Постанова № 42909370, 24.02.2015, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" лютого 2015 р. Справа № 922/5000/14

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Медуниця О.Є., суддя Бондаренко В.П., суддя Шепітько І.І.

при секретарі Деппа-Крівіч А.О.

за участю представників сторін:

позивача- Байова К.В. (довіреність від 11.11.2014 року),

відповідача- Багліков В.С. (довіреність №08-11/4678/2-14 від 24.12.2014 року),

розглянувши апеляційну скаргу відповідача (вх.470Х/1-38) на рішення господарського суду Харківської області від 18.12.2014 року

за позовом Споживчого товариства “Діло”, м.Харків

до Харківської міської ради, м.Харків

про визнання частково недійсним рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Споживче товариство "Діло", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача, Харківської міської ради, в якій просить суд визнати частково недійсним рішення виконавчого комітету Харківської міської ради від 06.11.2013 року № 706, як таке, що не відповідає вимогам законодавства України, в частині включення до переліку самовільно розміщених об'єктів, від яких звільняється територія м. Харкова, нежитлової будівлі з логотипом "Fresh line" по вул. Герої Праці, 20/321 та скасувати п. 5 переліку самовільно розміщених об'єктів, від яких звільняється територія м. Харкова, що наведений у додатку до рішення виконавчого комітету Харківської міської ради від 06.11.2013 року № 706;

Рішенням господарського суду Харківської області від 18.12.2014 року у справі № 922/5000/14 (суддя Пономаренко Т.О.) позов задоволено.

Відповідач із вказаним рішенням місцевого господарського суду не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить вказане рішення скасувати та прийняти нове, яким в позові відмовити.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

22.03.2006 р., на підставі рішення Харківської міської ради від 27.04.2005 року № 78/05 "Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для будівництва (реконструкції) та подальшої експлуатації об’єктів", між Харківською міською радою (орендодавець) та СТ „ДІЛО” (орендар) було укладено договір оренди землі №340667100035, (а.с.16).

Відповідно до п.п.1.1-1.2. договору, орендодавцем надано в строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення - землі транспорту, яка знаходиться м. Харків, вул. Героїв Праці, 20/231 загальною площею 0,0210 га.

Договір укладено строком: на період будівництва до 01.12.2007 р. (але не пізніше прийняття об'єкту до експлуатації), на період експлуатації до 01.12.2010 р. (п. 8 договору).

Відповідно до п. 15 договору, земельна ділянка передається в оренду для будівництва тимчасового літнього майданчику кафе з торговельним павільйоном до (але не пізніше прийняття об’єкту до експлуатації) та для подальшої експлуатації цього об’єкту.

Рішенням господарського суду Харківської області від 13.09.2010 р. у справі №64/235-10 (н.р. 47/168-09) визнано за СП "ДІЛО" право власності на нежитлову будівлю літ. "Б-1" по вул. Героїв Праці, 20/231Б у м. Харкові, загальна площа якої складає 183,4 кв.м., з яких основна площа складає 170,3 кв.м. (а.с.12).

18.11.2010 р. на підставі вказаного рішення суду позивач здійснив державну реєстрацію права власності на вказаний об’єкт, про що свідчить витяг КП "Харківське міське бюро технічної інвентаризації" №28047222 (а.с.111).

Рішенням Харківської міської ради від 22.12.2010 року №36/10 "Про надання юридичним та фізичним особам у користування земельних ділянок для експлуатації та обслуговування будівель і споруд" позивачу було надано в оренду строком до 01.12.2015 р. земельну ділянку площею 0,0210 га за рахунок земель транспорту по вул. Героїв Праці, 20/321 (Київський район) в межах, які визначені договором оренди землі, реєстраційний № 340667100035 від 22.03.2006 р., для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі (магазину-кафе) (а.с.20).

Актом обстеження земельної ділянки від 24.09.2013р. № 3384/13 було встановлено, що на земельна ділянка по вул. Героїв Праці, 20/321 використовується для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі (магазину-кафе), проте право користування земельною ділянкою в установленому порядку не переоформлене (а.с.69).

На підставі вказаного акту Інспекцією з благоустрою та екології м. Харкова 30.10.2013 року складено акт № 769/13 про виявлення самовільно розміщеного об'єкту, а саме: нежитлової будівлі (магазин-кафе) за адресою: вул. Героїв Праці, 20/321.

06.11.2013 року Харківською міською радою прийнято рішення №706 «Про відновлення, належне утримання та приведення міської території у придатний для використання територіальною громадою міста стан», яким передбачено «звільнення територій від безхазяйного майна, самовільно розміщених об’єктів,тимчасових споруд торговельного, побутового,соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності, малих архітектурних форм, покинутих будівельних матеріалів і конструкцій, …тощо згідно з додатком».

В пункті « 1» рішення виконкому також мається посилання на акти перевірки Інспекції з благоустрою та екології міста Харкова,Управління екології та благоустрою Департаменту комунального господарства Харківської міської ради (а.с.9).

В пунктах 1.2; 1.4; 2.1; №.1 також йдеться про звільнення шляхом демонтажу території міста від самовільно побудованих та розміщених об’єктів (а.с. 9 зворот).

В додатку до рішення визначено перелік самовільно розміщених об'єктів, від яких звільняється територія м. Харкова, зокрема, в пункті 5 вказано «нежитлова будівля з логотипом "Fresh line" по вул. Героїв Праці, 20/321».

Обгрунтовуючи позовну заяву, позивач зазначає, що рішення Харківської міської ради №706 від 06.11.2013 року, в частині включення до переліку самовільно розміщених об'єктів, від яких звільняється територія м. Харкова, нежитлової будівлі з логотипом "Fresh line" по вул. Герої Праці, 20/321, прийнято з порушенням вимог чинного законодавства, оскільки створює загрозу знищенню майна, яке належить позивачу на праві приватної власності.

Колегія суддів враховує наступне.

Конституцією України (ст.41) та ЦК України (ст.321) гарантовано, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Право приватної власності є непорушним.

Згідно ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.2 ст.77 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” спори про поновлення порушених прав юридичних і фізичних осіб, що виникають в результаті рішень, дій чи бездіяльності органів або посадових осіб місцевого самоврядування, вирішуються в судовому порядку.

Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються в т.ч. шляхом визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів (ст.20 ГК України).

Відповідно до п. 1 ст. 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади або органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Згідно п.2 роз’яснення Вищого арбітражного суду України від 26.01.2000 року №02-5/35 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов’язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів» підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов’язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв’язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації – позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.

У відповідності до ст. 393 ЦК України правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Незаконність може полягати як у невідповідності акта компетенції органу, який його прийняв, так і в безпосередньому порушенні права власності виданням такого акта.

Як свідчать матеріали справи, рішенням господарського суду Харківської області від 13.09.2010 р. за позивачем визнано право власності на нежитлову будівлю літ. "Б-1" по вул. Героїв Праці, 20/231Б у м. Харкові.

Право власності позивача на вказане нерухоме майно зареєстровано в установленому законодавству порядку, про що свідчить витяг КП "Харківське міське бюро технічної інвентаризації" №28047222.

Однак, рішенням Харківської міської ради №706 від 06.11.2013 року, вирішено звільнити територію м.Харкова від самовільно розміщених об’єктів, в тому числі нежитлової будівлі з логотипом "Fresh line" по вул. Герої Праці, 20/321 (п.5 додатку до рішення).

Таким чином, вказане рішення Харківської міської ради, в частині звільнення території м.Харкова від спірного майна та включення його до переліку самовільно розміщених об’єктів, не відповідає закону та порушує право приватної власності позивача.

З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку про порушення Харківською міською радою вимог чинного законодавства, а саме ч.1 ст.321 ЦК України, при прийнятті рішення №706 від 06.11.2013 року.

Аналогічна правова думка міститься в постанові Вищого господарського суду України від 06.08.2014 року по справі №922/123/14.

Посилання відповідача в апеляційній скарзі на закінчення строку дії договору оренди землі від 22.03.2006 року №340667100035 є безпідставними, оскільки закінчення строку договору є підставою для вчинення дій по поверненню земельної ділянки в порядку визначеному п.п.21-25 договору. Невиконання цих обов’язків орендарем може бути підставою для звернення до суду із відповідним позовом, але не підставою для винесення в адміністративному (позасудовому) порядку рішення про позбавлення позивачів належного йому майна.

В апеляційній скарзі відповідач також зазначає, що Харківська міська рада не виступає на рівних засадах з іншими учасниками, в тому числі позивачем, а здійснює владні управлінські функції на основі ст.40 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» та згідно п.7 ст.30 Закону України «Про місцеве самоврядування», у зв’язку з чим даний спір повинен вирішуватись в порядку адміністративного судочинства.

Колегія суддів враховує наступне.

Виходячи з аналізу статей 5, 12, 15 ГПК можна зробити висновок, що господарським судам підвідомчі спори про визнання недійсними актів державних та інших органів, підприємств та організацій, які не відповідають законодавству і порушують права та охоронювані законом інтереси підприємств та організацій з підстав, зазначених у законодавстві.

Таким чином, господарським судам підвідомчі справи не про незаконність таких актів, а саме про недійсність актів.

Індивідуальні акти органів держави або місцевого самоврядування, якими реалізовуються волевиявлення держави або територіальної громади як учасника цивільно-правових відносин і з яких виникають, змінюються, припиняються цивільні права і обов'язки, не належать до правових актів управління, а спори щодо їх оскарження мають приватноправовий характер, тобто справи у них підвідомчі господарським судам.

Спір, що виник внаслідок порушення права суб'єкта господарської діяльності на приватну власність, в тому числі органами державної влади та місцевого самоврядування, є спором про право цивільне і підлягає розгляду за правилами ГПК.

Зокрема, відповідно до статті 20 ГК України, статей 16, 393 ЦК України визнання судом незаконним і скасування акта органів державної влади, влади Автономної Республіки Крим або місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, належить до способів захисту права власності.

Предметом спору є захист права власності особи, а не публічно-правовим спором.

Господарські суди на загальних підставах вирішують усі спори між суб'єктами господарської діяльності, а також спори, пов'язані з захистом права власності (п.3.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України №10 від 24.10.2011 року «Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам»).

З урахуванням викладеного, доводи апелянта є необґрунтованими та не приймаються до уваги колегією суддів.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків господарського суду Харківської області.

На підставі викладеного колегія суддів дійшла висновку, що рішення господарського суду Харківської області від 18.12.2014 року у справі № 922/5000/14 прийняте при належному з’ясуванні обставин, що мають значення для справи та у відповідності до норм матеріального і процесуального права і підстави для його скасування відсутні, в зв’язку з чим, апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню.

Судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.

Керуючись статтями 99, 101, п. 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 18.12.2014 року у справі №922/5000/14 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її підписання і може бути оскаржена протягом 20 днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови по справі № 922/5000/14 підписано 27.02.2015 року

Головуючий суддя Медуниця О.Є.

Суддя Бондаренко В.П.

Суддя Шепітько І.І.