Рішення № 42913339, 18.02.2015, Подільський районний суд міста Києва

Справа № 758/4722/14-ц

Категорія 26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 лютого 2015 року Подільський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді - Шаховніної М. О. ,

при секретарі - Матіос А. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк" до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки,

В С Т А Н О В И В :

У жовтні 2013 року ПАТ «Альфа-Банк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Свої вимоги мотивує тим, що 04 липня 2008 року між ВАТ «Сведбанк», правонаступником якого є ПАТ «Сведбанк» та відповідачем був укладений кредитний договір № 2619/0708/71-051.

Відповідно до умов даного договору позивач надав відповідачу кредит у сумі 125 тис. дол. США, а відповідач зобов'язався повернути наданий кредит і сплатити проценти за користування в сумі, строки та на умовах, що визначені Кредитним договором та Додатком № 1 до нього.

В якості забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між сторонами 04 липня 2008 року був укладений іпотечний договір № 2619/0708/71-051-Z-1 на квартиру, загальною площею 48,50 кв.м., житловою площею - 31.30 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та належить відповідачу на праві власності.

25 травня 2012 року між ПАТ «Сведбанк» та ПАТ «Дельта Банк», а 15 червня 2012 року між ПАТ «Дельта Банк» та ПАТ «Альфа Банк» був укладений договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитними договорами.

Посилаючись на те, що позивач свої зобов'язання за договором виконав належним чином, а відповідач взяті на себе зобов'язання не виконує, порушує істотні умови договору, в зв'язку з чим, у ОСОБА_1 виникла заборгованість у сумі 1 012 633 грн. 09 коп., просить у рахунок погашення даної заборгованості за кредитним договором звернути стягнення на предмет іпотеки, шляхом проведення прилюдних торгів згідно Закону України "Про виконавче провадження", за початковою ціною, встановленою на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, визначеною на підставі оцінки проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна, під час проведення виконавчих дій та стягнути судові витрати.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримала в повному обсязі та просила його задовольнити. Пояснила, що відповідач не виконує і на даний час свої зобов'язання за кредитним договором належним чином, а тому у відповідача існує заборгованість перед ПАТ «Альфа Банк» у розмірі 1 012 633 грн. 09 коп. Крім того, просила при винесенні рішення до даних правовідносин застосувати ст. 217 ЦПК України та відстрочити виконання рішення суду на час дії Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті".

Представник відповідача зазначив, що сума заборгованості, яку просить стягнути ПАТ «Альфа Банк» з ОСОБА_1 є значно завищеною, розрахунки є неправильними. Зазначив, що відповідно до Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" квартира, на яку позивач просить звернути стягнення використовується ним як місце постійного проживання, її площа не перевищує 140 кв. м., а тому вона підпадає під вимоги законодавства України щодо заборони стягнення на такі предмети іпотеки (а.с. 165-166).

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, пояснення відповідача. вивчивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому їх дослідженні, прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ПАТ «Сведбанк» є повним правонаступником ВАТ«Сведбанк».

25 травня 2012 року між ПАТ «Сведбанк» та ПАТ «Дельта Банк», а 15 червня 2012 року між ПАТ «Дельта Банк» та ПАТ «Альфа Банк» був укладений договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитними договорами (а.с. 9-17).

Як вбачається з матеріалів справи, 04 липня 2008 року між ВАТ «Сведбанк», правонаступником якого є ПАТ «Сведбанк» та відповідачем був укладений кредитний договір № 2619/0708/71-051 (а.с. 18-22).

Відповідно до п. 1.1, 1.2 кредитного договору позивач зобов'язується надати позичальникові грошові кошти у вигляді кредиту у розмірі 125 000, 00 дол. США на строк по 04 липня 2034 року включно та на умовах передбачених у цьому Договорі, зі сплатою 11,9 % річних за весь строк фактичного користування кредитом, а відповідач зобов'язався повернути наданий кредит, сплатити проценти за користування кредитома та виконати свої зобов'язання у повному обсязі у терміни, передбачені цим договором.

Згідно п. 1.4 даного договору кредитні кошти призначені для здійснення Позичальником розрахунків по Договору купівлі-продажу між Позичальником та ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 з метою придбання квартири АДРЕСА_1.

У забезпечення зобов'язань відповідача за кредитним договором 04 липня 2008 року сторони уклали іпотечний договір № 2619/0708/71-051-Z-1 на двокімнатну квартиру, загальною площею 48,50 кв.м., житловою площею - 31.30 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та належить відповідачу на праві власності (а.с. 26-28).

Відповідно до п. 11 договору іпотеки іпотекодержатель набуває право звернути стягнення на предмет іпотеки в разі невиконання Іпотекодавцем основого зобов'язання повністю або частково, у т.ч. якщо Іпотекодавець не поверне Іпотекодержателю суму кредиту, проценти за користування кредитом, пеню, іншу заборгованість, не сплатить платежі та штрафи, що передбачені та/або виплавають з Основого зобов'язання, у тому числі у випадку одноразового прострочення Основого зобов'язання.

З матеріалів справи вбачається, що на відміну від позивача, що виконав взяті на себе зобов'язання належним чином, надавши відповідачу кредитні кошти у встановленому договором ліміті та строки, останній свої зобов'язання щодо своєчасного погашення заборгованості за кредитом, сплати процентів, не виконав. У зв'язку з чим у відповідача станом на 25.09.2013 року виникла заборгованість у розмірі 1 012 633 грн. 09 коп., в тому числі:

- 961 087 грн. 35 коп. - заборгованість за кредитом;

- 45 845 грн. 37 коп. - заборгованість по процентам за користування кредитом;

- 5 700 грн. 37 коп. -пеня.

Відповідно до ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або фінансова установ (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем порушено умови кредитного договору у частині своєчасного повернення кредиту, не проводились платежі по кредитному договору у частині погашення основної суми кредиту.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно зі ст. 589 ЦК України, у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язань, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Судом встановлено, що 27 грудня 2012 року позивач направив відповідачу повідомлення про усунення порушень за кредитним договором протягом 30 днів з дня його отримання та попередив про можливість, у разі непогашення заборгованості, звернення стягнення на предмет іпотеки (а.с. 34), чим дотримався вимог ст. 38 Закону України «Про іпотеку».

У ст. 33 Закону України «Про іпотеку» вказано, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання Іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Як роз'яснив Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у п. 9 постанови № 5 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» право вибору способу судового захисту, передбаченого законом або договором (дострокове стягнення кредиту, стягнення заборгованості, у тому числі шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки/застави, одночасне заявлення відповідних вимог у разі, якщо позичальник є відмінною від особи іпотекодавця (майновий поручитель), одночасне заявлення вимог про стягнення заборгованості з позичальника з вимогами про стягнення заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет застави/іпотеки, належні іпотекодавцю, який не є позичальником, розірвання кредитного договору, набуття права власності на предмет іпотеки тощо) належить виключно позивачеві (частина перша статті 20 ЦК, статті 3 і 4 ЦПК).

Пунктом 12 договору іпотеки передбачено, що звернення стягнення здійснюється на підставах: рішення суду або виконавчого напису нотаріуса.

За таких обставин, суд приходить до висновку про обґрунтованість за законність вимоги позивача про звернення стягнення на предмет іпотеки за рішенням суду як це передбачено умовами договору, ст. 589 ЦК України та ст. 33 Закону України «Про іпотеку».

Порядок реалізації предмета іпотеки за рішенням суду врегульоване у ст. 39 Закону України «Про іпотеку». Відповідно до ст. 39 даного закону, у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

У пункті 5 договору іпотеки зазначено, що за згодою сторін предмет іпотеки оцінюється в 696 791 грн. 00 коп.

Як вбачається з матеріалів справи, заборгованість за кредитним договором становить 1 012 633 грн. 09 коп.

При ухваленні рішення, враховуючи загальні засади цивільного законодавства - справедливість, добросовісність та розумність (ч. 1 ст. 3 ЦК України), суд виходить із засад співмірності вимог позивача з вартістю предмету іпотеки.

Відповідно до ч. 1 ст. 39 Закону України «Про іпотеку» у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Суд не приймає до уваги посилання представника відповідача на те, що розрахунки заборгованості позивача не відповідають дійсності, оскільки відповідно до вимог ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Разом з тим, представник відповідача, відповідно до вимог ст. 60 ЦПК України, не надав у судовому засіданні належних доказів того, що на дату постановлення рішення суду у відповідача відсутня заборгованість по даному кредитному договору.

Крім того, суд не бере до уваги посилання представника відповідача на те, що квартира, на яку позивач просить звернути стягнення підпадає під вимоги Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 1 даного Закону протягом дії цього Закону не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що: таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об'єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; загальна площа такого нерухомого житлового майна не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку.

Отже, даним Законом введено мораторій на примусове відчуження житлових приміщень, які є предметом іпотеки та забезпечують виконання зобов'язань позичальниками за валютними кредитами.

Відчуження - це перехід права власності від однієї особи до іншої. Примусове відчуження майна можливе лише в порядку, визначеному законом, зокрема Законом України «Про виконавче провадження». Відповідно до даного Закону таке примусове відчуження полягає у реалізації майна з прилюдних торгів.

Мораторій - це відстрочення виконання зобов'язань на певний термін або до закінчення будь-яких певних подій.

Отже, мораторій на примусове відчуження житлових приміщень, що є предметом іпотеки за валютними кредитами, не може бути підставою для відмови у позові про звернення стягнення на предмет іпотеки, залишення позовної заяви без розгляду, зупинення чи закриття провадження за такою позовною заявою. Даний мораторій поширюється лише на виконання рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме на його примусову реалізацію з прилюдних торгів в ході виконавчого провадження.

Ураховуючи те, що відповідач свої зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконує та у нього утворилася заборгованість за кредитним договором, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову у повному обсязі та у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 04 липня 2008 року, укладеним між ВАТ «Сведбанк» та ОСОБА_1, зверненню стягненню підлягає предмет іпотеки за іпотечним договором № 2619/0708/71-051-Z -1 від 04 липня 2008 року, а саме: двокімнатну квартиру, загальною площею 48, 50 кв.м., житловою площею 31,30 кв. м., під АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_1 на праві власності, шляхом проведення прилюдних торгів. Початкову ціну продажу предмету іпотеки визначити на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна на час його продажу.

Також, зважаючи на набрання 07 червня 2014 року Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» та враховуючи вимоги ст. 217 ЦПК України дане рішення не підлягає виконанню на час дії даного Закону.

Крім того, у відповідності до вимог ст. 88 ЦПК України стягненню з відповідача на користь ПАТ «Альфа-Банк» підлягають витрати по оплаті судового збору у розмірі 3 441 грн. 00 коп.

На підставі викладеного та керуючись Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», ст. ст. 257, 264, 509, 526, 530, 551, 575, 589, 590, 610-612, 624, 625, 1054 ЦК України, ст. ст. 33, 38, 39, 40 Закону України «Про іпотеку», ст. ст. 3, 4, 8, 10, 11, 15, 57, 58, 60, 88, 209, 212-215 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов Публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк" до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки задовольнити.

У рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) за кредитним договором № 2619/0708/71-051 від 04 липня 2008 року у розмірі 1 012 633 грн. 09 коп. (один мільйон дванадцять тисяч шістсот тридцять три гривні дев"ять копійок) звернути стягнення на користь Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» (код ЄДРПОУ 23494714, МФО 300346) на предмет іпотеки відповідно до іпотечного договору від 04 липня 2008 року, Початкову ціну продажу предмету іпотеки визначити на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна на час його продажу.

Стягнути з ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» (код ЄДРПОУ 23494714, МФО 300346) судовий збір у розмірі 3 441 грн. (три тисячі чотириста сорок одна гривня) 00 коп.

Рішення суду у частині звернення стягнення на предмет іпотеки не підлягає виконанню на час дії Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» від 03 червня 2014 року.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду міста Києва шляхом подання через Подільський районний суд міста Києва апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя М. О. Шаховніна