Рішення № 42922827, 24.02.2015, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/855/15

Головуючий у першій інстанції Михайлюк О. А.

Доповідач Сегеда С. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.02.2015 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого Сегеди С.М.,

суддів: Гайворонського С.П.,

Кононенко Н.А.,

за участю секретаря Феленко В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Департаменту соціального захисту населення Одеської обласної державної адміністрації на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 24 вересня 2014 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_3, який діє від свого імені та від імені неповнолітньої ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 до Міністерства соціальної політики України, Департаменту соціального захисту населення Одеської обласної державної адміністрації про визнання бездіяльності неправомірною та зобов'язання надати житлове приміщення, третя особа - Служба у справах дітей виконавчого комітету Іллічівської міської ради,

встановила:

13 січня 2014 року ОСОБА_3 звернувся до Приморського районного суду м. Одеси із зазначеним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що рішенням Житомирської обласної державної адміністрації сім'я ОСОБА_3 у складі восьми осіб, як потерпіла від Чорнобильської катастрофи відселена з с. Ніжине, Ємільчунського району, Житомирської області - території, що зазнала радіоактивного забруднення, до міста Іллічівськ Одеської області на постійне місце проживання за адресою: АДРЕСА_1.

Також зазначив, що з 22.08.2002 року його сім'я перебуває на квартирному обліку в Іллічівській міській раді, як така, що постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи та переселена із радіоактивно забруднених територій.

Посилаючись на те, що оскільки до теперішнього часу належне житло позивачами не отримано, просив його вимоги задовольнити.

18 серпня 2014 року ухвалою Приморського районного суду м. Одеси було направлено матеріали справи до Малиновського районного суду м. Одеси для розгляду по суті.

Представник Департаменту соціального захисту населення Одеської обласної державної адміністрації (далі - Департамент СЗН Одеської ОДА) в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, з підстав, викладених у запереченнях на позов, наполягав на відмові у задоволенні позову.

Представники Міністерства соціальної політики України та Служби у справах дітей виконавчого комітету Іллічівської міської ради до суду не з'явились, будучи належним чином повідомленими по час і місце судового засідання.

Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси позов ОСОБА_3, який діє від свого імені та від імені неповнолітньої ОСОБА_7, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_10, ОСОБА_8 був задоволений.

В апеляційній скарзі Департамент СЗН Одеської ОДА просить рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 24 вересня 2014 року скасувати, та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, заперечень проти неї, колегія суддів дійшла висновку про необхідність задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Житомирської обласної державної адміністрації сім'я ОСОБА_3 у складі восьми осіб, які є позивачами у справі, відселена як потерпіла від Чорнобильської катастрофи із села Ніжине, Ємільчунського району, Житомирської області - території, що зазнала радіоактивного забруднення, до м. Іллічівськ Одеської області на постійне місце проживання, що підтверджується направленням серії ЖТ № 9333 від 15 липня 2002 року. Згідно вказаного направлення позивачі отримали право на одержання, будівництво або придбання житла і працевлаштування в м. Іллічівськ Одеської області.

Таким чином, починаючи з 2002 року по теперішній час позивачі проживають в АДРЕСА_1, в літній кухні площею 15,7 кв. м., яка переобладнана, та з 22.08.2002 року перебувають на квартирному обліку в Іллічівській міській раді, і знаходяться у списку осіб, які користуються правом позачергового отримання житла.

У зв'язку з цим, позивачі неодноразово звертались до державних установ з приводу отримання житла, однак отримували відповіді щодо надання житла у порядку черговості, яка ведеться стосовно осіб, які переселені з території, що зазнала радіоактивного забруднення, та за наявності належного фінансування за кошти державного бюджету програми забезпечення житлом громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Ухвалюючи судове рішення про задоволення позовних вимог позивачів ОСОБА_11, суд першої інстанції виходив із того, що відповідно до ч. ч. 3, 4, 7 ст. 4 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" кожен громадянин, який проживає у зоні гарантованого добровільного відселення, має право на підставі наданої йому об'єктивної інформації про радіаційну обстановку, дози опромінення і можливі їх наслідки для здоров'я самостійно приймати рішення про дальше проживання на цій території чи відселення. Громадянам, які прийняли рішення про виїзд із зони гарантованого добровільного відселення, створюються умови для відселення.

Постановою Кабінету Міністрів України від 16.12.1992 року № 706 "Про порядок відселення та самостійного переселення громадян з територій, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС", Указом Президента України "Про внесення змін до указів Президента України від 6 квітня 2011 року № 389 та № 397" передбачено, що для забезпечення житлом громадян, які самостійно переселяються з населених пунктів, віднесених до радіоактивно забруднених, державні адміністрації областей за місцем переселення щорічно, до 15 жовтня подають відомості про кількість громадян (сімей), які виявили бажання одержати житлові приміщення в будинках державного чи громадського житлового фонду, та про потребу в капітальних вкладеннях на будівництво і придбання житла.

Підпунктом 392 пункту 4 "Положення про Міністерство соціальної політики України" на вказане міністерство покладено обов'язок по організації та координації роботи із забезпечення житлом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи шляхом виділення необхідних бюджетних коштів.

Розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня в областях є обласні державні адміністрації.

Згідно п. 5 вищевказаної постанови Кабінету Міністрів України № 706 кошти за будинок (квартиру), який купується, перераховуються обласною державною адміністрацією на рахунок продавця житла, виходячи із вартості житлової площі розміром не більше 13,65 кв. м. на кожного члена сім'ї та вартості відповідної частини надвірних будівель.

Таким чином, суд першої інстанції обгрунтовано встановив, що позивачі ОСОБА_8 мають право на безоплатне отримання житла за місцем, куди вони переселились із зони радіоактивного забруднення, виходячи із вартості житлової площі розміром не більше 13,65 кв. м. на кожного члена сім'ї та вартості відповідної частини надвірних будівель.

Разом з тим, в законодавстві не зазначено чітко встановленого терміну, протягом якого громадяни, які переселилися, повинні бути забезпечені житлом.

Судом першої інстанції також не було враховано, що зобов'язуючи відповідачів: Міністерство соціальної політики України та Департамент СЗН Одеської ОДА придбати для позивачів житлове приміщення, суд не зазначив місцезнаходження цього приміщення, його технічну характеристику, вартість та особу, в якої це приміщення має бути придбано, що само по собі унеможливлює виконання цього судового рішення.

Крім того, судом також не було враховано, що позивачі на підставі ст. 14 Закону України "Про статус і соціальний захист осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" відносяться до третьої категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Відповідно до ч. 2 ст. 32 вказаного Закону громадяни, які самостійно переселяються або переселилися відповідно до статті 4 цього Закону за направленнями обласних державних адміністрацій, за новим місцем проживання включаються підприємствами, установами та організаціями, де вони працевлаштовані, або місцевими державними адміністраціями, виконавчими органами сільських, селищних, міських рад до окремих від інших категорій списків для позачергового одержання житла без подання документів про здачу приміщення, яке вони займали.

Громадяни, які з різних причин не можуть працевлаштуватися та поселитися за обраним місцем проживання, зараховуються до окремих від інших категорій списків для позачергового одержання житла при районних державних адміністраціях, виконавчих органах сільських, селищних, міських рад на підставі направлення, виданого у встановленому порядку.

У зв'язку з викладеним, та у відповідності до чинного вищевказаного законодавства, позивачі перебувають на квартирному обліку у виконавчому комітеті Іллічівської міської ради з 22.08.2002 за № 11 та в загальнообласному реєстрі постраждалих громадян, які перебувають на квартирному обліку в населених пунктах Одеської області, з 22.08.2002 за № 79, що підтверджується відповідними реєстрами списків (а.с.62-66, 67-70).

При цьому, у зазначених списках вказані громадяни, які також переселились із зони радіоактивного забруднення, та які перебувають в черзі не отримання житла. Так сім'я Трохимчук перебуває у списку під № 1, дата зарахування на квартирний облік - 04.07.1990 р.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що оскаржуваним судовим рішенням фактично порушені права вказаних осіб, в даному випадку, як сім'ї Трохимчук, так і інших громадян, які перебувають у списку на отримання житла раніше, ніж позивачі, однак, до участі у справі не залучені.

Таким чином, лише при умові виділення із державного бюджету України коштів на придбання позивачам житла, а також при умові настання їх черги на отримання житла, серед інших таких же громадян, які переселились із зони радіоактивного забруднення, їх позовні вимоги мають бути задоволені.

У зв'язку з цим, колегія суддів також вважає за необхідне вказати, що відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Ухваленим судовим рішенням відповідачі зобов'язані вчинити дії, які вийдуть за межі їх повноважень, що є недопустимим.

З огляду на вищевикладене, право позивачів ОСОБА_8 на забезпечення житлом не можуть бути захищені у зазначений у позові спосіб, у зв'язку з чим підстав для задоволення позовних вимог матеріали справи не містять.

Згідно ч.ч. 1,2,3 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Колегія суддів зазначає, що заявник апеляційної скарги надав суду достатні, належні і допустимі докази існування обставин, на які він посилається як на підставу своїх заперечень проти позовних вимог та доводів апеляційної скарги.

У відповідності до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З огляду на викладене, колегія судів дійшла висновку про те, що оскаржуване судове рішення зазначеним вимогам не відповідає, доводи апеляційної скарги його не спростовують, у зв'язку з чим апеляційну скаргу слід задовольнити, оскаржуване рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позовних вимог сім'ї ОСОБА_8 слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 303, 304, п.2 ч.1 ст. 307, п. 4 ч. 1 ст. 309, ст.ст. 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів

вирішила:

Апеляційну скаргу Департаменту соціального захисту населення Одеської обласної державної адміністрації задовольнити.

Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 24 вересня 2014 року скасувати та ухвалити у справі нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3, який діє від свого імені та від імені неповнолітньої ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 до Міністерства соціальної політики України, Департаменту соціального захисту населення Одеської обласної державної адміністрації про визнання бездіяльності неправомірною та зобов'язання надати житлове приміщення, третя особа: Служба у справах дітей виконавчого комітету Іллічівської міської ради, відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржене шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України

Судді апеляційного суду Одеської області: С.М. Сегеда

С.П. Гайворонський

Н.А Кононенко