Постанова № 42909355, 24.02.2015, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" лютого 2015 р. Справа № 917/67/15

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Медуниця О.Є., суддя Пелипенко Н.М., суддя Шепітько І.І.

при секретарі Деппа-Крівіч А.О.

за участю прокурора – Ногіна О.М. (посвідчення №008307 від 09.10.2012 року),

та представників сторін:

позивача- не з’явився,

відповідачів- не з’явились,

розглянувши апеляційну скаргу прокурора (вх.867П/1-38) на ухвалу господарського суду Полтавської області від 23.01.2015 року

за позовом Прокурора Полтавського району Полтавської області, м. Полтава,

до 1.Полтавської районної державної адміністрації, м. Полтава

2.Селянського (фермерського) господарства “Піонер”, с. Степне, Полтавська область

про визнання недійсним розпорядження, договору, повернення земельної ділянки,

ВСТАНОВИЛА:

Прокурор звернувся до господарського суду Полтавської області з позовною заявою до Полтавської районної державної адміністрації, СФГ “Піонер” про:

-визнання недійсним розпорядження голови Полтавської районної державної адміністрації №1288 від 28.12.2010 року “Про надання ВАТ “Полтаваплемсервіс” дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо обмеженого користування земельною ділянкою (право земельного сервітуту)” площею 8, 2 га, що знаходиться за межами населеного пункту на території Степненської сільської ради Полтавського району для ведення товарного сільськогосподарського виробництва - селянському (фермерському) господарству “Піонер”;

-визнання недійсним договір про встановлення земельного сервітуту від 11.11.2010 року на земельну ділянку площею 8, 2073 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (рілля), що знаходяться за межами населеного пункту в адміністративних межах Степненської сільської ради, кадастровий №5324084900:00:029:0003, про що у Державному реєстрі земель вчинено відповідний запис від 1 1.1 1.201 1 року під №532400004000764;

-зобов'язання СФГ “Піонер” повернути земельну ділянку площею 8, 2073 га, кадастровий №5324084900:00:029:0003, загальною вартістю 236126,48 грн., до земель запасу Степненської сільської ради.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 23.01.2015 року у справі №917/67/15 (суддя Бунякіна Г.І.) позовну заяву повернуто без розгляду на підставі п.5 ч.1 ст.63 ГПК України

Прокурор із вказаною ухвалою місцевого господарського суду не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить вказану ухвалу скасувати та направити справу до господарського суду Полтавської області для розгляду по суті.

В судове засідання 24.02.2015 року сторони не з’явились, про причини неявки суд не повідомили, хоча належним чином повідомлялись про час та місце судового засідання, про що свідчать повідомлення про вручення поштових відправлень.

Враховуючи, що сторони належним чином повідомлені про час та місце судового засідання, колегія суддів вважає можливим розглядати справу за їх відсутності за наявними в ній матеріалами, відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення прокурора, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

Прокурор звернувся до господарського суду Полтавської області з позовом, в якому просив суд:

-визнати недійсним розпорядження голови Полтавської районної державної адміністрації №1288 від 28.12.2010 року “Про надання ВАТ “Полтаваплемсервіс” дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо обмеженого користування земельною ділянкою (право земельного сервітуту)” площею 8, 2 га, що знаходиться за межами населеного пункту на території Степненської сільської ради Полтавського району для ведення товарного сільськогосподарського виробництва - селянському (фермерському) господарству “Піонер”;

-визнати недійсним договір про встановлення земельного сервітуту від 11.11.2010 року на земельну ділянку площею 8, 2073 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (рілля), що знаходяться за межами населеного пункту в адміністративних межах Степненської сільської ради, кадастровий №5324084900:00:029:0003, про що у Державному реєстрі земель вчинено відповідний запис від 1 1.1 1.201 1 року під №532400004000764;

-зобов'язати СФГ “Піонер” повернути земельну ділянку площею 8, 2073 га, кадастровий №5324084900:00:029:0003, загальною вартістю 236126,48 грн., до земель запасу Степненської сільської ради.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 23.01.2015 р. у справі №917/67/15 позовну заяву повернуто на підставі п.5 ч.1 ст.63 ГПК України.

Ухвала господарського суду першої інстанції мотивована тим, що в позовній заяві об’єднано декілька самостійних вимог немайнового характеру (оцінка акту (розпорядження) органу виконавчої влади на предмет відповідності чинному законодавству – перша частина вимог; визнання договору недійсним – друга частина вимог; спонукання вчинення дій - третя вимога) з різною підставою виникнення та до різних відповідачів; вимога про повернення земельної ділянки є похідною від перших 2-ох та заявлена передчасно, оскільки оспорюваним розпорядженням надано дозвіл на виготовлення (розробку) техдокументації з землекористування, а спірними правочинами закріплено взаємовідносини контрагентів-відповідачів щодо способу землекористування; вибраний спосіб захисту в господарському суді в частині вимог зобов’язати певну особу вчинити дію не відповідає приписам ст. 16 ЦК України та ст. 20 ГК України; вимога в третій частині сформульована на користь Степненської сільської ради, тоді як остання не є фігурантом (стороною) в даному спорі.

Судова колегія враховує наступне.

Відповідно до статті 58 Господарського процесуального кодексу України, в одній позовній заяві може бути об'єднано кілька вимог, зв'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами.

Позивач має право об'єднати в одній позовній заяві кілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами. Право об'єднати кілька однорідних позовних заяв або справ, у яких беруть участь ті ж самі сторони, надане також судді. При цьому, останній вправі вирішувати питання про об'єднання лише тих заяв (справ), які перебувають в його провадженні. Однорідними можуть вважатися позовні заяви, які, пов'язані з однорідними позовними вимогами і водночас подані одним і тим же позивачем до одного й того самого відповідача (чи відповідачів) або хоча й різними позивачами, але до одного й того ж відповідача. Однорідними ж позовними вимогами є такі, що виникають з одних і тих самих або з аналогічних підстав і водночас пов'язані між собою одним і тим самим способом захисту прав і законних інтересів (пункт 3.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 26.12.2011 р. № 18 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції”).

Отже, однорідними вимогами слід вважати такі вимоги, що одночасно являють собою однаковий спосіб захисту права; мають ті самі чи однорідні підстави виникнення; обставини, на яких вони ґрунтуються, підтверджуються тими самими доказами.

Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення. Вона опосередковується спірними правовідносинами - суб'єктивним правом і обов'язком позивача і відповідача. Предмет позову повинен мати правовий характер і випливати з певних матеріально-правових відносин.

Підставою позову є обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги і докази, що підтверджують позов, зокрема факти матеріально-правового характеру, що визначаються нормами матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, їх виникнення, зміну, припинення.

Підстава виникнення - це фактичні обставини, на яких ґрунтується вимога позивача. Отже, вимоги повинні випливати з тих фактичних обставин, на яких ґрунтуються ці вимоги.

Предмет і підстава позову сприяють з'ясуванню наявності і характеру спірних правовідносин між сторонами, застосуванню необхідного способу захисту права, визначенню кола доказів, необхідних для підтвердження наявності конкретного цивільного права і обов'язку.

Доказами в господарському судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких обґрунтовуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Таким чином, діючим законодавством передбачена можливість об’єднання позовних вимог, якщо вони мають ті самі чи однорідні підстави виникнення.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, усі три вимоги прокурора є взаємопов'язаними між собою виходячи з підстав виникнення - встановлення правомірності передання в користування земельної ділянки (на праві земельного сервітуту) площею 8,2 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (рілля), що знаходиться за межами населеного пункту в адміністративних межах Степненської сільської ради, кадастровий №5324084900:00:029:0003; наявністю одних і тих самих сторін спору, підтверджуються одними й тими ж самими доказами.

Оскільки договори земельного сервітуту укладаються на виконання розпорядження органу виконавчої влади, то без скасування таких розпоряджень у встановленому законом порядку, відсутні правові підстави для звільнення та повернення вищезазначених земельних ділянок на користь територіальної громади.

В той же час, скасування одного лише розпорядження не поновить повністю порушені інтереси держави, тому роз’єднання позовних вимог про визнання недійсним розпорядження, договору та повернення земельної ділянки неможливо розглядати в окремих провадженнях.

Проаналізувавши правову природу взаємовідносин сторін, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про неможливість об'єднання позовних вимог прокурора в одне провадження, оскільки вимоги прокурора мають однорідний характер, ті самі підстави виникнення; правовідносини, які склались між сторонами у справі випливають з тих фактичних обставин, на яких ґрунтуються вимоги прокурора.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що при прийнятті оскаржуваної ухвали місцевий господарський суд неправильно застосував норми процесуального права, у зв’язку з чим апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала господарського суду Полтавської області від 23.01.2015 року у справі № 917/67/15 - скасуванню.

Керуючись ст.ст. 101-106 ГПК України колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу прокурора задовольнити.

Ухвалу господарського суду Полтавської області від 23.01.2015 року по справі №917/67/15 скасувати.

Направити матеріали справи № 917/67/15 до господарського суду Полтавської області для розгляду по суті.

Дана постанова набирає законної сили з дня її підписання і може бути оскаржена протягом 20 днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови по справі № 917/67/15 підписано 27.02.2015 року

Головуючий суддя Медуниця О.Є.

Суддя Пелипенко Н.М.

Суддя Шепітько І.І.