Ухвала суду № 42925830, 24.02.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 лютого 2015 року м. Київ К/800/40798/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого судді: Сіроша М.В.,

суддів: Голубєвої Г.К.,

Юрченко В.П.,

розглянувши у порядку попереднього розгляду касаційну скаргу Новокаховської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Херсонській області (далі - ДПІ) на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2014 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 13 травня 2014 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства «Техно-Транзит» (далі - Підприємство) до ДПІ,

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

У вересні 2013 року Підприємство звернулося до суду з адміністративним позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ № 0000372200 від 29.04.2013 року.

Зазначило, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення спростовуються наявними в матеріалах адміністративної справи первинними документами, які підтверджують здійснення господарських операцій.

25 лютого 2014 року постановою Херсонського окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 13 травня 2014 року, позов задоволено.

Податкове повідомлення - рішення ДПІ № 0000372200 від 29.04.2013 року визнане протиправним та скасоване.

Задовольняючи позов, суди першої та апеляційної інстанцій зазначили, що реальність господарських операцій Підприємства з контрагентом підтверджується первинними документами.

ДПІ звернулася із касаційною скаргою про скасування постанови Херсонського окружного адміністративного суду та ухвали Одеського апеляційного адміністративного суду і ухвалення нової постанови про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, з 22.02.2013 року до 28.02.2013 року ДПІ була здійснена документальна позапланова невиїзна перевірка Підприємства з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні господарських операцій із ТОВ «Ревекон» за період з квітня до вересня 2011 року, за наслідками якої 13.03.2013 року був складений акт перевірки.

У акті перевірки зазначено, що Підприємство у порушення вимог п. 138.2 ст. 138, пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, ч. 5 ст. 203, ч.,ч. 1, 2 ст. 215, ст. 216 Цивільного кодексу України зависило витрати, які враховуються при визначенні об'єкту оподаткування за період з 1.04.2011 року до 30.09.2011 року, у розмірі 898 148,00 грн.

29 квітня 2013 року ДПІ прийняла податкове повідомлення-рішення № 0000372200 щодо збільшення Підприємству грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств, у розмірі 206 574,00 грн.

Колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позову з таких підстав.

Суди попередніх інстанцій встановили, що 10.12.2010 року між Підприємством та ТОВ «Ревкон» був укладений договір № 101210 щодо поставки товару, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти та оплатити товар згідно рахунку - фактури та видаткових накладних, які є невід'ємною частиною цього договору. Постачання товару здійснюється за заявками покупця, транспортом покупця, платежі за даним договором здійснюються шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника згідно наданим рахункам-фактурам.

Для підтвердження виконання зазначеного договору ТОВ «Ревкон» був поставлений на адресу Підприємства товар (запчастини) у травні 2011 року на загальну суму 809 456,00 грн., (у тому числі податок на додану вартість 134 909,34 грн.), у серпні 2011 року - на загальну суму 268 321,00 грн., (у тому числі податку на додану вартість 44 720,16 грн.), що підтверджується податковими та видатковими накладними.

Транспортування товару та вантажні роботи проводилися за рахунок Підприємства, розрахунки здійснювалися у безготівковій формі, що підтверджується платіжними дорученнями.

Відповідно до пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Для визначення підстав для формування складу валових витрат за здійсненими господарськими операціями з постачальниками необхідно встановити наявність в сукупності таких обов'язкових підстав: здійснення операції з придбання товарів, виконаних робіт, наданих послуг та їх оплата (пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України); наявність належним чином оформлених первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат (п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України); придбання товарів (робіт, послуг) для використання в господарській діяльності платника податку - покупця, шляхом відображення їх в обліку та підтвердження відповідними документами ( п. 44.1. ст. 44, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України).

Право платника податку на включення сум до складу валових витрат за вчиненими господарськими операціями обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання платником податку у інших платників цього податку товарів (послуг), що відповідають цілям господарської діяльності платника податку; підтвердження первинними документами, виписаними постачальником - платником податку, суми сплаченої вартості придбаних товарів.

Суди першої та апеляційної інстанцій правильно зазначили, що виконання господарських операцій між Підприємством і його контрагентом підтверджується належним чином оформленими первинними документами.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

9 липня 2013 року постановою Херсонського окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2014 року, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення - рішення ДПІ № 0000012301 від 25.07.2012 року, № 0000052301 від 31.10.2012 року щодо збільшення Підприємству грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем, у розмірі 179 629,50 грн., за штрафними санкціями, у розмірі 11 181,00 грн., у зв'язку з підтвердженням товарності господарських операцій між Підприємством та ТОВ «Ревекон», які є предметом розгляду у даній справі.

Зазначеними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій встановлено фактичне виконання умов договору поставки № 101210 від 10.12.2010 року, укладеного між Підприємством та ТОВ «Ревекон», в частині поставки Підприємству товару (запчастин) у травні 2011 року на загальну суму 809 456,00 грн., у тому числі податку на додану вартість 34 909,34 грн., у серпні 2011 року на загальну суму 268 321,00 грн., у тому числі податку на додану вартість 44 720,16 грн.

Посилання ДПІ на акти перевірки контрагента Підприємства ТОВ «Ревекон», якими встановлена відсутність матеріальних, трудових та технічних можливостей для здійснення ТОВ «Ревекон» будь-якої фінансово-господарської діяльності, не може вважатися безперечним доказом того, що оформлені таким контрагентом первинні документи не мають юридичної сили та доказовості, оскільки складені з метою надання вигоди покупцеві без фактичного здійснення господарських операцій.

Суди першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано зазначили, що Підприємство надало всі передбачені чинним законодавством України документи для підтвердження реальності господарських операцій з придбання товару у ТОВ «Ревекон».

Згідно з ч. 1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права під час ухвалення судових рішень чи вчинення процесуальних дій.

Колегія суддів дійшла висновку, що судові рішення ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана правильно, підстав для їх скасування з мотивів, викладених в касаційній скарзі, немає.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Новокаховської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Херсонській області відхилити.

Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2014 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 13 травня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і оскарженню не підлягає, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, визначених ст. 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: Сірош М.В.

Голубєва Г.К.

Юрченко В.П.