Постанова № 42909693, 24.02.2015, Львівський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 лютого 2015 року № 876/2691/14

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Гінди О.М.

суддів: Качмара В.Я., Ніколіна В.В.

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Управління освіти Луцької міської ради Волинської області на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 6 лютого 2014 року у справі за адміністративним позовом Державної фінансової інспекції у Волинській області до Управління освіти Луцької міської ради Волинської області про зобов'язання виконати вимогу, -

встановив:

15.08.2013 ДФІ у Волинській області звернулася в суд із позовом до Управління освіти Луцької міської ради у якому просила зобов'язати відповідача виконати пункти 2 та 3 вимоги від 03.07.2013 № 03-030-14-14/3859 в частині відшкодування незаконно виплаченої надбавки та заробітної плати на суму 427211,40 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилався на те, що працівниками ДФІ у Волинській області на виконання ухвал Луцького міськрайонного суду Волинської області від 15.04.2013 та від 21.05.2013 по відкритому кримінальному провадженні № 42012020020000134 за ознаками кримінальних правопорушень, з 20 по 28 травня 2013 року проведено позапланову ревізію окремих питань фінансово-господарської діяльності в Управлінні освіти, в частині законності нарахування та виплати надбавки з метою престижності праці педагогічним працівникам за період з 01.01.2010 по 31.08.2011, якою виявлені фінансові порушення, про що складено акт № 030-24/06 від 28.05.2013. На підставі цього акта перевірки ДФІ у Волинській області відповідачу надіслано лист-вимогу № 03-030-14-14/3859 від 03.07.2013 «Про усунення порушень» в п. 2 якої вказано: відшкодувати незаконно встановлену, нараховану та виплачену протягом 2010 року та січня-серпня 2011 року надбавку 25 директорам та 102 заступникам директорів загальноосвітніх шкіл м. Луцька за престижність праці педагогічних працівників на загальну суму 316 059,41 грн. В іншому випадку стягнути з осіб, винних у незаконних грошових виплатах кошти в сумі 316059,41 грн у порядку та розмірах встановлених ст.ст. 133-136 КЗпП України; в п. 3 вказано: на суму незаконно нарахованої заробітної плати провести перерахунок та відповідні взаємозвірки щодо сум єдиного соціального внеску та зарахувати в рахунок майбутніх платежів зайво сплачені кошти в сумі 111151,99 грн. Проте, вказані вимоги відповідачем не виконано.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 06.02.2014 позов задоволено.

Із цією постановою суду першої інстанції не погодився відповідач та оскаржив її в апеляційному порядку. Вважає, що така прийнята з неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи та з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому просить її скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити.

Враховуючи те, що цю справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, а усі особи, які беруть участь у справі в судове засідання не прибули, хоча належним чином повідомлені, у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України апеляційний розгляд справи проведено у порядку письмового провадження.

Суд апеляційної інстанції, заслухав доповідь судді-доповідача, перевірив матеріали справи та обговоривши підстави і межі апеляційних вимог, вважає, що апеляційну скаргу належить задовольнити.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що працівниками ДФІ у Волинській області на виконання ухвал Луцького міськрайонного суду Волинської області від 15.04.2013 та від 21.05.2013 по відкритому кримінальному провадженні № 42012020020000134 за ознаками кримінальних правопорушень з 20 по 28 травня 2013 року проведено позапланову ревізію окремих питань фінансово-господарської діяльності в Управлінні освіти, в частині законності нарахування та виплати надбавки з метою престижності праці педагогічним працівникам за період з 01.01.2010 по 31.08.2011.

За результатами проведеної ревізії було складено акт № 030-24/06 від 28.04.2013, в якому зафіксовані порушення, зокрема, ревізією складання та обґрунтованості потреби в бюджетних асигнуваннях за загальним фондом кошторису Управління освіти встановлено, що при розрахунку розміру бюджетних асигнувань по КФКВ 070201 «Загальноосвітні школи (в т. ч. школа-дитячий садок, інтернат при школі)» (далі - КФКВ 070201) за КЕКВ 1111 «Заробітна плата» (далі - КЕКВ 1111) для загальноосвітніх шкіл (далі - ЗОШ) на 2010-2011 роки враховано витрати на виплату: основної заробітної плати, стимулюючих надбавок та доплат, індексацію грошових доходів, матеріальної допомоги на оздоровлення, щорічну винагороду педагогічним працівникам, а також на надбавки у розмірі 20 відсотків від посадових окладів з метою престижності праці окремим категоріям педагогічних працівників.

Так, потреба в бюджетних асигнуваннях на заробітну плату працівникам навчальних закладів у 2010 році становила 61980500,00 грн, у 2011 році - 65713900,00 грн.

Крім того, ревізією обґрунтованості розрахунків потреби в бюджетних асигнуваннях на заробітну плату встановлено, що в порушення п. 22 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 № 228 Управлінням освіти у 2010-2011 роках при плануванні видатків на виплату надбавки за престижність педпрацівникам враховувалися суми надбавки за престижність директорам навчальних закладів та їх заступників відповідно до протарифікованих викладацьких годин, внаслідок чого завищено потребу в бюджетних асигнуваннях за КФКВ 070201 на заробітну плату з нарахуваннями в сумі 427211,40 грн, яку профінансовано та використано у 2010 році в сумі 188666,32 грн, у 2011 році - в сумі 127393,09 грн.

У результаті зазначеного вище, порушено п. 5 ст. 7 Бюджетного кодексу України від 21.06.2001 № 2542-Ш (далі - БКУ № 2542) та п. 5 ст. 7 Бюджетного кодексу України від 08.07.2010 № 2456-У1 (далі - БКУ № 2456).

Порушення допущено керівником відділу економіки та прогнозування ОСОБА_1, яка відповідно до посадової інструкції проводила розрахунки до кошторисів Управління освіти на 2010-2011 роки. З пояснення ОСОБА_1 вбачається що, планування видатків для нарахування надбавки за престижність педпрацівників 3ОШ на 2010-2011 роки проведено відповідно до постанови КМУ № 1130.

Ревізією дотримання порядку затвердження кошторису та виділення загальних сум бюджетних асигнувань встановлено, що кошторисом доходів і видатків за КФКВ 070201, по КЕКВ 1111 Управлінню освіти для ЗОШ міста затверджено бюджетні асигнування на 2010 рік в сумі 61980500,00 грн, що відповідає розрахованій потребі, на 2011 рік - 65574000,00 грн, що на 139900,00 грн менше потреби, розрахованої Управлінням освіти на 2011 рік.

Кошториси затверджені начальником Управління освіти у 2010 році - ОСОБА_2, у 2011 році - ОСОБА_3

Ревізією дотримання порядку внесення змін до кошторису Управління освіти встановлено, що протягом 2011 року на оплату праці додатково виділені бюджетні кошти в зв'язку із підвищенням заробітної плати з 01 липня, 01 жовтня, 01 грудня 2011 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.05.2011 № 524 «Питання оплати праці працівників установ, закладів та організацій, окремих галузей бюджетної сфери», що підтверджено довідками про зміни до річного розпису бюджету та розрахунками на відповідні суми.

Так, кошторисом доходів і видатків, з врахуванням внесених протягом року змін, за КФКВ 070201, по КЕКВ 1111 на 2010 рік затверджено видатки в сумі 60699211,00 грн, на 2011 рік - 66465290,00 грн (в т.ч. кошти на виплату надбавки за престижність відповідно 4792517,00 грн та 6032660,00 грн, що становить 20 відсотків до посадових окладів педпрацівників).

Ревізією фактичного виконання кошторису Управлінням освіти встановлено, що за КФКВ 070201, КЕКВ 1111 за загальним фондом кошторису у 2010 році та за 8 місяців 2011 року касові й фактичні видатки відповідають асигнуванням, затвердженим у кошторисі на відповідні періоди. Станом на 01.09.2011 року дебіторська чи кредиторська заборгованість по заробітній платі відсутня.

Суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, оскільки вимога ДФІ у Волинській області № 03-030-14-14/3859 від 03.07.2013 за результатом судового оскарження набрала законної сили і є обов'язковою для виконання. Оскільки на момент розгляду справи доказів про виконання в повному обсязі пунктів 2, 3 законної вимоги Державної фінансової інспекції у Волинській області № 03-030-14-14/3859 від 03.07.2013 «Про усунення порушень», доказів її протиправності відповідачем не надано, в установленому законом порядку дана вимога не скасована і є чинною, а тому підлягає виконанню.

Однак суд апеляційної інстанції з такими висновками суду першої інстанції не погоджується, з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України від 26 січня 1993 року № 2939-XII «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 2939-XII) здійснення державного фінансового контролю забезпечує центральний орган виконавчої влади, уповноважений Президентом України на реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю.

Положенням про Державну фінансову інспекцію України, затвердженим Указом Президента України від 23 квітня 2011 року № 499/2011 (далі - Положення, Держфінінспекція відповідно), визначено, що Держфінінспекція є центральним органом виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю.

Держфінінспекція здійснює свої повноваження безпосередньо та через територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, містах або міжрайонні, об'єднані в районах та містах територіальні органи, головних інспекторів у районах та містах (пункт 7 Положення).

Відповідно до пункту 6 Положення Держфінінспекція має право в установленому порядку, зокрема: пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства (підпункт 15); у судовому порядку стягувати у дохід держави кошти, отримані підконтрольними установами за незаконними договорами, без установлених законом підстав та з порушенням законодавства (підпункт 18); при виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України (підпункт 21).

Положенням установлено, що Держфінінспекція відповідно до покладених на неї завдань вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб і, у разі якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів, має право звернутися до суду в інтересах держави.

Зазначені норми узгоджуються з положеннями статті 10 Закону № 2939-ХІІ, якою визначено права органу державного фінансового контролю. Зокрема, пунктом 7 передбачено право пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.

Згідно з пунктом 10 статті 10 Закону № 2939-ХІІ органу державного фінансового контролю надано право звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів, а відповідно до пункту 13 цієї норми - при виявленні збитків, завданих державі чи підприємству, установі, організації, що контролюється, визначати їх розмір у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до частини другої статті 15 Закону № 2939-XII законні вимоги службових осіб органу державного фінансового контролю є обов'язковими для виконання службовими особами об'єктів, що контролюються.

Таким чином, орган державного фінансового контролю здійснює державний фінансовий контроль за використанням коштів державного і місцевих бюджетів та у разі виявлення порушень законодавства має право пред'являти обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.

При виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, та звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що вимога органу державного фінансового контролю спрямована на корегування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства і у цій частині вона є обов'язковою до виконання. Що стосується відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги. Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

На підставі наведеного суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність у органу державного фінансового контролю права заявляти вимогу про усунення порушень, виявлених у ході перевірки підконтрольних установ, яка обов'язкова до виконання лише в частині усунення допущених порушень законодавства і за допомогою якої неможливо примусово стягнути виявлені в ході перевірки збитки.

У порядку адміністративного судочинства може бути оскаржене лише таке рішення, яке породжує безпосередньо права чи обов'язки.

У справі, що розглядається, Інспекція пред'явила вимоги, які вказують на виявлені збитки, їхній розмір та їх стягнення.

Зважаючи на те, що збитки стягуються у судовому порядку за відповідним позовом органу державного фінансового контролю, вони не можуть бути стягнуті за адміністративним позовом про зобов'язання вчинити певні дії (виконати вимогу).

Такі висновки суду апеляційної інстанції відповідають правовій позиції Верховного Суду України від 28.10.2014 № 21-462а14, які у відповідності до ст. 244-2 КАС України підлягають обов'язковому врахуванню.

Таким чином, апеляційний адміністративний суд дійшов висновку, що позовні вимоги ДФІ про зобов'язання відповідача виконати пункти 2 та 3 вимоги від 03.07.2013 № 03-030-14-14/3859 які вказують на виявлені збитки, їхній розмір та їх відшкодування, задоволеними бути не можуть, оскільки такі збитки стягуються у судовому порядку за відповідним позовом органу державного фінансового контролю.

Частинами 1, 5, 6 статті 94 КАС України визначено, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). У разі відмови у задоволенні позовних вимог позивача, звільненого від сплати судових витрат, а також залишення адміністративного позову без розгляду судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок Державного бюджету України. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідач, який у спірних відносинах не є суб'єктом владних повноважень, за подання розглядуваної апеляційної скарги сплатив судовий збір в розмірі 36,54 грн згідно квитанції № 2182.84.1 від 02.04.2014 через Волинське ГРУ ПАТ КБ «ПриватБанк» м. Луцьк. Оскільки позивач у цій справі звільнений від сплати судового збору на підставі п. 21 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», вказана сума судового збору підлягає стягненню на користь Управління освіти Луцької міської ради з Державного бюджету України.

Враховуючи те, що оскаржувана постанова судом першої інстанції прийнята з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про її скасування та прийняття нової постанови про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд -

постановив:

апеляційну скаргу Управління освіти Луцької міської ради Волинської області - задовольнити.

Постанову Волинського окружного адміністративного суду від 6 лютого 2014 року у справі № 803/1770/13-а - скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволені позову відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Управління освіти Луцької міської ради Волинської області (код ЄДРПОУ - 0214673, вул. Шевченка, 1, м. Луцьк, 43025) судовий збір в розмірі 36,54 грн (тридцять шість гривень п'ятдесят чотири копійки) сплачений згідно квитанції № 2182.84.1 від 02.04.2014 через Волинське ГРУ ПАТ КБ «ПриватБанк» м. Луцьк.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після надіслання її копій особам, які беруть участь у справі.

На постанову протягом двадцяти днів, після набрання нею законної сили, може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: О.М. Гінда

Судді: В.Я. Качмар

В.В. Ніколін