Постанова № 42927898, 26.02.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

26 лютого 2015 року № 826/12554/14

Окружний адміністративний суд міста Києва в складі головуючого судді Качура І.А., суддів Келеберди В.І., Данилишина В.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Міністерства освіти і науки України до Державної виконавчої служби України про скасування постанови.

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Міністерство освіти і науки України (далі по тексту також - позивач) з позовом до Державної виконавчої служби України (надалі також - відповідач), в якому просило:

- скасувати постанову державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби Юхименко Оксани Сергіївни від 31.07.2014 року ВП №343741623 про накладення на Міністерство освіти і науки України (код ЄДРПОУ 38621185, 01135, м. Київ, пр. Перемоги, 10) виконавчого збору у розмірі 1360, 00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач покликався на те, що спірна постанова прийнята без законних підстав, позаяк вимога державного виконавця була боржником виконана своєчасно, у добровільному порядку. В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив задовольнити позов у повному обсязі.

Відповідач проти задоволення позову заперечував та звертав увагу суду на те, що його в порушення приписів ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» було повідомлено про виконання вимоги лише листом від 06.08.2014р. (що надійшов до відповідача - 12.08.2014р.), а відтак зважаючи на несвоєчасне повідомлення про добровільне виконання рішення, спірна постанова про накладення штрафу є законною та не підлягає скасуванню.

25.02.2015р. в судовому засіданні за згодою сторін ухвалено про продовження вирішення справи у письмовому провадженні відповідно до ч. 4 ст. 122 КАС України.

Розглянувши документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про те, що позов задоволенню підлягає з огляду про наступне.

Матеріали справи свідчать, що Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.05.2014р. по справі № 816/6821/13-а за позовом ОСОБА_2 в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_3 до Міністерства освіти і науки України, Республіканського вищого училища фізичної культури про зобов'язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди, апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено та зобов'язано Міністерство освіти і науки України та Республіканське вище училище фізичної культури поновити ОСОБА_3 на навчанні в складі учнів 10-Є класу загальноосвітньої школи-інтернату спортивного профілю Республіканського вищого училища фізичної культури.

Постановою державного виконавця Юхименко Оксани Сергіївни від 20.06.2014р. відкрито виконавче провадження ВП №43741623 по виконанню виконавчого листа № 816/6821/13-А, виданого 15.05.2014р. Харківським апеляційним адміністративним судом про зобов'язання Міністерства освіти і науки України поновити ОСОБА_3 на навчанні в складі учнів 10-Є класу загальноосвітньої школи-інтернату спортивного профілю Республіканського вищого училища фізичної культури.

Як вбачається зі змісту постанови від 20.06.2014р., боржнику (Міністерству освіти і науки України) запропоновано самостійно виконати рішення суду у строк до семи днів з моменту винесення постанови.

Постановою від 31.07.2014р. про стягнення виконавчого збору ВП№43741623 державним виконавцем Юхименко Оксани Сергіївни постановлено стягнути з Міністерства освіти і науки України виконавчий збір у розмірі 1369, 00грн. з підстав самостійного невиконання виконавчого листа № 816/6821/13-А.

Позивач не погоджуючись із правомірністю спірної постанови звернуся до Окружного адміністративного суду міста Києва.

Вирішуючи спір по суті, суд виходив із наступного.

Нормативно-правовим актом, який регламентує умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку є Закон України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року № 606-XIV.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 6 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Як встановлено ч.1 та ч.2 ст.17 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

Згідно норм цього Закону України «Про виконавче провадження» підлягають виконанню державною виконавчою службою такі виконавчі документи: - виконавчі листи, що видаються судами, і накази господарських судів, у тому числі на підставі рішень третейського суду та рішень Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті і Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті; - ухвали, постанови судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, кримінальних провадженнях та справах про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом; - судові накази; - виконавчі написи нотаріусів; - посвідчення комісій по трудових спорах, що видаються на підставі відповідних рішень таких комісій; - постанов органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом; - постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу; - рішення інших органів державної влади, якщо їх виконання за законом покладено на державну виконавчу службу; - рішення Європейського суду з прав людини з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».

При цьому, положеннями ч.1 та абз.2 ч.2 ст.11 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. При цьому, державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Відповідно до частини першої, другої статті 75 Закону України «Про виконавче провадження» після відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом, що зобов'язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець перевіряє виконання рішення не пізніше ніж на наступний день після закінчення строку, встановленого частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення. У разі невиконання зазначених вимог без поважних причин державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону і не пізніше п'яти робочих днів з дня його накладення повторно перевіряє стан виконання рішення.

З огляду на вищевикладене обумовлюється висновок про те, що обов'язковою умовою накладення штрафу є відсутність поважних причин за невиконання вимог державного виконавця.

Разом з тим, матеріалами справи підтверджено, що Наказом Республіканського вищого училища фізичної культури від 19.06.2014р. № 55у «Про поновлення ОСОБА_3 на навчанні в складі учнів 10-Є класу» поновлено ОСОБА_3 на навчанні в складі учнів 10-Є класу загальноосвітньої школи-інтернату спортивного профілю Республіканського вищого училища фізичної культури.

Також, на виконання виконавчого листа № 816/6821/13-А, виданого 15.05.2014р. Харківським апеляційним адміністративним судом про стягнення моральної шкоди з Міністерства освіти і науки України на користь ОСОБА_2 в інтересах не повнолітнього сина ОСОБА_3 проведено примусове списання коштів з рахунку № НОМЕР_1 в сумі 6090 грн., що підтверджується повідомленням про безспірне списання коштів з рахунка боржника та меморіальним ордером від 25.06.2014р. №816/6821/1 (належним чином засвідчені копії яких містяться у матеріалах судової справи).

За таких обставин, станом на момент прийняття постанови від 31.07.2014р. про стягнення виконавчого збору ВП№43741623, виконавчий лист № 816/6821/13-А, виданий 15.05.2014р. Харківським апеляційним адміністративним судом, боржником виконано у повному обсязі у добровільному порядку.

Відповідно до ст. 89 Закону України «Про виконавче провадження» у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на посадових осіб - від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на боржника - юридичну особу - від сорока до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання. У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин державний виконавець у тому ж порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до правоохоронних органів з поданням (повідомленням) про притягнення боржника до кримінальної відповідальності відповідно до закону.

Особливу увагу суд звертає на те, що не повідомлення державного виконавця про виконання рішення у добровільному порядку у порядку припису ч. 5 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» згідно приписів чинного законодавства України, в тому числі і ст. 75 Закону України «Про виконавче провадження», не може прирівнюватись до невиконання рішення суду у добровільному порядку.

Відтак, суд зазначає, не дотримання боржником ч. 5 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» не свідчить про правомірність спірної постанови.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування правомірності винесення ним спірної постанови.

Дослідивши обставини справи, проаналізувавши вищезазначені правові норми, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими і підлягають задоволенню повністю.

Керуючись ст.ст. 9, 69-71, 128, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити.

Скасувати постанову державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби Юхименко Оксани Сергіївни від 31.07.2014 року ВП №343741623 про накладення на Міністерство освіти і науки України (код ЄДРПОУ 38621185, 01135, м. Київ, пр. Перемоги, 10) виконавчого збору у розмірі 1360, 00 грн.

Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185 -187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І.А. Качур

Судді В.І. Келеберда

В.М. Данилишин