Ухвала суду № 42926179, 04.02.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 лютого 2015 року м. Київ К/9991/26572/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого судді-доповідача:Усенко Є.А.,суддів: Вербицької О.В., Зайцева М.П.,розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Шосткинської об'єднаної державної податкової інспекції Сумської області Державної податкової служби

на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 07.02.2012

у справі № 2а-1870/5843/11 Сумського окружного адміністративного суду

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) «Плюс» ЛТД

до Шосткинської об'єднаної державної податкової інспекції Сумської області (ОДПІ)

про скасування податкового повідомлення-рішення в частині,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 07.11.2011 у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 07.02.2012, постанову суду першої інстанції скасовано, позов задоволено: скасовано податкове повідомлення-рішення Шосткинської МДПІ від 25.07.2011 № 0001761502/0 у частині зменшення податкового кредиту на суму 74483,00 грн.

У касаційній скарзі Шосткинська МДПІ просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції з підстав порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права та залишити в силі постанову суду першої інстанції.

Позивач не реалізував своє процесуальне право подати заперечення проти касаційної скарги.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Фактичною підставою для збільшення позивачу грошового зобов'язання із податку на додану вартість та застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) згідно з податковим повідомленням-рішенням, з приводу правомірності якого виник спір, стали висновки податкового органу, викладені в акті перевірки від 07.07.2011 № 882/2330/14023884. Згідно висновків цього акту позивачем порушені норми підпунктів 7.2.3., 7.2.6 пункту 7.2, підпункту 7.3.1 пункту 7.3, підпунктів 7.4.1, 7.4.4., 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (Закон № 168/97-ВР), пункту 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України (ПК), частин 1 та 2 ст. 203, частини 1 ст. 215, частини 1 ст. 216, ст. 228 Цивільного кодексу України, а саме: занижено податкові зобов'язання із податку на додану вартість у сумі 19097,00 грн. у податковому обліку за лютий 2011 року у зв'язку з неврахуванням ПДВ по реалізованому товару платнику податку, який у податковій накладній вказаний як не платник податку; завищено податковий кредит на загальну суму 74483,00 грн. у податковому обліку за січень, лютий, серпень 2010 року за податковими накладними, виписаними ТОВ «Стімтрейд» за наслідками нікчемного правочину з поставки позивачу товару, транспортування якого не підтверджується товарно-транспортними накладними.

На підставі акту перевірки ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від від 25.07.2011 № 0001761502/0, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання із податку на додану вартість у сумі 93580,00 грн. за основним платежем та 18622,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) і яке оскаржується позивачем у частині суми 74483,00 грн.

У судовому процесі встановлено, що позивач сформував податковий кредит у податковому обліку за січень, лютий, серпень 2010 року за податковими накладними, виписаними ТОВ «Стімтрейд» за наслідками поставки позивачу товарів.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту) (абзац перший підпункту 7.4.5 пункту 7.4 цієї статті).

При цьому законодавцем презумується реальність оподатковуваних операцій та витрат платника податку, достовірність документів податкового обліку.

За змістом наведених норм право платника податку на додану вартість на включення сум податку, сплачених постачальнику у складі ціни за товари (послуги), до податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання платником податку у інших платників цього податку товарів (послуг) або основних фондів, призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям господарської діяльності платника податку; підтвердження податковою накладною, виписаною постачальником - платником податку, митною декларацією (іншими подібними документами, перелік яких встановлений підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР) суми нарахованого (сплаченого) податку в ціні придбання товару (послуг).

Відповідно до пункту 11.1 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363 основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.

Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається (пункт 11.3 цих Правил).

На підставі доданих до матеріалів справи доказів, а сам: копій видаткових та податкових накладних, довіреностей на видачу товарно-матеріальних цінностей; звітів про обіг номенклатури по всіх постачальниках, при виробництві якої використовувались товарно-матеріальні цінності, придбані у ТОВ «Стімтрейд»; звітів про партії номенклатури; накладних-вимог на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів; подорожніх листів, які підтверджують транспортування товару власними транспортними засобами позивача - суд апеляційної інстанції встановив факт поставки позивачу від ТОВ «Стімтрейд» товарів та відповідно до цих обставин зробив юридично правильний висновок про правомірність формування позивачем податкового кредиту за наслідками господарської операції із цим постачальником. Оцінка доказів судом апеляційної інстанції відповідає нормам ст. 86 КАС України. Висновок апеляційного суду щодо встановлених обставин відповідає правильному застосуванню й норми частини другої ст. 71 КАС України, якою встановлено обов'язок суб'єкта владних повноважень довести в судовому процесі правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності, які оскаржені до суду.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильність цих висновків, а відтак відсутні підстави для скасування оскаржуваних судових рішень.

У силу норм частини 2 ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги

Відповідно до статті 224 цього Кодексу суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Шосткинської міжрайонної державної податкової інспекції у Сумській області залишити без задоволення, а постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 07.02.2012 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: підписЄ.А. УсенкоСудді: підписО.В. Вербицька підписМ.П. Зайцев