Ухвала суду № 42925824, 12.02.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 лютого 2015 року м. Київ К/800/19266/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Степашка О.І.

Суддів Островича С.Е.

Федорова М.О.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Львівської області Державної податкової служби

на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 05.02.2013

у справі №2а-1421/12/1370

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Блюм Україна»

до Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Львівської області Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення- рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Блюм Україна» (далі по тексту - позивач, ТОВ «Блюм Україна») звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Львівської області Державної податкової служби (далі по тексту - відповідач, ДПІ у Пустомитівському районі Львівської області ДПС) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 18.10.2011 №0001642350.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 02.04.2012 в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 05.02.2013 скасовано рішення суду першої інстанції та прийнято нове рішення, яким позов задоволено.

В касаційній скарзі відповідач просить змінити рішення суду апеляційної інстанцій та відмовити у задоволенні позову в частині скасування податкового повідомлення-рішення від 18.10.2011 №0001642350 на суму 487303,00 грн., посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Представники сторін в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце судового засідання були повідомлені належним чином.

В зв'язку з цим касаційний розгляд справи проведено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до пункту 2 частини 1 статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем було проведено позапланову виїзну перевірку позивача, за результатами якої складено акт №953/23-2/36119169.

В акті перевірки зазначено порушення позивачем вимог: пункту 146.5 статті 146, пункту 3 підрозділу 4 розділу Перехідних Положень Податкового кодексу України, а саме, позивачем завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування на суму 6585685,00 грн., у тому числі за третій квартал 2011 року в сумі 6585685,00 грн.; пункту 160.2 статті 160 Податкового кодексу України, а саме, позивачем не сплачено податок з доходів нерезидента під час такої виплати в сумі 9376,00 грн., тому і було донараховано штрафні санкції в сумі 4688,00 грн.

На підставі акту перевірки, відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення від 18.10.2011 №0001642350, про зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 6585685,00 грн.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що позивачем було допущено вимоги податкового законодавства, тому винесене податкове повідомлення-рішення є правомірним.

Задовольняючи позовні вимоги суд апеляційної інстанції виходив з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (далі по тексту - Закон), що діяв у 1 кварталі 2011 року, об'єкт оподаткування визначений як прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 статті 4 цього Закону на:

- суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону;

- суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону, валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарський діяльності. У статті 6 Закону встановлено, якщо об'єкт оподаткування платника податку з числа резидентів за результатами податкового року має від'ємне значення об'єкта оподаткування (з урахуванням суми амортизаційних відрахувань), сума такого від'ємного значення підлягає включенню до складу валових витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. У пункті 22.4 Прикінцевих положень Закону передбачалось, що у 2011 році сума від'ємного значення, яка відповідно до абзацу першого цього пункту не була врахована у складі валових витрат, та від'ємне значення об'єкта оподаткування, яке виникло у 2010 році, підлягають включенню до складу валових витрат у порядку, встановленому статтею 6 цього Закону, без обмежень, встановлених цим пунктом.

Разом з тим судом вірно зазначено, що пункт 3 підрозділу 4 «Особливості справляння податку на прибуток підприємств у 2011 році» Розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України встановлює, що пункт 150.1 статті 150 цього Кодексу застосовується у 2011 році з урахуванням такого, що результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку, з числа резидентів, за підсумками першого кварталу 2011 року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат другого календарного кварталу 2011 року.

Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками другого, другого і третього кварталів, другого - четвертого кварталів 2011 року здійснюється з урахуванням від'ємного значення, отриманого платником податку за перший квартал 2011 року, у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Також судом вірно зазначено і те, що від'ємне значення об'єкта оподаткування за підсумками І кварталу 2011 року (ряд. 7 декларації за І квартал 2011 року) в розмірі 7971426,00 грн., відповідно до пункту 3 підрозділу 4 розділу XX Податкового кодексу, підлягає включенню до складу витрат другого календарного кварталу 2011 року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками другого - третього, другого-четвертого кварталів здійснюється із урахуванням від'ємного значення отриманого платником податку за перший квартал 2011 року, тому позивач правомірно переніс від'ємне значення у сумі 7971426,00 грн. до складу витрат II - III кварталу 2011 року, - ряд. 06.6 декларації з податку на прибуток за ІІ-ІІІ квартали 2011 року.

Відповідно до вимог статті 4 Податкового кодексу України, податкове законодавство базується на принципах рівності усіх платників перед законом, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації - забезпечення однакового підходу до всіх платників податків незалежно від соціальної, расової, національної, релігійної приналежності, форми власності юридичної особи, громадянства фізичної особи, місця походження капіталу.

Згідно пункту 7.3 статті 7 Податкового кодексу України, будь-які питання щодо оподаткування регулюються цим Кодексом і не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів, що містять виключно положення щодо внесення змін до цього Кодексу та/або положення, які встановлюють відповідальність за порушення норм податкового законодавства.

Витрати, що не враховуються при визначенні оподаткування прибутку зазначені у статті 139 Податкового кодексу України, цей перелік є вичерпним та не містить такого поняття, як «від'ємне значення об'єкта оподаткування за підсумками першого кварталу без врахування від'ємного значення, що увійшло до складу першого кварталу 2011 року з 2010 року».

Тому, судом вірно взято до уваги і те, що відповідно до пункту 4 Указу Президента України «Про державну підтримку малого підприємництва» №456/98 від 12.05.1998, суб'єктами малого підприємництва є зареєстровані у встановленому порядку фізичні особи, які займаються підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи, а також юридичні особи - суб'єкти підприємництва будь-якої організаційно-правової форми та форми власності, в яких: середньооблікова чисельність працюючих за звітний період не перевищує 50 осіб; обсяг виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 1000000 грн.

Отже, колегія суддів погоджується із судом апеляційної інстанції, що позивач відповідає зазначеним вище критеріям суб'єкта малого підприємництва, а отже відповідно до Податкового кодексу України позивач правомірно відніс до складу податкових витрат відсотки за кредит у сумі 487303,00 грн.

За таких обставин та з урахуванням вимог частини 3 статті 2, частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для задоволення позову.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судом апеляційної інстанції належним чином з'ясовані обставини справи та надано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішення суду апеляційної інстанції не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись статтями 222, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Львівської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 05.02.2013 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)О.І. Степашко Судді(підпис)С.Е. Острович (підпис) М.О. Федоров