітний чек, суб'єкт підприємницької діяльності вчиняє продовжуване порушення, а не зберігаючи цей чек у книзі обліку розрахункових операцій - триваюче.

Згідно із статтею 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення, за дії (бездіяльність), які у своїй сукупності складають єдине продовжуване чи триваюче правопорушення.

Отже, за вчинення порушень, встановлених пунктом 4 статті 17 Закону №265/95-ВР, відповідний контролюючий орган може застосувати лише одну фінансову санкцію у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян незалежно від кількості виявлених під час перевірки суб'єкта підприємницької діяльності, який здійснює розрахункові операції за товари (послуги), випадків невиконання щоденного друку фіскального звітного чеку та/або його не зберігання в книзі обліку розрахункових операцій.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 16 квітня 2013 року у справі №21-89а13, яка в силу частини першої статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України є обов'язковою для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, усі рішення та дії суб'єкта владних повноважень мають підзаконний характер, тобто повинні бути прийняті (вчинені) на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені законом.

Відповідно до частини першої, другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Судом також приймається до уваги, що відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи вищевикладене, виходячи з наданих суду статтею 162 Кодексу адміністративного судочинства України повноважень, адміністративний позов підлягає до задоволення частково шляхом прийняття постанови про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Ковельської ОДПІ ГУ ДФС від 14 січня 2015 року за №0000072203, визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Ковельської ОДПІ ГУ ДФС від 14 січня 2015 року за №0000062203 на суму 2 040 грн., а в задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

Позовні вимоги в частині стягнення понесених витрат на послуги адвоката в сумі 3 500 грн., до задоволення не підлягають враховуючи наступне.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Відповідно до частин першої та третьої статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов'язані з оплатою допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, які надають правову допомогу за договором, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги, передбачених законом, граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.

Статтею 1 Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» визначено, що розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

Виходячи із обставин справи, положень Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» суд вважає, що витрати на послуги адвоката в сумі 3 500 гривень є завищеними і такими, що не відповідають реальній участі представника в судовому засіданні. А саме, ніякої юридичної складності при наданні правової допомоги по оскарженню податкового-повідомлення рішення Ковельської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області не було і вартість цих послуг є завищеною. Також на думку суду не відповідає плата за участь представника в судовому засіданні, оскільки в судовому засіданні представник був лише один раз і виходячи із кількості годин, що розглядалась справа, це явно виходить за межі розумності оплати послуг адвоката.

З наданої суду заяви позивача про встановлення розміру судових витрат та додатку до останньої, а саме: квитанції банку про оплату послуг адвоката, неможливо встановити об'єми, кількість та види конкретних послуг, за які здійснено оплату позивачем. Крім того, позивачем не надано доказів в підтвердження фактичного виконання адвокатом робіт, копії довідки ДПІ про взяття на облік адвоката як платника податків; виписки з банківського рахунку про зарахування коштів; книги обліку доходів і витрат адвоката; розрахунку кількості затрачених годин; акти прийому-передачі виконаних робіт.

Долучена до позовної заяви квитанція від 28 січня 2015 року не є належним документом про оплату витрат на правову допомогу у даній справі, оскільки не містить необхідних реквізитів (номер документу, місцезнаходження адвоката, номеру справи і т.д. т.п.) і з неї не вбачається, що позивачем сплачені кошти саме за послуги по конкретній справі.

Відповідно до частини третьої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України з Державного бюджету України слід стягнути понесені позивачем витрати по сплаті судового збору відповідно до задоволених вимог.

Керуючись частиною третьою статті 160, статтею 163 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», Господарського кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Ковельської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області від 14 січня 2015 року за №0000072203.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Ковельської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області від 14 січня 2015 року за №0000062203 на суму 2 040 грн.

Стягнути з державного бюджету України на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 1 789 (одна тисяча сімсот вісімдесят дев'ять) грн. 12 коп. понесених витрат по сплаті судового збору

В задоволені решти позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя А.Я. Ксензюк

Дата виготовлення повного тексту постанови 2 березня 2015 року.