Ухвала суду № 42915093, 02.03.2015, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/3277/15 Справа № 203/2799/14-ц Головуючий у 1 й інстанції - Казак С. Ю. Доповідач - Козлов С.П.

Категорія 19

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 березня 2015 року м. Дніпропетровськ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого: Козлова С.П.,

суддів: Болтунової Л.М., Петренко І.О.,

при секретарі: Порубай М.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 29 серпня 2014 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення коштів, -

В С Т А Н О В И Л А:

У квітні 2014 року позивач звернувся до суду з таким позовом посилаючись на те, що в квітні 2008 року мав намір придбати у ОСОБА_3 та ОСОБА_4 житловий будинок АДРЕСА_1. За усною домовленістю з ОСОБА_4 було вирішено, що він купує вказаний будинок за 45000 доларів США, передасть останній 19500 доларів США в якості авансу, а решту суми буде сплачувати рівними частинами щомісячно до повного розрахунку на картковий рахунок ОСОБА_3 Також вони домовились, що після повної оплати вартості домоволодіння, укладуть договір купівлі-продажу та посвідчать його нотаріально. 19.04.2008 року він передав ОСОБА_4 аванс в сумі 19500 доларів США та протягом 2009-2011 років перераховував на картковий рахунок ОСОБА_3 кошти в оплату вартості будинку в розмірі 49751 грн. 68 коп., але 15.07.2011 року ОСОБА_4 та ОСОБА_3 продали житловий будинок ОСОБА_5 та повернути сплачені ним в рахунок вартості житлового будинку кошти відмовились, у зв'язку з чим рішенням Апеляційного суду Кіровоградської області від 30.01.2014 року з ОСОБА_4 на його користь було стягнуло 19500 доларів США авансу, що еквівалентно 155863 грн. 50 коп., а в задоволенні його позовних вимог про стягнення авансу з ОСОБА_3 в сумі 49751 грн. 68 коп. було відмовлено, оскільки ОСОБА_3 не була зазначена у правовстановлюючих документах на вказаний будинок його власником або співвласником, тобто 49751 грн. 68 коп. відповідачка отримувала безпідставно. Тому позивач на підставі ст.1212 ЦК України просив стягнути з ОСОБА_3 на його користь зазначену суму, як набуту без достатньої правової підстави.

Рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 29 серпня 2014 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду та постановити нове рішення про задоволення його позовних вимог, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, неналежну оцінку доказів по справі, порушення норм матеріального та процесуального права.

Розглянувши справу в межах доводів скарги колегія суддів не знаходить підстав для її задоволення та скасування рішення суду.

З матеріалів справи вбачається, що в квітні 2008 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 було досягнуто усної домовленості про купівлю-продаж за 45000 доларів США отриманого останньою у спадщину після смерті батьків будинку АДРЕСА_1, на виконання якої 19.04.2008 року ОСОБА_6 передав ОСОБА_4 в якості авансу 19500 доларів США, а решту 25000 доларів США зобов'язався виплатити у день оформлення договору купівлі-продажу будинку, про що між останніми було оформлено відповідний письмовий договір у формі розписки.

29.08.2008 року ОСОБА_4 було отримано свідоцтво про право власності на будинок в порядку спадкування та 04.12.2008 року державний акт на право власності на земельну ділянку по АДРЕСА_1.

За розпискою від 12.01.2008 року ОСОБА_2 прийняв на зберігання вказаний будинок строком на шість місяців із зобов'язанням оплати комунальних послуг та з наступним його викупом за обумовлену суму без права внесення змін в добудови на земельній ділянці, після чого протягом 2009-2011 років за домовленістю з ОСОБА_4 та ОСОБА_3 проживав у спірному будинку, сплативши на картковий рахунок ОСОБА_3 49751 грн. 68 коп. за оплату комунальних послуг та за користування цим будинком, що було встановлено рішенням Апеляційного суду Кіровоградської області від 30.01.2014 року і свідчить про виниклі між сторонами договірні правовідносини.

Після оформлення права власності на будинок ОСОБА_7 неодноразово пропонувала усно та направляла на адресу ОСОБА_2 листи з пропозицією про сплату решти коштів за будинок та оформлення договору купівлі-продажу, з чим ОСОБА_2 не погодився і звільнив будинок 01.07.2011 року, тому ОСОБА_4 15.07.2011 року продала будинок іншій особі за нотаріально посвідченим договором купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичного змісту.

Тобто, відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Згідно зі ст. ст. 12, 13, 244 ЦК України особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд у межах, наданих їй договором або законом, яка сама особисто, так і через свого представника.

Таким чином, вказаний вид позадоговірних зобов'язань породжує такі юридичні факти як набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи та відсутність для цього правових підстав або якщо підстави відпали, а договірній характер спірних правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень ч. 1 ст. 1212 ЦК України, у тому числі й щодо зобов'язання повернути майно позивачу.

Зазначена правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 2 жовтня 2013 року № 6 88 цс 13, яка згідно ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для усіх судів України.

За таких обставин та виходячи з того, що проживаючи в будинку протягом 2009-2011 року позивач сплачував спірну суму на картковий рахунок ОСОБА_3 в якості оплати комунальних послуг та за користування будинком за згоди його власника - ОСОБА_4, а відсутність будь-яких заперечень з її боку щодо перерахування цих коштів на ОСОБА_3 свідчить про згоду ОСОБА_4 з таким порядком оплати, суд обґрунтовано відмовив в задоволенні заявленого ОСОБА_2 позову, керуючись названими нормами закону.

З урахуванням наведеного викладені ОСОБА_2 в апеляційній скарзі доводи про невідповідність висновків суду дійсним обставинам набуття відповідачкою спірної суми без достатньої правової підстави не ґрунтуються на досліджених в судовому засіданні матеріалах справи і нормах закону, якими регулюються спірні правовідносини, фактично зводяться до їх одностороннього тлумачення лише на свою користь, повторного обґрунтування своїх позовних вимог та до переоцінки тих доказів, яким суд дав належну оцінку у їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням відповідно до вимог ст. 212 ЦПК України, правильно застосувавши норми матеріального права.

Керуючись ст. ст. 307, 308 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 29 серпня 2014 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з цього часу.

Головуючий:

Судді: