Постанова № 42927030, 03.02.2015, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 лютого 2015 року (14:48) м. Київ 810/86/15

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., за участю секретаря судового засідання Луценко К.Ю. розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області до Державного підприємства "Регіональні електричні мережі" про стягнення коштів з рахунків у банках платника,

за участю представників сторін:

позивача - Мурга Р.Я., довіреність від 08.12.2014 № 2150191 10-036;

відповідача - Петрик І.Й., довіреність від 23.04.2014 № 16,

Суть спору: позивач - Вишгородська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Державного підприємства "Регіональні електричні мережі" про стягнення податкового боргу у сумі 3 799 777,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що за Державним підприємством "Регіональні електричні мережі" обліковується заборгованість у загальній сумі 3 799 777,00 грн., податкові зобов'язання визначені платником самостійно у поданій декларації з податку на додану вартість за жовтень 2014 року №9067644258 від 20.11.2014 року.

Відповідач проти позову заперечує з підстав, наведених у письмових запереченнях проти позову, в яких зазначає, що позов пред'явлений до нього передчасно та необґрунтовано, у зв'язку з недотриманням позивачем законодавчих приписів щодо надсилання податкової вимоги, яка на думку відповідача повинна надсилатися після подання платником податку податкової декларації, тому вважає, що податкова вимога від 20.02.2012 №217 не стосується податкового зобов'язання, визначеного відповідачем в декларації з податку на додану вартість за жовтень 2014 року.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, просив позов задовольнити у повному обсязі, представник відповідача проти позову заперечував, просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши представників сторін, розглянувши матеріали справи, дослідивши докази по справі, суд

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство "Регіональні електричні мережі" (далі ДП "Регіональні електричні мережі") є юридичною особою, утвореною 07.09.2009 року в результаті перетворення, про що свідчить витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, відповідач перебуває на податковому обліку у Вишгородській ОДПІ ГУ ДФС у Київській області.

Матеріали справи свідчать проте, що ДП "Регіональні електричні мережі" було подано до Вишгородської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області податкову декларацію з податку на додану вартість за жовтень 2014 року №9067644258 від 20.11.2014, якою самостійно визначено зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 3 799 777,00 грн.

Податкові зобов'язання, визначені відповідачем в податковій декларації з податку на додану вартість за жовтень 2014 року самостійно відповідачем не сплачені.

Судом встановлено, що Вишгородською ОДПІ Головного управління ДФС у Київській області виставлено податкову вимогу від 20.02.2012р. року №217 на суму 68 311 336,06 грн., яка була отримана представниками ДП "Регіональні електричні мережі" 23.02.2011, про що свідчить відмітка на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення.

У зв'язку з несплатою відповідачем узгоджених сум грошових зобов'язань, податкова інспекція звернулась до суду з вимогою про стягнення з ДП "Регіональні електричні мережі" зазначеного податкового боргу.

Розглянувши матеріали справи, суд дійшов висновку щодо обґрунтованості позовних вимог з огляду на наступне.

Пунктом 16.1.3. ст. 16 Податкового кодексу України (далі - ПК України) передбачено, що платник податку зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Згідно п. 6.1 ст. 6 ПК України податком є обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.

Правила щодо нарахування та сплати податку на додану вартість визначені розділом V Податкового кодексу України у статтях 180-211.

Відповідно до п. 203.1 ст. 203 ПК України податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Пункт 203.2 ст. 203 ПК України визначає, що платник податку зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

Пункт 14.1.39. ст. 14 ПК України визначає, що грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Пункт 14.1.175 ст. 14 ПК України визначає, що податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Враховуючи вищенаведене, граничним строком сплати податкового зобов'язання з податку на додану вартість, самостійно визначеного платником податків в податковій декларації за жовтень 2014 року, є 30.11.2014 року, після настання якого у разі несплати суми податку самостійно, такі грошові зобов'язання набули статусу податкового боргу з 01.12.2014 року.

Відповідно до даних Поліського відділення Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області за відповідачем обліковується не сплачений податковий борг з податку на додану вартість у сумі 3 799 777,00 грн., який виник внаслідок подачі податкової декларації з податку на додану вартість за жовтень 2014 року № 9067644258 від 20.11.2014 року на суму 3 799 777,00 грн.

Вказаний податковий борг відповідач добровільно не сплатив.

Відповідно до п. 59.1 ст. 59 ПК України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Пункт 59.3 цієї ж статті передбачає, що податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання.

Для стягнення податкового боргу податковим органом виставлено відповідачу податкову вимогу від 20.02.2012 року № 217, яка була отримана відповідачем 23.02.2012 року.

Застосовані податковим органом заходи не призвели до погашення податкової заборгованості.

Відповідно до вимог статті 89 ПК України заступником начальника Вишгородської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області прийнято рішення від 29.02.2012 №26 про опис майна ДП "Регіональні електричні мережі".

Представник відповідача в своїх письмових запереченнях посилався на те, що податковий орган був зобов'язаний повторно надіслати податкову вимогу відповідачу відповідно до вимог п. 59.3 ст. 59 ПК України після подання платником податків декларації № 9067644258 від 20.11.2014 р.

Суд не погоджується з позицією відповідача щодо направлення податковим органом податкової вимоги у зв'язку із збільшенням податкового боргу, з огляду на наступне.

Порядок формування та надіслання податкових вимог платникам податків регулюється Податковим кодексом України та наказом Міністерства фінансів України від 28 листопада 2012 року № 1236 "Про затвердження Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків" (далі-наказ № 1236).

Згідно п.59.5. ст.59 ПК України у разі коли у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується, погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що виник після надіслання (вручення) податкової вимоги.

У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Відповідно до інформаційного листа Вищого адміністративного суду від 12.04.2012 № 1044/11/13-12 "Щодо строків звернення до адміністративного суду у справах, що виникають із податкових відносин у сфері погашення податкового боргу" передбачено, що якщо розмір податкового боргу збільшився після надсилання податкової вимоги, то податковий орган не повинен надсилати нову податкову вимогу незалежно від того, з якого саме податку збільшився податковий борг - із того, що зазначений у податковій вимозі, чи з іншого. При цьому заявник (позивач) не повинен подавати до суду доказів, що підтверджують надсилання повторних податкових вимог у разі, якщо податковий борг збільшився після надсилання податкової вимоги.

Наказ № 1236 не містить норми про необхідність направлення платнику податків податкової вимоги у разі збільшення податкового боргу.

Тому орган державної податкової служби не має повноважень надсилати податкову вимогу платнику податків у разі збільшення податкового боргу.

Щодо посилань відповідача про те, що Донецька та Луганська філії ДП «Регіональні електричні мережі» постачають електроенергію підприємствам, які в більшості знаходяться на території проведення Антитерористичної операції (далі - АТО), що унеможливлює здійснення діяльності підприємства в повному обсязі, суд зазначає наступне.

Відповідно до наказу Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 25 листопада 2014 року N 841 «Про заходи стабілізації соціально-економічної ситуації у Донецькій та Луганській областях» визначено перелік державних підприємств, установ, організацій та об'єднань, що належать до сфери управління Міненерговугілля та господарських товариств, щодо яких Міненерговугілля здійснює управління корпоративними правами держави, станом на 19.11.2014, які знаходяться в зоні проведення антитерористичної операції.

Відповідно до п.1 наказу Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 25 листопада 2014 року N 841 наказано з 28 листопада 2014 року припинити виробничу та фінансово-господарську діяльність державних підприємств, установ, організацій та об'єднань, що належать до сфери управління Міненерговугілля та господарських товариств, щодо яких Міненерговугілля здійснює управління корпоративними правами держави (далі - підприємства), які знаходяться у зоні здійснення антитерористичної операції, згідно з додатком.

Суд зазначає, що вищевказаним наказом керівників підприємств, зазначених у пункті 1, до 28 листопада 2014 року зобов'язано надати пропозиції щодо:

переміщення підприємств з населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження в населені пункти, на території яких органи державної влади здійснюють свої повноваження в повному обсязі;

евакуації працівників (за їх згодою);

евакуації майна та документів у разі можливості.

Однак, відповідач до Переліку державних підприємств, установ, організацій та об'єднань, що належать до сфери управління Міненерговугілля та господарських товариств, щодо яких Міненерговугілля здійснює управління корпоративними правами держави, станом на 19.11.2014, які знаходяться в зоні проведення антитерористичної операції, не зазначений.

Також суд зазначає, що відповідно до ст. 95 Цивільного кодексу України філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій. Представництвом є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює представництво і захист інтересів юридичної особи. Філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення. Керівники філій та представництв призначаються юридичною особою і діють на підставі виданої нею довіреності. Відомості про філії та представництва юридичної особи включаються до єдиного державного реєстру.

Виходячи з наведеного, діяльність філії не є самостійною та ініціативною, оскільки здійснюється від імені юридичної особи та у визначених нею напрямах.

Приймаючи до уваги, що відповідачем не надано суду доказів, які звільняли б його від сплати самостійно визначених грошових зобов'язань або надавали пільги у їх сплаті, підстав для відмови у задоволенні позову суд не знаходить.

Підпунктом 20.1.34 п.20.1 ст.20 ПК України передбачено право податкового органу звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Згідно п.95.3 ст.95 ПК України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Приймаючи до уваги викладені обставини, а також враховуючи, що відповідач не виконав обов'язку платника податку, передбаченого податковим законодавством, не сплатив у добровільному порядку податковий борг з податку на додану вартість в сумі 3 799 777,00 грн., суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Суд звертає увагу відповідача, що відповідно до ст. 263 КАС України, за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення (відсутність коштів на рахунку, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), особа, яка бере участь у справі, та сторона виконавчого провадження має право звернутися до суду - із заявою про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення.

Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.

У судовому засіданні 03.02.2015 р. були проголошені вступна та резолютивна частини рішення. Повний текст рішення складений та підписаний 09.02.2015 р.

На підставі викладеного, керуючись 158-163, 167, 254, 257 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Державного підприємства "Регіональні електричні мережі" (ідентифікаційний код 32402870; адреса місцезнаходження: 07300, Київська область, Вишгородський район, м. Вишгород, ПАТ «Укргідроенерго») кошти з рахунків платника податків у банках, що обслуговують платника податків, в рахунок погашення податкового боргу перед бюджетом у сумі 3 799 777,00 грн. (три мільйони сімсот дев'яносто дев'ять тисяч сімсот сімдесят сім грн. 00 коп.).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Кушнова А.О.