Ухвала суду № 42925699, 03.02.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 лютого 2015 року м. Київ К/800/54797/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддя судді Муравйов О. В. Вербицька О. В. Маринчак Н. Є. розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного підприємства «Ортлайн» на постанову таухвалуЛьвівського окружного адміністративного суду від 15.02.2013 року Львівського апеляційного адміністративного суду від 17.09.2014 рокуу справі№ 2а-10844/12/1370 (876/5067/13)за позовомПриватного підприємства «Ортлайн»до Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Львівської областіпроскасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 15.02.2013 року у справі № 2а-10844/12/1370 (876/5067/13), залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 17.09.2014 року, в позові відмовлено.

Не погоджуючись із судовими рішеннями у справі, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, прийняти нове про задоволення позову. Свої вимоги заявник обґрунтовує порушенням судами норм матеріального права, зокрема, ст. ст. 1, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». ст. ст. 204, 228 Цивільного кодексу України, ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні», ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що за результатом проведеної відповідачем камеральної перевірки ПП «Ортлайн» щодо виявлених помилок (порушень) за грудень 2010 року та жовтень 2011 року складено акт від 01.10.2012 року № 564/1520/32200974, яким зафіксовано порушення пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п. 4.1, ст. 4, пп. 7.2.3 п. 7.2, пп. 7.3.1 п. 7.3, пп. пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість». п. п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, п. п. 201.4, 201.5, 201.6, 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України.

На підставі акта перевірки Державною податковою інспекцією у Пустомитівському районі Львівської області прийнято податкове повідомлення-рішення від 16.10.2012 року № 0002121552, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 19 627,50 грн., в тому числі за основним платежем 15 702,00 грн. та за штрафними санкціями 3 925,50 грн.

Відмовляючи в задоволенні позову, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що здійснення поставки товарів на будь-яких умовах поставки не звільняє учасників господарської операції від складання первинних документів, які передбачені законодавством про бухгалтерський облік, а тому відсутність документів на перевезення може свідчити про нездійснення самих господарських операцій.

Колегія суддів погоджується з такими висновками судів, враховуючи наступне.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами (пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»).

Згідно із пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України із змінами і доповненнями датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, щопідтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу у країни податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України).

Отже, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту з ПДВ наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що господарські операцій позивача з ПП «Будівельні матеріали плюс ЛВ» в жовтні 2011 року та контрагентом ПП «МКМ - Сервіс» в грудні 2010 року не мають реального характеру, а надані платником первинні документи не спростовують висновки акта перевірки.

Судами першої та апеляційної інстанцій зазначено, що для підтвердження реальності здійснених операцій між позивачем та вказаними контрагентами необхідно надати товарно-транспортні накладні, акти про фактичну якість і комплектність отриманої продукції, акт приймання-передачі товару, копії довіреностей на отримання товару, документи складського обліку.

Проте, позивачем усіх первинних документів не надано.

Позивачем на підтвердження своїх доводів подано копії актів списання будівельних матеріалів, у яких відображено, що такі зберігались ним у складі матеріалів, були доставлені до місця виконання робіт.

Проте такі доводи підлягають відхиленню, адже судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що підприємством не надано доказів того, яким чином придбані у контрагентів будівельні матеріали були доставлені на склад позивача, докази наявності у позивача складу для зберігання матеріалів, доказів транспортування будівельних матеріалів у місце їх використання (ремонту каплиці та будівництва та ремонту блискавко захисних споруд).

Посилання підприємства на те, що будівельні матеріали не потребували додаткового транспортування, адже приймались на самих об'єктах будівництва, також є необґрунтованими, оскільки доказів їх доставки на будівельний майданчик також не надано.

Твердження щодо неможливості надання довіреностей на отримання матеріальних цінностей у зв'язку з їх складенням в одному примірнику та подальшою передачею постачальнику, підлягають відхиленню, адже позивач не позбавлений права надати витяг з реєстру виданих довіреностей.

Оскільки судами першої та апеляційної інстанцій встановлена відсутність реальності та товарності фінансово-господарських правовідносин позивача з вказаними контрагентами, колегія суддів погоджується з висновком судів про відмову в задоволенні позовних вимог.

Доводи касаційної скарги щодо правомірності формування податкового кредиту позивачем за договором із спірними контрагентами викладеного не спростовують, а зводяться до переоцінки обставин, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій, що у відповідності до ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України не віднесено до повноважень суду касаційної інстанції.

За таких обставин підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Керуючись ст. ст. 220, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

Касаційну скаргу Приватного підприємства «Ортлайн» відхилити.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 15.02.2013 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 17.09.2014 року у справі № 2а-10844/12/1370 (876/5067/13) залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О. В. Муравйов

Судді О. В. Вербицька

Н. Є. Маринчак