Постанова № 42927800, 26.02.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" лютого 2015 р. Справа№ 910/25512/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Авдеєва П.В.

суддів: Ільєнок Т.В.

Яковлєва М.Л.

За участю представників сторін:

від позивача: Шиян Є.І. - представник за довіреністю,

від відповідача: Норець Н.О. - представник за довіреністю.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту"

на рішення Господарського суду міста Києва від 12.11.2014 року

у справі №910/25512/13 (суддя Нечай О.В.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля"

до Приватного акціонерного товариства "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту"

про стягнення 49 299,24 грн.

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Господарського суду міста Києва були передані позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" (далі - позивач) до Приватного акціонерного товариства "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" (далі - відповідач) про відшкодування майнової шкоди в розмірі 49 299,24 грн.

Позов обґрунтований тим, що 04.01.2013р. на дільниці колії, яка належить відповідачу, стався схід вагону № 55063010, що знаходився у власності ДП «Трансгарант - Україна» та перебував у користуванні позивача за договором оренди № 12 - 15/886-А від 07.03.2012р. За результатами сходу вагону був складений Акт про пошкодження ВУ - 25М. Оскільки згідно до п.21 Правил користування вагонами й контейнерами, ремонт пошкодженого майна здійснюється на підприємстві, що має право на виконання таких робіт або на найближчому до місця пошкодження вагоноремонтному підприємстві, вагон був переданий на ремонт до такого підприємства - Вагонне депо Мелітополь, що підтверджується повідомленням форми ВУ-23М про передачу вагону на ремонт - 27.06.2013р. З ремонту вагон був переданий 01.07.2013р., що підтверджується повідомленням форми ВУ-36 № 5454.

Вартість ремонту вагону склала: 6818,20грн. (технічне обслуговування); 1664,50грн. ( витрати на подачу та збирання пошкодженого вагону).

Позивач за актами виконаних робіт №№ 1- 6 на виконання договору оренди сплатило орендну плату орендодавцю за весь період часу з моменту пошкодження вагону до передачі його з ремонту (період з 04.01.2013р. по 01.07.2013р.), а саме: за лютий 2013р. - 5040грн., за березень 2013р. - 5580грн., за квітень 2013р. - 5400грн., за травень 2013р. - 5580грн., за червень 2013р. - 5400грн. Разом майнова шкода склала суму 49 299,24грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.11.2014 року у справі №910/25512/13 позов задоволено.

Присуджено до стягнення з Приватного акціонерного товариства "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" на користь Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля» майнову шкоду в розмірі 49 299,24 грн. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 720,50 грн.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції від 12.11.2014р., відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати зазначене рішення суду та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.

Позивач не скористався своїм правом згідно ч. 1 ст. 96 ГПК України та не надав суду відзив на апеляційну скаргу, що згідно ч. 2 ст. 96 ГПК не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Судова колегія, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення суду, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції не підлягає скасуванню чи зміні з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 07.03.2012р. між Дочірнім підприємством "Трансгарант-Україна", як орендодавцем, та Публічним акціонерним товариством "ДТЕК Павлоградвугілля", як орендарем, був укладений Договір оренди залізничного рухомого складу № 12-15/886-А (далі - Договір оренди), відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає у платне тимчасове користування залізничні вантажні вагони (далі - рухомий склад) для перевезення вантажів по залізниці України, на строк з дати підписання актів приймання-передачі (повернення вагонів).

Згідно із п. 2.1.1 Договору оренди орендодавець передає орендарю рухомий склад в технічно справному стані.

04.01.2013р. на дільниці колії Енергодарської філії Приватного акціонерного товариства "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" стався схід колісних пар з колій, внаслідок чого 05.01.2013 р. було складено Акт про пошкодження вагона (форми ВУ-25М) б/н (далі - Акт), з якого вбачається, що схід вагона № 55063010, приписаного до Дочірнього підприємства "Трансгарант-Україна", стався внаслідок порушень правил технічної експлуатації з вини працівників відповідача.

У відповідності до п.2.2.3 Договору оренди, орендар забезпечує збереження рухомого складу, його обладнання та комплектуючих, підтримання його у справному стані, а також несе ризик знищення (загибелі), пошкодження та втрати орендованого рухомого складу.

Вагон № 55063010, серед інших вагонів, був переданий позивачу в оренду за Договором оренди.

Відповідно до п.6.2 Договору оренди у випадку пошкодження, псування, самовільної зміни конструкції орендованого рухомого складу орендар за свій рахунок та своїми силами відновлює зазначений рухомий склад, при цьому не звільняється від орендної плати на період проведення відновлювальних (ремонтних) робіт.

У відповідності до ч.1 та ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно із ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

У відповідності до п.2 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 6 квітня 1998 р. N 457, Статут залізниць України (далі - Статут) визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом.

Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під'їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту.

Згідно з п. 5 Статуту на підставі цього Статуту Мінтранс затверджує:

а) Правила перевезення вантажів (далі - Правила);

б) Технічні умови навантаження і кріплення вантажів;

в) Правила перевезення пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України (далі - Правила перевезень пасажирів);

г) інші нормативні документи.

Нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту, безпеки руху, охорони праці, громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті, є обов'язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.

Згідно із пунктами 20, 21 Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25 лютого 1999 року N 113 (далі - Правила), пошкодження вантажного вагона - це порушення справного стану вагона або його складових частин унаслідок зовнішніх впливів, що перевищують рівні, установлені ГОСТ 22235-76, а також унесення змін у конструкції вагонів, заварювання дверей, люків, знімання бортів платформ, дверей напіввагонів, знімного устаткування вагонів тощо, свердління (пробивання, пропалювання) отворів для кріплення вантажів у деталях вагонів, а також кріплення до них вантажів за допомогою зварювання без дозволу залізниці.

Ремонт пошкодженого вагона здійснюється на підприємстві, що має право на виконання таких робіт, або на найближчому до місця пошкодження вагоноремонтному підприємстві. Перелік таких підприємств оприлюднюється у товарних конторах станцій обслуговування.

На виконання вищезазначених положень Правил, позивачем було направлено пошкоджений вагон № 55063010 до "Вагонного депо Мелітополь", куди він прибув 27.06.2013р. для проведення ремонтних робіт, у зв'язку із його пошкодженням під час сходу колісних пар з колій, про що було складено відповідне повідомлення форми ВУ-23М, затвердженої наказом Укрзалізниці від 01.04.2011р. № 114-Ц.

Позивач зазначає, що схід колісних пар з колії відбувся з вини відповідача.

При цьому, власник пошкодженого вагону сплатив вартість ремонтних робіт та надав позивачу акт виконаних робіт та рахунок на оплату № 87 від 29.07.2013 р. на суму 8 482,70 грн. без ПДВ.

З огляду на вищенаведене, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач правомірно звернувся з позовом до суду про стягнення з відповідача майнової шкоди у загальному розмірі 49 299,24 грн., з яких: вартість технічного обслуговування пошкодженого вагону № 55063010 у "Вагонному депо Мелітополь" у розмірі 6 818,20 грн., що підтверджується калькуляцією вартості ремонту вагону № 55063010, затвердженої начальником "Вагонного депо Мелітополь"; витрати на подачу та збирання пошкодженого вагона у розмірі 1 664,50 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями відомостей плати за подавання, збирання вагонів та маневрову роботу № 29060001 від 27.06.2013 р., № 29060002 від 27.06.2013 р., № 03070003 від 01.07.2013р.; орендна плата за період з січня по червень 2013 р., що підтверджується Актами виконаних робіт по Договору оренди за кожний окремий місяць.

В свою чергу, заперечуючи проти позовних вимог відповідач посилається на те, що триває кримінальне провадження, яким буде визначено винну особу та підприємство, яке повинно нести майнову відповідальність за пошкодження вагону. Судова колегія не погоджується з даною позицією відповідача, з огляду на наступне.

Статтею 16 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

У відповідності до ч.1 та 2 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Таким чином, цивільне законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини; якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 2 червня 2010 року № 6-469св10.

Згідно із ч.1 ст.111-28 ГПК України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.

Наказом Міністерства транспорту України від 20 грудня 1996 р. N 411 були затверджені Правила технічної експлуатації залізниць України (далі - Правила експлуатації), які встановлюють основні положення та порядок роботи залізниць і працівників залізничного транспорту України, основні розміри, норми утримання найважливіших споруд, пристроїв та рухомого складу і вимоги, які ставляться до них, систему організації руху поїздів та принципи сигналізації і є обов'язковими для усіх підрозділів та працівників залізничного транспорту. Виконання Правил технічної експлуатації забезпечує злагодженість усіх ланок залізничного транспорту, чітку та безперебійну роботу залізниць і безпеку руху (пункти 1, 2 Правил експлуатації).

Відповідно до п.3.1 Правил експлуатації, усі елементи залізничної колії (земляне полотно, верхня будова та штучні споруди) за міцністю, стійкістю і станом мають забезпечувати безпечний і плавний рух поїздів із швидкостями, встановленими на даній ділянці.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, схід колісних пар з колії стався на дільниці колії Енергодарської філії Приватного акціонерного товариства "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" внаслідок порушень правил технічної експлуатації з вини працівників відповідача.

Крім того, Запорізькою дирекцією залізничних перевезень Придніпровської залізниці була проведена оперативна нарада з розгляду обставин сходу вагону № 56205677 на стрілочному переводі № 20 під'їзної колії відповідача по станції Енергодар, який стався 04.01.2013 р. о 17:48.

Відповідно до протоколу вищезазначеної оперативної наради від 09.01.2013р., копія якого міститься у матеріалах справи, 04.01.2013 р. о 17 год., 48 хв., при прибутті поїзду № 3602 вагою 2947 тонн 128 вісей на колію ІІ головну колію локомотив 2ТЕ116 № 1273 (ТЧ-3 Мелітополь) під керуванням машиніста Бакліцького М.В. (ТЧ-3 Мелітополь ) сигналіст 2-го стрілочного посту Пересипко Г.М. станції Енергодар по маневровому радіозв'язку доповів черговому по станції Енергодар Бухараєвій Н.Л. про схід вагонів на стрілочному переводі № 20 станції Енергодар, який по поїзному радіозв'язку дав команду машиністу локомотива 2ТЕ116 №1273 Бакліцькому М.В. на зупинку. Машиніст Бакліцький М.В. зупинив поїзд, після зупинки якого виявлено, що на стрілочному переводі № 20 стався схід 1-ї та 2-ї колісної пари 2-го візку 30-го вагону № 56205677. При наступному огляді поїзду встановлено, що на колісних парах вагонів, зокрема вагону № 55063010, з лівого боку по напрямку руху в наявності сліди ударів на гребенях та задери на зовнішніх гранях колісних пар. При огляді стрілочного переводу № 20 встановлено, що причиною сходу вагону № 56205677 стало незадовільне поточне утримання стрілочного переводу № 20, а саме "кущова" непридатність дерев'яних брусів у кількості 4 штук та розширення колії в рамній рейці величиною 1580 мм., що є порушенням п. 3.9 Правил технічної експлуатації та п. 2.1.1 Інструкції ЦП-0269.

Враховуючи вищезазначене та положення ст.ст.34,42-43 ГПК України, копія витягу висновку №840 судової комісійної залізнично-транспортної експертизи по кримінальному провадженню №120130801390000004, порушеного за ознаками злочину, передбаченого ч.1 ст.276 КК України, не може бути визнана судом як безперечний доказ для відмови у позовних вимог.

Судова колегія звертає увагу сторін на те, що у відповідності до ст. 35 ГПК України лише вирок суду у кримінальній справі, що набрав законної сили, є обов'язковим для господарського суду при вирішенні спору з питань, чи мали місце певні дії та ким вони вчинені.

Згідно з положеннями ст.43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Згідно із ч. 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Доказів, які б спростовували вище встановлені обставини, сторонами не надано.

Доводи, наведені відповідачем в апеляційній скарзі, судовою колегією до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.

Виходячи з наведеного, судова колегія вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції відповідає чинному законодавству та матеріалам справи. Судова колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування чи зміні оскаржуваного рішення суду.

Судові витрати покладаються на підставі ст.49 ГПК України на апелянта.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 103-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" на рішення Господарського суду міста Києва від 12.11.2014 року у справі №910/25512/13 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 12.11.2014 року у справі №910/25512/13 залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/25512/13 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку.

Дата підписання повного тексту постанови 03.03.2015р.

Головуючий суддя П.В. Авдеєв

Судді Т.В. Ільєнок

М.Л. Яковлєв