Ухвала суду № 42926175, 04.02.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 лютого 2015 року м. Київ К/9991/7819/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого судді-доповідача:Усенко Є.А.,суддів: Вербицької О.В., Зайцева М.П.,розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Шосткинської міжрайонної державної податкової інспекції у Сумській області (МДПІ)

на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 11.08.2011

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 15.11.2011

у справі № 2а-1870/3214/11 Сумського окружного адміністративного суду

за позовом Приватного підприємства (ПП) «Проффіт Лайт»

до Шосткинської міжрайонної державної податкової інспекції у Сумській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 11.08.2011, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 15.11.2011, позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Шосткинської МДПІ від 04.11.2010 № 0001761502/0.

У касаційній скарзі Шосткинська МДПІ просить скасувати ухвалені у справі рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права.

Заперечуючи проти касаційної скарги, позивач просить залишити її без задоволення як безпідставну.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Фактичною підставою для визначення позивачу податкового зобов'язання із податку на додану вартість згідно з податковим повідомленням-рішенням, з приводу правомірності якого виник спір, стали висновки податкового органу, викладені в акті перевірки від 22.10.2010 № 1395/1502/35187438. Згідно з цими висновками ПП «Проффіт Лайт» порушені норми підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (Закон № 168/97-ВР), а саме: завищено податковий кредит на загальну суму 53713,33 грн. у податковому обліку за травень-серпень 2010 року за податковими накладними, виписаними ТОВ «Айдіас Фекторі» за наслідками нікчемного правочину з поставки позивачу товарів (електрообладнання та товари для автомобілів). За висновком податкового органу правочин, укладений між позивачем та ТОВ «Айдіас Фекторі», є нікчемним з огляду на відсутність у вказаного постачальника основних фондів (складських приміщень, виробничих активів, транспортних засобів), технічного персоналу, необхідних для здійснення господарських операцій у зазначених обсягах.

На підставі акту перевірки МДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 04.11.2010 № 0001761502/0, яким позивачу визначено податкове зобов'язання із податку на додану вартість у сумі 79956,49 грн., у т.ч.: 53713,33 грн. за основним платежем та 26243,16 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

У судовому процесі встановлено, що позивач сформував податковий кредит у податковому обліку за травень-серпень 2010 року за податковими накладними, виписаними ТОВ «Айдіас Фекторі» за наслідками поставки позивачу електрообладнання та товарів для автомобілів за договором купівлі-продажу від 01.10.2009 № 01/10-09.

У відповідності до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту) (абзац перший підпункту 7.4.5 пункту 7.4 цієї статті).

При цьому законодавцем презумується реальність оподатковуваних операцій та витрат платника податку, достовірність документів податкового обліку.

За змістом наведених норм право платника податку на додану вартість на включення сум податку, сплачених постачальнику у складі ціни за товари (послуги), до податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання платником податку у інших платників цього податку товарів (послуг) або основних фондів, призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям господарської діяльності платника податку; підтвердження податковою накладною, виписаною постачальником - платником податку, митною декларацією (іншими подібними документами, перелік яких встановлений підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР) суми нарахованого (сплаченого) податку в ціні придбання товару (послуг).

На підставі приєднаних до справи доказів, а сам: копій договору купівлі-продажу від 01.10.2009 № 01/10-09, видаткових та податкових накладних, рахунків фактур, платіжних доручень (а.с. 23-49), копій договорів найму (оренди) автомобіля, договору оренди нежилого приміщення; складених за наслідками виконання цих договорів актів приймання-передачі автомобілів, акту приймання-передачі приміщення, податкових накладних, актів виконаних робіт, рахунків-фактур, платіжних доручень (а.с. 78-99), які надані позивачем на підтвердження транспортування товару та його зберігання; доказів подальшої реалізації отриманого товару - суди попередніх інстанцій встановили факт поставки позивачу від ТОВ «Айдіас Фекторі» електротоварів і товарів для автомобілів та відповідно до цих обставин дійшли юридично правильного висновку про правомірність формування позивачем податкового кредиту за наслідками господарських операцій із цим постачальником. Оцінка судами попередніх інстанцій доказів відповідає нормам ст. 86 КАС України.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильність цих висновків, а відтак відсутні підстави для скасування оскаржуваних судових рішень.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Шосткинської міжрайонної державної податкової інспекції у Сумській області залишити без задоволення, а постанову Сумського окружного адміністративного суду від 11.08.2011 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 15.11.2011 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: підписЄ.А. УсенкоСудді: підписО.В. Вербицька підписМ.П. Зайцев